Скрябін повертається в кіно: чи може ностальгія стати бізнесом

13 серпня в український прокат вийшов документальний фільм "Кузьма: Страшно веселий". Це байопік про Андрія Кузьменка, лідера гурту "Скрябін", який загинув в автокатастрофі ще у 2015 році. За чотири дні широкого прокату стрічка зібрала 9,1 млн грн, а разом зі спецпоказами, що стартували 7 серпня, вже 11,07 млн грн і 53 824 глядачі. Виробничий бюджет фільму складає $150 тисяч (близько 6,7 млн грн), який окупився буквально за перший вікенд. 

Однак сама каса кінотеатру не дорівнює доходу продюсерів, адже гроші від продажу квитків розподіляються між кінотеатром, дистриб'ютором та іншими учасниками прокатного ланцюга. Раніше Delo.ua розповідало, що касова виручка фільму не дорівнює доходу його виробників через те, що близько половини вартості квитка може залишатися кінотеатру, а з решти свою комісію отримує дистриб'ютор. 

Продюсер і співавтор стрічки Максим Сердюк розповів виданню, що станом на кінець серпня, фільм відвідало за перші 4 дні та перші спецпокази понад 44 тисячі глядачів по всій Україні. Він додав, що наразі команда вирішила утриматися від коментарів щодо результатів до завершення показу стрічки. 

Кіно про музикантів як бізнес-модель студії

"Кузьма: Страшно веселий" — не перший подібний проєкт студії KNIFE! Films. У 2024 році вона випустила фільм "Яремчук: Незрівнянний світ краси", який за три тижні прокату зібрав 9,9 млн грн і майже 63 тисячі глядачів. У 2025-му вийшла стрічка про гурт "Океан Ельзи" під назвою "Спостереження шторму", яка за перші дні прокату заробила 4,1 млн грн і зібрала понад 20 тисяч глядачів.

Порівняння демонструє помітну різницю в динаміці старту, адже фільм про Кузьму показав вищі початкові темпи, ніж два попередні проєкти студії. При цьому Андрій Кузьменко пішов із життя понад десять років тому, тоді як "Океан Ельзи" залишається діючим гуртом із високою медійною активністю.

Ця різниця може свідчити про значний комерційний потенціал проєктів, присвячених постатям, які з часом набули статусу культурних символів. Сформований навколо них емоційний зв’язок з аудиторією та ностальгійний фактор можуть забезпечувати високий рівень інтересу навіть за відсутності актуальної медійної присутності.

Додатково про масштаб проєкту свідчить міжнародна дистрибуція: стрічка про Кузьму представлена більш ніж у 30 країнах, зокрема у США, Великій Британії, Німеччині та Польщі. Таким чином, проєкт виходить за межі внутрішнього українського ринку та має потенціал експортного контенту, орієнтованого, зокрема, на українську аудиторію за кордоном.

Хто насправді володіє спадщиною Кузьми

Найцікавіше в історії монетизації Скрябіна не сам фільм, а те, що відбувається навколо прав на його пісні останні кілька років, і саме тут з'являються реальні гроші.

Після смерті Андрія Кузьменка усі авторські права на його творчість перейшли до дружини, Світлани Бабійчук, яка заснувала компанію "Кузьма Скрябін" для управління спадщиною. Ця фірма уклала угоду з лейблом Moon Records, в межах якої 70% доходу від використання пісень гурту йшло на користь компанії дружини, а 30% залишалося лейблу.

Схема виявилась не такою простою, як здається. У грудні 2024 року кіберполіція повідомила про підозру директорці Moon Records. За версією слідства, лейбл свідомо занижував офіційні дані про кількість прослуховувань пісень Скрябіна на стримінгових платформах, щоб виплачувати спадкоємцям менше роялті. Йшлося про недоплату майже 1,5 млн грн. В результаті справу передали до суду.

Паралельно триває інший конфлікт. Музиканти першого складу "Скрябіна", а саме Ростислав Домішевський, Сергій Гера, Андрій Підлужний та Юлія Лорд,  судяться з компанією вдови через те, що в 2018 році вона зареєструвала за собою 100% прав на пісні гурту. Учасники вимагають визнання їх співавторами композицій, під якими вони працювали з Кузьмою десятиліттями раніше. У грудні 2025 року суд уже розглядав пов'язаний спір про права на реміксові версії пісень "Скрябіна". Рішення торкнулося виплат за 2017 рік у розмірі 68,5 тисячі гривень, які лейбл перерахував компанії правовласниці за використання ремікс-версій треків.

