Чотири роки лагодив турбіни літаків, а кодити починав у блокноті: історія механіка, який став front-end-розробником

На новому місці Сергій втілив дитячу мрію попрацювати вночі, вперше побував за кордоном, переїхав до іншого міста та отримує непогану зарплатню. Хоча герою не можна розголошувати суму, середні зарплати на його позиції коливаються в межах $2000-3500 (57-100 тисяч грн) за середньої у країні в 14 тисяч грн. Розробник розповів Delo.ua свою історію та що потрібно знати охочим піти в ІТ.

Як вивчився на механіка

З авіаремонтом був пов'язаний завдяки рідним. Бабуся, дідусь та дядько — інженери чи механіки, працювали з машинами чи на заводах. Після дев'ятого класу хотів вступити до якогось коледжу. Але особистого вибору, як і у багатьох підлітків, не мав: навряд чи у 16 років можна побудувати плани на майбутнє, тому ініціатива виходила від близьких.

Вже тоді мені здавалося прикольним вивчитися на програміста, але на цю спеціальність потрібні високі бали в атестаті, яких у мене не було. Тому я подав документи до політехнічного коледжу на суднового механіка, де колись навчалися мої родичі.

Підписуйтеся на YouTube-канал delo.ua

Ми вивчали газотурбінні установки та трохи ДВЗ. Я вчився досить непогано, мені подобалося, але навіть на момент закінчення навчання я не надто уявляв, ким хочу бути. У суворих українських реаліях було незрозуміло, де працювати за фахом, тож я підробляв, де міг. У 16 років влаштувався на авторинок продавцем покришок та отримував 50 грн на день, облицьовував будинки гранітом, виготовляв надгробні пам'ятники, працював на будівництві та паркуванні.

Після випуску з коледжу до вступу до університету кораблебудування, я пішов працювати вантажником на склад за 1750 грн на місяць. Незабаром одна зі співробітниць порадила мені звернутися за оголошенням — піти слюсарем на приватне підприємство, яке знаходилося на території найбільшого в нашому місті державного заводу.

Як влаштувався в авіаремонт

Я пройшов співбесіду, був дуже радий, що підходжу до такого підприємства. Став працювати на лазерній установці, яка вирізає деталі. Там було все старе: комп'ютери з Windows 95, а саме обладнання 1986 випуску. До того ж не було посібника з експлуатації установки. Головний інженер просто показав, як вона вмикається і вимикається, і вказав, що не можна забувати про охолодження, щоб лампа не лопнула. Вона коштувала близько 1500 грн, тоді як моя зарплата становила 2000 грн.

Спочатку було складно і нудно. Процес виглядав так: до нас на ремонт надходила турбіна літака, під неї потрібно було зробити якусь кількість нових деталей. Лазер був старий, тому вирізав одну паронітову прокладку близько півгодини, в цей час я просто спостерігав або гуляв по цеху. Лазер не міг прорізати метал певної товщини, тому деякі деталі вирізали вручну. Щоб не померти з нудьги, я допомагав іншому слюсарю це робити.

Наш лазер не міг працювати з виробами з нержавіючої сталі. Мені захотілося зрозуміти чому, тож я домовився з головним інженером розібрати лазер. Виявилося, що лінзи потрібно було чистити і міняти, що є проблеми з лампами - через все це втрачалася потужність. До мене ніхто цього не помічав. Я замінив, що міг, протер лампи та лінзи, десь щось підкрутив. Після цього потужність дуже зросла, лазер став різати паронітові прокладки не за півгодини, а за 10 хвилин, нарешті почав пробивати нержавіючу сталь.

Як отримав одразу п'ять посад

Завдяки моїй комунікабельності, цікавості та наполегливості мені дозволили спробувати щось нове – дефектацію опорних підшипників. Вздовж турбіни проходить великий стрижень пропелера, на якому тримаються лопасті: вони крутяться за рахунок підшипників. Мене навчили дефектації за місяць-два, і я одержав нові обов'язки.

На той момент закупили ще одну лазерну установку. Тобто, на мені були дві установки, я продовжував допомагати різати деталі вручну, а тепер ще займався підбором підшипників. Тоді я вибив собі підвищення до 4000 грн. Але зарплата росла дуже повільно, а атмосфера була нездорова: зарплату затримували, її підвищення треба було неприємно досягати, а керівництво було дуже токсичним. Я пропрацював на цьому підприємстві чотири з половиною роки, але про звільнення задумався раніше.

