Від воїнів до цивільних: шлях реінтеграції ветеранів в Україні

Сучасні реалії України концентрують увагу суспільства на мобілізації та веденні війни, економічній стабільності країни та військовій допомозі. Водночас одним з наслідків війни є кількість ветеранів, яка постійно зростає.

Однак захист і реалізація їхніх прав та інтересів подекуди недоотримують потрібної уваги з боку держави та суспільства. Держава має обов’язки перед ветеранами: забезпечення їх прав, законодавче врегулювання, реалізація пільг та послуг, а також реінтеграція у суспільство. Це питання є дуже важливим як на сьогодні, так і для розвитку й планування майбутнього.

На міжнародній площині, у країнах, які мають значущу кількість ветеранів, давно зрозуміло, що держава повинна забезпечувати належне регулювання у цій сфері. 

• По-перше, те, як ми ставимось до ветеранів, прямо пропорційне готовності нового покоління нести військову службу, а отже, і рівню обороноздатності  країни. 
• По-друге, враховуючи, що кількість ветеранів в Україні постійно зростає, реалізація їхніх прав, пільг та послуг державою впливає на стан суспільства, внутрішні зв’язки, налагодженість процесів та економічний рівень громад. Саме у цьому контексті  реінтеграція та реабілітація дуже важливі. 

Без належної реінтеграції, ветерани будуть стикатись з багатьма проблемами: як фінансового плану, так і психологічного. В довгостроковій перспективі такі виклики можуть спричиняти протиправну поведінку, в результаті якої ветерани будуть потрапляти у систему правосуддя. У цьому випадку, Україні необхідно розробити відповідні судові процедури спрямовані насамперед на реабілітацію та реінтеграцію, а не на покарання. 

Цим питанням в Україні вже активно займаються. Громадська організація “Юридична Сотня” в межах проєкту “Аналіз можливості впровадження судів у справах ветеранів в Україні” працює над розробленням ветерано-центриської судової процедури розгляду справ ветеранів. Така процедура буде одним із способів забезпечення реінтеграції ветеранів, які не отримали належних послуг. Необхідно чітко зрозуміти відповідальність держави та суспільства перед ветераном — людиною, яка виконала свій обов'язок із захисту вітчизни. Належна реінтеграція ветеранів є необхідним елементом соціального та економічного розвитку держави. 

Що ж таке реінтеграція? Де провести межу відповідальності держави? Що саме необхідно та повинно бути гарантовано? 

Повертаючись додому у цивільне життя, ветерани зіштовхуються із труднощами: побутовими, фінансовими, фізичними та психологічними. Перший рік з моменту звільнення зі служби вважається найкритичнішим. У цей період важлива підтримка держави, громади, громадських організацій, сім’ї та друзів для полегшення та попередження можливих негативних наслідків. Саме для цього і необхідна реінтеграція. 

Аналізуючи міжнародні дослідження, реінтеграція – це відновлення ролей у сім’ї, громаді та на робочому місці, на які можуть впливати різні фактори оточення. Реінтеграція – це як процес, так і результат повернення до цивільного життя, що включає взаємодію особи та навколишнього середовища.   

Отже, аби зрозуміти необхідний обсяг послуг та підтримки для ветеранів, слід окреслити рамку поняття реінтеграція. Для цього можна викреслити декілька рівнів реінтеграції у суспільство та виокремити потенційні проблеми, з якими зустрічається ветеран на відповідному рівні. 

• Індивідуальний рівень (ветеран та його особистий стан) – тут знаходиться сам ветеран. Важливо підкреслити, що не всі ветерани стикаються з психологічними і поведінковими проблемами. Однак, відсоток тих, хто потребує підтримки, суттєвий. На цьому рівні реінтеграції розкриваються фізичні, психологічні, демографічні, культурні аспекти реінтеграції. 

Держава повинна регулювати та розпізнавати такі фізичні та психологічні аспекти, як посттравматичний стресовий розлад, депресія, тривога, зловживання психоактивними речовинами, схильність до суїциду, фізичні травми, інвалідність та травматичне ушкодження мозку. Всі ці явища, які можуть виникнути внаслідок війни, повинні бути врегульовані на законодавчому рівні, а послуги з реінтеграції ветеранів – розширені. 

• Міжособистісний рівень (ветеран та його найближче оточення) – тут знаходиться ветеран та його сім’я, друзі, діти, близькі взаємини та релігійні зв’язки. Хоча цей рівень реінтеграції мало досліджений, а процес допомоги достатньо складний, підтримка держави та суспільства необхідна в контексті освіти населення та психологічної підтримки членам родини ветерана. Увага повинна бути спрямована на допомогу подружжю, сім’ї або на стосунки  з іншими членами родини, на вирішення проблем зі здоров'ям, напруженням та депресією.

Реінтеграція на цьому етапі відіграє надзвичайно важливу роль у підтримці психологічної стабільності ветеранів та членів їх родин. 

• Рівень спільноти (ветеран та побут) – тут ветеран стикається з системою охорони здоров’я, роботою, навчанням, необхідністю отримання юридичних послуг тощо. 

Інтегровані програми психічного здоров'я у спільноті та реабілітаційні програми є життєво важливими. Вважається, що спільнота здоров'я та соціальних послуг підтримує реінтеграцію. На цьому рівні також потрібно забезпечити програми перекваліфікації або підвищення кваліфікації, гарантії забезпечення робочим місцем. Реінтеграція у різні види спільнот допоможе ветерану відчути себе потрібним та активним членом суспільства. 

