Чотири удари за п'ять тижнів

Компанія "АрселорМіттал Кривий Ріг", що входить до глобальної групи ArcelorMittal, заявив, що більше не може безпечно експлуатувати підприємство. За останні п'ять тижнів комбінат зазнав чотирьох ракетних ударів, останній стався 21 вересня. Загинули п'ятеро працівників, ще 17 дістали поранення, один із них у критичному стані.

Генеральний директор підприємства Мауро Лонгобардо наголосив, що з початку війни колектив невпинно працював, аби шахти й завод не зупинялися. За його словами, ці люди були "втіленням хоробрості за обставин, які більшість із нас навіть не може собі уявити".

У компанії уточнили, що йдеться не про вихід з України. Підприємство зосередиться на збереженні інфраструктури, щоб відновити виробництво після завершення війни. Майбутнє заводу зараз обговорюють з урядом, переговори тривають на найвищому рівні. Втім, за словами президента ОП "Укрметалургпром" Олександра Каленкова, перші зустрічі минулої п'ятниці ясності не додали.

Для Кривого Рогу, рідного міста президента Володимира Зеленського, це не просто зупинка одного із заводів. "АрселорМіттал Кривий Ріг" є найбільшим роботодавцем міста та головним наповнювачем місцевих бюджетів. Разом із дочірніми компаніями він забезпечує роботою понад 18 тис. людей, з них близько 15 тис. працюють безпосередньо на комбінаті. Лише у 2025 році комбінат сплатив до місцевих бюджетів 2,6 млрд грн, з яких майже 1,8 млрд грн припало на земельний податок до бюджету Кривого Рогу. До державного бюджету надійшло 5,9 млрд грн, ще 906 млн грн становив єдиний соціальний внесок. Загалом за 20 років роботи, за даними компанії, її вкладення в український актив перевищили $11 млрд, а до бюджету сплачено понад 114 млрд грн податків.

Водночас комбінат уже четвертий рік поспіль працює зі збитками. У 2025 році чистий збиток становив 8,89 млрд грн при виручці 71,1 млрд грн, у першому кварталі 2026-го — 4,6 млрд грн. Утримуватися на плаву дозволяла лише підтримка материнської групи, яка від початку повномасштабного вторгнення вклала в криворізький актив понад $1 млрд.

Нинішня історія підприємства почалася з однієї з найгучніших приватизацій в історії незалежної України. У 2004 році "Криворіжсталь" за 4,26 млрд грн (близько $800 млн за тодішнім курсом) отримав "Інвестиційно-металургійний союз", за яким стояли Рінат Ахметов і Віктор Пінчук. Заявки іноземних учасників, зокрема Mittal Steel і Tata Steel, відхилили з технічних причин. Опозиція називала конкурс прикладом системної корупції, а Віктор Пинзеник оцінював актив у $5–6 млрд.

Після Помаранчевої революції суд у квітні 2005 року визнав продаж 93,02% акцій незаконним. На повторному конкурсі 24 жовтня 2005 року Mittal Steel Germany запропонувала за пакет 24,2 млрд грн ($4,8 млрд). Це у 2,4 раза перевищувало стартову ціну і вшестеро — суму, яку держава отримала роком раніше. Кошти від продажу перекрили бюджетний дефіцит 2005 року й частково 2006-го, а сам конкурс став для іноземних інвесторів сигналом, що в Україні можна працювати за прозорими правилами.

Мінус податки, робота і сталь для відбудови

Проблема значно ширша за один комбінат, вважає CEO GMK Center Станіслав Зінченко. За офіційними даними, у серпні в Україні виплавили 250 тис. т сталі проти 550–600 тис. т на місяць до цього.

"У вересні може бути 100–150 тисяч тонн, у жовтні — нуль. Можна констатувати, що сталева індустрія України сьогодні не працює", — каже Зінченко.

