"Інфляційний тиск буде збільшуватись, але загрозою відтоку депозитів це не стане", – директорка-розпорядниця ФГВФО Світлана Рекрут
Фото: Директор-розпорядник ФГВФО Світлана Рекрут

"Інфляційний тиск буде збільшуватись, але загрозою відтоку депозитів це не стане", – директорка-розпорядниця ФГВФО Світлана Рекрут

  • Максим Беркаль

    Кореспондент відділу "Фінанси"

Під час широкомасштабної війни українська банківська система виявилася досить стійкою. Та навіть попри це влада запровадила 100% гарантію повернення вкладів у випадку банкрутства банків. Напевно, що б запобігти паніці та відтоку вкладів. 

Ми продовжуємо воювати з окупантом на інформаційному фронті, надаючи виключно перевірену інформацію та аналітику.
Війна позбавила нас можливості заробляти, просимо Вашої підтримки.
Підтримати delo.ua

Але якщо у перші дні війни й спостерігалося масове зняття готівки, то зрештою в цілому стало зрозуміло, що громадяни не поспішають знімати кошти з банківських рахунків. Виявилося, що більш надійного місця для їх зберігання наразі годі шукати. Про стійкість банківської системи, приєднання державного "Ощадбанку" до системи гарантування вкладів та проблеми ліквідацію банків з російським капіталом ми говорили з директором-розпорядником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) Світланою Рекрут.

Про 100% гарантування вкладів

Навіщо було вводити 100% гарантування банківських вкладів на час воєнного стану, якщо ми регулярно чуємо заяви, що банківська система стабільна? Це був просто "психологічний" жест, аби громадяни не піддалися панічним настроям та не побігли знімали депозити?

С.Р.: У всьому світі питання заощаджень фізичних осіб – дуже чутливе. І коли ми приймаємо рішення, ми завжди зважаємо на комбінацію факторів. Особливо це важливо у такі кризові моменти, як війна. Передусім, беремо до уваги певний патерн поведінки споживача. Тому ми повинні були і дали громадянам впевненість та відчуття стабільності в поточних кризових обставинах.

Але ми зважали й на економічні аспекти та враховували світову практику. Адже запровадження 100-відсоткової гарантії за вкладами – це не винахід України. Це міжнародний досвід, інструмент, який застосовувався у 1997 році у Японії, потім у 2000 році у Туреччині, та ще кілька разів під час кризи 2008 року. Такі повні гарантії за вкладами, до речі, закінчуються тоді, коли закінчуються кризові явища.

Це рішення має забезпечити нам досягнення першочергової мети – захист вкладників та стабільність банківської системи.

Якщо підсумовувати, то це не порожня декларація. Ми змогли собі дозволити такий крок, бо з одного боку були впевнені у стійкості та ліквідності банків, а з іншого - у наявності джерел фінансування, у випадку, якщо війна затягнеться.

Чи не відобразиться якимось чином гарантія повернення 100% вкладів на депозитній ставці? Чи не доведеться клієнтам банків заплатити нижчою відсотковою ставкою по депозиту за його гарантоване повернення у повному обсязі?

С.Р.: Підвищення внесків банків-учасників до Фонду могло би відобразитися на кінцевому споживачеві. Але ми не збільшили суми відрахування, а навпаки розглядаємо можливість певного пом’якшення вимог з точки зору розрахунку ризиків, щоб банки не сплачували більше. Наша мета, повторюсь, забезпечення стабільності банківської системи. Принципова позиція Фонду – не збільшувати навантаження на банківську систему при перегляді гарантованої суми відшкодування.

Якби ми, захищаючи права вкладників, переклали тягар на банківську систему, тоді, вибачте, це рішення було б непрофесійним. А ми розраховуємо на те, що в такий органічний спосіб банки будуть забезпечені ліквідністю.

Чи очікуємо ми, що ставки за банківськими вкладами будуть знижуватись? Не думаю. Насправді тенденція до зниження процентної ставки за вкладами фізичних осіб спостерігається уже кілька років. Гадаю, ставки досягли ринкової рівноваги.

Нещодавно голова НБУ Кирило Шевченко заявляв, що наприкінці цього року інфляція може перевищити 20%. Чи не прогнозуєте ви відтік депозитів фізосіб із банківської системи?

С.Р.: Звичайно, ми розуміємо, що інфляційний тиск буде збільшуватись. Сьогодні інфляція вже складає близько 16%. Усі бачать, що робиться з цінами на пальне, з цінами на інші категорії товарів. Проте, що стосується депозитів, то я не думаю, що ми будемо бачити відтік коштів з рахунків. Під час війни люди не мають більш надійного місця для зберігання грошей, ніж банк.

