База даних ціною в людські життя. Чому Україна досі не має державного реєстру донорів стовбурових клітин

  • Позаштатний кореспондент Delo.ua

База даних ціною в людські життя. Чому Україна досі не має державного реєстру донорів стовбурових клітин

Для більшості пересічних українців питання трансплантації, а тим більше трансплантації кісткового мозку, не є життєво важливим. Однак, незважаючи на це, неможна говорити, що трансплантація не є актуальною темою сьогодення. Особливо в світлі деяких нещодавніх подій та обставин, які виявились у цьому зв’язку. 

Ми продовжуємо воювати з окупантом на інформаційному фронті, надаючи виключно перевірену інформацію та аналітику.
Війна позбавила нас можливості заробляти, просимо Вашої підтримки.
Підтримати delo.ua

Подія, яка привернула увагу до проблем, пов’язаних з важливим медичним питанням, це підозра від Державного бюро розслідувань колишньому заступнику міністра охорони здоров’я Павлові Ковтонюку, якого звинуватили у службовій недбалості, через що держава втратила 1,9 млн гривень. «Недбалість» полягала в тому, що в грудні 2018 року пан Ковтонюк підписав акт прийому-передачі програмного забезпечення для доступу до міжнародного реєстру донорів стовбурових клітин (тобто – кісткового мозку). Про це в українських ЗМІ повідомили 28 вересня цього року. 

Можливо, ця подія, незважаючи на її негативний характер по відношенню до пана Ковтонюка, піде на користь задля того, щоб суспільство ще раз подивилося на серйозну соціальну проблему, пов’язану з життям немалого числа українців.

Трансплантація кісткового мозку є унікальним методом лікування раку крові; вона допомагає багатьом людям не те, що жити нормальним життям, а й взагалі жити. Щоправда, для України було б правильніше сказати «могла би допомогти»…

Розглядаючи через кейс Ковтонюка проблему трансплантації кісткового мозку в Україні, можна виокремити три аспекти – персональний, корпоративний та суспільний. 

Персональний аспект: людські долі 

Звісно, не можна порівнювати ситуацію хворих людей, життю яких загрожує смертельна хвороба, з проблемою колишнього топ-чиновника МОЗ, який потерпає в репутаційному сенсі та витрачає час та нерви на те, щоб довести свою чистоту перед законом. Втім, ціна питання для Павла Ковтонюка є немаленькою: йому інкримінують службову недбалість, яка спричинила тяжкі наслідки державним інтересам (ч. 2 ст. 367 КК України). Санкція статті передбачає позбавлення волі на строк до 5 років. У той же час відносно провини ексзаступника міністра є певні сумніви. Які, зокрема, відобразилися у рішенні Печерського районного суду Києва, котрий відмовився відправити Ковтонюка під домашній арешт, обравши для нього особисте зобов’язання. 

Про що, власне, йдеться. Що то за історія чотирирічної давнини, яка раптом спливла та загрожує долі відомого медичного менеджера? 

Наприкінці 2018 року МОЗ України, тоді – під керівництвом Уляни Супрун, розпочав процес створення Державного реєстру донорів кісткового мозку (гемопоетичних стовбурових клітин – ГСК). Той реєстр мав автоматично в режимі онлайн здійснювати у Всесвітньому реєстрі донорів кісткового мозку (WMDA) пошук донора для смертельно хворих пацієнтів. Зазначимо, що шанс знайти такого донора, щоб його ГСК підійшли конкретному пацієнтові, неймовірно малий, але він існує. Для цього й потрібна база або реєстр та доступ до нього. 

26 грудня 2018 року було укладено Договір про закупівлю за державні кошти між МОЗ та компанією-постачальником, за яким компанія мала поставити Міністерству програмне забезпечення (ПЗ) реєстру живих донорів ГСК Prometheus, а також здійснити інсталяцію ПЗ на комп’ютерних ресурсах, вказаних МОЗ. Сума договору склала 1 885 000,00 грн. без ПДВ.

Від імені МОЗ договір та акт приймання-передачі підписав заступник міністра Павло Ковтонюк, який у цій якості підмінив свого колегу, профільного заступника Романа Ілика, котрий кілька днів був відсутній. Оскільки, за словами Ковтонюка, питання було важливим і терміновим (кінець року, все зрозуміло), а всі тендерні документи та потрібні підписи були у повному порядку, він спокійно підписав договір й акт та пішов працювати далі. Не маючи жодної думки про те, що за чотири роки та історія повернеться до нього зі скандалом та проблемами… 

Корпоративний аспект: ділова репутація 

Тепер про те, чому виникли сьогоднішні питання та проблеми. 

З невідомих (принаймні – публічно) причин ПЗ Prometheus не було використано, а державний реєстр донорів ГСК не було створено. Немає його й сьогодні. 

