“Цифровізація унеможливить продаж зерна за кеш, держава контролюватиме кожне поле з супутника”, – нардеп Артем Чорноморов

Про держпідтримку і допомогу постраждалим від війни аграріям

За даними експертів, бізнес-модель агросектору допускає роботу зі збитком протягом максимум трьох років. Через війну ми наближаємося до цієї дати. Чи очікуєте, що фермерські господарства "посиплються" в наступному році через тривалі збитки?

— Наскільки я розумію, це дані американського Інституту збитковості, котрий у 2022 році прогнозував середню збитковість в українському агросекторі в 3%, а у 2023 році — 7%. Так би й сталось, якби міжнародні ціни на сільгосппродукцію з Чорноморського басейна залишались на рівні першого року повномасштабної війни. На щастя, у 2024 році відбувається поступовий ріст біржових цін на зернові та масляничні культури, і показники збитковості корелюються в протилежну сторону. В рослинництві в цьому році бачимо певне поліпшення. Не враховуємо переробку і тваринництво, там своя економіка. 

Реальна стійкість українських агропідприємств перевершила очікування аналітиків. Вони протримались до відкриття зернових коридорів, витримали торговельні війни з сусідами з ЄС. Багато аграріїв вимушено перейшла на високомаржинальні соняшник, ріпак і сою, які можна переробляти на внутрішньому ринку і не залежати від зовнішнього. Так, це порушення сівозміни з відповідними наслідками на майбутнє, але воно дозволило врятуватися в перші два роки повномасштабної війни.

У 2020 році пропонувалось збільшити держпідтримку в агро до 1% ВВП України. Чи можливо реалізувати цей план після закінчення війни, враховуючи необхідність відбудови енергетики, інфраструктури, інвестувати в ВПК?

— Очевидно, до кінця війни заборонені капітальні видатки з держбюджету, і 1% на держпідтримку зараз неможливо виділити. Моя особиста думка, що по закінченню війни видатки на армію і військові потреби значно зменшаться, і тоді можна буде повернутися до питання збільшення держпідтримки агросектору.

На щастя, ЄС допомагає нам отримувати певні кошти для розвитку та адаптації нашого АПК до вступу в союз. €50 млрд по програмі Ukraine Facility, які перераховуватимуться за декілька траншів, дозволять адаптувати агросектор, тож саме від європейських правил і умов будуть залежати обсяги держпідтримки аграріїв в Україні.

Пряма видача коштів для держпідтримки може містити ризики корупції або нецільового використання коштів. Чи є в комітеті розуміння, що програми підтримки мають компенсувати відсотки або давати гарантії по кредитах під конкретні проєкти, а не видавати гроші?

— На моїй пам'яті, єдиний випадок правильних адресних дотацій — виплати фермерам південних областей для компенсації наслідків засухи у 2020 році. Тоді одноосібникам з площею угідь до 50 га виплачували по 2-2,5 тис. грн за гектар втрачених посівів. Це було дійсно на часі, тому що дрібні аграрії не можуть залучати кредити, і їх треба було швидко рятувати перед початком нового сезону.

Моя позиція, що прямі цільові дотації є менш ефективними за допомогу з застосуванням фінансових інструментів, компенсацію відсотків, гарантій по кредитах — механізмів, де можна прописати запобіжники від зловживань. При прямому виділенні коштів дійсно є ризики, що вони використовуватимуться отримувачем не для тих цілей, які були заявлені.

На початку року запрацював Фонд часткового гарантування кредитів у сільському господарстві. Наскільки ефективно він працює зараз, чи потрібно розробляти додаткові НПА та законодавче регулювання для оптимізації його роботи?  

— 13 червня заключена перша угода з гарантування кредитів, і поки що зовсім невеликий відсоток аграріїв подався на цю програму. Причиною тому є недостатня популяризація нового інструменту серед сільгоспвиробників. Досі деякі аграрії вважають його фінансовою установою, одним із банків, які видають кредити. Треба пояснювати, що це підпорядкована Кабміну установа, і вона покриває до 50% зобов’язань по кредиту, взятому аграрієм в комерційному банку. 

Додаткових змін в НПА приймати не потрібно. У квітні 2024 року Кабмін перерозподілив бюджетні кошти для збільшення уставного капіталу фонду, щоб Міжнародний банк або інші міжнародні банки змогли доповнити його внутрішній установчий капітал, і дозволив інструменту підтримки запрацювати в повну силу.

