Обстріли та низька ліквідність ринку. Які ризики можуть загрожувати газовому сектору України наступної зими

19 липня Міжнародна енергетична агенція опублікувала звіт за третій квартал відповідно до якого в підземних газосховищах України станом на 1 липня було закачано 10,5 млрд куб. м блакитного палива. Разом з цим станом на кінець березня залишки газу в українських ПСГ складали 9 млрд куб. м. Таким чином за три місяці сезону закачки в українські ПСГ було закачано всього 1,5 млрд куб. м блакитного палива. 

Трохи згодом, 21 липня у “Нафтогазі” відреагували на звіт МЕА та повідомили, що станом на 19 липня в українських ПСГ зберігається 11,7 млрд куб. м блакитного палива, а від початку року в підземні газосховища спрямовано 2,5 млрд куб. м газу.

Загалом в планах Уряду накопичити в ПСГ на початок опалювального сезону 2023/2024 запас в 14 млрд куб. м. Це значно менше ніж 19 млрд куб. м, які Уряд планував запасти на зиму 2022/2023. Хоча тоді на початок опалювального сезону, що припав на 7 листопада вдалося накопичити ті ж 14 млрд куб. м. 

Разом з цим рівень споживання газу минулої зими був дуже низьким і вочевидь залишиться таким і в зиму наступну, головним чином через падіння промислового споживання. До прикладу у 2021 році котрий передував повномасштабній війні фактичне споживання газу в Україні за данними оператора ГТС України склало 26,8 млрд куб. м, звідси лише на потреби населення надійшло 8,6 млрд куб. м, виробники тепла спожили 6,3 млрд куб. м блакитного палива, а промисловість, бюджетні організації та інші непобутові споживачі використали 11,9 млрд куб. м.

Вочевидь низький рівень споживання і став причиною заяв “Нафтогазу” про те, що цього року Україна вперше в історії відмовиться від імпорту газу та зможе забезпечити себе сама. Швидше за все за поточних умов НАК зможе накопичити достатній обсяг газу. Навіть якщо деякий  об’єм потрібно буде докупити на зовнішніх ринках, ціни в ЄС зараз суттєво нижчі ніж були в розпал енергетичної кризи у 2021-2022 роках.

Запас міцності

На думку директора енергетичних програм "Центру Разумкова" Володимира Омельченко у “Нафтогаза” є всі шанси накопичити необхідні обсяги для проходження осінньо-зимового періоду. 

“Я думаю буде достатньо десь 13 млрд кубічних метрів. Безумовно треба пришвидшити накопичення, хоча деякі експерти кажуть, що Україна може обійтись в цьому році без імпортного газу. Тобто буде накопичувати газ лише власного видобутку. Я дуже сумніваюсь, що без імпорту ми зможемо накопичити необхідний обсяг для надійного проходження осінньо-зимового періоду. Думаю все ж таки доведеться певні обсяги закуповувати імпортного газу”, - вважає Омельченко. 

За його словами, мова йде про невеликі обсяги у розміні 1,5 млрд куб. м блакитного палива. При поточній ціні на газ, що нижче за 350 доларів за тисячу кубічних метрів обсяг коштів для закупівлі газу буде значно меншим ніж був би рік тому коли блакитне паливо коштувало понад 1000 доларів за тисячу кубічних метрів.

“Фінансові ресурси які наразі є в наявності у “Нафтогаза” невідомі, вони засекречені. Але наскільки я знаю, ситуація у компанії достатньо складна, у неї велика кількість боргів. Думаю, що в крайньому разі для закупівлі необхідного обсягу “Нафтогазу” видадуть кредит державні банки, або Уряд надасть для цього необхідну підтримку. Я не бачу якихось великих проблем”, - каже Омельченко.

Директор спеціальних програм НТЦ "Психея" Геннадій Рябцев теж вважає, що у “Нафтогазу” достатньо часу, щоб до зими накопичити необхідний обсяг газу. На думку експерта рівень споживання блакитного палива зараз настільки низький, що для проходження зими Україні вистачило б і газу внутрішнього видобутку, навіть якщо розраховувати на використання газу як енергоносія для теплових електростанцій.

“За великим рахунком там достатньо буде і нинішніх обсягів, але про всяк випадок потрібно буде мати більше оскільки чим більше газу в сховищах, тим легше його буде брати. Менше затрат технологічного газу на роботу насосно-компресорного обладнання”, - говорить Рябцев.

Аналітик DiXi Group Андрій Урста зазначає, що для досягнення цільового показника в 14 млрд куб. м газу “Нафтогазу” потрібно буде накопичити ще 2,3 млрд куб. м газу. Середньодобовий показник закачування газу в ПСГ у цей сезон закачки становить близько 27 млн куб. м, а за останній місяць цей показник значно вищий. У липні до сховищ щодня надходить в середньому близько 41 млн куб. м. 

Сезон закачування газу в Україні завершується зазвичай у другій половині жовтня або на початку листопада. Торік він завершився найпізніше за останнє десятиліття - 7 листопада. 

