Судді вмивають руки. Як через необґрунтовані відводи суддів господарський суд півроку не може ухвалити рішення у великій інвестиційній суперечці

Судді вмивають руки. Як через необґрунтовані відводи суддів господарський суд півроку не може ухвалити рішення у великій інвестиційній суперечці

За словами юристів, які перетинаються із цим органом, аналогічні ситуації відбуваються регулярно, і випадок із позовом проти Полтавського ГЗК не є чимось надзвичайним

У Північному апеляційному госпсуді кілька колегій одна за одною беруть самовідвід, через що суд не може ухвалити жодного рішення у великій інвестиційній суперечці. У "схемі" задіяні як мінімум 9 із 20 або половина суддів, що спеціалізуються на таких справах, але їхня кількість може бути й більшою. Зловживання правами самовідведення — це порушення закону, оскільки фактично судді уникають відповідальності за рішення, якщо вони можуть не сподобатися одній із сторін конфлікту.

Невдалі спроби

З 2009 року низка офшорних компаній, підконтрольних Ігореві Коломойському, регулярно оскаржували в судах договір про продаж ними ще на початку 2000-х 10% акцій Полтавського ГЗК фірмам Костянтина Жеваго. Ціна питання – близько 3 млрд грн, які Полтавському ГЗК доведеться компенсувати Ferrexpo (це призведе до фактичного банкрутства української добувної компанії). Крім того, можливі також інвестиційні позови проти України, оскільки йдеться про захист британських інвестицій.  

Попередні спроби розгойдати ситуацію з боку Коломойського не мали успіху. Суди у справах №5011-75/11538-2012, №8/348а-20/142, №3-183гс14 виносили рішення, обов'язкові для виконання.  

Восени 2020 року офшорні фірми вирішили оскаржити ці рішення. Було подано новий позов: Trimcroft Services Limited, Emsworth Assets Limited, Calefort Developments Limited та Gilson Investmens Limited проти швейцарської Ferrexpo AG з вимогою розірвати стару угоду купівлі-продажу від 2002 року та визнати всі подальші операції з цінними паперами ГЗК недійсними. Позивачі вважають, що сторони на той момент не мали потрібних ліцензій на здійснення валютних операцій. Суд першої інстанції у задоволенні позову у справі №910/15551/20 відмовив. З червня 2021 року справа слухається у Північному апеляційному госпсуді.  

Проте справа практично не рухається: судді кількох колегій поспіль беруть самовідведення від розгляду справи на підставі необґрунтованих заяв про відведення від однієї із сторін.  

Зловживання правами

Сам собою механізм відведення/самовідведення судді не є чимось незвичайним у практиці правосуддя. Якщо сторони мають обґрунтовані сумніви щодо об'єктивності та неупередженості конкретного служителя Феміди або колегії суддів, які розглядають ту чи іншу справу - вони мають право заявити про такі сумніви, попросивши про відведення суддів. При цьому самі судді мають право або погодитись з такими сумнівами, або ні – і тоді продовжити розглядати справу. Судді також беруть самовідвід, коли не хочуть виконувати "побажань" - чи то від керівництва суду, чи то від сторін. Або ж у випадку, коли справа надто резонансна, і будь-яке рішення буде піддано критиці, що негативно позначиться на репутації судді.  

Однак якщо відводи заявляються всім колегіям поспіль, незалежно від їхнього складу, а претензії до суддів переважно надумані – це очевидна ознака спроб маніпулювати системою автоматичного розподілу справ. Не в останню чергу — у пошуках лояльного судді, з яким можна буде "домовлятися" про "потрібне" судове рішення.  

Зважаючи на все, саме такий сценарій розігрується у Північному апеляційному суді. При цьому, за словами юристів, які перетинаються із цим органом, аналогічні ситуації відбуваються регулярно, і випадок із позовом проти Полтавського ГЗК не є чимось надзвичайним.  

Станом на середину лютого у справі №910/15551/20, яку слухають у суді, помінявся вже сьомий склад колегії. І це, зважаючи на все, ще не межа.  