До того ж, після початку війни суттєво зросли безготівкові платежі. Люди більше користуються картками. Якщо у нас у банківській системі превалюють безготівкові платежі, то навіть при зростанні споживання депозити фізичних осіб перетікають у кошти юридичних осіб. І це те, що ми бачимо останнім часом. Зараз залишки коштів на рахунках юросіб почали зростати. А це є ознакою того, що економіка почала поступово відновлюватись, виходячи з шокового стану. Вона починає працювати. Відповідно це і знайшло відображення на рахунках юридичних і фізичних осіб.

Про ліквідацію банків з російським капіталом

Стосовно "МР банку" та Промінвестбанку (ПІБ) – банків з російським капіталом, що зараз визнані неплатоспроможними та ліквідовуються. Серед найкрупніших боржників цих установ, які мають прострочення по кредитах, є відомі українські компанії, які, як Ви на днях казали, нормально працюють. Про які саме компанії йдеться?

С.Р.: Я не можу назвати ці компанії. Для цього у мене є юридична підстава і поняття банківської таємниці.

Але можу з досвіду ліквідації майже 100 банків розказати про модель поведінки позичальників загалом. На жаль, ми дуже часто бачимо ситуацію, коли неплатежі за кредитами – це результат свідомого рішення позичальників не повертати борги, а не наслідок дії економічних факторів.

Між тим, зараз ситуація вкрай важка і ми розуміємо, що рівень кредитного ризику буде тільки зростати. Тобто підприємствам буде важче обслуговувати свої зобов’язання. Навіть у контексті фізичного руйнування частини їх бізнес-інфраструктури. Тому говорити зараз, що причина невиконання зобов’язань позичальниками це результат тільки негативної моделі поведінки, з мого боку було б некоректно.

Втім, кредитний портфель ПІБ та МР банку – це кредити, яким багато років. Ці справи тягнуться ще з попередньої банківської кризи. Звичайно, усі ці кредити компаній-боржників відпрацьовані з точки зору юридичної роботи на всі 100%. Може виникнути питання: у чому тоді проблема справедливо стягнути з компаній кошти.

Тут я б повернулася до захисту прав кредиторів. У нас на сьогоднішній день не існує прямолінійної процедури зі стягнення заборгованості і застав. Суди часом затягуються на 10-15 років.

Законодавство України з точки зору прав кредиторів (стягнення, банкрутств) значно покращилось з часів минулої кризи. Але все ж для наших законодавців ще є багато роботи. І я очікую дня, коли ми зможемо прогнозувати свою претензійну роботу на перспективу не більше, ніж на два роки. Але поки це набагато довші строки. 

Не секрет, що перед російськими ВТБ, Промінвестом, Сбєрбанком стояв план з активного нарощування  кредитування українських держструктур. Чи пробачать останнім борги? І чи не виходить так, що НБУ забере у банків рефінанс, а у ФГВФО буде відсутня необхідна ліквідна маса для виплат?

С.Р.: Тут треба зауважити, що МР банк і ПІБ не мають заборгованості перед Нацбанком за кредитами рефінансування. У ПІБа майже немає вкладників. Сума гарантування там складає близько 3,4 млн грн. Це банк, який тривалий час не був активним на ринку, він був під санкціями і заборонами суду. Фактично фінустанова знаходилась у сплячому режимі. Відповідно там буде стандартна процедура ліквідації, за якою кошти, отримані від продажу та управління активами, будуть направлятись на задоволення вимог кредиторів, і ми очікуємо, що вимоги усіх кредиторів ми задоволимо.

У МР банку ситуація трохи інша. Там більша сума гарантування – майже 1,2 млрд грн вкладів фізичних осіб. На момент прийняття рішення про ліквідацію МР банку він мав достатньо ліквідності, щоб покрити виплату вкладникам гарантованих 200 тис. грн і навіть виплату зобов'язань наступній черзі кредиторів.

Крім того існує рішення РНБО та указ Президента, відповідно до яких відбудеться  часткове вилучення активів цих банків. Що стосується МР банку, то там передбачено вилучення частини ліквідних коштів. Між тим, залишку на поточних рахунках має вистачити, щоб забезпечити повернення вкладів фізособам. Кошти юридичним особам ми будемо повертати після реалізації активів банку, передусім об’єктів нерухомості, що є на його балансі. Надходжень від продажу, за нашими оцінками, буде достатньо, щоб задовольнити вимоги всіх юридичних осіб.

Поки що ринку нерухомості в умовах війни фактично немає. Робота реєстрів тільки відновлюється. Тому, на початку агресії ми прийняли рішення призупинити продаж активів. Зараз готуємося відновлювати продажі. Ринок має урівноважитись. Добре, що держава затвердила компенсаційну програму у випадку фізичного руйнування нерухомості. Ми ще не розуміємо усіх деталей механізму компенсування, але це вкрай важливо.

