Глобальний борг перевищує 235% світового ВВП: держзапозичення ростуть, приватні – скорочуються

Про це інформує Delo.ua з посиланням на дані, які оприлюднив Міжнародний валютний фонд.

Попри незначні зміни в структурі зобов’язань, тенденції в державному та приватному секторах розійшлися. Якщо приватний борг продемонстрував скорочення, то державні запозичення продовжили зростати, компенсуючи падіння кредитування домогосподарств і бізнесу.

Обсяг приватного боргу знизився до рівня нижче 143% світового ВВП. Це мінімальне значення з 2015 року, що пояснюється зменшенням боргового навантаження на домогосподарства та незначними змінами у сфері зобов’язань нефінансових корпорацій. У той же час державний борг зріс і наблизився до позначки 93% ВВП.

У доларовому еквіваленті загальна сума боргу становила близько 251 трильйона доларів. Із цієї суми державний сектор накопичив майже 99,2 трильйона, тоді як приватний сектор зменшив обсяг своїх зобов’язань до 151,8 трильйона доларів.

За середніми світовими показниками ховаються значні відмінності між країнами та групами економік. США та Китай залишаються ключовими гравцями у формуванні динаміки світового боргу. У Сполучених Штатах минулого року державний борг зріс до 121% ВВП із 119%, тоді як приватний скоротився на 4,5 відсоткового пункту, опустившись до 143%. У Китаї ситуація була протилежною: державні запозичення піднялися до 88% ВВП, а приватний борг зріс одразу на шість пунктів і досяг 206% ВВП. В інших розвинених країнах картина виглядає змішаною.

Так, у Франції та Великій Британії державний борг продовжив збільшуватися, натомість у Японії, Греції та Португалії він знизився, що загалом дало змогу скоротити середній показник по розвинених економіках на понад 2,5 відсоткового пункту – до 110% ВВП. Серед країн, що розвиваються, без урахування Китаю, середній рівень державного боргу знизився до менш ніж 56%.

Приватне кредитування у світі також розвивалося нерівномірно. У США воно відчутно скоротилося, тоді як у Китаї зросло завдяки активним позикам нефінансовим корпораціям, попри кризові явища в секторі нерухомості. У країнах, що розвиваються, картина також була неоднорідною. У Бразилії, Індії та Мексиці приватний борг збільшився, що частково пояснюється зростанням корпоративних угод і покращенням короткострокових перспектив економіки. Натомість у Чилі, Колумбії та Таїланді він скоротився через слабші прогнози зростання.

Причини зростання боргу

Основними причинами зростання державного боргу стали стійко високі бюджетні дефіцити, які в середньому становлять близько 5% ВВП. Вони залишаються наслідком заходів, пов’язаних із пандемією Covid-19, включаючи соціальні виплати та субсидії, а також зростання витрат на обслуговування боргу.

У приватному секторі скорочення зобов’язань у багатьох країнах відбувається на тлі слабких перспектив економічного зростання, високих кредитних ставок та ефекту витіснення, коли активні державні запозичення ускладнюють доступ бізнесу до фінансування.

У Китаї зростання приватного боргу здебільшого припало на нефінансові корпорації, що зумовлено достатньою пропозицією кредитних ресурсів, зокрема у стратегічних секторах економіки. У країнах із низьким рівнем доходів динаміка боргових показників визначається додатковими факторами, такими як слабко розвинені фінансові ринки, обмежена ліквідність та взаємозалежність між суверенними та приватними запозиченнями.

МВФ наголошує, що уряди повинні формувати надійні середньострокові стратегії поступового скорочення державного боргу, аби уникнути тиску на приватний сектор та запобігти ефекту витіснення інвестицій. Водночас створення сприятливих умов для економічного зростання та зниження невизначеності здатне сприяти скороченню державних зобов’язань і стимулювати розвиток приватних капіталовкладень.

Додамо, Стосовно України, то у першому півріччі 2025 року витрати на погашення й обслуговування державного та гарантованого державою боргу сягнули 510,9 млрд грн, що на чверть більше, ніж торік. Кожна шоста гривня бюджетних надходжень ішла саме на ці цілі.