Як відновити енергосистему після ударів 13 тис. ракет та дронів: інтерв'ю з президенткою DiXi Group Оленою Павленко

Про те, чи могла країна уникнути відключень

Зима 2025-2026 була надзвичайно важкою, відключення тривалі по 12-14 годин. Країна фактично була на межі блекауту. Втім, перші атаки на енергетику почалися восени 2022 року. Скажіть, чому ми не змогли адаптуватися до цієї зими?

— Чим довше триває повномасштабне вторгнення, тим складніше відновлювати енергетичну інфраструктуру після кожної масованої атаки. Попри ремонт, система не повертається у початковий стан — як правило, це часткове відновлення. Тому на четвертий рік вторгнення після атак відключення більш тривалі, ремонтні роботи більш складні.

Знаходити обладнання, яке можна швидко привезти і замінити, теж складніше, ніж у 2022 році. У перші два роки уряди і компанії передавали обладнання, яке було на складах і легко доступне. Зараз його потрібно шукати, вести переговори, на це теж потрібен час.

Цього року була наднизька температура взимку, вона також мала вплив на кризу, в якій ми опинились. Усі бачили фото і відео обмерзлого обладнання, яке доводилось ремонтувати. Додайте також те, що технічні бригади були змушені працювати також при таких наднизьких температурах, а прикордонних регіонах — взагалі під атаками російських дронів і з ризиком для життя.

На відміну від попередніх сезонів, росія суттєво наростила кількість ракет і дронів для атак на енергетичну інфраструктуру. Якщо в перші роки це було кілька ракет по одній цілі, то тепер — десятки ракет і сотні дронів по одній цілі. Нещодавно аналітики нашої платформи Energy Map порахували, що якщо у 2022-2024 роках під час масованих обстрілів росія застосовувала близько 2,8 тисячі ракет та безпілотників, то у 2025 році — на початку 2026 року ця кількість вже зросла до 12,8 тисяч.

Чи могли ми підготуватися краще?

— Наприкінці літа уряд вважав, що ми повністю готові до зими – про це колишнє керівництво Міністерства говорило публічно. У нас справді були накопичені ресурси і обсяги генерації давали непогані прогнози. Але, на жаль, фактор масових атак і необхідність подальшого посилення захисту якщо і враховували, до недостатньо.

Скандал навколо корупційної схеми “Мідас” показав, що частина коштів, яка мала йти на посилення захисту, не була використана за призначенням. Мабуть, навіть цей факт може свідчити про те, що ми могли б підготуватись краще – якби кошти пішли на посилення захисту.

Ви згадали корупційний скандал. Наскільки сильно це вплинуло на бажання наших партнерів нам допомагати?

— Не можу сказати про бажання — це суб’єктивна річ, можу сказати про реакцію на скандал. Європейські партнери заявили, що факт розкриття такої схеми — це вже свідчення того, що в країні працюють антикорупційні органи. Ми показали на практиці, що можемо розкривати схеми, куди залучені високопосадовці, європейські партнери це доволі чітко побачили та публічно підкреслили.

Як би Ви оцінили зміну їхньої тактики обстрілів росіянами енергетичної інфраструктури?

— У перші роки повномасштабної війни атаки були спрямовані на великі об’єкти генерації — було захоплено АЕС, атаковано ГЕС та ТЕС, а також енергомережу. А вже у 2024-2025 році, зі зростанням кількості виробництва ракет і дронів росія атакує все підряд, маючи завдання знищувати енергетику “в нуль”. Додались атаки на систему розподілу газу та електроенергії, на ТЕЦ, котельні — куди тільки можна дістати.

Станом на сьогодні, я би назвала три великі завдання росіян. Перше — застосувати тактику випаленої землі для прифронтових регіонів, щоб змусити населення жити в нелюдських умовах, залякати, змусити переїхати. Друге — знищити Київ як символ країни, показавши всьому світу свою жорстокість і цинізм (на думку росіян, це ознака їхньої величі). Третє — максимально зупинити можливість імпорту електроенергії з ЄС, щоб не можна було отримувати жодної допомоги ззовні.

Чи можемо ми винести з цього якийсь урок, щоб адаптуватися до наступної зими? Чи є взагалі якийсь рецепт захисту?

— Крім підготовки генерації, треба особливо уважно враховувати подальшу динаміку атак. Якщо росія і надалі буде нарощувати виробництво ракет і дронів, треба знати, наскільки вони будуть удосконалені, якими засобами треба буде їх збивати. Це допоможе краще організувати захист об”єктів. Те, що працювало минулого року, може не спрацювати наступного.

