Помста за НПЗ: окупанти бʼють мінімум по двох АЗС в Україні на день

Скільки заправок зруйнували росіяни

У той час як Україна нарощує удари по російських НПЗ, росіяни активізували удари по українських АЗС. Наразі найбільше страждають заправки саме у прифронтових регіонах. За оцінкою аналітика консалтингової компанії "Нафторинок" Олександра Сіренка, з 1 квітня по 5 липня прильоти було зафіксовано на 183 АЗС. Найбільше постраждали заправки державної компанії "Укрнафта", в якої зафіксували 59 атак на автозаправні станції станцій. Інші бренди також під ударом. У великої загальнонаціональної мережі АЗС OKKO було атаковано 9 АЗС, у їхніх колег з WOG — 18, "БРСМ-Нафта" — 8, Marshal — 17, BVS — 14, Amic — 14, UPG — 4.

Таким чином, російські військові з квітня руйнують близько 2 заправок на день, тоді як раніше, за словами Сіренка, вони знищували 1–2 АЗС на тиждень. Експерт каже, що зараз у прифронтовій зоні є кілька міст, де працюючих АЗС немає взагалі. Одним із таких міст є Тростянець на Сумщині, який знаходиться за 30 км від лінії бойового зіткнення.

"Удари по прифронтових АЗС були доволі очікуваними, і це цілком може поширитися на інші регіони. Першою ознакою є удари по автозаправних комплексах на трасах", — говорить Сіренко.

За словами директора консалтингової групи "А-95" Сергія Куюна, через удари по АЗС на прифронтових територіях зараз є ризик, що ці регіони залишаться взагалі без пального, оскільки росіяни їх цілеспрямовано випалюють. А протистояти цим ударам досить складно, оскільки сітка може захистити від удару FPV-дрона, але від атаки "Шахедів" чи "Молнії" це вже не допоможе.

"Захистити АЗС можна лише військовими засобами, але забезпечити цей захист для сотень об'єктів нереально. Очевидно, людям просто доведеться їхати за пальним далі", — зауважує Куюн.

При цьому він зазначає, що росіяни масштабують атаки, і удари по українських АЗС вже фіксують на Полтавщині, Дніпропетровщині та Київщині. Хоча, ймовірно, західної частини країни ця загроза поки не зачепить.

Як забезпечити прифронтові області паливом

Найбільш очевидним способом продавати паливо в прифронтових регіонах в умовах прильотів по стаціонарних АЗС є мобільні заправні станції. Але тут добросовісні ритейлери зіткнуться з регуляторними бар'єрами. По-перше, профільний закон визначає місце роздрібної торгівлі пальним як об'єкт нерухомого майна або єдиний (цілісний) майновий комплекс, на території якого розташоване технологічне обладнання для приймання, зберігання та роздрібної торгівлі пальним. А от автоцистерна на колесах — це не нерухомість.

Кожна точка проливу пального є акцизним складом із обов'язковими зареєстрованими рівнемірами та витратомірами-лічильниками, і система електронного моніторингу палива СЕАРП розрахована на стаціонарні сховища з координатами. Звісно, законом передбачена можливість продавати паливо бензовозами, але це стосується лише гуртових операцій В2В, а от заправляти машини з бензовоза заборонено. Крім того, роздрібний продаж пального дозволений лише за наявності ліцензії, яка видається окремо на кожне місце торгівлі, а реалізація пального (крім споживчої тари до 5 літрів) дозволена лише на ліцензованих АЗС.

Усі ці регуляції є спадком реформи 2019 року, коли влада вирішила активно боротися з нелегальними АЗС. Але навіть без цих регуляцій залишається питання державних будівельних норм для АЗС (санітарні розриви від житла, протипожежні відстані, обладнання заводського виготовлення, сертифіковане в Україні), відведення земельної ділянки з відповідним цільовим призначенням, дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки, висновки ДСНС та екологічні вимоги.

Втім, експерти переконані, що інших варіантів подолати дефіцит пального у прифронтових регіонах практично немає. За словами засновника групи компаній "Прайм" Дмитра Льоушкіна, наразі захистити АЗС військовим шляхом майже неможливо, оскільки для усіх АЗС регіонів, близьких до лінії бойового зіткнення, просто не вистачить мобільних вогневих груп.

"Те, що заправки в прифронтових регіонах зачиняться — питання часу. Далі населення або саме почне постачати одне одному пальне в каністрах з великими націнками, або ж це робитимуть паливні компанії, яких можна буде контролювати. Для цього потрібно дозволити мобільний формат роботи АЗС: бочками, каністрами та бензовозами", — каже Льоушкін.

За його словами, пересувні АЗС можуть переїздити під час повітряної тривоги, тому вони не будуть такими вразливими для дронів типу "Герань" або "Молнія", які працюють по фіксованих координатах.

Сіренко теж вважає, що пересувні АЗС можуть вирішити паливне питання в прифронтових регіонах. Але він зауважує, що для реалізації пального потрібно дати право продавати пальне з мобільних АЗС лише тим компаніям, які втратили свою заправку. При цьому це має відбуватися під контролем місцевих військових адміністрацій. Інакше, на думку експерта, буде хаос та боротьба між дрібними гуртовиками.

"Якщо компанія мала усі дозволи для АЗС, ліцензію, сплачувала авансом податок на прибуток, то вона може зробити пересувний пункт продажу пального і продавати його прямо на місці своєї зруйнованої заправної станції. А під час повітряної тривоги така пересувна станція їде в безпечне місце. Реалізувати це технічно можливо, але поки що такий підхід зустрічає нерозуміння з боку чиновників", — зауважує Сіренко.

Експерт зауважує, що паливним ритейлерам, які постраждали внаслідок російських атак, варто було б дати певні пільги для роботи в прифронтових регіонах. Зокрема, їх можна було б звільнити від сплати авансового податку на прибуток, оскільки в прифронтовій зоні прибутки набагато нижчі, а видатки набагато більші.

Чи буде в Україні дефіцит пального

На відміну від країни-агресора, в Україні проблеми з пальним почалися одразу ж після вторгнення в 2022 році. Раніше більша частина нафтопродуктів в Україну постачалася з Росії та Білорусі, а також морем (яке більше року залишалося заблокованим). На зазначені напрямки припадало 60% бензину та 85% дизпалива.

До того ж, в перші місяці повномасштабної війни російські військові систематично били по українських нафтобазах. Також регулярних ударів зазнавав єдиний великий нафтопереробний завод — Кременчуцький НПЗ. Це все спровокувало паливну кризу в Україні навесні 2022 року, коли пального на АЗС або не було зовсім, або воно коштувало дуже дорого. Але до осені того ж року паливним ритейлерам вдалося подолати дефіцит пального, коли вони диверсифікували постачання через західні кордони, а також змінили логістику та відмовились від зберігання палива на нафтобазах. З того часу український паливний ринок працює "з коліс", а найбільші запаси палива зберігаються на АЗС, яких в країні близько 6 тисяч. Це робить нашу ситуацію принципово відмінною від російської, де вся логістика палива була орієнтована на місцеве виробництво та експорт.  Також варто розуміти, що дефіцит пального в прифронтовій зоні не торкнеться українських військових, оскільки паливні запаси сил оборони формуються та зберігаються окремо.

Тож всупереч тому, що росіяни системно полюють на українські АЗС, ми навряд чи побачимо повноцінну паливну кризу та черги на заправках. Але систематичні удари вже є проблемою у прифронтових регіонах. І вирішити її можна лише зміною нормативки, з чим влада поки не поспішає.