- Категорія
- Енергетика
- Дата публікації
- Змінити мову
- Читать на русском
Що зі світлом та теплом на Троєщині: інтерв’ю із керівником району Бахматовим
У Деснянському районі Києва триває одна з найгостріших гуманітарних криз цієї зими — сотні будинків залишилися без тепла на тлі масованих російських атак по енергетичній інфраструктурі. В умовах морозів і тривалих відключень проблема опалення виходить далеко за межі локальної аварії й перетворюється на системний виклик для міста.
При цьому в районі проживає майже пів мільйона людей — стільки ж, скільки в обласних центрах на кшталт Вінниці, Хмельницького, Житомира чи Полтави. Про масштаби кризи, відсутність резервних рішень та обмежені повноваження районної влади в інтерв’ю для Delo.ua розповів голова Деснянського району Максим Бахматов.
Скажіть, будь ласка, як ви можете описати ситуацію в районі? Скільки зараз будинків без світла та тепла?
— Без тепла — 100% Троєщини, це близько 700 будинків. З урахуванням того, що відбувається, з учора стало трохи краще зі світлом. У мене зараз у кабінеті світло є — це вперше за два тижні.
Є повідомлення про те, що в окремих столичних будинках полопали труби. У районі були такі випадки?
— Ми все вчасно зливаємо — вже чотири рази перезапускали всю систему опалення. На 99% у нас усе було зроблено ідеально. Лише на Лісовому масиві є конструктивні особливості будинків, де багато вентиляційних вікон і неопалювані під’їзди. Там, де не злили воду до кінця, могло щось порвати. Тож саме з цим у нас усе чудово.
Чи міг район, за вашою оцінкою, уникнути ситуації, яка склалася?
— В умовах ракетних обстрілів по ТЕЦ цього неможливо було уникнути. Але за чотири роки можна було побудувати якусь децентралізовану альтернативу, щоб мати резерв. У Житомирі побудували ТЕЦ на соломі, яка видає 5 МВт — цього достатньо, щоб забезпечити теплом 40% міста. У нас нічого такого немає. Хоча скрізь це робиться.
У нас 40% будинків із газом, тож теоретично там, де є газ, можна будувати невеликі газові котельні. Так, це важко, так, є законодавчі обмеження, але зараз ми просто не маємо опалення.
Ви розглядали якісь конкретні технічні рішення? Ви раніше говорили, що підіймали це питання з літа 2025 року.
— Калькуляція тут дуже проста: 1 МВт енергії коштує $0,5–1,5 млн. Якщо нашому району потрібно умовно 200 МВт, і якби ми будували по 50 МВт щороку, умовно маючи $50 млн, — ми б зараз мали мінімум 30–40% від потреби за витрат у 2 млрд грн на рік. Для Києва 2 млрд грн — це мізер. У міському бюджеті щороку залишається невикористаними 15–20 млрд грн.
Ви, як голова району, маєте повноваження для розбудови розподіленої генерації?
— Повноважень у мене дуже багато, але грошей немає. Усі гроші — в КМДА або в комунальних підприємствах: «Київтеплоенерго», «Київводоканал», а також керуючі комунальні підприємства напряму підпорядковані меру. Я можу лише дивитися, як вони працюють. Доступу до бюджету в мене немає.
А що ви тоді можете зробити як голова району?
— За показниками благоустрою, прибирання, обслуговування житлового фонду ми були №1 у Києві до всіх цих подій. Навіть у такому важкому становищі можна робити дуже гарні речі: боротися з незаконною торгівлею тощо. У районі ми це успішно робимо. Але стратегічні речі, які стосуються планування та розвитку, можна робити виключно тоді, коли є повноваження й бюджет. Якщо цього немає, тебе завжди буде зупиняти корупційна складова КМДА, небажання, неефективність тощо. Тут можна лише посилювати тиск громади та медіа, щоб щось зрушити. В інших випадках їм усе одно.
Що районна влада робить зараз, уже під час надзвичайної ситуації?
— Ми активно співпрацюємо з ДСНС, державною владою, до нас приїздила прем’єр-міністерка. Також співпрацюємо з Червоним Хрестом, World Central Kitchen тощо. Тобто всі не міські організації активно з нами працюють.