За його словами, минулого року підприємства гірничо-металургійного комплексу сплатили понад $1 млрд податків, і ці надходження дуже сконцентровані. Місцеві бюджети Кам'янського, Горішніх Плавнів, Дніпра, Нікополя, Запоріжжя та Кривого Рогу на 30–70% залежать безпосередньо від комбінатів. З ними тісно пов'язана й інфраструктура цих міст.

Не менш важливі довгострокові наслідки. За словами Зінченка, сталь є одним із трьох ресурсів, без яких неможливо відбудувати країну, поряд з енергією та цементом. "АрселорМіттал Кривий Ріг" є найбільшим в Україні виробником довгого прокату, який використовують у будівництві та відновленні інфраструктури: арматури, прутка тощо.

"Без власного виробництва не можна відбудувати країну на імпорті арматури з Туреччини", — вважає експерт.

Найважчим він вважає соціальний вимір. Металургійні комбінати розташовані за 200–300 км від лінії фронту, і саме зарплати та робочі місця в галузі досі утримували людей у цих містах. За оцінкою Зінченка, в металургії напряму зайнято близько 75 тис. працівників, опосередковано — ще близько 250 тис.

"Без роботи людей нічого не триматиме в цих містах, вони просто почнуть виїжджати. З моєї точки зору, це вже соціальна та гуманітарна катастрофа", — каже він.

Каленков додає ще один ризик. Вантажопотік "АрселорМіттал Кривий Ріг" для "Укрзалізниці" становить 6–8 млн т, і його втрата знову поглибить збитки перевізника, на якому працюють десятки тисяч людей. Під питанням також суміжні підприємства та постачальники комбінату.

Галузь в ідеальному штормі

Зупинка криворізького комбінату є наслідком ідеального шторму, що накрив українську металургію цього літа. З 1 липня ЄС запровадив тарифні квоти на імпорт сталі, які урізали український експорт приблизно на 60%. Паралельно з початку року запрацювали фінансові зобов'язання за механізмом CBAM. Наприкінці липня закрилися порти Великої Одеси, а в серпні "Укрзалізниця" підняла вантажні тарифи на 30%. Уже в липні виплавка чавуну впала на 37,6% рік до року, сталі — на 21,3%. Тож, за словами Каленкова, за перше півріччя 2026 року "АрселорМіттал Кривий Ріг" не поставив до ЄС жодної тонни продукції.

Удари лише довершили картину. "Запоріжсталь" зупинена після серії обстрілів, а "Каметсталь", яка залишалася єдиним із трьох великих комбінатів повного циклу, що продовжував роботу, припинила виробництво після влучання. У ніч на 22 вересня російські війська вдарили балістикою по підприємству "Інтерпайпу".

"Це хоч і очікувано. Після всіх прилетів було розуміння, що щось таке може трапитися", — каже Каленков. 

За його словами, компанія і так робила дуже багато, щоб підтримувати виробництво та трудовий колектив. Навіть залізорудну сировину, яку комбінат теоретично міг би видобувати, зараз нікуди подіти: всередині країни її не купують, а без морського коридору неможливо експортувати.

Каленков бачить кілька кроків, які могли б утримати ситуацію. Найдієвішим залишається відкриття моря. Для підприємств, що ще працюють, потрібно розв'язати питання бронювання працівників і критичності, здешевити собівартість через суттєвий дисконт на залізничні перевезення та відновити "коридори солідарності" 2022 року для вивезення руди й металопродукції через західні кордони. Здешевлення електроенергії, на думку Каленкова, можливе лише з допомогою партнерів.

Від ЄС галузь очікує призупинення тарифних квот і CBAM для української металургії принаймні до кінця війни. Альтернатива — не стягувати платежі за CBAM зараз, а акумулювати їх у фонді, з якого потім фінансуватиметься відбудова. Серед інших запитів — своєчасне відшкодування ПДВ і збереження металобрухту для внутрішніх потреб: лібералізацію його експорту Каленков називає схемою виведення валюти, від якої держава нічого не отримає.

Головним для галузі залишається питання людей. За словами Каленкова, частина працівників може переїхати, частина буде мобілізована, і чи вдасться відновити колективи після війни, сьогодні не знає ніхто.