Відключень у 2025 не стане менше, їх буде більше, — Ігор Тинний, УАВЕ

Про проблеми розподіленої генерації та тривалість відключень

Про розподілену генерацію говорили вже після перших масованих атак на енергетичну інфраструктуру у 2022 році, але активно розбудовувати її почали лише минулого року. Як Ви вважаєте, чому розбудова почалася з такою затримкою?

— Я думаю це злочинна недбалість, що зараз ми починаємо робити те, що повинні були робити ще на самому початку, на весні 2022 року. Цьому має бути якась політична оцінка. Міністерство енергетики давно перетворилося на Міністерство атома і тягне нас в непотрібну та корупційну добудову двох енергоблоків Хмельницької АЕС. 

Всі давно говорять про те, що нам потрібно будувати невеликі об'єкти, на які росіянам просто не вигідно буде витрачати дорогі ракети. Ніхто ж знищуватиме ракетами маленьку сонячну чи газову електростанцію, яка коштує втричі дешевше, ніж сама ракета. Це економічно недоцільно, а дрони наші ППО вже навчились збивати.

Але за останній рік були здебільшого гасла та голослівні заяви. Ситуацію з так званим "гігаватом Зеленського" чудово ілюструє відповідь "Укренерго" на запит нардепа Железняка, щодо того скільки нової генерації було приєднано за 2024 рік. Сумарно виходить 133 МВт замість 1 ГВт. Але і ці потужності не є заслугою Міністерства енергетики. Все що зробило Міненерго — приєднало до мережі кілька турбін, які нам подарували американці.

Але ж є багато новин, що бізнес активно встановлює власну генерацію. Чому тоді за рік встановлено так мало?

— Дуже часто бізнес, який зараз відключають від споживання електричної енергії, намагається замістити споживання з мережі, встановивши в себе газопоршневі чи газотурбінні установки. Але вони працюють в режимі енергоострова і жодним чином не стосуються об'єднаної енергосистеми. Це ніби ви в себе вдома поставили батарейку або генератор біля офісу і коли вас відключать ви будете мати резервне живлення.

Проте варто зауважити, що нещодавно "Укренерго" оголосило конкурс на будівництво генеруючих потужностей до кінця 2027 року з частковою компенсацією вартості будівництва. Правильне рішення, можливо я теж візьму участь у цьому конкурсі. Але це треба було робити навесні 2022, а не взимку 2025.

Якщо виходити з того, що війна продовжиться в поточному форматі принаймні до кінця року, то чи можна розраховувати на те, що енергосистема стане стійкішою. Чи є у вас прогноз щодо дефіциту та відключень на цей рік?

— Я вважаю, що війна триватиме ще багато років. Вона не зупиниться ні в цьому році, ні в наступному. Тож жодних причин чому відключень повинно бути менше я не бачу. Вони ставатимуть тривалішими.

Майбутні відключення можуть бути, як на тогорічному рівні, тільки за 2 умов. Якщо з країни виїде ще більше людей і припинить працювати ще більше бізнесу, що суттєво знизить споживання. І якщо літо буде не таке спекотне, а зима не така холодна, що теж дасть певну економію.

З іншого боку, з того часу як виникла біржа з'явилась економіка очікувань. Люди реагують не на те, що вже відбулося, а на те що на їхню думку має відбутися. Тож якщо енергосистема демонструватиме свою стійкість, росіяни побачать що бити по ній неефективно, вони зосередяться на чомусь іншому. Якщо ж енергосистема працюватиме гірше, росіяни битимуть по ній сильніше.

Про проєкти в біоенергетиці та взаємини бізнесу і держави

На енергетичній панелі GET Business Festival 2024 ви казали що зараз Україна ігнорує сектор перероблення аграрних відходів. Водночас у нас торік було збудовано сім біометанових заводів, та є дані щодо будівництва ще десяти проєктів. Загалом в країні близько 80 біогазових заводів. Ви вважаєте, що цього не достатньо?

— Звісно не достатньо. В мене є партнери в регіоні П'ємонт на півночі Італії. Це густонаселений регіон з розвиненою аграрною галуззю і там багато господарств, які роблять сири. Так там з коров'ячого посліду, стебел кукурудзи, та інших відходів виробляють 1 ГВт електроенергії.

