Україна остаточно позбулася смт

Ним статус усіх 881 колишніх смт замінено на статус селищ, а з переліку категорій населених пунктів смт виключене. Окрім цього, було затверджено перейменування Суворовського району Херсона на Центральний.

Нагадаємо, що закон, який прописує новий порядок адміністративно-територіальних змін та перейменувань, зокрема передбачає ліквідацію смт, Верховна Рада прийняла 28 липня. Селище вважається сільським населеним пунктом, тому з 19 січня в Україні автоматично змінився і розподіл між міським та сільським населенням.

Скільки людей у "старих" та "нових" селищах

На початок 2022 року Державна служба статистики оцінювала чисельність населення 824 смт за межами Криму (стосовно якого оцінка населення не здійснюється Україною ще з 2014 року) в 3386,5 тисячі, або 8,23% сукупного населення відповідної території.

В законі селище визначене як населений пункт з переважно садибною забудовою та чисельністю жителів не менш як 5 тисяч. До цього селищами вважалися, як правило, малі населені пункти, що утворилися за радянських часів при відповідних промислових чи сільськогосподарських підприємствах, інфраструктурних об'єктах, навчальних закладах тощо.

При цьому в 1164 "старих" "звичайних" селищах перед війною жило, за офіційною оцінкою, лише 334 тисячі людей (0,81% населення), тобто в середньому менш як по 290 людей на один населений пункт цієї категорії.

Найбільшим селищем до нововведення біло Докучаєвське (колишнє Комуніст), де розташовано Харківський національний аграрний університет імені Докучаєва. Сільський статус воно мало попри те, що має майже виключно багатоповерхову забудову. На початок 2022 року його населення оцінювалося в 6,7 тисячі мешканців (за переписом 1989 року - 8,3 тисячі).

Всі інші селища мали менше 3 тисяч мешканців, причому абсолютна більшість з них (більше 93% поза Кримом) - менше 1 тисячі, тобто новим законодавчим критеріям всі вони не відповідають.

Більш того, більшість смт (549) на материковій частині України також не відповідало критерію наявності 5 тисяч мешканців. Водночас 30 з них, за офіційною оцінкою, ще мали більше 10 тисяч.

На не окупованій до 24 лютого 2022 року території найбільшими перед війною були:

1. Пісочин Харківської області (23,5 тисячі мешканців)
2. Гостомель Київської області (18,5 тисячі; має політичний статус "міста-героя України", в 2022 році знаходився під російською окупацією)
   
3. Ківшарівка Харківської області (18 тисяч; попри чисельність населення, не є центром громади, а фактично є віддаленим мікрорайоном Куп'янська; в 2022 році теж знаходилася під окупацією РФ і залишається зоною можливих бойових дій)
   
4. Коцюбинське Київської області (17,6 тисячі; анклав області всередині території Києва)
5. Слобожанське Дніпропетровської області (14,7 тисячі; фактично є мікрорайоном Дніпра, до 2016 року - Ювілейне)
6. Великодолинське Одеської області (14 тисяч)
7. інше Слобожанське - Харківської області (13,7 тисячі; до 2016 року - Комсомольське)
8. Солоницівка Харківської області (13,3 тисячі)
   
9. Бородянка Київської області (12,8 тисячі; в 2022 році теж знаходилася під російською окупацією)
   
10. Антонівка Херсонської області (12,6 тисячі; фактично є районом Херсона; також знаходилася під окупацією)
    

На заході України найбільшим вже екс-смт є Перегінське Івано-Франківської області (12,7 тисячі передвоєнних мешканців).

Як тепер змінюватимуть статуси населених пунктів

Новим законом передбачено, що рішення про віднесення селищ (так само як і сіл) до категорії міст здійснює Рада за поданням Кабінету міністрів на підставі звернення місцевої ради (якщо населений пункт відповідає умові щодо компактної забудови та чисельності жителів в 10 тисяч).

Пониження ж міст до статусу селищ чи сіл (якщо місто більше не відповідає умовам для свого статусу) здійснюватиметься за тією ж процедурою. Зазначимо, що на початок 2022 року офіційно в Україні (без Криму) було 112 міст з населенням менше 10 тисяч осіб, зокрема 20 з населенням менше 5 тисяч. Поки що всі міста зберегли свій статус автоматично.

Натомість віднесення сіл до категорії селищ здійснюватиметься лише Кабміном на підставі звернення місцевої ради (якщо село відповідає умові щодо чисельності жителів).

При ухваленні вказаних рішень повинні будуть враховуватися:

1. історичні, географічні, соціальноекономічні, природні, екологічні, етнічні, культурні умови місцевості;
2. якість та доступність надання адміністративних та інших послуг;
   
3. ефективність та якість управління територією;
   
4. демографічна ситуація;
   
5. транспортна доступність та комунікація;
   
6. наслідки стихійних лих, техногенних аварій та воєнних дій.