Зараз напрацьовується інтеграція фонду в Державний аграрний реєстр (ДАР), щоб фермери через цей застосунок могли подавати документи на отримання кредиту та мати доступ до необхідної інформації.

Аграрії-біженці та фермери з деокупованих територій називають найбільшою проблемою банки, котрі вимагають від них виплачувати позики за втрачене або залишене на окупованих майно. Чи проробляє комітет механізми допомоги в цьому випадку, як вони можуть бути реалізовані?   

— Це проблема з перших місяців повномасштабного вторгнення, ми отримували скарги  від великих підприємств АПК, таких як “Інагро”, Agrofusion тощо. На жаль, позиція Нацбанку як регулятора дуже радикальна. Вона говорить, що ніяких змін вноситися це не буде, і наявні зобов'язання повинні виконуватися. 

Аграрний комітет ще з 2022 року неодноразово підносив це питання, але позиція Нацбанку залишається без змін. До мене доходять чутки, що деякі агропідприємства досягли певних домовленостей з банками. Але це дуже суб'єктивна історія, яка базується на відносинах конкретних фінустанов і компаній: наскільки були успішними ці відносини, наскільки сторони готові домовлятися.

Тобто єдиний вихід для них — звертатись до іноземних донорів?

— В законодавстві не прописано способу, як позбавитись кредитних зобов’язань між суб'єктами. На сьогодні варіантом є лише зміна профілю господарювання, коли фермери можуть отримати грант на садівництво або будівництво теплиць, щоб продовжувати працювати в АПК. Цей досвід перепрофілювання оцінений міжнародними донорами, вони допомагають в таких ініціативах. Паралельно з такою роботою аграрії можуть вести судові тяжби з банками щодо свого майна на окупованих або деокупованих територіях.

Враховуючи стан енергосистеми України, агропідприємства могли б встановлювати власну генерацію, а також заживлювати громади поблизу. Загалом, яка позиція Комітету щодо допомоги для створення та відновлення енергооб'єктів в АПК?

— Комітет на засіданні 13 червня проголосував звернення до прем'єр-міністра щодо скасування або зменшення імпортних мит на устаткування для сонячних і вітрогенеруючих електростанцій, генераторів і потужних накопичувачів електроенергії. Попереду важка осінь і зима, тож потрібно розв'язати питання ПДВ і імпортного мита для цього устаткування.

Чи є сенс стимулювати будівництво біогазових та біометанових заводів, щоб аграрії виробляли електрику і тепло з власної сировини, а не спалювали в генераторах імпортоване дизпаливо?

— Нагадаю, нещодавно ВРУ дозволила експортувати біометан в ЄС. Цей вид палива конкурентоздатний в Євросоюзі, але в українських реаліях дешевше використовувати викопні енергоресурси. Дуже добре, якщо у фермера є можливість побудувати біогазовий завод і когенераційну установку для забезпечення себе теплом та електрикою, але цей ресурс вигідніше експортувати за валюту, підтримуючи свою рентабельність. 

Про ДАР і контроль за обсягами врожаю

Тепер щодо ДАР і планах забезпечувати простежуваність сільгосппродукції, коли аграрій сам вносить у реєстр дані про свою сівозміну, а держава розраховує приблизні обсяги його вражаю. Що плануєте робити з сегментом ринку, який працює за кеш і не внесений в реєстр? 

— Так, ДАР — це не зобов'язання, і дані в нього вносяться за власної ініціативи. Але з листопада 2023 року ви не можете експортувати зерно або олійні без реєстрації в ДАР. На сьогодні в реєстрі є понад 160 тисяч агропідприємств з загальним зембанком близько 21 млн га. Без урахування тимчасово окупованих територій це більш ніж половина всіх українських земель в обробітку. Тому й ідея: працюєш “в чорну” — не можеш експортувати збіжжя. Ініціатива підраховувати приблизні обсяги врожаю потрібна саме щоб зареєстровані фермери не могли купувати за кеш нелегальне зерно і продавати його як своє.  

В чинному земельному кадастрі існує велика кількість похибок. Чи будуть ці неточності вони мати вплив на забезпечення простежуваності сільгосппродукції, з якою точністю буде рахуватись ймовірний врожай?