Я знайшов роботу механіка у боулінгу за 5000 грн. Але перед моїм звільненям стався безпрецедентний випадок: дізнавшись, що я звільняюся, директор підвищив мені зарплату майже вдвічі — до 7200 грн. При цьому максимальна зарплата навіть у досвідчених робітників не перевищувала 5500 грн. Я залишився, а ще взяв собі нові обов'язки — зайнявся балансуванням турбін, яке довіряли лише бригадирам. У підсумку я мав уже чотири посади, але я ще напросився стати бригадиром і отримав п'яту посаду. Зарплатня зросла до 8000 грн.

Як починав кодувати в блокноті та модифікував відеоігри

Я познайомився з HTML у восьмому класі. До нас прийшла молода вчителька інформатики: з нею учням було дуже комфортно, до того ж вона давала нормальні завдання, наприклад, пов'язані з роботою у Photoshop, а не "відкрийте Paint і намалюйте кружечок". Вона торкнулася і теми верстки, як будується веб-сторінка. Запропонувала нам зробити щось своє, хоч би вставити посилання чи картинку. Мені сподобалося з цим возитися, у мене не було редакторів коду, тому використав звичайний блокнот.

Мотивувало, що вчителька давала мені додаткову документацію, фідбек та допомогу. Хотілося пробувати та дізнаватися нове. Наприкінці 8 класу я захищав перед 11 класом курсову про те, як будується веб-сторінка. Говорять, що якщо хочеш у чомусь розібратися, спробуй це комусь пояснити. Спрацювало: я дуже намагався пояснити тему старшокласникам і зробити це ненудно. Мій тодішній запал відклався в пам'яті, що верстка це прикольно.

Перейшовши до іншої школи, інтерес до цього зник. Тоді я, як і усі підлітки, грав у комп'ютерні ігри. Якоїсь миті мені захотілося не просто грати, а модифікувати їх. Наприклад, я робив якісь свої кастомні моди для Counter-Strike. Тоді в мене не було знань про мову, якою написана гра, тому я користувався якимись перекладеними гайдами. Моди для Lineage II було робити набагато складніше, тут довелося заморочуватися більше. Не те, щоб отримані знання були корисними, але скіл ресерчингу дуже прохитався: доводилося шукати інформацію, довго розбиратися, іноді навіть кілька місяців. Виходячи зі свого досвіду скажу, що для програміста одне з найважливіших умінь — це не так накопичені знання, як бажання в чомусь розібратися.

Про перші проекти та невдачі

У шкільній бібліотеці були комп'ютери з доступом до інтернету, на яких після уроків дозволяли грати. Їх обслуговував системний адміністратор, який займався версткою: умів робити складні динамічні сторінки і знав явно більше за мене. Я почав питати, де він бере інформацію та як робить сторінки. Так мій інтерес переріс до отримання нових навичок.

Коли я трохи розібрався, він запропонував мені зробити одне замовлення – створити міні-сайт для охоронної фірми за 300 грн. Це копійки, але у школярів гроші не водяться, до того ж це була хороша нагода спробувати свої сили. Я намагався як міг, хоча якщо оцінити мою роботу зараз, це було жахливо. Фірма навіть не поставила мій сайт, але це були перші гроші та перший цінний досвід у верстці, я дуже радів.

Ще в коледжі я дізнався, що моя двоюрідна тітка — верстальник. Вона давала мені шаблони, які я міг зверстати, а вона потім фідбек по них. Базові знання в мене вже були: я знав синтаксис, умів писати, але не розумів, що від мене вимагатимуть, якщо я працюватиму. Мені хотілося зрозуміти, наскільки добре я в цьому розуміюсь. Тітка дала мені документацію з вимогами до коду та знань у її компанії, а ще показала мені збирача, який вміє перетворювати один код на інший.

У мене з'явилася маса нової інформації і людина, яка в ній зналася, тому я вчився мало не з нуля, але правильно. Одне із завдань, яке мені дали, полягало в тому, щоб зробити просту сторінку готелю з можливістю бронювання номера у календарі. Я зробив, але потім мені дали завдання з безліччю нових технік, інформації про які я не мав. Я застряг на цьому завданні, провозився з ним півтора місяці, але це було для мене надто складно, тому просто кинув. Пам'ятаю, що дуже засмутився і вирішив, що це не моє, до того ж вже збирався працювати за іншою спеціальністю.

Як зважився перейти до ІТ після чотирьох років в авіаремонті

Працюючи на підприємстві, я знову згадав про верстку. Це був той переломний момент, коли я всерйоз задумався про ІТ. Приблизно за місяць освіжив знання, дізнався, що нового з'явилося у сфері. Мені здавалося, що там платять більше, але у місті вакансії складно було знайти, а ремоут тоді був непопулярним і майже ніде не застосовувався. Я все ж таки знайшов оголошення з підходящою вакансією: хлопцям сподобалося моє тестове, і вони запропонували мені 3200 грн.