27 січня ми отримали перші два великі генератори для шкіл, де є великі пункти обігріву. Найближчим часом очікуємо ще 5–6. Крім того, у нас працюють п’ять мобільних котелень, але щоб зробити повноцінні пункти обігріву, нам потрібні ще генератори, бо котельні дають лише тепло.
Але все це сталося тільки зараз — після катастрофи. А ми живемо в стані повномасштабного вторгнення вже чотири роки і 11 років — у стані війни, і що буде відбуватися та куди будуть бити, усім було зрозуміло. ТЕЦ-6 нікуди не дівається, вона як була, так, дай Боже, і буде, але вже потрібно бути готовими до наступного опалювального сезону. Ми проживемо цей місяць, а далі потрібно буде розуміти, що буде в опалювальному сезоні 2026–2027 років.
14 січня президент оголосив про надзвичайний стан в енергетиці. Керівником штабу для ліквідації наслідків був призначений Денис Шмигаль. Ви якось комунікуєте з цим штабом? Чи відчули зміни?
— Ми комунікували з прем’єр-міністеркою, і після її приїзду нам стали більше давати електроенергії, бо в нас немає опалення. Загалом стан критичний — пан Шмигаль це все описав. Але до критичного стану в енергетиці додався ще й критичний стан в опаленні.
Як відбувається розподіл енергетичного обладнання, що надходить як гуманітарна допомога? Є процедура подачі заявок?
— Усі формальні речі — листи, запити — ми зробили ще восени минулого року. Крім того, наша ГО "Офіс трансформації" підготувала окрему аналітику, яка показала, що Київ не готовий до "апокаліпсису". Із серпня я запитую в КМДА, що ми будемо робити, і все це фіксую в протоколах. Але реакції від КМДА немає. Останні три тижні ми готувалися до стану, який зараз відбувається, і також не було реакції на мої письмові звернення. Як це все розподіляється? Якимось чином. Яким саме — невідомо.
Ви бачите шляхи, які дозволили б нормалізувати ситуацію або хоча б наблизити її до нормальної?
— Що таке нормалізувати? Дати опалення пів мільйону людей — це і є нормалізація. "Апокаліпсис" такого рівня, коли в тебе в квартирі -15°C або -20°C і немає опалення, гірше вже бути не може. Покращити ситуацію може лише відновлення опалення або зміна клімату. І те, і те — дуже складно.
А які ви взагалі бачите виходи? Що ви зараз робите?
— Я можу врятувати людей у центрах обігріву, можу врятувати дітей. Ми вивозимо маломобільних людей, людей з інвалідністю, ветеранів російсько-української війни. Допомагаємо їм переїхати до пансіонатів у більш комфортні умови та організовуємо обігрів і харчування. Ми все це робимо. Єдине, за що ми маємо боротися, — це підвищення температури в місцях перебування людей. У тому місці, де є людина, має бути +10–+15°C, бажано — +20°C.
Бізнес зараз узагалі працює в районі?
— Так, бізнес працює, і підприємства нам допомагають. Із 150 пунктів незламності приблизно третина — це приватні ініціативи.
Ви раніше говорили, що бізнес очікував, поки уряд оголосить надзвичайний стан. Вам вдалося з ними домовитися?
— Загалом ми з бізнесом домовилися, і всі вони з 8:00 до 20:00 працюють як пункти обігріву. Але якщо ми хочемо, щоб в умовному "Проспекті" чи "Епіцентрі" цілодобово перебувало та обігрівалося 10 тисяч людей — це вже інший рівень взаємодії між державою та бізнесом. Саме щодо цього ми звернулися до прем’єра.
Чи є у вас прогноз, коли можуть відновити опалення?
— Такої інформації немає.
За місяць зима закінчиться і прийде потепління. Чи є у вас план дій на теплу пору року, щоб краще підготуватися до наступної зими?
— Ми будемо робити все можливе разом із нашою громадою, депутатами та медіа, щоб мер почав думати про те, що робити з системою опалення в Києві. Будемо залучати міжнародних партнерів, державу, президента та прем’єра.
Інтерв'ю записано 27 січня 2026 року