- Категорія
- Агро
- Дата публікації
- Змінити мову
- Читать на русском
Аграрії вимагають у Держводагентства зрошувальні системи: суперечка на мільярди вийшла на новий рівень
Українська влада не може утримувати меліоративні системи на належному рівні, щорічні витрати на них сягають мільярдів гривень. Реформувати галузь почали два роки тому, передавши утримання насосів та трубопроводів зацікавленим фермерам. Поки результат не радує — в Україні створено 52 організації водокористувачів (ОВК), проте меліоративну інфраструктуру отримали в користування лише три. Для розв'язання проблеми аграрії створили Асоціацію організацій водокористувачів (АОВК), яка боротиметься за продовження реформи водокористування, розповідає її керівник Дмитро Кохан для Delo.ua.
Асоціацію організацій водокористувачів публічно презентували 22 листопада 2024 року, розповідає її виконавчий директор Дмитро Кохан, заступник голови об’єднання “Всеукраїнська аграрна Рада” (ВАР). Причина її створення — повільне просування реформи ОВК, яка почалась перед повномасштабним російським вторгненням. Вона створила стимули та інструменти для приватних інвестицій у сфері меліорації, а аграрії отримали можливість використовувати та модернізувати державні, комунальні та безхазяйні меліоративні мережі. Однак, вже другий рік передача майна затягується, тому головною задачею асоціації стала реалізація законних прав ОВК.
Наразі реформа мала масштабуватися та об’єднувати вже тисячі аграріїв, але зараз до складу 52 створених ОВК входить лише 150 юросіб-агровиробників, додає він.
До великої війни в Україні під зрошенням було близько 600 тис. га сільськогосподарських земель, а у 2023 році цей показник скоротився вп’ятеро, до 136 тис. га. Всього в країні як зрошувані обліковуються 2,2 млн га.
Втрата Каховського водосховища у 2023 році унеможливила водозабезпечення півдня України. Без води залишились 94% зрошувальних систем у Херсонській, 74% – у Запорізькій та 30% – у Дніпропетровській областях. В регіоні неможливо використовувати понад 350 зрошувальних насосних станцій та близько 1,1 тис. км меліоративних каналів.
На сьогодні на обліку у Держводагентстві знаходиться 235 зрошувальних систем загальною площею 706,9 тис. га та близько 1250 осушувальних систем площею понад 2200 га.
ОВК для аграріїв як аналог ОСББ для мешканців будинків
Більшість меліоративних систем в Україні будувалися для колгоспів та радгоспів ще в 70-80-х роках минулого століття, і з тих часів вони не проходили капремонт. Труби, насоси та інше обладнання цих систем застаріло і є енергонеефективним, значна частка не працює, деяка інфраструктура порізана на брухт і існує лише на папері.
Відновлення зрошувальної інфраструктури потребує значних державних коштів, яких немає у воюючої країни, додає Дмитро Кохан. Цей напрямок не отримував достатнього фінансування за роки незалежності. Майбутні інвестиції теж під питанням, оскільки держава стоїть перед багатьма викликами, які загрожують її існуванню.
За підрахунками АОВК, щорічні видатки держави на утримання зрошувальної інфраструктури, частковий ремонт обладнання, зарплату працівникам та ремонтникам насосних станцій, досягають 3 млрд грн.
За словами Дмитра Кохана, частина фермерів готова інвестувати в водопостачання, просто щоб гарантувати полив своїх полів. Трапляються ситуації, коли аграрій використовує на своїх полях сучасні зрошувальні машини, але все одно втрачає врожай через поломку насоса на головній водозабірній станції, яка знаходиться у держвласності. Сільгоспвиробник стає заручником ситуації, коли він готовий оплатити цей ремонт, але не має права відновлювати державне майно.
Механізм роботи ОВК подібний до формату ОСББ, знайомого мешканцям багатоквартирних будинків. Аграрії об'єднуються в організацію водокористувачів, а держава передає їм зрошувальну інфраструктуру в повне утримання. Це майно не можна продати, закласти, здати в суборенду або іншим чином відчужувати. ОВК має право обслуговувати систему, інвестувати в неї кошти, зобов’язані подавати воду користувачам: як членам ОВК, так і будь-якій юрособі-аграрію, підключеному до цієї системи. Вода подається за єдиним тарифом для всіх споживачів, незалежно від їхньої участі в ОВК.
