"Наші піротехніки знаходять по 2 тисячі вибухонебезпечних предметів на день", - Роман Примуш, ДСНС

Роман Борисович, скільки співробітників працює у відомстві? Чи потрібно було розширювати штат від початку повномасштабної війни? Кого найбільше не вистачало?

- На початку широкомасштабної війни було багато реагувань на пожежі та обстріли по нафтопереробних та хімічних заводах. І нам вистачало людей. Але у другій половині березня Україна зазнала багатьох руйнувань об’єктів інфраструктури, тож нам доводилося розбирати велику кількість завалів. Саме тоді нам і забракло людей, тому що перед ДСНС постало чимало різних викликів. Наприклад, у Київській та Харківській областях було зруйновано велика кількість об’єктів, а в цілому по країні понад 150 тисяч різних об’єктів. 

Війна триває, і уряд виділив нам додатково 1200 штатних співробітників. На територіях, де точилися бойові дії або тривають досі, а це Сумщина, Київщина, Чернігівщина, Миколаївщина, Луганщина, працюють додаткові одиниці спеціалістів. Плюс ми формуємо зведені загони, які виїжджають на виклики по всій Україні. 

Розмінування теж входить до числа наших завдань, хоча до війни це не був ключовий напрямок нашої роботи. У нас 600 піротехніків, але такої кількості достатньо для мирного часу, а не для воєнного. Тому нам додали ще 400 фахівців, але однаково людей бракує. 

А хіба розмінування не завдання Міноборони? 

- Є декілька відомств, які виконують це завдання. ДСНС виконує 80-90% гуманітарних розмінувань. Під час бойових дій цим займається Міноборони. Національна поліція працює спільно з нами, але у неї вужчі завдання, наприклад, протидія тероризму, розмінування під час вчинення злочинів. 

У червні ДСНС розробила навчальні програми підготовки охочих стати саперами та ідентифікаторами вибухівки. Розкажіть про результати навчань, скільки добровольців зголосилося та які завдання вони виконуватимуть?

- У нас є піротехніки, які займаються розмінуванням небезпечних предметів. До середини серпня ми підготуємо ще 400 фахівців. Ідентифікатори не розміновують, але багато знають про вибухонебезпечні пристрої. Вони пояснюють населенню правила поведінки на територіях, які можуть бути заміновані. 

Ідентифікаторами можуть бути фермери, поліцейські та ті люди, які змушені працювати на потенційно замінованих територіях. Загалом ми ще маємо 600 заявок на навчання. Вже ми провели навчання і випустили 54 ідентифікатора у Київській області. 11 липня запустили триденні навчання для 60 ідентифікаторів. Плануємо щотижня випускати по 60 людей. Ми підрахували, що ми навчимо 2 тисячі ідентифікаторів, щоб вони працювали з нами на тих територіях, де є загроза. 

Нас підтримують фонди, які фінансують логістичні питання, харчування, облаштовують полігон для навчання тощо. Тому що ідентифікатори не є співробітниками ДСНС. Також фонди допомагають нам із засобами для ідентифікації — стрічками, знаками для небезпечних територій та інше. 

Ідентифікатори мають навчитися розпізнавати не лише вибухонебезпечні предмети, а й пастки. Наприклад, зламана гілка може свідчити про пастку. Або після розмінувань піхотних мін окупанти можуть натягнути волосінь, на яку чіпляють гранату. Також чіпляють на дерева якісь будиночки. А за розтяжкою, яку видно, може ховатися ще одна. Про такі речі ми повинні розповідати людям, щоб, наприклад, лісник, коли побачить щось незрозуміле, сфотографував та відправив нам локацію через спеціальний застосунок.

Чи можуть ці волонтери стати штатними співробітниками ДСНС? 

- Звичайно, вони можуть приєднатися до нас. Після триденного курсу та конкурсу людину відправляють на повноцінну підготовку, яка триває чотири тижні. І потім можна працювати сапером ДСНС. 

Скільки співробітників ДСНС загинуло під час виконання завдань від початку війни? 

- У нас загинув 41 співробітник. Крім того, 133 людини травмовано, а семеро перебувають у полоні. Це не піротехніки, а ті, хто супроводжував гуманітарні конвої. Також у нас були випадки викрадення людей за місцем служби на окупованих територіях. Згідно з Женевською конвенцією та установчими документами, наші співробітники залишаються на місцях, щоб допомогти населенню. Навіть в умовах окупації вони не можуть залишати людей. Тому є випадки, коли наших хлопців захоплюють у полон, а потім повертають. Один співробітник зник безвісти у Гостомелі. Ми не змогли його знайти після бойових дій у Київській області. 

Раніше піротехніки працювали з вибухонебезпечними предметами часів Другої світової війни, а це геть інша зброя, ніж тепер. Сьогодні багато протипіхотних мін, які не завжди можна ідентифікувати звичайними металошукачами, тому що вони пластикові. Касетні боєприпаси, з якими ми взагалі ніколи не працювали, детонують, коли їм заманеться. Зважаючи на це, від початку повномасштабної війни троє піротехніків загинули, 18 постраждали. Семеро травмованих вилікувалися і вже повернулися до роботи, є кілька таких, хто отримав інвалідність.

