Угода про довічне утримання та спадковий договір: ключові відмінності

На перший погляд ці майнові угоди дуже схожі між собою, однак між ними є суттєві відмінності, йдеться у роз'ясненнях від Мін'юсту.

Що таке договір довічного утримання 

Договір довічного утримання (або догляду) – це правочин, за яким відчужувач передає набувачеві у власність будинок, квартиру, інше майно, натомість набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням чи доглядом довічно.

Відчужувачем, згідно з гл. 57 Цивільного кодексу  у договорі довічного утримання може бути фізособа незалежно від її віку та стану здоров’я. Набувачем може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юрособа.

Якщо набувачами є кілька фізосіб, вони стають співвласниками майна, переданого їм за договором довічного утримання, на праві спільної сумісної власності. Обов’язок цих осіб перед відчужувачем є солідарним. Такий правочин може бути укладений відчужувачем на користь третьої особи.

Згідно з законом, майно, що належить співвласникам на праві спільної сумісної власності, зокрема майно, що належить подружжю, може бути відчужене ними на підставі договору по догляду. У разі смерті одного із співвласників майна, що було відчужене на підставі договору утримання, обсяг зобов’язання набувача зменшується.

Якщо відчужувачем є один із співвласників майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, договір довічного утримання може бути укладений після визначення частки співвласника у спільному майні або визначення між співвласниками порядку користування цим майном.

У договорі можуть бути визначені види матеріального забезпечення, догляду (опіки), якими набувач має забезпечувати відчужувача. Набувач може бути зобов’язаний забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання.

У цьому разі в договорі має бути конкретно визначена та частина помешкання, в якій відчужувач має право проживати.

До смерті відчужувача набувач не має права продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання (догляду), укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину. На майно, передане набувачу за таким договором, не може бути звернене стягнення протягом життя відчужувача.

Матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом.

Договір довічного утримання укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. При посвідченні договору довічного утримання нотаріус накладає заборону відчуження майна.

Спадковий договір: особливості правочину

Згідно з главою 90 кодексу спадковий договір – це правочин, за яким одна сторона  зобов’язується виконувати розпорядження другої сторони і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача. Набувач у спадковому договорі може бути зобов’язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.

Відчужувачем у спадковому договорі може бути подружжя, один із подружжя або інша особа. Набувачем у спадковому договорі може бути фізична або юридична особа.

Предметом такого правочину може бути майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а також майно, яке є особистою власністю будь-кого з подружжя.

Спадковим договором може бути встановлено, що в разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого, а в разі смерті другого з подружжя його майно переходить до набувача за договором.

Заповіт, який відчужувач склав щодо майна, вказаного у спадковому договорі, є нікчемним.

Відчужувач має право призначити особу, яка буде здійснювати контроль за виконанням спадкового договору після його смерті.

Спадковий договір також укладається письмово і підлягає нотаріальному посвідченню. Також нотаріус реєструє його у Спадковому реєстрі. На майно, яке є предметом договору, нотаріус накладає заборону відчуження у встановленому порядку.

Якщо предметом спадкового договору є майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, нотаріус у договорі зазначає про необхідність реєстрації права власності у Держреєстрі речових прав на нерухоме майно після смерті відчужувача.

При посвідченні спадкового договору правила забезпечення реалізації права купівлі частки у праві спільної часткової власності не застосовуються.

Договори довічного утримання, спадкові договори, предметом яких є земельні ділянки сільгосппризначення приватної власності, посвідчуються лише у разі відчуження  ділянок на користь іншого з подружжя, родичів (дітей, батьків, рідних братів і сестер, двоюрідних братів і сестер, діда, баби, онуків, правнуків, рідних дядька та тітки, племінниці та племінника, пасинка, падчериці, вітчима, мачухи).

Ця вимога не поширюється на земельні ділянки несільськогосподарських угідь (крім ділянок під польовими дорогами) та ділянки для садівництва.

Договір про утримання і  спадщина: у чому принципова різниця 

Найголовніша різниця між цими правочинами - це момент виникнення у набувача права власності на майно, наголошують в Мін'юсті.

Зокрема, набувач за спадковим договором набуває право власності на майно відчужувача після його смерті. Тоді як за договором довічного утримання право власності у набувача виникає з моменту нотаріального посвідчення договору чи з дня державної реєстрації, якщо передається нерухоме майно.

По-друге, за договором довічного утримання відчужувач щомісячно отримує матеріальне забезпечення від набувача. Спадковим договором це не перебачено в обов’язковому порядку.

По-третє, у разі смерті відчужувача набувач зобов’язаний поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання (догляду). За спадковим договором такий обов’язок виникає у набувача, якщо це вказано у правочині.

По-четверте, у разі смерті набувача спадковий договір припиняє дію. За договором довічного утримання у разі смерті набувача його обов’язки переходять до спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було передане відчужувачем.

Якщо спадкоємець за заповітом відмовився приймати майно, передане відчужувачем, право власності на нього може перейти до спадкоємця за законом. Якщо у набувача немає спадкоємців або вони відмовилися від прийняття майна, відчужувач набуває право власності на це майно. У цьому разі договір довічного утримання припиняється.

Раніше Delo.ua писало про те, що торік українці почали масово дарувати квартири.