• Суспільний рівень (ветеран та держава) – на цьому рівні реінтеграції ветеран стикається  з реалізацією політики Міністерства у справах ветеранів, а також із загальносуспільним економічним та культурним рівнем населення. Тут важлива проактивність держави у розробці прозорої, зрозумілої та доступної системи взаємодії ветерана і  держави. Чітка позиція шанування ветерана та підтримки його у реінтеграції має  бути зрозуміла суспільству.

Враховуючи все вищесказане, стає зрозуміло, що реінтеграція ветерана дуже складне та багатошарове поняття. Успішна реінтеграція залучає всіх учасників процесу, зобов’язує їх діяти злагоджено та своєчасно. Держава у цьому процесі відіграє ключову роль. Від узгодженості дій держави, вчасного планування та розпізнавання запитів суспільства залежить результат – повернення ветерана до життя, де він є активним, продуктивним, психічно та фізично стабільним. Але таке узагальнене розуміння реінтеграції має досить чітко сформульоване вираження –  пільги та послуги, що мають бути системно підготовлені та надані державою. 

На міжнародному рівні не існує єдиного виключного списку послуг та пільг, які повинні надаватись ветеранам. Однак поки Україна продовжує розвивати свої політики та практики щодо пільг і послуг для ветеранів, корисно вивчити, як різні країни в межах Організації з Безпеки та Співпраці в Європі (ОБСЄ) підходять до цього важливого завдання. Аналізуючи ці різноманітні моделі, Україна може визначити найбільш вдалі для себе та адаптувати їх для оптимального та успішного шляху реінтеграції ветерана. 

Серед держав-учасниць ОБСЄ є помітна різноманітність у способах надання допомоги ветеранам. Багато держав надає різні види пільг та послуг залежно від таких факторів, як характер служби та отримання інвалідності під час служби. Такий підхід гарантує, що специфічні потреби різних груп ветеранів задовольняються ефективно та пропорційно. 

Критичною проблемою у багатьох країнах є послуги для ветеранів, які зіткнулися  з проблемами безпритульності. Такі ветерани представляють особливо вразливу групу населення, а їхні психологічні розлади (алко- та наркозалежності, ПТСР, депресії тощо) часто є причиною виникнення безпритульності. Дослідження показують, що ветерани мають вищий ризик бездомності через такі фактори: бідність, відсутність підтримки від родини та недостатність доступного житла. Крім того, питання домашнього насильства та самогубства серед ветеранів потребують особливої уваги та допомоги. Іншим важливим та необхідним правом ветеранів є право на справедливий суд. 

Країни, такі як Канада та Сполучені Штати Америки, мають спеціалізовані міністерства – Міністерство у справах ветеранів Канади та Міністерство у справах ветеранів Сполучених Штатів. Ці організації відповідають за комплексний підхід до реабілітації та реінтеграції: від охорони здоров'я та пільг до сприяння у переході до цивільного життя. Швеція покладає реінтеграцію та реабілітацію ветеранів на Міністерство соціальних справ та охорони здоров’я. Інтегруючи ветеранів у свою загальну систему охорони здоров'я, Швеція визнає їх унікальні психологічні потреби, пропонуючи спеціалізовані психіатричні послуги. Данія є особливо цікавим прикладом для України. Тут догляд за ветеранами є спільною відповідальністю держави, регіональних та муніципальних органів влади, громадського суспільства та бізнес-спільноти.

Підсумовуючи, можна виокремити три основних категорії пільг та послуг, які повинні забезпечуватись державою для реінтеграції. По-перше, матеріальна підтримка. Вона містить у собі виплати, пенсії по інвалідності та субсидовані послуги, забезпечуючи ветеранам доступ до необхідних ресурсів, а саме житла, освіти, роботи. По-друге, це нематеріальна підтримка.

Відновлення стану здоров'я безперечно впливає на можливість відновити свою участь у соціальних зв'язках та економічній спроможності. Психічне здоров'я, особливо для ветеранів зі станами ПТСР та іншими психологічними розладами, є життєво важливим. Консультування та підтримка допомагають вирішувати психологічні наслідки військової служби. По-третє, пам'ятні та соціальні заходи для визнання та виховання поваги в суспільстві до ветеранів. Це може включати утримання кладовищ, організацію та підтримку пам’ятних заходів у національні пам’ятні дні, освітні проєкти та загальнонаціональна  політика визнання внеску ветеранів у безпеку держави. 

Оскільки Україна прагне покращити свою ветеранську політику, міжнародні приклади можуть слугувати цінним досвідом побудови системи пільг та послуг. Адаптація моделі, яка б об’єднувала як спеціалізовані послуги для унікальних фізичний та психологічних потреб, так і комплексну підтримку суспільства, була б дуже корисною. Приділення уваги догляду за психічним здоров’ям, особливо при таких станах, як посттравматичний стресовий розлад, може значно покращити процес реінтеграції українських ветеранів.

Розглядаючи ці міжнародні моделі, Україна має можливість побудувати систему послуг та пільг для ветеранів, яка є одночасно ефективною та враховує особливий досвід ветеранів. Така система повинна забезпечити та гарантувати турботу і повагу до тих, хто служив нації та заслуговує на підтримку держави й суспільства.