Без нафтодоларів. Як після вступу в дію нафтового ембарго та обмеження цін Росія втрачатиме можливість фінансувати війну в Україні

Висока чутливість російського бюджету від нафтогазових доходів є слабким місцем для російської економіки. Тому нафтове ембарго на російську нафту з боку Євросоюзу та обмеження ціни на продаж російської нафти до третіх країн в теорії мали б стати одними з найбільш потужних санкційних інструментів, котрий позбавить Кремль можливості вести воєнну кампанію в Україні. 

Це питання було доволі чутливим і для Європи, котра доволі довгий період жила в тісній кооперації з російським бізнесом та до певної пори розраховувала на російську ресурсну базу.  Перехідний період від анонсу ембарго ЄС до початку його дії тривав майже пів року та давав час європейському бізнесу переорієнтуватися на поставки нафти з інших джерел. З іншого боку росіяни також отримали можливість диверсифікувати свій збут та пом’якшити удар від втрати преміального європейського ринку. Тож ліміт на ціну російської нафти, котра продається до третіх країн має на меті обмежити нафтові доходи Кремля навіть у випадку диверсифікації збуту.

Головними тезами скептиків, котрі виступали проти санкції та кремлівської пропаганди були тези про те що бізнес в ЄС не зможе ефективно замістити російську нафту та нафтопродукти, що призведе до росту цін на ресурс, а згодом і на нафтопродукти в Європі. З іншого боку найближчі союзники України вважають, що діючий ліміт на російську нафту марки Urals в 60 доларів за барель не буде ефективним та не завдасть достатнього удару по здатності Кремля фінансувати воєнну кампанію в Україні. 

Однак, всупереч усім побоюванням, в перший тиждень дії обмежень 5-11 грудня світові ціни на нафту не почали зростати, а продовжили падати. Зокрема Brent коливалась в комфортному для нафтопереробних підприємств коридорі 75-85 доларів за барель, а основна російська марка нафти Urals за перший тиждень обмежень впала в ціні з 62 до 49 доларів за барель. 

Хоча росіяни і намагаються протидіяти західним санкціям диверсифікуючи збут, готуючи укази про “мінімальну ціну” на нафту та тіньовий флот для її контрабанди, на нафтові котирування в світі зараз впливають чи заяви Кремля, а більш глобальні процеси пов’язані з попитом на нафту в Китаї та інфляцією в США. 

Всупереч рекордному зростанню поставок російської нафти в Індію та збереження поставок до Європи нафтопроводом “Дружба”, загальний обсяг експорту російської нафти та її видобуток за прогнозами Міжнародного енергетичного агентства через санкції буде скорочуватися.

Ціни на Urals падають, а Китай шукає можливості збільшити поставки нафти з Перської затоки

Експерт “Центру Розумкова” Максим Білявський каже, що всупереч прогнозам за якими ціна на російську нафту буде зростати до значення встановленого G7 ліміту, ціни на основну російську марку Urals після 5 грудня впали до рівня 47 доларів за барель та продовжують триматися в межах значень, що значно нижчі ніж встановлений G7 ціновий ліміт. Крім цього з введенням ембарго впали й фактичні відвантаження нафти.

“Я очікував зворотнього ефекту, що котирування підтиснуть стелю. Однак страхи споживача підпасти під санкції перемогли. Тому номінацій на російську нафту практично нема. Особливо добре це простежується по активності російських портів і танкерів поряд з ними, котра сильно знизилась з вступом ембарго в дію”, - каже Білявський.

Він також звертає увагу на триденний візит лідера КНР Сі Цзіньпіна до Саудівської Аравії, результатами котрого могли стати домовленості щодо збільшення відвантажень саудівської нафти до Китаю. На Китай, котрий є одним з найбільших споживачів нафти російські нафтовики дуже розраховують як на альтернативне джерело збуту після ембарго в ЄС.

“Я не виключаю, що там були досягнуті домовленості щодо нових обсягів постачання нафти. Скептики відразу скажуть, що цього не може бути, бо є ліміти обсягів поставок і так далі. Але ліміти обсягів видобутку країнами-експортерами ОПЕК+ регламентуються по певному портфелю контрактів і вони не поширюються на форс-мажорні поставки нафти, якими можуть бути визнані поставки нафти в Китай”, - каже експерт.

За його словами, одразу ж після візиту китайського лідера саудити відкоригували прогноз росту профіциту свого бюджету на наступний рік, разом з тим ф’ючерси на нафту в наступному році не більші ніж в поточному. Це свідчить про те, що сторони могли домовитися про збільшення товарообігу та фактичних відвантажень нафти. 

Разом з цим країни ОПЕК+ не скоротили видобуток як цього хотіли росіяни, а один з найбільших видобувників нафти в Європі Норвегія взагалі планує збільшити видобування. Таким чином, на думку експерта Росію поступово витісняють з глобального ринку нафти, попри те, що у росіян залишається такий покупець як Індія.