Фахівці кажуть, шо росіяни багато років розробляли міни. А Україна, підписавши Оттавську конвенцію, не фінансувала такі розробки. Як підписання цієї конвенції зараз ускладнює роботу? 

- У нас не було потреби вивчати сучасні боєприпаси, тому що наша служба ніколи не працювала в умовах війни. Звісно, коли ситуація загострилася, ми почали проводити навчання для наших піротехніків. А за повномасштабної війни вивчали всі вибухонебезпечні предмети. Нам дуже допоміг досвід розмінування сходу країни: там ми бачили частину боєприпасів, які знаходимо зараз. 

Існують різні думки щодо термінів розмінування України (окрім Донбасу та Криму, бо невідомо, скільки там заміновано територій). За деякими оцінками, це 15-20 років. Який ваш прогноз?

- Це складне питання, яке цікавить усіх. У нас є певна етапність з розмінування. Ми маємо мапу з мітками, де можуть бути вибухонебезпечні предмети. Це стосується територій, де тривали активні бойові дії, наприклад, Сумська, Київська, Харківська області. Після обстеження цих територій щось знаходимо, відправляємо спеціалістів.

Багато часу витрачаємо на обстеження цивільних об’єктів та лісових масивів (тут багато працюємо на колінах). 

Є такий міжнародний підхід, коли прирівнюють один день війни до одного місяця розмінування. Наші піротехніки знаходять по 2 тисячі вибухонебезпечних предметів на день, а це дуже багато. Якщо маємо чотири місяці війни, умовно небезпечних територій приблизно 300 тисяч кв. км плюс наші темпи, то для розмінування потрібно приблизно 5-6 років. Але ми не знаємо, що відбувається, наприклад, у Херсоні, тому не зможемо працювати зі звичною швидкістю. До того ж сьогодні ми не надто активно працюємо в акваторіях, а це дуже складна робота, яка може тривати до 10 років. 

Розкажіть, як відбувається процес розмінування.

- Спеціаліст працює вісім годин, на складних ділянках менше, бо він втрачає пильність. У нас є два напрями — це реагування на виклик та виїзд фахівців на визначену територію, де вони отримують завдання, проводять інструктаж. Територію розбиваємо на ділянки, на яких працюють до 5 піротехніків. Загалом на два підрозділи 10 саперів, вони обстежують територію. 

Після технічного обстеження територія розбивається на квадратні метри, відгороджується стрічкою і тоді починається кропітка робота з виявлення вибухонебезпечних предметів. Після розмінування окремий підрозділ вивозить небезпечний вантаж і знищує його. 

Скільки коштує розмінувати 1 га землі? 

- Залежить від складності роботи, але у середньому 20 тисяч грн. 

Які території та пори року найскладніші для розмінування? 

- Літній та зимовий період найскладніші, тому що через рослинність складно ідентифікувати вибухівку. Осінь вважається більш сприятливим сезоном, але все залежить від того, як і які предмети закладені. Є цілі мінні поля та пастки, які незалежно від пору року складно відстежити. 

Нелегко розміновувати акваторії річок і моря. По-перше, не вистачає спеціальних засобів для цього. По-друге, бракує фахівців. Піротехніки та водолази знаходять у морі залишки збитих ракет, гелікоптерів, боєприпаси. Копітка робота під час розмінування акваторії Чорного моря від дрейфувальних мін. Є специфіка розмінування територій з певними ґрунтами. 

Навіщо окупанти, коли відходять, мінують дороги та цивільні будинки?

- У них є спеціальні автомобілі, які мінують дороги, коли відходять. Це роблять для того, щоб зупинити переслідування та завдати шкоди нашим військовим. Коли мінують вхід у квартиру, пральну машину абощо, це звірство і варварство. Це для залякування людей або помста за те, що їх вибили звідти.

Що робити фермеру, коли він розуміє, що його поле заміноване? До кого йому звертатися? 

- Якщо фермер бачить, що його поле заміновано, то у нього є два виходи. Зателефонувати 101 і повідомити про вибухонебезпечний предмет. Але якщо він стоїть посеред поля і не може рухатися через міну, йому треба пояснити, де він перебуває або надіслати геолокацію. 

Інший спосіб — залишити мітку на інтерактивній мапі про знайдений предмет, сфотографувати його та надіслати нам. 

Якщо фермер не знає, чи є щось на його полі, але там тривали бойові дії, він має звернутися в органи місцевого самоврядування. Вони подають нам цю інформацію, і ми їдемо працювати. Насамперед інспектуємо території, де перебувають цивільні, наприклад, електромережі, будинки, дороги та інше. Після їхнього розмінування працюємо у полях. 