Порівняймо це з кількістю угідь в Україні. Ми на самому початку великої роботи. Україна є аграрною країною, але на всю країну таких проєктів дуже мало. Відходи ефективно переробляє декілька груп компаній. Нових проєктів також мало: всього один на 50, які можна було б реалізувати.

Що на Вашу думку потрібно, щоб масштабувати такі проєкти?

— По-перше, потрібно доступне фінансування, по-друге, ліквідність ринку, по-третє, спростити дозвільні процедури.

Почнемо з фінансування. Якщо я хочу взяти кредит у гривні, він коштуватиме мені мінімум 18% річних. В нас є програма "5-7-9", але вона дуже обмежена, за цією програмою дають до 150 млн гривень, це понад 3 млн доларів, а компенсація відсотків на одного підприємця обмежена сумою у 200 тис. євро. Інакше кажучи, ви берете кредит на 3 млн доларів під 18-20% річних, з них вам перші сім місяців компенсує держава, а далі ви мусите платити відсотки в повному обсязі. Я не думаю, що на таких умовах можна побудувати завод або електростанцію. Фінансування для великих проєктів повинно бути дешевшим та довшим. 

Друге питання — ліквідність продажу. Ми могли б кредитуватися за кордоном, якби продавали енергію вільному ринку, і нас постійно не грабувала держава. Той факт, що раніше кинули "зелених" інвесторів, вже матиме наслідки протягом багатьох років. Крім того, є великий вплив державних компаній на ціноутворення. Якщо у бізнесу буде джерело фінансування і ринкові ціни на які не буде впливати держава, бізнес сам побудує все що потрібно.

Ви ще згадували дозволи…

— Так. Було правильне рішення минулого року, яке дозволяє спростити зміни цільового призначення землі поза межами населених пунктів. А в межах міста процедури залишились старими, тому навіть невеликий проєкт реалізувати дуже непросто. Ми торік отримували дозвіл на встановлення накопичувачів Battery storage, для цього потрібна була ділянка 8-10 сотин землі. І щоб вмовити місцевих депутатів змінити цільове призначення цієї ділянки з промисловості на енергетику знадобилося 4 сесії.  А цю функцію під час війни повинна виконувати місцева військово-цивільна адміністрація. 

Ще один приклад — відшкодування ПДВ. Якийсь час це було в нормальному режимі, а зараз суцільна корупція та відкатні схеми. Також торік для виробників ВДЕ скасували касовий метод розрахунку податку на прибуток. Тож хоча ДП "Гарантований покупець" та "Укренерго" не доплачують нам 30% за електроенергію, податкові зобов'язання у нас виникають щодо згенерованої енергії, а не оплати за неї. Це означає що у нас щомісяця вимивають не 18-20% податків як мало б бути, а 25-27%. 

Наскільки гострою є проблема дефіциту кадрів в "зеленій енергетиці"? 

— Людей, які працюють в ВДЕ в Міненерго взагалі не вважають енергетиками. Чув від різних колег, що з вересня протягом 3-4 місяців міністерство не бронювало взагалі нікого. Щодо моєї компанії, то станом на 18 січня, половині моїх компаній-ліцензіатів, зрештою підтвердили критичність. До цього рішення не могли забронювати навіть 50% людей і їх вже забрали до ЗСУ.

Я розумію, що потрібно воювати та чому ТЦК претендує на єдиного електрика в окремому селі. Бо може, в цьому селі залишилося всього п'ятеро чи шестеро чоловіків от і їм хочеться знайти достойного кандидата. Але з іншого боку — де я в тому селі знайду собі електрика для малої ГЕС? Його вже нема. Міненерго дуже довго свідомо затягувало цей процес і сотні компаній дрібної генерації через це постраждали.

Ми майже втратили потенціал проєктування нових об'єктів, бо рядового електрика на ринку ще можна знайти, а от інженера, що може побудувати новий об'єкт значно складніше.

Про тарифи для населення та прайскепи

Чи бачите Ви передумови до зміни тарифів для населення у 2024 році, з огляду на те що їх двічі переглядали у попередні роки?

