Експорт без кордонів. Що значить для України скасування мита і квот у країнах ЄС

У свою чергу президент Володимир Зеленський обговорив деталі таких заходів з президенткою Європейської комісії Урсулою фон дер Ляєн. За словами Зеленського, такі кроки дадуть Україні змогу поліпшити її економічну активність і виробництво.

Як стверджує президент, на черзі вже нові рішення європейських партнерів щодо лібералізації нашого експорту. Втім, такі кроки вигідні не лише нам, а й самим європейцям: напад РФ на Україну призвів до здорожчання у Європі низки продовольчих товарів.

Якщо відкрити Угоду про всеосяжну зону вільної торгівлі з ЄС, то можна побачити, що там є митні обмеження щодо України виключно по аграрній групі. І сьогодні справді є серйозні підстави вважати, що у Європі відчувають певний дефіцит продовольства з України.

Інакше кажучи, торгова лібералізація – це подальше об'єднання Європи з Україною задля протистояння Кремлю, який, як висловився Зеленський, своїми агресивними діями намагається спровокувати глобальну цінову кризу і хаос на ринках. І харчі тут, звичайно ж, не виняток.

Наразі Україна та ЄС шукають способи збільшити потенціал транспортних коридорів на західному кордоні України. Європі необхідне українське продовольство, аби не тільки послабити стрибок цін на продукти, а й просто уникнути їхньої нестачі.

У розмові з нами економічний експерт Олексій Дорошенко припускає, що йдеться не тільки про продаж нашого продовольства в ЄС, а й про транзит. За умови блокади морських портів Україна може довезти до світових покупців продукцію лише через Європу, у якої немає "нульового режиму" на транзит.

"Я розцінюю скасування мита і квот як спосіб, у який ми можемо провозити свою продукцію через ЄС. Але якась частина, звичайно, "осяде" в Європі, знайшовши свого споживача. Не забуваймо і про Великобританію, яка не належить до ЄС, але гостро потребує наших харчів", – нагадує він.

Світові ринки без української аграрки

У коментарі Delo.ua виконавчий директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзін зазначає, що через неможливість експорту українських зернових на наші традиційні ринки (північ Африки, Близький Схід та Південно-східна Азія) ціна там на них підскочила на 80-100%.

Як наслідок, така висока вартість на цьому локальному ринку спричинила відтік залишків зернових з навколишніх ринків. Насамперед з країн південної Європи. В європейських країнах загалом почала стрімко рости ціна продовольства.

"Середній рівень інфляції в Європі сьогодні 5,5-6%, але по продовольчій групі у півтора рази вищий. Та й олії у всьому світі наразі практично немає, враховуючи те, що виробники пальмової олії заявляють про різке скорочення випуску, часом аж на 20%", – каже Пендзін.

Сталася ситуація, коли в Європі скоротилася довжина магазинної полиці. З одного боку, Європа ніколи нічого не робить без врахування власних інтересів. З іншого боку, для нашої економіки відкрилось широке вікно можливостей.

"По зернових до Європи безмитна квота наразі становить 2,5% від загального обсягу нашого виробництва. Якщо обмеження скасують, наші трейдери продаватимуть в Європу зернові без мита взагалі. Насамперед, це вигода для ЄС, бо наша  продукція там подешевшає", – додає він.

Логістичних проблем ніхто не скасовував

Сьогодні проблема є не лише у складнощах продажу нашої аграрної продукції, а й у її вивозу. Основні зернові з минулорічного врожаю зосереджені на припортових елеваторах на півдні України. Щоб це все поїхало у бік західного кордону, має бути належна кількість зерновозів.

"Є проблема у різниці ширини українських і європейських залізничних колій. Також можливість пропуску на наших західних кордонах низька. Там йде військова техніка. Вільних проходів для експорту практично немає", – пояснює Олег Пендзін.

За його словами, наші зернотрейдери можуть наростити експорт продукції з України на 20-30%, але далі вони упруться у технологічну потужність логістики. Було б добре розблокувати порти, щоб зернові поїхали на Болгарію і Грецію. Але це вже питання не до України.

"По-перше, у нас немає потужного флоту, по-друге, розблоковувати море від мін мають американці (або міжнародна військово морська місія — Delo.ua): необхідних для цього суден у нас немає. Лишається невеличкий шлях через Рені, через верх Дунаю, але він надзвичайно обмежений", – підкреслив експерт.

Треба врахувати, що загарбники розбомбили міст через Дністровський лиман. В Україні є достатньо велика транспортна магістраль для об'їзду лиману по території Молдавії і Болгарії. Вона достатньо широка, але залізниці там немає, що для експорту аграрки є ключовим фактором. Залізниця ж йшла якраз по зруйнованому мосту, яки був підірваний в той час, коли в Україні лишалися невивезеними 22 млн тонн минулорічного урожаю (сумарно минулого разу наші аграрії зібрали 72 млн тонн).

"Для України на власні потреби необхiдно 20 млн тонн. Експортний потенціал таким чином – 52 млн тонн. Ми вивезли десь 26-27 млн тонн. Як мінімум 20 млн тонн зернових з минулого року лишилося. І з ним треба щось робити", – говорить Пендзін.

Для себе — вдвічі дешевше

Внаслідок війни і гострих складнощів з експортом вартість аграрної продукції в самій Україні впала. На внутрішньому ринку трейдери виставляють ціни, які тільки покривають собівартість виробництва минулого року.

Трейдер сьогодні перекладає вартість втрат, пов’язаних з війною, на фермера. Це робить виробництво невигідним. Трейдер має контракти, прострочені зобов’язання, він платить за елеватори, маючи великі видатки. Щоб якось їх скоротити, він знижує вартість закупівлі зернових.

"Експортні ціни на зернові перевищують ціни на внутрішньому ринку вже вдвічі. Аграрії завжди тримали запаси продукції до весни. Навесні вони продавали зернові, а отримані гроші вкладали у польові роботи. Ніхто грошей на рахунку не тримав, бо товар може підскочити в ціні", – підкреслив Пендзін.

Сьогодні ж вийшло так, що його вартість, навпаки, впала. Тому єдиний вихід – прориватися з аграрною продукцією на зовнішні ринки, отримуючи до того ж валютну виручку, яка підтримає гривню перед загрозою стрімкого знецінення.

За продовольчу пшеницю трейдери пропонують аграріям по 5,6-6 тис. грн за тонну, тоді як до війни вартість складала 8,8-9 тис. грн (різниця – 35%), за соняшник зараз просять 13-14 тис. грн проти довоєнних 19 тис. грн. Іншими словами, різниця складає майже 30%.