Чи може громадський транспорт приносити прибуток?

• Збитковість як норма, а не виняток
• Непрямий прибуток
• Громадський транспорт Києва
• Коли транспорт усе ж може наближатися до самоокупності
• Транспорт як соціальна послуга
• Як оцінювати ефективність громадського транспорту?

Збитковість як норма, а не виняток

Світовий досвід показує, що громадський транспорт у більшості міст не є і не має бути прибутковим у прямому розумінні цього слова. Навіть у найрозвиненіших країнах транспортні системи рідко виходять хоча б на нуль, і це вважається нормальним станом речей.

Причина в тому, що комунальний транспорт не є комерційною послугою, а міською інфраструктурою. Ніхто не очікує прямого прибутку від вуличного освітлення чи каналізації. Транспорт відноситься до тієї ж категорії. Його головна функція полягає забезпеченні мобільності населення, а не здобуття чистого прибутку перевізнику.

Відповідно до українського законодавства, транспорт визначається як одна з найважливіших галузей економіки та суспільного виробництва, що виконує правові, економічні та соціальні функції. Тобто збитковість у балансі — це скоріш, закладена в саму природу системи особливість.

Непрямий прибуток

Якщо громадський транспорт не приносить прямого прибутку, то як міста на ньому "заробляють"? Насправді, через непряму економічну вигоду, яку складно порахувати в одному рядку бюджету, але яка реально існує.

Доступний і розвинений комунальний транспорт дає місту кілька економічних ефектів одночасно:

• зменшення заторів: менше часу в пробках означає вищу продуктивність праці і нижчі витрати бізнесу на логістику;
• зниження забруднення повітря: менші витрати на охорону здоров'я і вища якість життя, що приваблює кваліфікованих працівників;
• вища ділова активність: доступний транспорт збільшує кількість клієнтів для бізнесу і розширює ринок праці для роботодавців;
• зростання вартості нерухомості поблизу транспортних вузлів: що безпосередньо збільшує податкову базу міста.

Тобто дотація на транспорт повертається до міського бюджету через податки, економічне зростання і підвищення якості міського середовища. Це інвестиція з відстроченим, але реальним результатом.

Громадський транспорт Києва

Громадський транспорт Києва – це найбільша і найскладніша транспортна система в країні. Метрополітен, тролейбуси, трамваї і автобуси "Київпастрансу" щодня перевозять мільйони людей, і щодня генерують збитки, які покривається з міського бюджету.

За першим півріччям 2025 року збитки київського метро склали 2,59 млрд грн. "Київпастранс" додав ще 174 млн. Це великі цифри, але вони не означають, що система не потрібна або не виконує свою функцію.

Міська влада покриває ці витрати. У більшості європейських міст частка бюджетного фінансування транспортних систем перевищує половину всіх витрат на їх утримання. Пасажири оплачують лише частину реальної вартості поїздки, а решта надходить із бюджету через податки, які сплачують ті ж самі містяни і бізнес.

Принципова різниця між Києвом і, скажімо, Варшавою чи Відднем не в тому, що там транспорт прибутковий. Він там теж збитковий. Різниця в тому, наскільки прозоро витрачаються бюджетні кошти і наскільки ефективно працює система.

Коли транспорт усе ж може наближатися до самоокупності

Повна самоокупність громадського транспорту — взагалі рідкість у світовій практиці. Але деякі системи демонструють значно кращі показники покриття витрат за рахунок квиткових доходів. Це стає можливим за кількох умов:

• висока щільність пасажиропотоку, де чим більше людей користується системою, тим вище доходи від квитків;
• диверсифікація доходів, як-то реклама в метро, оренда комерційних площ на станціях, transit-oriented development поблизу вузлів;
• ефективне управління витратами: прозорі закупівлі, конкурентні тендери, мінімізація корупційної складової;
• справедлива тарифна політика: тариф, який реально відображає частину собівартості, а не встановлюється суто з політичних міркувань.

Комунальний транспорт у Гонконзі або Токіо демонструє близькі до беззбиткових показники, але за рахунок саме комплексної моделі доходів, де квитки є лише одним із джерел. В українських реаліях такий підхід поки не реалізований системно.

Транспорт як соціальна послуга

Окрема і часто недооцінена функція громадського транспорту — соціальна. Місто не може нормально функціонувати без мобільності медиків, вчителів, комунальних працівників, студентів і працівників сфери послуг. Ці категорії населення найсильніше залежать від доступності і вартості проїзду.

Різке підвищення тарифів завжди має прямі соціальні наслідки. Тому це одна з причин, чому більшість міст свідомо зберігають субсидований тариф навіть ціною бюджетних витрат. 

Як оцінювати ефективність громадського транспорту?

Питання не в тому, чи повинен громадський транспорт бути прибутковим, а втому, чи ефективно використовуються бюджетні кошти, що йдуть на покриття збитків?

Для громадського транспорту Києва і інших українських міст це питання залишається відкритим. Корупційні схеми у закупівлях, непрозоре фінансування пільгового проїзду, відсутність чіткого обліку. Все це означає, що частина бюджетних грошей не доходить до своєї мети.