Найближчою причиною такої реальної недбалості виглядає кадрова чехарда у МОЗ, адже за згаданий час у відомстві змінилось п’ять керівників (Уляна Супрун, Зоряна Скалецька, Ілля Ємець, Максим Степанов, Віктор Ляшко). За таких умов може відбуватися (або не відбуватися) що завгодно. Втім, могли також спрацювати й інші чинники. 

У будь-якому разі справа Ковтонюка зачепила компанію-постачальника, яка нібито не виконала свої зобов’язання перед МОЗ, отримавши державні кошти (до речі, то були кошти не з держбюджету, а від ЄБРР, втім це не так важливо). 

Для розуміння усієї ситуації ми звернулися до керівництва компанії-постачальника. І ось, що нам вдалося дізнатися. 

Насправді чотири роки тому компанія саме таки виконала свої зобов’язання: поставила Міністерству ПЗ Prometheus (що було зафіксовано в акті приймання-передачі) та встановила й налаштувала ПЗ на комп’ютерних ресурсах, вказаних МОЗ України. Задля цього було залучено розробника ПЗ Prometheus – чеську компанію Steiner («Штайнер»). Більше того: у березні 2019 року спеціалісти компанії Steiner провели навчання персоналу МОЗ по роботі з ПЗ Prometheus, за результатами якого вісім осіб отримали відповідні сертифікати. Тобто всі дії підтверджені відповідними документами.  

Така інформація не викликає сумнівів. Бо навіщо було проводити навчання персоналу по роботі з ПЗ Prometheus, якби цього програмного продукту Міністерство не мало? Адже логічніше спочатку вирішити питання отримання програмного продукту, а вже потім навчати свій персонал працювати з ним. До того ж, будь-яких претензій чи зауважень до компанії-постачальника щодо поставки ПЗ Prometheus МОЗ України не висувало ні у 2018 році, ні у наступних роках.

Щоб максимально об’єктивно висвітлити предметне питання, ми звернулись власне до розробника програмного продукту Prometheus, чеської компанії Steiner. Це поважна фірма, заснована більше 30 років тому, яка є визнаним лідером розробки програмного забезпечення для інформаційних систем лабораторного дослідження, систем патології, систем імунологічних лабораторій та центрів трансплантації і багато інших. В 2003 році Steiner розробила інформаційну систему Prometheus і вдосконалює її. Програмна продукція постачається до понад 40 країн Європи та світу. Тобто компанія має багатий досвід побудови медичних інформаційних систем.

Prometheus – всесвітньо визнана інформаційна система реєстру донорів гемопоетичних клітин. Система веде облік донорів стовбурових клітин та пацієнтів і щоденний пошук відповідних донорів для конкретних пацієнтів. Такий облік дає змогу звітувати WMDA, а також може бути пов'язаний з іншими реєстрами через EMDIS (Європейську інформаційну систему донорів кісткового мозку), міжнародну мережу донорів стовбурових клітин, яка зараз охоплює понад 90% донорів у всьому світі. Prometheus використовує 26 реєстрів із загальної кількості 40 реєстрів, підключених до цієї мережі. До речі, як нам повідомили фахівці компанії Steiner, Україна досі не має доступу до EMDIS…  

Окрім згаданого очного навчання представників МОЗ, яке інженери Steiner провели ще навесні 2019 року, фахівці чеської компанії у 2019-2020 роках мали комунікації з інженерами Міністерства з метою розвитку реєстру ГСК, але ПЗ Prometheus так і не почали використовувати в Україні.

На наше питання, чи звертався хтось офіційно від МОЗ України – чи з метою надання технічних консультацій, чи з метою відновлення програмного продукту Prometheus в Україні, ми отримали приголомшливу відповідь, що останнє звернення від представників Міністерства щодо впровадження ПЗ Prometeus було аж на початку 2020 року, після цього від МОЗ України такою темою взагалі ніхто не переймався і до Steiner, як розробника програмного продукту, не звертався. Слід зазначити, що ПЗ Prometeus не має будь-якого обмеження для МОЗ України щодо терміну використання або терміну дії ліцензій і таке інше і може бути завантажено Міністерством в будь-який час.

Попри те, що питання відновлення ПЗ Міністерством не піднімалось, компанія Steiner, через свого партнера в Україні, заради підтримки українського народу в цей складний час, вже відновлювала програмне забезпечення, надавала оновлену версію (адже пройшло вже майже чотири роки) ба навіть пропонувала повторно провести безкоштовне навчання представників Міністерства, якщо це питання актуальне і є така потреба. Але здається, для України це питання не на часі…

Тому, коли гримнула справа Ковтонюка, керівництво компанії-постачальника було неабияк здивоване як тим, що Міністерство свого часу не запровадило ПЗ Prometheus, так і тим, що до компанії за чотири роки не звернулись з проханням щодо повторного впровадження (встановлення та налаштування) програмного забезпечення, необхідного для вирішення важливої медичної проблеми. 

