Проблемна заначка: де і як обміняти зношену валюту, і чи приймають її у відділеннях банків

Проблемна заначка: де і як обміняти зношену валюту, і чи приймають її у відділеннях банків

На сьогоднішній день банки й обмінники часто відмовляють клієнтам в обміні готівкової валюти, якщо ті мають ознаки зношеності, помітки, штампи чи інші ушкодження. Від початку війни такі купюри часто не беруть у більшості обмінників, а також у касах комерційних і навіть у державних банках. Delo.ua розбирався, в чому причина таких відмов, та де і на яких умовах можна обміняти на гривню зношені чи пошкоджені долари та євро. 

Питання актуальне ще й тому, що зараз в Україні звідкись з'явився медійний поголос, що, мовляв, незабаром банки припинять приймати долари 1996 року. Але це не відповідає дійсності. Принаймні, про зміну поведінки з цього приводу клієнтів Приватбанку розповідає Delo.ua прессекретар установи Олег Серга.

"На цій хвилі клієнти такі гроші поспішають у нас обміняти. Коли ж ми їм даємо старі долари, але в нормальному стані, які ми у населення ж і купили, ті просять дати купюри новіші. Можливо, хтось на такій інформаційній кампанії заробляє. Наприклад, обмінники, які, очікуючи ажіотажу з боку населення, хочуть, виставляючи комісію, збагатитись", – припускає він.

Чи дійсно справа в році випуску банкнот

Клієнти, яким у низці банків чи обмінників (так звані уповноважені установи) відмовили в обміні, нерідко роблять висновок, що це стається через вік банкнот. І дійсно, ще 1996 року, наприклад, долар отримав нову систему захисту, тому касири в банках іноді не можуть відрізнити підробки 1996 року від справжніх купюр, не бажаючи ризикувати.

Але заковика в тому, що уповноваженим установам заборонено встановлювати обмеження щодо номіналу та року емісії банкнот іноземної валюти, які є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, з якою здійснюються валютно-обмінні операції. Про це чітко йдеться у затвердженому НБУ положенні №1 від 2 січня 2019 року.

Показово, що до НБУ, як нам повідомили в самому регуляторі, дійсно надходять звернення/скарги щодо відмови уповноваженими установами в здійсненні валютно-обмінних операціях з банкнотами випуску 1996, 1999 та 2000 року. Водночас, жодне "звинувачення" не було підтверджено установою, до якої звертався із запитом НБУ.

"За інформацією уповноважених установ, відмови пов’язані зі станом банкнот і не пов’язані з роком випуску банкноти", – звітують редакції в Національному банку. І справді, у низці банків і обмінних пунктів нам повідомили, що "завжди приймуть старі банкноти на обмін, але тільки в ідеальному стані", який оцінює тільки касир.

"Слід зазначити, що рішення про ступінь зношеності і відповідність банкнот іноземної валюти встановленим банком-емітентом зразкам та описам ухвалює працівник каси банку або небанківської установи як установи, що проводить валютно-обмінні операції", – чітко відповідають нам в Національному банку.

Саме тому, якщо в одній установі касир не прийме на обмін готівкову інвалюту, можна звернутись до іншої. І це спрацьовує. Ми самі спробували обміняти кілька відносно зношених купюр 1996 року. У трьох обмінниках нам запропонували зробити це через комісію у 10-15%. Але врешті-решт касир одного з банків – опісля наполегливого прохання – обміняв їх без комісії.

Інколи доведеться заплатити до 80% від номіналу

Якщо банкнота не в ідеальному стані, незалежно від року випуску, то – коли клієнт наполягає – банк може прийняти такі гроші, передати їх до країни походження та обміняти на придатні до обігу (тобто проводять операцію інкасо з додатковою комісією відповідно до тарифів установи), пояснюють нам у Національному банку.

"Прийняті на інкасо банкноти надсилаються до іноземного банку-кореспондента для здійснення їх обміну", – зазначають нам в регуляторі. Ці кореспонденти є партнерами банків, які допомагають їм у реалізації валюти і її перевірці на справжність. І навіть коли вона виявиться справжньою, клієнту комісію, звичайно ж, не повернуть.

Правда, така процедура може тривати досить довго та обійтися дорого. В обмінниках – у 5-80% від номіналу, залежно від ступеня ушкодження купюр, розповіли нам в одному з пунктів, що спеціалізується й на прийомі таких грошей. У банках, як засвідчує практика, гроші приймають обережніше, але й комісія там відчутно менша (до 50%).

Приклад установи, де комісія складає до 80%

Принагідно додамо, що згідно з постановою НБУ №520, комісійна винагорода банку чи обмінника за здійснення операцій інкасо утримується в гривнях відповідно до тарифів та в порядку, встановлених внутрішніми положеннями банку чи небанку. Але деякі банки такої процедури не передбачають. Наприклад, Приватбанк.

"Усі неушкоджені банкноти на обмін ми приймаємо. Але пошкоджені купюри інкасо ми не приймаємо. Ми на цьому не спеціалізуємось. Тим паче, інкасо по інвалюті – дороге задоволення, яке передбачає безпечне надсилання банкнот на кордон. А у сьогоднішніх реаліях це, звісно, вельми складно", – говорить нам Олег Серга.

Для прикладу, інкасо по гривні набагато простіше: банк відвозить гроші до НБУ, який їх перевіряє і робить заміну на нові купюри.

Якщо підсумувати, ситуація виглядає так: коли готівкові євро чи долари – незалежно від року випуску, але в хорошому стані – банк чи обмінник не приймає, варто або пошукати інші пункти прийому, або скаржитись до НБУ, оскільки відмовити в цій операції вони не мають права.

При цьому не варто забувати, що деякі установи навіть акцентують у своїй рекламі на тому, що спеціалізуються на обміні саме пошкоджених іноземних грошей. Щоправда, за високою при тому комісією.