— Тариф для населення в Україні ніколи не був справедливим. Люди не усвідомлюють, що те що вони не доплачують за електроенергію вдома без їх згоди буде забрано з їх податків і все одно буде неефективним.  А влада, вперто не хоче переглядати тарифи на електроенергію для населення. Це так само ганебно, як історія з роздачею тисячі гривень наприкінці минулого року. 

Тариф на електричну енергію для населення в Україні ще до війни мав бути 10 грн/кВт∙год, а зараз в нас 4 грн/кВт∙год і всі кричать, що його не потрібно підіймати. При цьому для менш заможних громадян повинна бути грошова компенсація. А тариф для бізнесу повинен бути нижчий за тарифи для населення на 40%, бо там різні втрати в мережах і різні витрати на білінг. До того ж в законі про ринок електричної енергії сказано, що встановлювати тарифи на економічно недоцільному рівні заборонено. 

Ви раніше неодноразово заявляли, що прайскепи на ринку електроенергії стримують розвиток розгалуженої генерації. Скажіть якими на Вашу думку повинні бути цінові обмеження, щоб ринок міг розвиватися?

— А навіщо взагалі існують прайскепи? Їх вводять, щоб не було спотворення чи маніпуляції на ринку, математичних похибок при торгівлі, та щоб споживачі були захищені від змов на ринку.

А тепер гляньмо, який обсяг електроенергії в Україні виробляється державними компаніями. Це приблизно 60%. Експорт та імпорт електроенергії — взагалі державна монополія, бо держава контролює міждержавні перетини. Держава також повністю контролює мережі високої напруги, половину обленерго і має власного трейдера. Тож держава, як найбільший гравець на ринку електроенергії впливає на ціноутворення і сама собі встановлює прайскеп, щоб не зловживати на цьому ринку.

Ми стали енергодефіцитною країною і нам треба імпортувати електроенергію. Час від часу ринкова ціна у сусідів вища за наші обмеження. І бізнес був би радий, щоб його не відключали від електроенергії придбати цю електроенергію дорожче, але не може.

Про бізнес з перероблення сміття та гідроенергетику

До повномасштабної війни ви анонсували будівництво великого сміттєпереробного заводу в Києві, який мав би переробляти 450-600 тис. тонн відходів на рік. Скажіть чи не залишили Ви ці плани?

— Якщо коротко, то важко знайти фінансування. В Україні такі великі проєкти самотужки профінансувати неможливо, потрібно брати позику в МФО, або шукати партнерів. Я планував реалізувати цей спільно з французькою компанією Veolia, але через війну вони поставили це на паузу. Ми зараз розглядаємо варіант побудови меншого підприємства, зараз робимо для цього певні кроки. Треба ж з чогось починати.  

Ще одною проблемою є те, що в Києва нема генерального плану. Тож навіть якщо в тебе є земля з цільовим призначенням для промисловості, це не означає, що ти можеш отримати містобудівні умови та щось побудувати.

Ваша компанія "Гідроенергоінвест- Акванова" володіє 35 приватних ГЕС загальною потужністю 45,2 МВт. Це третина від всієї приватної гідрогенерації й дуже мало порівняно з СЕС та ВЕС які вводять останнім часом. Чи є перспективи у приватної гідрогенерації в Україні?

— Перспектив для гідроенергетики дуже мало. Ми рівнинна країна, в нас немає високих гір з льодовими шапками, як, наприклад, Альпи. Карпати це невисокі гори. Тому я й припинив будувати такі об'єкти.  Звісно, в Україні можна побудувати до 10 МВт таких потужностей на рік, але це точно не масштабований великий бізнес на майбутнє.

У 2023 році ви заявляли що вже кілька років ділите бізнес з Юлією Льовочкіною. В реєстрах вказано що ви досі є партнерами? Коли плануєте завершити розподіл бізнесу?

— Ми ще 3 роки тому підписали між собою вже угоду про майбутній розподіл. Головна проблема отримати згоду від банків де ми кредитувалися, бо в угоді прописано, що ми ділимо не тільки активи, але й пасиви. В Україні останнім часом взагалі складно: зараз реєстри не працюють через атаку росіян. 

Але угода підписана. Я не можу коментувати те, що ще не відбулося, але процеси тривають так довго не через бажання сторін. Поділ завершиться і ви побачите це в реєстрі.