Риба подорожчає: чи "врятує" український короп від дорогого оселедця

Чи справді український короп, товстолоб та інша прісноводна риба здатні замінити імпортного оселедця, скумбрію та хека - розповів Delo.ua голова спілки "Риба України", експерт з рибної галузі Любомир Гайдамака.  

• Імпорт не зникне, але логістика зробить рибу дорожчою
• Як можуть змінитися ціни на рибу
• Чи зможе зрости частка української риби 
• Чого бракує українському виробнику риби

Імпорт не зникне, але логістика зробить рибу дорожчою

 Потрібно розділяти вплив блокади портової інфраструктури на український аграрний експорт та імпорт риби, підкреслив Гайдамака. 

Для рибного ринку чорноморські порти України вже не є єдиними воротами імпорту. Після 2022 року значна частина логістики була перебудована через порти та логістичні центри країн ЄС із подальшим автомобільним або залізничним перевезенням в Україну.

"Тому навіть суттєве ускладнення роботи українських морських портів не означає фізичного зникнення імпортної риби з полиць", - зазначив голова спілки "Риба України".

Проте така логістика стає дорожчою: додаються перевантаження, довше автомобільне плече, витрати на холодильне зберігання, страхування, проходження кордонів та необхідність довше фінансувати товар в дорозі.

При цьому подорожчання не можна пояснювати лише блокадою портів. На ціну одночасно впливають світова закупівельна ціна, курс гривні, пальне, електроенергія, страхування та логістика. 

Зараз портовий фактор просто додається до вже високої базової ціни.

Для розуміння масштабу залежності у спілці зазначають, що у 2025 році Україна імпортувала близько 348,2 тис. тонн риби та рибної продукції на суму понад $1,16 млрд. При цьому близько 80% імпорту становлять види, які Україна об'єктивно не може виробляти у необхідних обсягах: 

• оселедець; 
• скумбрія;
• хек;
• сардини;
• мойва; 
• путасу;
• атлантичний лосось та інші морські й океанічні види.

 Тому у спілці не радять говорити про "витіснення" імпортної риби українською, оскільки ці продукти здебільшого належать до різних товарних груп. Споживач, який звик купувати скумбрію, оселедець, хек або лосось, не обов'язково замість них придбає коропа чи товстолоба. Це різний смак, жирність, способи приготування, і, зрештою, різна культура споживання.

У ГС "Риба України" не бачать сценарію, за якого український короп масово "витіснить" скумбрію або оселедець.

"Інше питання, що через подорожчання імпорту частина домогосподарств може змінити структуру споживання і частіше купувати коропа, товстолоба, амура, карася, ляща чи сома. Але це не пряме товарне заміщення. Це перерозподіл сімейного бюджету між різними видами рибної продукції", - пояснив Гайдамака.  

Як можуть змінитися ціни на рибу

Станом на кінець серпня орієнтовні роздрібні ціни у великих мережах такі: товстолоб патраний - 170–190 грн/кг, карась - близько 180–220 грн/кг, короп - близько 300 грн/кг за цілу охолоджену рибу, судак - близько 450–460 грн/кг, кларієвий сом - близько 330 грн/кг за патрану рибу, українська райдужна форель - близько 500 грн/кг.

Після обробки ціна значно вища. Наприклад, філе або стейки коропа, товстолоба, судака чи сома можуть коштувати вже 400–800 грн/кг.

Прогнозується подальше зростання цін як на імпортну, так і на вітчизняну рибу. 

У негативному сценарії, коли одночасно погіршиться морська логістика, ослабне гривня і зростуть закупівельні ціни у Європі, окремі категорії можуть подорожчати на 25-30%,прогнозує голова спілки. 

Для української прісноводної риби дзеркального зростання не очікують: якщо імпортна риба подорожчає на 20–30%, це не означає аналогічного подорожчання коропа чи товстолоба. 

Для основних видів української прісноводної риби базовим сценарієм може бути зростання цін приблизно на 5–12%. По окремих видах, де пропозиція обмежена, а продукт ближчий до імпортної риби за споживчими характеристиками, зростання може доходити до 15–20%, зазначив Гайдамака.

Це буде наслідком двох факторів: зростання собівартості виробництва та перетікання частини попиту. 