Саме тоді мені вдвічі підняли зарплату на підприємстві, тому йти не збирався, але запропонував тим хлопцям виконувати їхнє завдання віддалено. Вони погодилися спробувати. У результаті всіх все влаштувало і я пропрацював із ними рік, одночасно працюючи на підприємстві. Не скажу, що поєднувати було складно. Все-таки завдання по верстці давали не кожен день, а на підприємстві іноді був вільний час, який можна було витратити на верстку.

Коли набив руку, почав переглядати відповідні вакансії на Work.ua та Rabota.ua. Тоді я ще не знав, що основна платформа для пошуку роботи в айті – це LinkedIn. Мені все ж таки трапилась пропозиція frontend-розробника за 10 тисяч грн. Я підійшов цієй компанії і перейшов туди, звільнившись одразу з двох робіт.

Спочатку мені там дуже подобалося. Я отримав те, що хотів: повністю змінив сферу діяльності, став розробником та ходив до офісу. Команда була невелика, а атмосфера була гарною. Але згодом почав думати, що ми просто робимо сайти, ще й не найцікавіші, а тому треба шукати щось інше.

Як потрапив до нинішньої компанії

Пропрацювавши там півроку, я вирішив бути схожим на співбесіди. Я не переживав, що мене не візьмуть, оскільки робота з прийнятною зарплатою у мене все ж таки була. Натрапив на вакансію 20 тисяч грн, тоді це були дуже великі гроші. Ми поговорили з представниками, вони погодилися взяти мене, але на 16 тисяч з навчанням під Magento — движок, на якому роблять інтернет-магазини.

Справа в тому, що мені ніколи не подобався backend, я завжди бачив себе frontend-розробником. Але я розумів, що просто верста фронтову частину сайту, не розумітиму, як робити складніші речі. Наприклад, інтернет-магазини тоді мені здавались чимось складним. Тому я вирішив, що непогано навчитися чогось нового, ще й за більші гроші. Спочатку було складно, дуже багато незрозумілого. Але мені підказували та допомагали.

Я навіть не думав про зміну роботи, але через вісім місяців зі мною зв'язався через LinkedIn рекрутер із моєї поточної компанії, яка тоді називалася MageDirect (сьогодні — Overdose) і запропонував дистанційну роботу та велику зарплату. У мене тоді були претензії до роботи в офісі, бо треба було приходити до певного часу, витрачати час на дорогу. Тож дуже хотів на віддалення. Я просто вийшов на обід і пішов на співбесіду, умови мені підійшли, а коли повернувся, просто повідомив, що йду.

Про плюси роботи програмістом

Віддалена робота припала мені до душі. Це був новий досвід, коли не треба рано прокидатися та збиратися на роботу, коли за тобою ніхто не стежить і не контролює. У нас гнучкий графік, є час, коли треба бути на зв'язку, але працювати з 9 до 18 ніхто не змушує — можна працювати, коли хочеш, аби вчасно закривав робочі завдання. Це дозволило мені спробувати працювати ночами, про що я з дитинства мріяв. Скоро зрозумів, що так краще не робити, але дуже важливо, що я це спробував.

Колектив у нас дуже крутий. Коли не було карантину, ми часто влаштовували корпоративи. З технічним директором компанії Ігорем та його сім'єю ми навіть їздили до Таїланду на два місяці. Це була моя перша у житті подорож за кордон Ми чудово провели час. Такого б не сталося, якби не було довіри та дружніх взаємин у колективі. Це дуже підкуповує, тому я все ще працюю у цій компанії, мені тут подобається.

Я з Миколаєва, але зараз мешкаю в Тернополі. Сюди я переїхав із дівчиною, щоб змінити обстановку, спробувати нове. Цьому сприяла робота саме в ІТ та нинішня зарплата. Якби я продовжував працювати в авіаремонті, навряд чи це вийшло б. І справа не лише у зарплаті, а й привязки до певної локації, бо на підприємство треба було ходити щодня.

Що потрібно знати тим, хто хоче перейти до ІТ

1. Найважливіше: якою б не була мета роботи в ІТ — покликання чи бажання добре заробляти, буде дуже складно. До цього потрібно бути готовим .
2. Потрібна посидючість, бажання знаходити інформацію, уміння аналізувати її та застосовувати. Якщо є покликання та бажання, то це буде трохи простіше. Проте якщо робота не приносить задоволення, то кількість грошей може не принести очікуваної ейфорії.
3. Щоб добре заробляти, потрібно рости. Це години, дні, місяці, роки засвоєння інформації та навчання. Не можна вивчити все та зупинитися. На підприємстві та в ІТ я пропрацював однакову кількість часу – по чотири роки. Але обсяг знань, який я отримав у IT, в чотири рази перевищує рівень, необхідний для чотирьох посад в авіаремонті.