Україна та Туреччина підписали угоду про зону вільної торгівлі. Чому її вважають вигіднішою для нашої країни, ніж для Туреччини?

3 лютого 2022 року Україна підписала угоду щодо створення зони вільної торгівлі з Туреччиною. З української сторони угоду підписав прем’єр-міністр України Денис Шмігаль. З турецької – міністр торгівлі Туреччини Мехмет Муш. Крім угоди про ЗВТ, у Маріїнському Палаці також підписали ще кілька важливих для України угод:

• рамкову угоду про співпрацю у сфері високих технологій, авіаційної та космічної галузей;
• угоду про співпрацю у сфері молодіжної політики;
• зміни до угоди щодо посилення співпраці між правоохоронними органами країн.

Найбільш значуще для української економіки, звичайно, перше. І незважаючи на заяву прем'єр-міністра України Дениса Шмигаля про те, що договір про ЗВТ із Туреччиною відповідає інтересам українського бізнесу, у останнього до нього все ж таки є питання. Delo.ua на них відповідає.

ЗВТ із Туреччиною: передісторія та причина, через яку переговори "забуксували"

2 лютого Кабмін затвердив проект угоди про вільну торгівлю між Україною та Туреччиною. Серед умов — обнулення Туреччиною мит більш ніж на 10 тисяч товарних позицій. А це 95% від загальної кількості товарів, що їх експортує Україна до Туреччини. Також запроваджуються квоти на ще 1348 товарних позицій.

Підписуйтеся на YouTube-канал delo.ua

Підписання угоди про зону вільної торгівлі України з Туреччиною є знаковою подією, перспективи якої обговорювалися різною владою протягом 10 років. Глави держав провели понад 10 офіційних зустрічей, щоб домовитися про співпрацю та дійти компромісу із спірних питань. Найскладніший етап у переговорах — узгодження торгових позицій, які будуть важливими для обох сторін .

Із початку президентства Володимира Зеленського переговори актуалізували. На щорічній конференції "Дипломатія 30" наприкінці грудня минулого року президент Зеленський заявив, що підписання угоди про зону вільної торгівлі з Туреччиною має найважливіше значення, оскільки загальний економічний інтерес України та Туреччини посилює політичне партнерство між нашими країнами.

Україна та Туреччина: як країни торгують між собою сьогодні

Обсяги торгівлі між Україною та Туреччиною за 9 місяців 2020 року становили $3,7 млрд, а за 9 місяців 2021 року — вже $5 млрд. Але Зеленський та Ердоган переконані, що підписання угоди про вільну торгівлю допоможе збільшити товарообіг вдвічі — до $10 млрд на рік.

Туреччина – четвертий у світі ринок для експорту українських товарів та п'ятий за обсягом товарообігу після Китаю, Польщі, Німеччини та Росії. Основні галузі співпраці України та Туреччини — технології, промисловість, АПК, інновації, будівництво та транспортна інфраструктура, у тому числі туризм та енергетика.

У Туреччину ми експортуємо переважно зернові та іншу агропродукцію, а також метали, руду та ін. Тільки в період з липня по вересень 2021 року експорт пшениці з України до Туреччини склав 834,7 тисячі тонн, що в 3,2 рази більше, ніж в аналогічний період сезоном раніше. До 2015 року цю продукцію Туреччина купувала у РФ, але через політичний конфлікт між ними цей ринок змогла завоювати Україна. Загалом, за даними Федерації роботодавців України, у 2021 році обсяг товарного експорту України до Туреччини збільшився на 70%, досягнувши $4,1 млрд.

"Туреччина — найбільший ринок збуту для української аграрної продукції. Україна експортує до Туреччини олійні культури, рослинні олії, зернові, компоненти кормів для сільськогосподарських тварин, цукор, кондитерську продукцію, волоський горіх, бобові тощо. Тобто це ті продукти, які Туреччина сама не виробляє у достатніх обсягах, але може купити у великих обсягах", - пояснює співробітник з інвестицій у Продовольчій та сільськогосподарській організації Об'єднаних Націй (ФАО) Андрій Ярмак.

За його словами, за деякими із цих продуктів Туреччина для України стала вже ринком збуту №1. Але є сегменти, де Україна може ще більше зміцнити свої експортні позиції. Наприклад, з грецького горіха — через те, що Туреччина відмінила мита на його ввезення для інших країн, Україна майже випала з цього ринку, втративши близько $40 млн. виручки. Тепер, наголошує Ярмак, цей ринок можна буде повернути.

Імпортує з Туреччини Україна переважно реактори ядерні, котли, машини, мінеральні палива, нафту та продукти перегонки, чорні метали, кондитерські вироби, деякі види горіхів, ряд цитрусових та продуктів, які Україна не може вирощувати. Наприклад, мандарини, лимони, апельсини, ківі, персик, нектарин, абрикос, виноград столовий, помідори та огірки тепличні. У період, коли вирощувати їх українським фермерам дорого, що впливає на вартість продукту, турецькі виробники закривають дешеву нішу.

