Вишки Бойка. Чому вони важливі для військових та які перспективи мають для української енергетики

11 вересня Україна повернула під контроль так звані “Вишки Бойка”, бурові платформи на шельфі Чорного моря, котрі стали символом корупції в енергетиці за часів президентства Віктора Януковича, та були захоплені росіянами невдовзі після анексії Криму у 2014 році.

Загалом Бійці Головного управління розвідки Міністерства оборони взяли під контроль чотири бурові платформи “Україна”, “Петро Годовалець”(власне “Вишки Бойка”), а також “Сиваш” та “Таврида”, які російські військові використовували як бази для своїх вертольотів та розміщували там радіолокаційні станції які могли відстежувати рух кораблів у “Чорному морі”. 

Контроль над платформами дозволяв російському флоту контролювати значну частину акваторії Чорного моря в територіальних водах України, а також бачити судна, що заходять до Українських портів. Тож операція ГУР осліпила російський флот на Чорному морі та є черговим кроком до зняття морської блокади України. Крім того, експерти вважають, що “Вишки Бойка” можуть стати хорошим плацдармом для операції з повернення Криму під контроль України.

А от видобувати газ, на цих платформах до закінчення війни навряд чи вийде. Але після перемоги, Чорноморський шельф може стати перспективним напрямком видобутку вуглеводнів, що дозволить Україні не лише забезпечити свої власні потреби в природному газі, але й стати його експортером.

Коротка історія “Вишок Бойка”

Назву “Вишки Бойка” отримали дві бурові газовидобувні платформи в акваторії чорного моря: В312 “Петро Годованець” та В319 “Україна”. Бурові платформи були збудовані на сінгапурській верфі Keppel FELS та куплені українською державною компанією “Чорноморнафтогаз”, котра займається видобутком вуглеводнів в акваторії Чорного та Азовського морів. Обидві платформи “Чорноморнафтогаз” у посередників, компанії Highway Investment Processing LLP та Rigas kugu buvetava. При цьому українська державна компанія заплатила за платформи майже на 400 млн дорожче ніж вони коштували у виробника. 

“Вишками Бойка” платформи охрестили ЗМІ на честь тодішнього міністра енергетики Юрія Бойка, котрий за часів президентства Віктора Януковича неформально контролював найбільші державні компанії, та за даними ЗМІ непогано заробляв підлаштовуючи результати тендерів цих державних компаній. Пізніше разом з кумом Путіна Віктором Медведчуком Бойко створить проросійську політичну партію “Опозиційна Платформа за Життя”, котра діяльність якої була заборонена невдовзі після повномасштабного вторгнення Росії й члени якої стали колабораціоністами на окупованих росіянами територіях.

Після перемоги Революції гідності Генеральна прокуратура відкрила кримінальну справу щодо розтрати коштів державної компанії на закупівлі “Вишок Бойка”. Серед підозрюваних в справі були колишній прем’єр-міністр Микола Азаров, а також екс-голова НБУ Сергій Арбузов, а от сам Бойко проходив у справі свідком.

А от самі бурові платформи були захоплені росіянами під час анексії Криму у березні 2014 року й у 2015 році перебуксировані поближче до окупованого півострова. З 2014 по 2022 рік росіяни продовжували промислові роботи на “вишках Бойка”. Крім цього на самих платформах та в їх районі фіксувалася присутність російських військових. Також росіяни обладнали платформи обладнанням необхідним для здійснення радіолокаційної розвідки, яке дозволяло російському флоту контролювати рух суден у напрямку українських портів.

Ймовірно, що після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну вишки, як і захоплений острів Зміїний мали зіграти свою роль у морській блокаді України. Проте острів Зміїний був звільнений у червні 2022 року, а невдовзі після цього ЗСУ завдали по “Вишкам Бойка” ракетного удару. 11 вересня 2023 року вишки були звільнені внаслідок вдалої операції українських військових.

В чому значення взяття “Вишок Бойка” під контроль ЗСУ

На думку голови правління центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимира Фесенка використати “Вишки Бойка” за прямим призначенням до кінця війни не вийде, оскільки росіяни намагатимуться вибити з них українських військових, або як мінімум, намагатимуться ускладнити їх перебування на платформах, як це відбувається з островом Зміїний.

“Для того, щоб наш гарнізон зміг і працювати й відбивати російські атаки його треба постійно забезпечувати. А, я нагадаю, росіяни мають перевагу в повітрі. Тому кожна спроба доставити туди харчі або боєприпаси чи провести ротацію людей може бути пов’язане з ризиками російських атак. Насправді це не дуже просто. Дуже складно було захопити це і не менш складно буде утримувати”, - каже Фесенко.

