Мінкульт неправомірно отримав з "ковідного" фонду 743 мільйони гривень: майже все пішло не за призначенням - аудит

Відкрийте нові горизонти для вашого бізнесу: стратегії зростання від ПриватБанку, Atmosfera, ALVIVA GROUP, Bunny Academy та понад 90 лідерів галузі.

12 грудня на GET Business Festival дізнайтесь, як оптимізувати комунікації, впроваджувати ІТ-рішення та залучати інвестиції для зростання бізнесу.

Забронювати участь

Більш того, як повідомляють у Рахунковій палаті за результатами аудиту використання коштів Мінкульту, 659 мільйонів гривень з цієї суми відомство використало не за призначенням. Про результати аудиту наразі поінформовано Офіс генерального прокурора та поліцію.

Так, було встановлено, що в червні 2020 року міністерство звернулося до уряду з проханням виділити йому 1,9 мільярда гривень за 11 напрямами. У свою чергу, Кабмін прийняв постанову про виділення з фонду боротьби з Covid-19 777,8 мільйона гривент за шістьма напрямами, п'ять з яких на суму 743,4 мільйона гривень були неправомірні.

Як зауважують аудитори, більшість передбачених цими документами напрямів узагалі не стосуються заходів із запобігання хворобі та боротьби з її наслідками, а за суттю є фінансовою підтримкою сфери культури, туризму та креативних індустрій.

Зокрема, кошти пішли на видачу різних грантів суб’єктам господарювання, виробництво серіалів, розробку електронного ресурсу культурної спадщини, погашення закладами культури заборгованості із спожитих послуг.

В Рахунковій палаті наголошують, що через відсутність у міністерстві детальних, точних і достовірних фінансово-економічних розрахунків потреби у бюджетних коштах рішення про виділення йому цих коштів взагалі не мали ухвалюватися.

Водночас аудит виявив, що майже 663 мільйона гривень було виділено взагалі без законодавчих підстав для використання коштів державного бюджету на надання грантів інституційної підтримки.

Унаслідок цього на заходи, що не відповідають напрямам спрямування та цільовому призначенню коштів фонду боротьби з Covid-19, Мінкульт використав майже 60 мільйонів гривень, Український культурний фонд – понад 518 мільйонів, Український інститут книги – більш як 81 мільйон гривень.

Фахівці Рахункової палати з’ясували, що щойно УКФ перераховував грантоотримувачам кошти з держбюджету, вони втрачали статус бюджетних і виводились із системи казначейського обслуговування та бюджетного контролю.

Це дозволило фонду уникнути дотримання критеріїв визначення одержувачів бюджетних коштів (не менш як дворічний досвід роботи за відповідним профілем, виробничий потенціал, незбиткова діяльність тощо).

УКФ не вимагав підтвердження попереднього отримання доходу від діяльності у сфері культури, туризму або креативних індустрій. При цьому аудитори встановили 99 випадків, коли він уклав договори з грантоотримувачами, які не отримували надходжень у попередньому 2019 році, а 59 з них узагалі не здійснювали в цей період господарської діяльності. За цими договорами було перераховано 57,5 мільйона гривень.

Також аудит виявив, що основна мета надання грантів підтримки, а саме створення робочих місць, досягнена не була. Більш того, виявилося, що протягом 2020-2021 років кількість працівників грантоотримувачів зменшилась на 16%. Таким чином, понад 518 мільйонів гривень було витрачено з держбюджету неправомірно та нерезультативно.

За висновками аудиторів, безпідставно реалізована за кошти фонду боротьби з Covid-19 система інституційної підтримки виявилася, по суті, механізмом поповнення обігових коштів та короткострокового утримання окремих обраних УКФ недержавних суб’єктів господарювання.

Інший підконтрольний міністерству заклад - Український інститут книги - всупереч законодавству не став відмовляти у розгляді 14 заявок суб’єктів видавничої справи, які при поданні документів не підтвердили попереднього видання книжок: їм відомство неправомірно надало 5,2 мільйона грантів.

Крім того, аудит встановив, що нібито на розроблення електронного інформаційного ресурсу культурної спадщини МКІП спрямувало 1,8 мільйона гривень, однак замість розроблення необхідних технічних завдань та програмного забезпечення воно закупило серверне обладнання, до того ж із порушенням вимог законодавства про розбудову засобів інформатизації. Сам інформресурс так і не було розроблено.