Електробуси в Україні: список міст, ціни та перспективи розвитку

• Де в Україні вже їздять електробуси
• Скільки коштує електробус
• Що заважає переходу
• Що каже закон і які перспективи

Де в Україні вже їздять електробуси

Список міст, які мають реальний досвід експлуатації електробусів, поки що невеликий.

Львів

Перший в Україні батарейний електробус Електрон Е19101 виготовлено тут у 2015 році. Він досі існує в єдиному екземплярі та працює на тролейбусних маршрутах міста. Додатково Львів реалізує кілька проектів спільно з європейськими партнерами.

Вінниця 

З 2019 року в місті працює електробус китайського виробництва Skywell, який перебуває на балансі Вінницької транспортної компанії та обслуговує автобусний маршрут.

Київ 

Електробуси проходили тестування, але в пріоритеті поки залишаються дизельні автобуси великої місткості.

Окрім повноцінних електробусів, в Україні з 2017 року використовують тролейбуси з автономним живленням: батарейні тролейбуси, які можуть рухатися без контактної мережі. 

Такий транспорт працює вже в Дніпрі, Харкові, Вінниці, Сумах, Хмельницькому, Луцьку, Чернівцях, Кропивницькому, Запоріжжі, Кременчуці, Рівному та інших містах.

Скільки коштує електробус

Головна перешкода для масового переходу — ціна. Згідно з коментарями експерта у сфері транспорту, представника компанії «Авто-Регіон» Микити Гайдамахи для РБК-Україна, електробус коштує дорожче за дизельний аналог:

«Головною перешкодою для масового переходу лишається висока стартова вартість: електробус коштує у 1,5-2 рази дорожче за дизельний аналог»

Для порівняння: перший український електробус Електрон Е19101 у 2015 році обійшовся у 8,99 млн грн — і це ще до стрімкого зростання курсу валют та цін на комплектуючі.

Міста не можуть фінансувати такі закупівлі самостійно, тому ключову роль відіграють донорські програми: зокрема ЄБРР, ЄІБ та інші міжнародні фонди. Без їхньої участі оновлення транспортного парку залишається малоймовірним.

Що заважає переходу

Навіть за наявності фінансування процес часто блокується на етапі закупівель. Тендери на придбання електробусів за кошти Європейського інвестиційного банку у Харкові та Запоріжжі неодноразово оголошувалися, але завершувалися без результату, через надто складні або обмежувальні умови участі. Це говорить про потребу адаптувати тендерні вимоги до реалій ринку.

Успішність переходу на електротранспорт залежить від чотирьох головних факторів:

• наявності фінансування;
• готовності інфраструктури;
• підтримки міжнародних партнерів;
• політичної волі на місцях.

Додатковим чинником стала війна: у Чернігові окупаційні війська пошкодили майже половину контактної мережі тролейбуса, після чого міська влада заявила про плани закупити електробуси — але через відсутність коштів і тривалість бойових дій ці наміри поки залишилися на рівні заяв.

Що каже закон і які перспективи

У грудні 2022 року Верховна Рада підтримала законопроєкт №8172, який встановлює чіткі зобов'язання для міст:

• з 2027 року — щонайменше 25% автобусів у містах із населенням понад 250 тис. мешканців мають бути електричними;
• до 2030 року — частка електробусів зростає до 50%;
• з 2033 року — міста обласного та районного значення повинні використовувати виключно електробуси замість транспорту з двигунами внутрішнього згорання.

Цілі амбітні, проте шлях до них непростий. Електробуси мають очевидні переваги: дешевша електроенергія, менші витрати на техобслуговування та нульові викиди, що критично для якості повітря в містах. 

Однак без системних змін у підходах до фінансування та тендерних процедур екологічний транспорт ризикує залишитися обіцянкою, а не реальністю українських вулиць.