— До 1 серпня Мінагрополітики має розробити підзаконні акти до законопроєкту №10168-2 про експорт зерна, які будуть визначати максимально допустимий урожай тих чи інших культур по районах, визначеним в рамках реформи децентралізації. Тобто не по зональності, де південна або південносхідна частина, а безпосередньо по районах.

Максимально допустимий розрахунковий врожай не дуже буде залежати від похибок по площі земельних ділянок. Угіддя фермера з кадастровими номерами вже внесені в ДАР, тому фермеру не доведеться підтверджувати їх. Щоб продати врожай, він лише виділятиме поля в застосунку, і вноситиме дані, скільки він на кожному з них виростив. Можете бути впевнені, максимальний врожай розраховуватиметься з суттєвим запасом, його задача — не сперечатись за кожну тонну зерна, а впровадити простежуваність сільгосппродукції та унеможливити продаж чужого врожаю, придбаного за готівку.  

Супутниковий контроль над полями, чим і коли їх засівають, вже декілька років здійснює Держгеокадастр за участі Мінагрополітики. Тобто фермер не зможе заявити, що виростив соняшник на конкретному полі, тоді як по факту на ньому росте кукурудза.

Аграрії обговорюють схему шахрайства, коли фермер з 2000 га подається в ДАР на держдопомогу для малих фермерів з зембанком до 120 га, та отримує її. Чи відомо вам про таку схему?

— Це питання підіймалось в комітеті, коли почались подібні скарги. Зараз ця схема вже закрита. Її сенс був в розбитті 2000 га угідь на ділянки до 120 га і передача їх в суборенду іншим особам для отримання держдопомоги. Щоб запобігти шахрайству, внесено зміни до порядку передачі прав суборенди, проте тепер не враховуються дані аграріїв, які були внесені після 5 березня 2024 року і до червня. Тобто дотації на гектар видають, але є “червона лінія” дати подачі на держдопомогу, коли треба податись на неї за новими правилами.

Державна власність і приватизація

ДПЗКУ у 2023 році отримала близько 200 млн грн збитків. Яка зараз політика щодо цієї компанії, чи ведеться дискусія про її приватизацію по аналогії з "Укрспиртом"? Чи взагалі можливо це, враховуючи борг корпорації перед Китаєм?

— Я був долучений до круглого столу щодо реорганізації боргу перед Китаєм ще у 2022 році. Звичайно, Китай зацікавлений в поверненні своїх коштів, але країна йде на певні компроміси по реорганізації боргу. Думаю, майбутнє ДПЗКУ вирішуватиметься після закінчення війни. Точно можу сказати, що на відкриту приватизацію активи ДПЗКУ не виставлять, оскільки вони знаходяться в боргових зобов'язаннях перед китайською стороною.

ДПЗКУ — майже збанкрутіла організація, котра надає в користування Одеський зерновий термінал та лінійні елеватори. Цього вистачає, щоб забезпечити мінімальну життєздатність, але про скорочення боргу перед Китаєм не йдеться.

Інша державна організація, відома гучними корупційними скандалами — Національна академія аграрних наук. Скільки гектарів землі реально потрібні цій організації, і як варто використовувати зайві?

— Ніхто не знає точну кількість землі, яка була в користуванні НААН, до великої війни її оцінювали в 350-650 тис. га. Вважаю позитивним, що торік запрацював закон 3272-ІХ, за яким Кабмін може вилучати землі у держвласності без погодження її користувача. На сьогодні у НААН зембанк скоротився до 280 тис. га. Частина земель передана Фонду держмайна, на основі якого розробляється організація “Оператор земельного банку”, котра буде керувати та здавати в оренду ці землі на короткостроковій і довгостроковій основі. Для зернових це до 7 років, для багаторічних насаджень до 20 років. 

Іншого варіанту використання земель НААН, які вона не обробляє, я не бачу. Розпаювання по 2 га для ветеранів війни з Росією — не вихід, бо до кінця війни ми не знаємо ні точної їх кількості учасників бойових дій, ні стан земель у держвласності, які можуть бути заміновані або забруднені. Вважаю, що в умовах війни здача державних земель в оренду є найкращим способом забезпечення обороноздатності нашої країни.