Які перспективи в України від ЗВТ із Туреччиною

Аналітик компанії Esperio Олександр Болтян вважає, що розширення присутності українських продуктів у різних точках світу є однозачно позитивним кроком для економіки. Наприклад, в ОАЕ українська курятина, молочна продукція та овочі – дуже конкурентний товар. А отже, і в турецькому напрямку Україна може значно розширити перелік експортних категорій, виходячи з тих продуктів, на які в Туреччині є попит.

Також, через те, що Туреччина традиційно має високі імпортні мита, вона є країною з однією з найбільш "захищених" економік. Саме тому вільний доступ України до величезного турецького ринку для нас вдвічі цікавий, вважає Андрій Ярмак.

Ще одна перевага – кліматична зона, в якій розташована Туреччина. Через те, що Україна розташована в іншій, переважно аграрних позицій вона не стане її прямим конкурентом. Більше того, ці країни доповнюють одна одну у плані виробництва та реалізації агропродукції.

Крім того, Туреччина розташована по сусідству з Україною, а отже, товари можна доставляти морем, що істотно здешевлює логістику. При цьому, на думку Андрія Ярмака, потенціал зростання експорту аграрної та харчової продукції з України до Туреччини вищий, ніж потенціал зростання постачання турецьких продуктів до нас.

Ще одна важлива перевага ЗВТ із Туреччиною: можливість відкривати нові ринки збуту, оскільки Туреччина — один із найбільших реекспортерів. Подібний досвід українські компанії вже мали — після експорту до Туреччини їхня продукція потрапляла на ринки Африки та Азії. І потім імпортери із цих країн безпосередньо виходили на постачальника в Україні.

Плюс до всього, коли Україна матиме більше можливостей для збуту своєї продукції в Туреччині, роботодавці зможуть масштабувати свій бізнес, а це завжди нові робочі місця.

Андрій Ярмак переконаний, що ЗВТ із Туреччиною стане однією з найвигідніших для України торгових угод, підписаних за роки незалежності. Якщо не найвигіднішим .

Чи є ризики для українського ринку та виробників

Економіка Туреччини більш прогресивна, ніж Україна. Тому вкрай важливо після підписання угоди – протягом періоду адаптації, нарощувати конкурентоспроможність вітчизняного виробництва та підготувати бізнес під нові реалії економічних відносин із Туреччиною. Оскільки підвищення торговельного обороту посилюється і конкуренція.

Потрібно своєчасно розвивати сферу виробництва, оскільки економіка України має сировинний характер. Залучення інвестицій сприятиме цьому. Проте без компетентних кадрів, професійного досвіду, передових технологій, розробки ефективного законодавства та забезпечення справедливого суду з високим рівнем довіри є ризик подальшого розвитку виключно сировинної економіки як "первинної ланки" бізнесу. У цьому випадку Туреччина матиме перевагу в економічному плані.

"На практиці складно знайти випадки негативного впливу від імплементації положень такої угоди. Проте слід врахувати, що комерційні відносини передбачають наявність власних інтересів кожної сторони. Підводне каміння можливе за наявності слабкої позиції в переговорному процесі. Наприклад, якщо досягнуті домовленості будуть ефективні лише одній стороні", – каже юрист юридичної групи LCF Олексій Недошовенко.

Олександр Болтян вважає, що продуктами харчування український експорт не збалансує втрат від експансії турецькими виробниками українського цементного ринку. Сьогодні ця країна є четвертою у світі з виробництва цементу. І кілька років тому українські виробники зіштовхнулися із проблемами через те, що імпортний турецький цемент почав витісняти вітчизняний — турки активно демпінгували. Проте у вересні 2021 року міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі України вжила антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну турецького цементу з Туреччини, встановивши на нього мито до 50% залежно від виробника.

Іншими словами, підписання угоди про зону вільної торгівлі якщо й створить конкуренцію, то українським виробникам доведеться працювати за ринковими умовами. Тобто не ігнорувати зниження цін на світовому ринку на ті чи інші продукти.

Вільна торгівля з Туреччиною може покращити інвестклімат України

Для бізнесу угода про вільну торгівлю означає зменшення розміру митних платежів і зборів, полегшення процедури проходження митного контролю, спрощення здійснення платежів, проходження фінансового моніторингу, мінімізацію бюрократичних процесів та ін. інвестори зацікавлені у простоті та доступності ведення бізнесу. Більше того, укладання таких угод підтверджує надійність України як стратегічного партнера.

Крім цього, угода про ЗВТ із Туреччиною відкриває великі можливості для залучення та турецьких інвестицій, особливо в аграрній сфері та у сфері туризму. На сьогодні Туреччина вже активно інвестує в українську роздрібну торгівлю, нерухомість, будівництво та складське господарство.