- Категорія
- Новини
- Дата публікації
- Змінити мову
- Читать на русском
Експансія Росії та втрата позицій: чому Туреччина майже повністю відмовилася від українського шроту
За останнє десятиліття ринок соняшникового шроту Туреччини трансформувався з конкурентного середовища на майданчик із домінуванням одного постачальника. Якщо у 2015/16 маркетинговому році Україна та Росія ділили ринок порівну (по 45%), то станом на сезон 2025/26 частка українського продукту впала до критичних 4%, тоді як російська сягнула 90%.
Як повідомляє Delo.ua, про це в коментарі Latifundist.com розповіла керівниця редакційного контенту та аналітики ASAP Agri Вікторія Блажко.
Головними причинами такого зсуву стали логістичні проблеми України та агресивна цінова політика РФ.
Хронологія втрати ринку
Процес витіснення українських експортерів відбувався у кілька етапів:
- До 2022 року: частка України поступово знижувалася до 30% через посилення конкуренції.
- Сезон 2022/23: через повномасштабне вторгнення та логістичний колапс присутність України скоротилася до 20%, а Росії — зросла до 75%.
- Поточний стан (2025/26): Україна фактично втратила турецький напрямок. Обсяги поставок впали з середніх 350 тис. тонн до символічних 18 тис. тонн за перші пів року сезону.
Чому Росія виграє боротьбу
На ринкову ситуацію вплинули два ключові фактори:
- Санкційний тиск ЄС: запровадження Європою мита на російський шрот (95 €/т) змусило РФ переспрямувати величезні обсяги товару на турецький ринок.
- Ціновий демпінг: у лютому–березні 2026 року російський шрот торгувався по $215–220/т (FOB Чорне море), тоді як український — по $235–240/т. Спред у $15–20 робить російську продукцію значно привабливішою для турецьких виробників кормів.
- Дисбаланс врожаю: цього сезону врожай соняшнику в РФ склав 17–18 млн т проти 10,8 млн т в Україні, що забезпечило росіянам більший експортний ресурс.
Куди тепер йде український шрот?
Втративши Туреччину, Україна змушена була змінити модель експорту. Тепер ключовими напрямками стали:
- Китай: наростив частку в структурі українського експорту до 65%.
- Європейський Союз: залишається другим опорним ринком, попри загальне зниження обсягів постачань.
Таким чином, Туреччина обирає дешевшу та «передбачувану» з погляду логістики російську сировину, тоді як Україна дедалі більше концентрується на азійському векторі.
Нагадаємо, завдяки активізації попиту з боку Китаю та дешевій контейнерній логістиці, українським аграріям вдається підтримувати ціни на сою та знаходити нові канали збуту в умовах обмеженого доступу до традиційних ринків.