Потрібно буде продовжувати пошуки додаткового обладнання і обладнання для захисту. До теми України приєднується все більше інших тем на міжнародних шпальтах, зараз увага світу прикута до атак на Іран. Одночасно росія активно продовжує дезінформаційні кампанії у світі. Потрібно багато працювати, щоб не зникнути з перших заголовків і зберегти увагу до нас. Якщо буде зберігатись увага, буде більше шансів на допомогу і захист.

Про газову генерацію та імпорт 

Про необхідність розподіленої генерації як одного з рецептів посилення захисту енергосистеми говорять з осені 2023 року. А влітку 2024 було анонсовано будівництво 1 ГВт нової генерації до кінця року. Якою, за Вашою оцінкою, є динаміка будівництва газопоршневої генерації?

— Через те, що в нас немає уніфікованого визначення, що таке децентралізована генерація, є різні трактування, систематизація, і, відповідно, різна статистика від органів влади. Міненерго стверджує, що у 2025 році було введено 762 МВт лише газової генерації, Мінрегіон каже про 570 МВт децентралізованої потужності в комунальному секторі. НЕК “Укренерго” повідомляє, що в 2025 році в енергосистемі з’явилося як мінімум 398 МВт установок зберігання енергії промислового масштабу. Якоїсь єдиної зведеної статистики, яка б узгоджувала дані всіх міністерств, немає. 

Додатково є питання з верифікацією даних та статистики, яка оприлюднюється. От нещодавно була заява представника одного з провідних виробників побутових зарядних станцій EcoFlow в Україні, що українці закупили таких акумуляторів більше ніж на 1,6 ГВт сумарної потужності. Однак чи враховані ці цифри в офіційній статистиці уряду, невідомо. Також, громади часто домовляються про додаткове обладнання як гуманітарну допомогу від міст-побратимів або від окремих фондів – нам невідомо, хто б систематизував такі дані на національному рівні. 

В енергетичній галузі загалом існує проблема з узгодженими даними. Ми намагаємося частково вирішити цю проблему на платформі Energy Map, де збираємо та узагальнюємо відкриті дані про українську енергетику, зокрема про наслідки війни та російських обстрілів для галузі. Однак це часто непроста задача, адже немає прямої комунікації з усіма громадами чи військовими адміністраціями. 

Зараз технічна спроможність імпорту електроенергії оцінюється у 2 450 МВт. Наскільки, за Вашою оцінкою, це допомагає підтримувати нашу енергосистему?

— Звісно, що допомагає. Спершу це була тимчасова аварійна допомога, але зараз це стало ще одним джерелом постачання електроенергії в Україніу. А на тлі того, наскільки в нас знищили генерацію, особливо у 2025 році, частка імпорту в споживанні фактично зросла. Тому росіяни й б’ють по Західній Україні, бо знають, що це дуже важливий елемент енергопостачання.

Другий важливий момент — чи можна збільшити цю спроможність. У нашому Нацплані з енергетики і клімату передбачено, що ми маємо збільшити рівень інтегрованості синхронізації між енергосистемами на рівні не менше 10% до 2030 року. Але це вимагатиме політичних і технічних рішень. Це відносний показник, який рахується як відношення величини наявної пропускної спроможності інтерконекторів до величини встановлених в енергосистемі генеруючих потужностей. Тому якщо, припустимо, у 2030 році в ОЕС України буде 40 ГВт генеруючих потужностей, то сумарна пропускна спроможність інтерконекторів України має бути не менше 4 ГВт.

Нещодавно прем’єр-міністр Словаччини заявив про припинення аварійної допомоги Україні…

— Насправді це тест на корпоративне управління в Європейському Союзі, бо SEPS як сертифікований оператор мережі є незалежним і може цілком проігнорувати заяви Роберта Фіцо і продовжити співпрацю відповідно до всіх домовленостей. У Словаччині, як і в Угорщині, корпоративне управління працює, європейське законодавство також діє. Зокрема, це мережевий кодекс з аварійних ситуацій в енергетиці та відновлення, інші правила на рівні об’єднання операторів ENTSO-E. Тож політичні заяви не мали б чинити серйозного впливу на технічну співпрацю між нашими операторами.

Цю спроможність імпорту в 2 450 МВт виділили для України та Молдови. Чи багато з цього отримуємо ми?

— Від січня граничний обсяг дозволеного з боку ENTSO-E комерційного імпорту для спільного блоку регулювання Україна-Молдова становить 2,45 ГВт. Також Україна має доступ до 250 МВт перетоків у режимі аварійної допомоги. Оскільки Молдова також імпортує електрику із мереж ENTSO-E, для нас залишається близько 2100 МВт потужності комерційного імпорту. В окремі робочі дні, зокрема у вечірні, пікові години (17-23), а інколи і впродовж доби, ми вже сягаємо цієї “стелі”, стабільно імпортуючи на рівні 2100-2120 МВт-/год.