Справу розпочинали слухати судді Гаврилюк, Майданевич, Сулим. Потім Владислава Суліма у колегії змінила Світлана Пашкіна. У серпні компанії Коломойського оголосили відведення колегії у складі суддів Гаврилюка, Майданевича та Пашкіної. Мотив – порушення порядку автоматизованого розгляду справ.  

Судді взяли самовідвід, колегію поміняли на їхніх колег Сітайло, Полякова та Верховця. Потім Анатолія Верховця змінив Сергій Буравльов. У жовтні відведення заявили вже суддям Сітайло, Полякову та Буравльову, знову через порушення порядку вибору колегії. При цьому відводи заявлялися перед черговим судовим засіданням без жодних видимих причин. Судді спочатку відхилили відвід, але потім взяли самовідвід, щоб усунути сумніви у неангажованості суду.  

Нова процедура перерозподілу справи призвела до нової заяви про відведення: тепер уже друга сторона апелювала до того, що вибір проводили лише між трьома суддями - Пономаренко, Барсук, Кропивіна (колегія складається з трьох), а не між усіма, хто ще не брав. самовідведення. Ці судді, за словами юристів, постійно ухвалюють рішення в одній колегії, при цьому ніколи не виступають з окремою думкою. Що може опосередковано свідчити про їхню змову та необ'єктивність. Також одним із відповідачів на стороні Ferrexpo - ПрАТ "Ділові партнери" - було подано заяву Державне бюро розслідувань про можливе незаконне втручання в автоматичну систему розподілу справ. Результат – колегія (вже у новому складі – Пономаренко, Крапівіна, Євсіков) знову бере самовідвід від справи у січні 2022 року.  

І ось варто суддям Корсаку, Попікової та Володимиренко прийняти до розгляду справу як чергової колегії Севсуду, як адвокати компаній Коломойського знову подали нове відведення.  

Тиск чи умисел?

На думку спостерігачів в адвокатському середовищі, очевидно - явне зловживання правом на заяву відводів з боку однієї зі сторін процесу, а також - правом на самовідведення з боку суддів. Адже якщо спочатку судді приймають рішення про необґрунтованість відведення від позивачів чи відповідачів – то навіщо після цього все одно змінювати склад колегії? Щоб затягнути час? Або щоб уникнути ухвалення рішення на користь тієї чи іншої сторони? Але тоді навіщо потрібні суди, якщо судді ховають голову у пісок? Адже приймати рішення по суті – це не їхнє право, а їхній обов'язок.  

Не можна також виключати ситуації, що на суддів, які готові до об'єктивного розгляду справи, тиснуть ззовні з метою "збити" їх з цього кейсу та «дати дорогу» «правильним» колегам, з якими вже все обумовлено та вирішено. Але тоді таким суддям потрібно подавати скарги до Вищої ради правосуддя та до ГБР, щоб заявити про злочин із боку свого керівництва. Зловживання ж правом на самовідведення – навіть у «благих» цілях – це пряма дорога до відставки на підставі рішення Вищої кваліфкомісії суддів.  

Хай там як, йдеться про явні ознаки кримінального злочину, порушення базових правил функціонування системи, що відбулося за участю як суддів, так і працівників канцелярії суду, відповідальних за коректну роботу системи авторозподілу справ. Адвокати, які працюють із господарською судовою вертикаллю, зазначають, що у Північному суді тактика "каруселі" із відводів суддів, подання свідомо неповних пакетів документів для надсилання справи на перерозподіл та інших технологій обходу автоматичної системи розподілу справ – регулярна практика. Тому цілком можливо, що для вирішення проблеми потрібно шукати системне, а не ситуативне рішення.  

Інше питання, що такий стан справ влаштовує певні кола підприємців, для яких ручне управління системою автоматичного розподілу справ – це запорука "правильного" розгляду їхніх проблем в українських судах. Що, звичайно, не має нічого спільного ні з покращенням інвестиційного клімату, ні зі створенням сприятливих умов для іноземного бізнесу в Україні, обіцянки про що регулярно звучать із вуст вищих посадових осіб держави.