Зрозуміло, що постачальник – компанія з 23-річним досвідом роботи, дорожить своєю репутацією – як і авторитетом свого партнера, чеського бренда Steiner. До того ж йдеться про рятування життя хворих українців, питання великої соціальної ваги. 

Тому 18  жовтня від постачальника було надіслано листа міністрові охорони здоров’я Вікторові Ляшку. У цьому листі керівникові МОЗ нагадали всі обставини давньої історії з ПЗ Prometheus, додавши всі відповідні документи. Підкреслили, що компанія завжди була і залишається готовою допомогти МОЗ швидко й належним чином встановити та налаштувати вказане ПЗ на будь-якому комп’ютерному чи серверному обладнанні, наданому Міністерством. Повідомили, що розробник ПЗ Prometheus (компанія Steiner) готовий повторно надати вказане програмне забезпечення (вже його оновлену та удосконалену версію) і забезпечити його встановлення та налаштування. 

У підсумку постачальник запропоновував міністрові Ляшку власне необхідний продукт: до листа додано, зокрема, електронний носій (оптичний диск CD-R) із дистрибутивом ПЗ реєстру живих донорів ГСК Prometheus в оновленій версії та документація адміністратора ПЗ Prometheus.

Як бачимо, суспільно-відповідальний бізнес простягнув руку державі. Тепер чекаємо на відповідь Міністерства. 

Суспільний аспект: шанс на порятунок життя 

А тепер подивимося на проблему реєстру донорів ГСК з точки зору українського соціуму. 

На початок 2022 року потреба у трансплантаціях кісткового мозку (ТКМ) в Україні оцінювалась у 2,5 тисяч, з них – 750 алогенних (тобто, від донорів; решта – від самих пацієнтів). Ще кілька років тому на такі операції українці мусили їхати за кордон. Нині ситуація змінилась. 

За словами міністра Віктора Ляшка, з початку 2022 року в Україні було проведено 117 ТКМ, в тому числі 16 – дітям. Сьогодні ТКМ дітям та дорослим проводять вісім медичних закладів, провідні з них – Київський центр трансплантації кісткового мозку (КЦТКМ), клініка «Охматдит» та Черкаський обласний онкологічний диспансер. 

ТКМ – складна та коштовна операція. Так, наприклад, у серпні 2021 року ТКМ від неродинного донора коштувала 2 484 470 грн., а від родинного донора – 1 874 969,08 грн. Мало хто може дозволити собі такі витрати, тому люди шукають спонсорів та проводять краудфандинг, щоб знайти необхідні гроші. 

У такій ситуації надзвичайно важлива допомога людям з боку держави – як у лікуванні, так і у пошуку донорів ГСК. 

Але в Україні працює недержавний реєстр – тернопільський благодійний фонд «Український реєстр донорів кісткового мозку», створений того ж 2018-го року, коли на цьому полі відбулася невдала спроба МОЗ. Це, звичайно, дуже добре, але якби поруч із приватною структурою працювала державна, та люди мали би вибір та більше можливостей як у фактичному, так і у фінансовому сенсах, це було б набагато краще. 

Нагадаємо, що 2019 року Кабмін було зобов’язано до січня 2021 року забезпечити утворення та функціонування державних інформаційних систем трансплантації, а також їх інформатизацію, адміністрування, програмне забезпечення та наповнення відповідною інформацією у порядку, визначеному Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» та іншими актами законодавства. На МОЗ також було покладено обов’язок затвердити Положення про Державну інформаційну систему трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин. Але цього не зроблено досі. Чому? Можливо, хтось у відомстві зацікавлений, щоб в Україні працював саме приватний реєстр, а державний чиновникам не потрібен? 

Невипадково юристка Марина Слободніченко, провідна фахівчиня з медичного права, яка свого часу співпрацювала з МОЗ, сьогодні ставить до відомства конкретні питання на своїй сторінці у facebook.   Де Положення про інформаційну систему ГСК? Де забезпечення утворення і функціонування інформсистеми ГСК? Де інформатизація та адміністрування інформсистеми ГСК? 

І відповіді на ці запитання видаються більш важливими для українського суспільства, ніж на ті, якими слідчі ДБР сьогодні турбують Павла Ковтонюка та працівників компанії-постачальника, цікавлячись – хто, коли та де підписував чотири роки тому різні папірці. 

Саме ініціатива компанії-постачальника, викладена у листі до міністра охорони здоров’я, може суттєво допомогти знайти необхідні відповіді та рішення. Як кажуть, м’яч на половині поля МОЗ. Чекаємо.