Однак через російські удари, що пошкоджують мережі, імпортовану енергію не завжди можна доставити в регіони із найбільшим дефіцитом, хоча імпорт звісно ж знижує загальний рівень нестачі.

Про прогнози на літо, СЕС та ціни на електроенергію для бізнесу і населення

Ми пам’ятаємо, що після кожної серії масованих атак графіки на значній території країни поступово скасовували. Чи є, за Вашою оцінкою, у нас зараз шанси повернутися до життя без графіків?

— Моя суб’єктивна оцінка — у квітні має бути трохи легше, бо збільшиться сонячна генерація та більше генеруватимуть гідроелектростанції. У червні–липні ситуація може бути складнішою, адже очікується виведення атомних станцій у ремонти та, можливо, менша генерація ГЕС. Якщо літо буде сухим і спекотним, буде більша потреба в кондиціонерах, активніше працюватиме холодильне обладнання на підприємствах, у торговельних мережах – відповідно, у нас може бути складнішою ситуація з енергопостачанням і довші періоди відключень. 

У серпні–вересні та жовтні спека знизиться, і знову буде умовний період полегшення. Далі варто знову чекати на опалювальний сезон і зростання споживання, що в сукупності з російськими атаками означатиме наростання проблем в енергетиці. Будуть періоди для короткого перепочинку — але їх треба буде використати для підготовки до наступних складних етапів. 

Відключення стали стимулом до активної розбудови ВДЕ (СЕС, ВЕС та УЗЕ). Є оцінки, що цього року бізнес продовжить будувати власну генерацію. Наскільки, за Вашою оцінкою, такі проєкти могли б замістити втрачені внаслідок обстрілів маневрові потужності ТЕС та ТЕЦ?

— Усе обладнання, що зараз завозять в Україну для генерації, балансування чи як бек-ап допомога, є підтримкою. Особливо якщо говорити про установки зберігання енергії. Навіть мінімальні рішення "сонце плюс батарея", які впроваджують на рівні домогосподарств, – це внесок у полегшення роботи енергосистеми.

За чотири роки повномасштабної війни ми, разом із окупацією ЗАЕС, за  різними оцінками ми втратили більше 20 ГВт потужності. Щоб замістити ці втрати, нам потрібен мікс на основі різних технологій виробництва електроенергії. Національний план з енергетики і клімату визначає, що частка електроенергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії, має зрости до 25% у 2030 році. Енергетична стратегія до 2050 року (яка не є публічною) визначала мікс атомної генерації та відновлюваних джерел енергії. Хоча я думаю, що газова генерація все ще буде потрібна Україні тривалий час – бізнесу, особливо промисловості, потрібен буде час, щоб перейти на нові технології.

За свіжими оцінками НЕК “Укренерго”, Україні у найближчі кілька років потрібно додатково ввести біля 9,5 ГВт нових генеруючих потужностей. Мова йде передусім про газову генерацію, біоелектростанції, установки зберігання та потужності ВДЕ. Орієнтовна вартість такого будівництва оцінюється у понад 8 млрд євро. При цьому, за результатами моделювання, що здійснюється в рамках оновлення Національного плану з енергетики та клімату (НПЕК), з урахуванням поступового економічного відновлення Україні у 2030 році може знадобитися загалом біля 40 ГВт потужностей, щоб покривати внутрішній попит на електроенергію. У структурі нових потужностей домінують ВДЕ (сонце і вітер), газова генерація та установки зберігання. Частина цих потужностей буде встановлена безпосередньо на стороні споживачів.

Серед частини експертної спільноти лунає критика "прайс-кепів" на ринку електроенергії та пільгових цін для населення. Як Ви вважаєте, чи будуть їх скасовувати або переглядати?

— Український уряд перебуває під великим тиском: з одного боку, неможливо сподіватись на розвиток сектору в умовах постійних дотацій; з іншого – українці не зможуть завтра масово платити ринкові тарифи. Але якщо ми хочемо, щоб економіка мала достатньо енергогенерації, рано чи пізно доведеться повертатись до теми цін і пільгових тарифів. Також, цього вже зараз вимагають міжнародні партнери.

Проміжним рішенням, яке може влаштувати всіх на певному етапі – якщо уряд розробить і оприлюднить план підвищення цін до ринкового рівня. Цей план може передбачати старт не завтра, а через тривалий час, або взагалі після завершення воєнного стану. Але він повинен бути. 

Потрібно враховувати, що ситуація з боргами в енергосекторі дуже складна, і її треба вирішувати. Зрозуміло, що це питання політично складне, виборці не підтримують такого роду рішень. У нашій історії окремі прем’єри вже страждали від цього. Однак для потреб економічного розвитку це невідворотно.