Санкції не розраховані на миттєвий ефект, а цінове обмеження від G7 може бути переглянуте

Директор з аналітичних досліджень DiXi Group Романа Ніцович, вважає, що оцінювати вплив нафтового ембарго та обмеження ціни на російську економіку поки зарано. Однак вже зараз можна побачити, що трейдери дотримуються режиму ембарго, а доля відвантажень російської нафти на експорт після 5 грудня впала до 50%.

“Але росіяни також скористалися перехідним періодом, щоб підготуватися змінити географію експорту і сформувати тіньовий танкерний флот за допомогою якого вони розраховують обходити обмеження. З іншого боку ми бачимо, що існуючі обмеження ціни є досить комфортними для росіян і вони продовжують експортувати нафту в треті країни, користуючись послугами західних компаній в транспортуванні та страхуванні західні, оскільки легко вписуються в ці обмеження”, - каже Ніцович.

Таким чином, на думку експерта, ембарго та цінові обмеження з одного боку не дуже впливають на світовий ринок нафти, а з іншого - ефективність санкцій може залежати від здатності росіян переорієнтувати свій експорт з Європи до третіх країн таких як Індія та Китай.

“Однак ми бачимо, що такі треті країни орієнтуються не лише на Росію та намагаються диверсифікувати поставки нафти. В цьому контексті цікавим є візит Сі Цзіньпіна до Саудівської Аравії результатом якого стали домовленості про збільшення відвантажень нафти до КНР з цього регіону”, - каже Ніцович.

Він зазначає, що Саудівська Аравія має можливість збільшувати видобуток навіть в рамках квот ОПЕК, а тому ця країна може цілком комфортно заміщувати частку Росії на світовому ринку нафти. Хоча звісно такі країни Саудівська Аравія зацікавлені у тому, щоб ціни на нафту у світі залишалися відносно високими.

Наразі низка країн вже відмовилась від російської нафти, хоча та нафта яка вже була завантажена і ще їде до цих країн вона не під дію ембарго. Європейські  та американські компанії ще продовжують  надавати послуги зі страхування та логістики, обслуговуючи поставки нафти до країн, котрі не встановили ембарго, але дотримуються цінового обмеження в 60 доларів за барель.

“Важливо розуміти, що цінова стеля в 60 доларів за барель, є динамічною та може бути переглянута в залежності від ситуації, що склалася на ринку. Зараз ми бачимо, що російська нафта торгується зі значним дисконтом, тож такі країни як Туреччина, Індія та Китай купують її за ціною, що значно нижче ніж встановлена Великою сімкою. Однак якщо метою ембарго та обмежень є позбавити Росію додаткових доходів, та похитнути її економічну здатність вести війну, очевидно, що цінове обмеження має бути переглянуте в бік зниження”, - зазначає Ніцович.

У відповідь на ембарго Росія може скоротити видобуток, але це не вплине не світові ринки

Аналітик профільного видання “НафтоРинок” Олександр Сіренко говорить, що у відповідь на ембарго росіяни можуть анонсувати скорочення видобутку. В такому разі їх теперішні основні покупці, такі як Китай та Індія, підуть шукати нафту на інших ринках, що може спровокувати зростання цін.

“Однак поточна ситуація свідчить про те, що ресурс на ринку є. Коли один з найбільших світових споживачів нафти ЄС, відмовляється від морських поставок нафти з Росії на ринку не відбулося колапсу. Навпаки, співвідношення попиту і пропозиції привело до того, що ціни на нафту опустилися до значень між 70 і 80 доларів за барель”, - говорить експерт.

Сіренко зазначає, що в такому ціновому діапазоні, доволі комфортно почуває себе нафтопереробна галузь, оскільки при зниженні ціни на нафту у нафтопереробки зростає маржинальність.

“Якщо ціна на нафту вище 90, і навіть 100 доларів за барель, маржинальність НПЗ падає, оскільки споживачі не готові платити за бензин та дизельне пальне високі ціни. До того ж в багатьох країнах діють регуляції та обмеження цін на пальне. Але якщо ціни на нафту триматимуться в коридорі 75-85 доларів за барель, це активізує нафтопереробні підприємства та приведе до появи на ринку великої кількості нафтопродуктів. Це дозволить стабілізувати ціни на пальне на доволі тривалий період”, - говорить Сіренко.

Він зазначає, що головна нафтова компанія Росії “Роснєфть” може сильно постраждати від нафтового ембарго та цінових обмежень. Вони вже позбавлені можливості продавати нафту на преміальному європейському ринку, а також поступово втрачають можливість експорту нафтопродуктів. Санкції щодо російських нафтопродуктів вступають в дію у лютому. Однак вже зараз у них проблеми оскільки західні банки не кредитують угоди їх клієнтів.

“Однак проблеми російської нафтогазової галузі почалися ще раніше, коли з Росії пішли найбільші нафтосервісні компанії. Нафтовидобувні та нафтопереробні потужності треба регулярно обслуговувати, без технологій у росіян почне падати якість та почне ламатися обладнання на заводах. Хоча вони зможуть протягнути в такому режимі кілька років, потім у них почнуться суттєві проблеми”, - говорить Сіренко.