Механізм ОВК створено для сільгоспвиробників, котрі вже десятки років працюють у своїх регіонах, пояснює Дмитро Кохан. Вони знають свої потреби в зрошенні і беруть воду з конкретних меліоративних систем. Об’єднання дозволяє їм отримати в управління державну “трубу”, щоб вчасно відремонтувати інфраструктуру і уникнути проривів та поломок в сезон поливу. В ідеалі користувач може встановити нове енергоефективне обладнання, щоб менше платити за воду.
Скільки коштує труба та насос
Ґрунтовна модернізація радянських систем зрошування коштує не менш ніж 82 тис. грн ($2 тис.) в розрахунку на один гектар зрошувальних земель, уточнює співрозмовник видання. Подібні підрахунки проведені асоціацією в Одеській області (Татарбунарська та Нижньодністровська зрошувальні системи). Це немало, враховуючи офіційну ціну гектара землі в регіоні на рівні 37,8 тис. грн/га ($900). Зрошення недешеве, але в певних зонах без нього взагалі неможливе рослинництво, як і ефективне вирощування овочів, органічної чи насіннєвої продукції.
В листопаді 2024 року Кабмін почав компенсувати вартість відновлення та будівництва меліоративних систем для ОВК. Об’єднання можуть повернути до 50% вартості реконструкції та модернізації меліоративних систем, а також до 50% вартості ремонту насосних станцій. Розмір допомоги не перевищуватиме 26,5 тис. грн ($635) за 1 гектар зрошуваних угідь, без урахування вартості дощувальних машин.
Хто саботує передачу меліоративних мереж
В затримці реформи меліорації Дмитро Кохан звинувачує Державне агентство водних ресурсів України, котре всупереч чинному закону про ОВК не передає зрошувальні та осушувальні системи на баланс аграріїв. Це і є головною проблемою водокористувачів з агросектора.
Він додає, що розпорядниками меліоративної інфраструктури в Україні виступають три інстанції:
- Держводагентство. Воно підпорядковується Міністерству захисту довкілля та природних ресурсів, йому належить 70-80% мереж;
- Держрибагентство (Держагентство з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм). Підпорядковується Мінагрополітики та володіє 15% мереж;
- Органи місцевого самоврядування та комунальні підприємства. В них на балансі знаходиться решта меліоративної інфраструктури країни.
Держводагентство пояснює законодавчою колізією зволікання з передачею ОВК меліоративних систем та об’єктів інфраструктури. Згідно з нею, відомство має сплачувати до держбюджету 20% ПДВ від балансової вартості переданих аграріям мереж. Проте ці кошти не передбачені в бюджеті відомства.
Зі свого боку, асоціація називає цей аргумент відмовкою для затягування реформи, оскільки відомство має законні інструменти для передачі майна в обхід сплати ПДВ. За два роки аграрії вичерпали всі інші способи розв'язати цю проблему, і тепер в ОВК залишається останній інструмент — масові судові позови об'єднань водокористувачів проти Держводагентства, поки не буде розблокована системна передача зрошувальних мереж.
Керівник АОВК додає, що ще в серпні 2024 року парламентський комітет з аграрної та земельної політики рекомендував Держводагентству протягом одного місяця:
- Передати меліоративні системи і державне майно, що використовується для їх належної експлуатації, до сфери управління Держрибагентства;
- Передати у власність організаціям водокористувачів об'єкти, які не були передані Держрибагентству, але на їх отримання надійшли відповідні заяви від аграріїв. Строк розгляду таких заяв обмежений 20 днями, і відомство зобов’язане його дотримуватися.
На момент публікації статті Держводагентство не прокоментувало ситуацію з передачею меліоративних об'єктів за отриманими від ОВК заявами, як і перспективи співпраці з новоствореною асоціацією.