Чи встигнемо розмінувати всі поля до збирання врожаю? 

- Думаю, не встигнемо. 

Чи потрібно після розмінування ще раз інспектувати території? 

- Закон про протимінну діяльність передбачає, що перевірку якості розмінування проводять інші підрозділи ДСНС. Вони підписують документ про можливість використання певної ділянки. За період активної фази війни у нас не було випадків, коли після розмінування довелося дорозміновувати, хоча міни інколи закопують дуже глибоко і їх важко знайти. 

Скільки за чотири місяці війни згоріло гектарів лісу, полів чи знищено внаслідок атак?

- У нас була 21 тисяча виїздів на площі 26 тисяч га. Це були невеликі пожежі, які вдалося ліквідувати. Багато пожеж було у Чорнобильській зоні, на Луганщині та Житомирщині. При цьому була дуже сприятлива погода, яка знижувала ризики займання. 

Ворог палить українські засіяні поля. Наскільки це масштабне явище? 

- Майже щодня є такі повідомлення. Але складно сказати, вони навмисно влучають ракетами у поле чи це неточність. Ракета коштує набагато більше, ніж втрата 10 га засіяного поля. Окупанти дуже часто сьогодні використовують застарілі ракети, а вони зазвичай неточні. Тому й маємо багато загорянь полів. 

Пожежу на полі до 10 га ми дуже швидко локалізуємо і не даємо їй поширюватися. Ускладнюють гасіння бойові дії. Але масштабних пожеж не було. 

Місяць тому компанія DraganFly представила свої дрони, які можна використовувати під час розмінування. Чи думаєте співпрацювати з DraganFly?

- Технічне розмінування — це доволі кропітка робота, але нас сьогодні цікавить нетехнічне обстеження території, тобто виявлення небезпечних предметів. Одним із способів обстеження може бути дрон, який сканує територію поверхні землі. Ми протестували дрон DraganFly, але він не цілком нас влаштовує, бо дає дуже багато сигналів, не пов’язаних із вибухонебезпечними предметами, а це відволікає. Умовно кажучи, серед 10 предметах сім будуть небезпечними. Це додає нам роботи. Також нам треба протестувати дрон у реальних умовах, адже ми випробували його на полігоні з ідеальною земельною ділянкою з наперед визначеним місцем вибухівки. Тож сказати, наскільки ефективний цей апарат, поки що не можемо. 

Ми хочемо придбати машини, які будуть розміновувати поля з протипіхотними мінами. Це спеціальне обладнання схоже на великий бульдозер. Їх виробляють Хорватія і Велика Британія. Хоча піротехніки розміновують набагато більше, ніж ці машини. 

Якої ще техніки бракує для розмінування? 

- Враховуючи те, що у нас зросла кількість фахівців, пріоритет номер один — це комплектування підрозділів. Підрозділ складається з п’ятьох людей. Кожному підрозділу потрібен автомобіль, кожному працівнику спорядження, обладнання для технічного і нетехнічного розмінування. Тобто це десь 50 машин і повне комплектування. 

Приватні компанії також займаються розмінуванням? 

- В Україні працюють іноземні компанії з розмінування. Це британська HALO Trust і данська група у справах біженців. Їхніх спеціалістів небагато, десь 20 людей. Вони допомагають, але суттєво не впливають на процес. Такі компанії дотримуються усіх стандартів, наприклад, відпочивають 45 хвилин після розмінування однієї дільниці. А у нас немає часу виконувати стандарти, тому наші фахівці працюють швидше. 

Скільки навчених собак залучають до розмінування? Скільки часу потрібно, щоб навчити їх?

- Собак залучаємо для нетехнічного обстеження. У нас працюють семеро спеціально навчених псів: шістьох передали міжнародні партнери. Навчання собак —це дорого і довго. Зазвичай кінологи тренують собак від 8 до 12 місяців. До того ж пес  працює разом із піротехніком, тож це колективна робота. 

Власники ТРЦ кажуть, що співробітники ДСНС проводять інструктажі, як поводитися з відвідувачами під час повітряної тривоги. Яка покрокова інструкція?

- Загальне правило під час повітряної тривоги таке: ТРЦ не працюють, люди мають вийти до найближчого укриття. Треба дотримуватися цих правил, інакше матимемо не одну трагедію, як у кременчуцькому ТРЦ “Амстор”.  

Кожна міська адміністрація має мапу укриттів, а до жовтня ми хочемо розробити єдину мапу, щоб людина могла у смартфоні побачити, де сховатися. Це може бути метро, підземний перехід, укриття у будівлі, паркінг, підвал чи ще щось. Якщо ви вдома, то треба пам’ятати про правило двох стін. 

Ми спільно з Міністерством розвитку розробили законопроєкт про наявність укриттів під час зведення об’єктів інфраструктури. Ми завжди повинні бути готовими до ймовірних обстрілів. Звісно, таке будівництво подорожчає на 10-15%, але безпека понад усе.