Щодо націоналізації "МР банку". Держава планує конфіскувати його ОВДП, опісля чого Мінфін не буде нічого винен фінустанові. Про яку саме суму коштів йдеться? З цього часу міністерство фінансів буде винне по цих облігаціях комусь іншому чи взагалі нікому?

С.Р.: Так, МР банк мав на своєму балансі ОВДП на суму 9,5 млрд грн. І в межах рішення РНБО ці ОВДП будуть також вилучені. Іншими словами, держава не буде винною банку.

Про участь Ощадбанку у ФГВФО

Чому державний Ощадбанк став учасником ФГВФО на пільгових умовах? 

С.Р.: Що таке пільгові умови? Перше – законодавці дозволили Ощадбанку при вступі у Фонд сплачувати не 1% від статутного капіталу, а 1% від капіталу регулятивного. Логіка у тому, що звичайні правила формувались для новостворених банків, у яких обидва види капіталу як правило збігаються у розмірах.

Враховуючи, що Ощадбанк вступає у ФГВФО не під час створення, а вже будучи зрілою фінустановою із 30-річною історією існування, тому, відповідно, і розрахунок робиться на рівні 1% від регулятивного капіталу. Це більш доцільно навіть з огляду на ризики.

Також – упродовж перших трьох років банк буде сплачувати не диференційовану, а базову ставку збору до Фонду. Необхідність цього викликана тим, що банку потрібен період для адаптації до платежів у ФГВФО. До того ж, при певних умовах, це могло би вимагати втручання Мінфіну.

Враховуючи, що Фонд гарантування винен кошти Міністерству фінансів, тут виникала б певна нелогічність, неефективне обертання коштів: Мінфін дає кошти Ощадбанку – Ощадбанк віддає кошти ФГВФО – ФГВФО віддає кошти назад Мінфіну. Тому і було прийнято рішення, що Ощадбанк перші три роки сплачує базову ставку, приводячи поступово свої показники до наших вимог.

Чи залишаться у Ощадбанку 100% гарантій по депозитах і після війни? Чи залишаться 100% гарантій після війни взагалі? Якщо ні, то до якої суми гарантій повернемося?

С.Р.: Що стосується гарантій, то Законом передбачено, що упродовж півроку з дня входження Ощадбанку до Фонду зберігатимуться повні гарантії держави. Після завершення цього терміну для банку запроваджуються єдині для банківської системи умови гарантування вкладів: на період воєнного стану та упродовж трьох місяців після його завершення – 100% відшкодування коштів фізичних осіб, після цього – гарантована сума відшкодування за вкладами становитиме 600 тис. грн за вкладом.

Про капіталізацію та борги Фонду 

Яка зараз заборгованість ФГВФО перед державою? Чи є плани залучати додаткові кошти? Чи розглядається питання інвестування коштів, якими управляє ФГВФО?

С.Р.: Фонд гарантування повністю реструктуризував свої борги перед державою (Мінфіном) та є цілком капіталізованим. Місяць тому ми підписали з Міністерством фінансів договір про реструктуризацію наших боргів. Тому зараз вони стали умовними. І на сьогоднішній день ми маємо 45 млрд грн зобов’язань перед Мінфіном у вигляді основного боргу, але він є умовним, і прив’язаний до надходжень від банків.

Відсотки ж за боргом ФГВФО по кредиту від Міністерства фінансів також перейшли до категорії умовних зобов’язань та прив’язані до надходжень Фонду, зокрема, від роботи з пов’язаними особами. З Нацбанком, як відомо, Фонд гарантування цілком розрахувався.

Тобто на сьогоднішній момент Фонд гарантування не має прямих боргів перед Міністерством фінансів, має позитивний капітал та є повністю капіталізованим.

На сьогодні підстав для звернення Фонду за додатковим фінансуванням до держави немає. Фонд має достатньо ліквідності, щоб покрити усі ризики. Якщо ж будуть додаткові, непрогнозовані потрясіння, – а таке під час війни ми виключати не можемо, – то згідно з законом ФГВФО має право звернутись до НБУ чи Мінфіну за додатковим фінансуванням.

У Фонду також є можливість звернутись до Міністерства фінансів за безповоротною фінансовою допомогою.

Що ж стосується управління ліквідністю, то Фонд активно вкладає кошти в облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) з різними строками погашення.

І протягом усіх останніх років Фонд покриває усі свої операційні видатки, у тому числі щодо стягнення коштів з пов'язаних осіб, саме за рахунок процентного доходу. Тому можна сказати, що Фонд живе більше коштом управління ліквідністю, ніж витрачанням внесків банків-учасників.