Якщо імпорт суттєво подорожчає, навіть відносно невелике збільшення попиту на українську рибу при обмеженій внутрішній пропозиції може швидко підняти ціни. Водночас виробники не зможуть оперативно збільшити виробництво на 30-50%, оскільки біологічний цикл цього не дозволяє.

Найбільш чутливими до зростання собівартості будуть форель, кларієвий сом, осетрові та інша інтенсивна аквакультура. Там значну частку витрат формують комбікорми, електроенергія, насоси, аерація, кисень, температурний режим та інше технологічне забезпечення. 

Для судака, сома, коропа та частково товстолоба сильніше може спрацювати зміна попиту. 

Товстолоб має найбільший потенціал залишитися саме бюджетною українською альтернативою, оскільки його вирощування менш залежне від дорогих комбікормів, ніж виробництво форелі чи сома. 

Чи зможе зрости частка української риби 

У спілці вважають, що оцінка потенціалу зростання частки української риби на рівні 10-15% залишається актуальною. Проте йдеться не про пряму заміну конкретних видів імпортної морської риби українською прісноводною.   

Водночас реальна залежність України від імпорту є надзвичайно високою.

У 2025 році імпорт становив близько 348,2 тис. тонн. Для порівняння: офіційний промисловий вилов у внутрішніх водоймах складав приблизно 11,5 тис. тонн, спеціальні товарні рибні господарства дали близько 2,3 тис. тонн, а аквакультурою було реалізовано близько 10,8 тис. тонн товарної продукції.

Якщо зіставляти саме ці обсяги, які реально формують внутрішню пропозицію риби, то імпорт становить приблизно 93-94% офіційно видимого ринку.

Тому Україні потрібне не абстрактне "імпортозаміщення", а створення окремого сильного ринку української риби та збільшення її споживання.

Однак тут виникає інша проблема - величезна тінізація внутрішнього сектору. За оцінкою ГС "Риба України", у найбільш проблемних сегментах до 60-70% української риби може перебувати поза повноцінним державним обліком і системою простежуваності.

Через це сьогодні не можна достовірно сказати, скільки української риби фактично виробляється, виловлюється та реалізується.

В Україні вже є види, які можуть конкурувати з імпортом за окремими параметрами: короп, товстолоб, білий амур, карась, лящ, сом, судак.  Також виробляють форель, осетрових, кларієвого сома та інші види. Але це не прямі аналоги скумбрії, оселедця, хека чи лосося.

Наприклад, товстолоб може бути дуже хорошою бюджетною рибою, але за кулінарними властивостями це зовсім інший продукт. Судак або сом можуть частково конкурувати із сегментом білої риби, але нерідко коштують дорожче за масовий імпортний хек.

Українська форель теоретично конкурує в сегменті лососевих, але масштаби виробництва поки що настільки малі, що говорити про суттєве заміщення імпорту просто неможливо.

Тому правильніше ставити питання не "чим замінити імпортну рибу?", а "як зробити так, щоб український споживач паралельно з морською рибою купував значно більше якісної української?", наголосив Гайдамака.

Чого бракує українському виробнику риби

Якщо торговельні мережі суттєво збільшать попит на українську рибу, у короткостроковій перспективі вітчизняним виробникам буде складно забезпечити необхідні обсяги. 

Офіційне виробництво аквакультури в Україні у 2025 році становило приблизно 16,1 тис. тонн, а реалізовано товарної продукції близько 10,8 тис. тонн. Основу української аквакультури досі становлять коропові: короп, товстолоб, білий амур.

Обсяги виробництва інших перспективних видів залишаються дуже малими. Наприклад, форелі офіційно виробляються лише сотні тонн на рік. Те саме стосується кларієвого сома, судака, осетрових. Це неспівставно із сотнями тисяч тонн імпорту.

Проте потенціал в України величезний. Є водойми, кормова база, фахівці, кліматичні умови та великий внутрішній ринок. 

Головною проблемою є економічне і регуляторне середовище. Для збільшення виробництва господарствам потрібні довгостроковий і прогнозований доступ до водойм, фінансування, доступні кредити, сучасна переробка, холодильна логістика, ветеринарний контроль, стабільні договори з торговельними мережами та зрозумілі правила роботи.

Важливо розуміти, що риба не виробляється за два місяці після того, як супермаркет збільшив заявку. Аквакультура має виробничий цикл, тому для суттєвого збільшення пропозиції потрібні інвестиції та кілька виробничих сезонів, підсумував Гайдамака.