Разом з цим політолог зауважує, що контроль над “Вишками Бойка” є дуже важливим у військовому плані оскільки дає можливість контролювати акваторію Чорного моря в районі цих Вишок, а також використовувати їх як певний плацдарм для подальших бойових дій на Кримському напрямі.

До того ж на думку політолога, захоплення бурових платформ в акваторії Чорного моря матиме морально-психологічний вплив на частину російських еліт, військових та людей які мають здатність до аналізу. Проте навряд чи присутність українських військових на “Вишках Бойка” якимось чином вплине на звичайних росіян. 

“Я думаю певний вплив буде на представників військової еліти, людей які розбираються у військовій справі. Для усіх них це є сигнал про те, що Україна наближається до Криму. Наступні кроки це вже перенесення бойових дій на територію Криму. Люди які вміють думати та прогнозувати їх явна меншість, от вони це відчувають. Що стосується широких верств населення поки це не пов’язане з їх повсякденним життям, на відміну від бавовни в Криму. Вони відчувають наближення війни саме через атаки з повітря. Так що я не думаю, що захоплення “вишок Бойка” воно дуже потужно вплине на настрої в Криму. Поки ні”, - каже Фесенко.

Також він зауважує, що контроль над ключовими об'єктами в Чорному морі буде сигналом і для союзників України. Ця перемога є сигналом про те, що Україна продовжує боротьбу за повернення Криму. Проте експерт зауважує, що українцям варто постійно нагадувати про такі перемоги, оскільки затоплення крейсера “Москва” та повернення Зміїного викликало в західних ЗМІ більш стриману реакцію ніж всередині України.

“Знаєте, є стереотип, на мій погляд, хибний. Він полягає у тому, що нам дають зброю коли ми перемагаємо чи щось захоплюємо. Я вас розчарую. Нам частіше дають зброю тоді коли у нас виникали серйозні проблеми. Західну артилерію і снаряди почали давати рік тому, коли в нас були величезні проблеми на Донбасі. ППО почали давати коли були удари по наших об’єктах енергетики. І зараз коли вони бачать наскільки нам важко просуватися на півдні вони починають думати про надання далекобійної зброї зокрема далекобійних ракет. Безумовно захоплення “Вишок Бойка” якщо вдасться їх утримати це ще один сигнал ефективності бойових дій українських військ, але про це треба нагадувати”, - говорить Фесенко.

Чому Чорноморський шельф важливий для української енергетики

Директор спеціальних програм НТЦ "Психея" Геннадій Рябцев говорить, що чотири видобувні платформи, до складу яких входять і “Вишки Бойка” розташовані від акваторії Одеської області до акваторії Криму. Плафторми були призначені для розвідки та видобутку вуглеводнів на шельфі Чорного моря. За словами Рябцева шельфові родовища були перспективним напрямом для усіх урядів які ставили за мету підвищення видобутку вуглеводнів. Тому після перемоги у війні шельф може дати Україні можливість суттєво наростити видобуток.

“Якщо відкрити будь-яку енергетичну стратегію, то можна побачити, що основними джерелами нарощення видобутку природного газу в Україні було освоєння запасів нетрадиційних джерел на Олеському і Юзівському родовищах та освоєння шельфу Чорного і Азовського морів. Тому саме з ними пов’язували перспективи збільшення видобутку природного газу щонайменш на 5 млрд куб. м газу на рік. Тому звісно що в разі, чи коли шельф буде повернуто у власність України можна буде розраховувати на розроблення родовищ як у східній частині, так і у західній Чорного моря. Зараз поки Крим перебуває під владою РФ то будь-які розробки корисних копалин і взагалі експлуатація шельфу в інтересах України неможлива”, - говорить Рябцев.

За словами директора енергетичних програм "Центру Разумкова" Володимира Омельченка перед тим як “Вишки Бойка” були захоплені росіянами у 2014 році видобуток складав близько 1,5 млрд куб. м на рік. Проте Омельченко каже, що самі платформи розташовані на мілині, а найбільш цікавими з точки зору розробки є саме глибоководні родовища, які ще мало досліджені.

“Вишки Бойка”, хоча насправді це вишки України, вони належать усім нам знаходяться на мілководді. Там дійсно є певні запаси газу, але найбільші перспективи Чорноморсько-Азовського шельфу пов’язані з глибоководним бурінням і запаси на шельфі оцінюють в понад 5 трильйонів куб. м. Шельф ще погано досліджений, але прогнозні запаси на достатньо високому рівні. Тож за нормальних умов за нормального клімату, якщо будуть залучені технології та інвестиції, то шельф міг би дати можливість Україні не тільки забезпечити свої потреби в енергоресурсах, але й експортувати як газ, так і нафту”, - каже Омельченко.