“Якщо оператор ПСГ “Укртрансгаз” продовжить закачувати у сховища в середньому по 27 млн куб. м на добу, до 7 листопада може бути накопичено додатково ще 3 млрд кубічних метрів. Цього достатньо для виконання цілі. Крім того, в останні тижні обсяг закачування зріс до 40 млн куб. м на добу і якщо такий темп закачування утримуватиметься, то цільовий показник закачування може бути досягнуто раніше”, - каже Урста. 

Разом з цим експерт зазначає, що не весь обсяг газу, котрий буде закачаний до підземних сховищ на початок опалювального сезону буде належати державним компаніям та може бути спрямований на потреби населення або виробників тепла. Частина газу точно належатиме іноземним трейдерам, які вже почали використовувати наші сховища для накопичення ресурсу. Наскільки великою буде ця частка - невідомо, адже детальні дані про заповнення українських сховищ в розрізі видів компаній (вітчизняні/іноземні) недоступні. 

Також, через скорочення промислового споживання приватні видобувники, які переважно постачали газ промисловості, можуть також накопичувати свій ресурс в ПСГ. Для того, щоб використати цей ресурс для потреб пільгового постачання населенню, “Нафтогаз” має викуповувати цей газ за ринковими цінами в приватних видобувників та трейдерів. Це він власне і робить на торгах “Української енергетичної біржі”.

Ризики воєнного часу

На думку Омельченка ризиком може стати припинення Росією транзиту газу. Це хоч і не приведе до критичних проблем, але на цей випадок Україні потрібно буде мати в сховищах більше природного газу, щоб забезпечити відповідні режими роботи газотранспортної системи.

“Чи будуть росіяни обстрілювати газову інфраструктуру сказати важко. Ризики є. Поки триває жорстка війна, залишаються і ризики для галузі. Тому на цей час важко розраховувати на якісь серйозні інвестиції та збільшення видобутку”,- говорить Омельченко.

Рябцев, навпаки сумнівається, що для газового сектору можливі воєнні ризики які будуть співставними з ризиками в секторі електроенергії. На думку експерта можливі атаки по об'єктах газової інфраструктури в прифронтових регіонах, але спеціально здійснювати атаки на ці об’єкти окупанти не будуть.

“Може постраждати бурове обладнання, якщо його не вивезли або незаконсервовані свердловини. Але навряд чи хтось буде спеціально атакувати такі об'єкти, бо в цьому немає жодного сенсу. Якщо атаки на об’єкти електроенергетичної інфраструктури, такі як трансформаторні підстанції можуть мати суттєвий вплив на функціонування енергосистеми, то у випадку атаки на об’єкти газової інфраструктури це не так. Ніхто не буде витрачати на це ракети. Газогони зазвичай підземні, а насосно-компресорних станцій дуже багато”, - каже Рябцев.

Він також зазначає, що припинення транзиту російського газу, також не буде мати суттєвого впливу на здатність ГТС постачати газ споживачам, оскільки Оператор ГТС уже давно переорієнтував систему з забезпечення транзиту на забезпечення внутрішнього споживача. Тож транзитна гілка не відіграє такої ролі яку вона відігравала десь у 2012 році.

Урста говорить, що окрім загрози фізичній безпеці енергетичної інфраструктури через можливі російські атаки, є питання фінансового стану ринку газу та його учасників. 

“Ключові дані щодо заборгованостей на ринку газу - рівень оплати населення послуг ЖКП, які оприлюднював Держстат, борги теплокомуненерго, які оприлюднював “Нафтогаз” тощо - недоступні. Достеменно незрозуміло, наскільки серйозною є боргова проблема, проте є підстави вважати, що за час війни вона поглибилась. До прикладу, теплокомуненерго повідомляють, що у 2021-2023 роках вони так і не отримали компенсацію з різниці в тарифах, якою покривається різниця між існуючим збитковим тарифом на теплопостачання та реальними витратами теплокомуненерго. Це негативно впливає на фінансовий стан підприємств, дає менше можливостей вчасно розраховуватись за поставлений газ”, - каже Урста.  

За його словами, “Нафтогаз” згідно з режимом покладення спеціальних обов'язків (ПСО) здійснює пільгове постачання  природного газу населенню, теплокомуненерго, операторам газорозподільних мереж на їх технологічні потреби та бюджетним установам. І ці зобов'язання очевидно чинять негативний вплив на фінансовий стан компанії. 

Так, чистий збиток “Нафтогазу” за вирахуванням податків від діяльності з продажу природного газу у 2022 році становив 75,8 млрд грн. Проте більш детальна інформація про взаємну заборгованість учасників ринку природного газу, яка оприлюднювалась до війни, недоступна, що не дає змогу глибше проаналізувати масштаби проблеми боргів та її потенційні наслідки.   

“Саме тому, враховуючи цей фактор невизначеності, я б назвав проблему боргів та  недостатньої ліквідності на ринку - другою після загроз фізичній безпеці інфраструктури. Наскільки ця проблема вплине чи не вплине на безпеку постачання в опалювальний сезон - без детальної інформації робити висновки складно”, - говорить експерт.