Саме це формує менш видиму для широкої аудиторії частину ринку музичної спадщини. Права на твори артиста після його смерті залишаються повноцінним комерційним активом, який може генерувати значні доходи та водночас ставати предметом тривалих судових спорів. Обсяг коштів, пов’язаних з використанням такого каталогу, може сягати мільйонів гривень на рік, і це без урахування доходів від кінопроєктів, концертів та інших форматів комерційного використання музичної спадщини.

Скільки насправді платять стримінги

За оцінками музичної індустрії, українському виконавцю мільйон прослуховувань на Spotify приносить приблизно $700, коли YouTube Music близько $1000, а Apple Music приблизно 3000. Для порівняння: британському артисту для заробітку в 1000 євро на Apple Music потрібно у чотири рази менше прослуховувань, ніж українському, адже позиція України на глобальному ринку стрімінгу залишається слабкою через нижчі ставки для регіону.

Водночас каталог "Скрябіна" зберігає стабільний комерційний потенціал і не обмежується попитом, сформованим виключно ностальгією. 

Аудиторія "Скрябіна" на Spotify становить 347,9 тис. щомісячних слухачів, що відповідає рівню низки активних сучасних українських виконавців. Такий масштаб аудиторії зберігається й через понад десять років після смерті лідера гурту. 

Втім, каталог не завжди був доступний слухачам. Наприкінці 2019 року дискографія "Скрябіна" майже повністю зникла з цифрових платформ через закінчення контракту з попереднім дистриб'ютором, а навесні 2025-го фанати навіть запускали петицію з проханням повернути пісні на Spotify, звідки вони знову частково зникли. Тобто навіть із таким культовим каталогом підтримка присутності на стримінгах — це операційна робота, яку хтось повинен вести системно, а не є "спадщиною, яка сама себе продає".

Мерч, концерти й індустрія пам'яті

Крім фільмів і стрімів, довкола імені Кузьми існує ціла інфраструктура регулярних заходів. Концерти памʼяті формату "Скрябін Forever" за участю нового вокаліста гурту та залученням камерного оркестру проходить по містах України з квитками за ціною від 180 грн і вище. Також концерти проходять в країнах зі значною українською діаспорою. 

Крім того, одна із львівських брендових майстерень випускає серію футболок, присвячених творчості Скрябіна, як b2c- і b2b-продукт, у тому числі для корпоративних замовлень. Масштаб цього напрямку значно менший за кінопрокат чи стримінги, але також підтверджує тезу, що бренд "Кузьма" продовжує генерувати супутні комерційні продукти майже за всіма класичними каналами музичної індустрії, як-от записи, живі виступи, ліцензування, мерч.

Чи є в Україні ринок музичної спадщини

Зібрані дані свідчать, що ринок музичної спадщини в Україні вже сформувався, однак залишається фрагментованим і недостатньо систематизованим. Наразі він представлений переважно окремими комерційними практиками та правовими кейсами, а не усталеною моделлю управління музичними активами. Це відрізняє український ринок від американського та британського, де управління спадщиною відомих артистів і музичними каталогами функціонує як окремий напрям бізнесу з професійним менеджментом та багатомільйонними активами. Для прикладу: 

• в Україні немає офісів мейджор-лейблів на кшталт Sony, Universal, Warner, які зазвичай будують довгострокові стратегії монетизації каталогів;
• система колективного управління авторськими правами (роялті за публічне відтворення в кафе, готелях, на радіо) в країні працює слабо, і це стосується не лише спадщини Кузьми, а й інших музикантів загалом;
• на українському ринку основні гроші з посмертного каталогу поки що генерують не стріми, а великі разові події, як-от байопік, концерт-подія, ювілей, котрі нагадують аудиторії про артиста і тимчасово підвищують усі супутні показники, зокрема продажі квитків у кіно, прослуховування, продажі мерчу.

"Кузьма: Страшно веселий" — це не просто данина пам'яті, а комерційно прорахований інфопривід: студія KNIFE! Films вже має відпрацьовану модель байопіків про померлих і живих українських музикантів. Кожний новий фільм працює одночасно як самостійний кінопродукт, так і маркетинговий бустер для всього каталогу артиста. Ностальгія в цьому контексті стає одним із чинників комерційної цінності музичної спадщини. Її монетизація відбувається за участі лейблів, дистриб’юторів, кінопродюсерів, правовласників та інших учасників ринку. Водночас розподіл доходів і прав на використання творчої спадщини може залишатися предметом тривалих юридичних спорів, що демонструє, зокрема, ситуація навколо спадщини Кузьми.