Іран чи Венесуела? Що буде з російською нафтогазовою галуззю після санкцій

Для Росії експорт енергоресурсів традиційно забезпечує левову частку валютних надходжень: у 2021 році на експорт енергоресурсів у загальній товарній структурі експорту припало 54,3%, а нафтогазові доходи російського бюджету у доковідному 2019-му складали майже 40%. Таким чином, найважливішою галуззю для російського бюджету є саме нафтогазова. Захід це розуміє і намагається завдавати потужних ударів саме по ній. Тоді Кремлю просто ні на що буде воювати.

Однак тут все непросто. Зима, що минула, показала залежність ЄС від імпорту російського газу, тим більше Кремль використав газ як зброю і своїми діями підняв ціни на газ, викликавши у Європі енергетичну кризу. Попри те, що сертифікацію "Північного Потоку-2" було припинено ще 22 лютого, а сам газопровід, на будівництво якого росіяни та їхні партнери витратили 10 млрд євро, вже 1 березня оголосив про банкрутство, канцлер Німеччини Шольц заявив про відмову від російського газу та будівництво двох LNG-терміналів для імпорту блакитного палива з альтернативних джерел, сам процес диверсифікації навряд чи буде швидким. Європа залежить від російського газу на 40%, проте Росія вже втратила практично всіх своїх партнерів у Європі, і розрив економічних зв'язків для неї може стати безповоротним.

Перші наслідки санкцій російський "Нафтогаз" відчув уже 27 лютого. Першою про звільнення з Росії заявила компанія BP, яка працює в Росії вже близько 30 років. Британський нафтогазовий гігант продав 19,75% акцій "Роснефти", а менеджери ВР пішли з ради директорів російської компанії.

Вже 28 лютого про припинення інвестицій та вихід зі спільних проєктів заявила норвезька компанія Equinor. Станом на 2021 рік норвезька компанія володіла 1,2 млрд доларів необоротних активів в РФ і мала кілька спільних проєктів з видобутку з "Роснафтою". Крім того, зі спільних проєктів з "Газпромом" виходить Shell. На черзі вихід таких гігантів, як ExxonMobil та Total. Таким чином, колись найбільший постачальник вуглеводнів до Європи незабаром залишиться без інвестицій у нафтогазову галузь.

Крім того, Росію відрізали і від поставок обладнання з видобутку та переробки вуглеводнів. У нафтогазовій галузі є свій хайтек, і без нього росіяни не зможуть добувати поклади у Заполяр'ї та на морському шельфі. Також Росії тепер буде складно модернізувати вже наявні потужності з видобутку та переробки нафти.

Проте санкції проти російської нафтянки дадуть свій ефект далеко не відразу, хоча для воюючої України важливо, щоб Росія усвідомила наслідки санкцій якнайшвидше.

На думку енергетичного експерта Світлани Долінчук, ефект антиросійських санкцій, які консолідовано вводять США, ЄС, Японія, Південна Корея та Австралія, можна буде оцінити через три-чотири місяці.

Але вже зараз очевидно, що відхід західних компаній з російської нафтогазової галузі неминуче призведе до відтоку інвестицій та обмежень доступу російських нафтогазових компаній до сучасних технологій. Це в найближчому майбутньому призведе до скорочення видобутку вуглеводнів та його експортних потоків.

“Думаю, західні союзники не вводитимуть пряму заборону на експорт нафти та газу з Росії. В рамках відомих санкційних пакетів достатньо фінансових механізмів, щоб ускладнити постачання у разі потреби. Навряд чи відбудеться повна переорієнтація постачання нафти і газу з Росії до Китаю — Росія не зацікавлена виявитися сировинним придатком однієї з найбільших економік світу. А Європі потрібні нафта та газ із Росії, щоб підтримувати стабільність на енергоринку, який намагається вийти із кризи”, — каже Долинчук.

За її словами, бізнес із Росії під тиском санкцій вимушено опиняється в позиції слабкого. Санкції змусять такі компанії, як "Газпром", "Роснефть", "Лукойл" або "Новатек", бути більш поступливими у переговорах із європейськими споживачами. Вони більше не зможуть диктувати ціни, як раніше, тому що Росія через війну проти України перетворилася якщо не на ізгоя, то на токсичного партнера на міжнародному ринку.

Вже зараз російська нафта продається із величезним дисконтом, але санкції відлякують західних покупців. Тому трейдери розраховують продати її до Китаю.

“Чим довше триватиме війна РФ проти України, тим більше знецінюватимуться сировинні товари з РФ на міжнародному ринку. Це означає, що вони пропадуть з обороту. Напевно, будуть придумані схеми обходу санкцій, як це відбувається з поставками з Ірану або Венесуели. Але зараз ще зарано робити конкретні прогнози, куди заведе російську економіку та нафтогазову галузь війна, яку веде РФ проти України”, — каже Долинчук.

На думку директора Центру Разумкова Володимира Омельченка, на російську нафтогазову галузь негативно впливає не лише безпосередньо нафтогазові санкції, а й фінансові санкції.

Справа в тому, що російським компаніям буде дуже складно продавати свої нафту та газ за долари, бо це головна валюта світового ринку вуглеводнів.

"Це одна з причин, чому багато компаній у світі вже відмовилися від російських нафтопродуктів. Навіть великі китайські компанії не розуміють, як вони розраховуватимуться за нафту", — говорить Омельченко.

Інший момент: відхід інвесторів позначиться на фінансових показниках російського нафтогазу, через що, на думку Омельченка, фінансова криза у російській нафтогазовій галузі може статися протягом кількох тижнів. А оскільки видобуток — дуже інерційна галузь, відновиться російська дуже нескоро.

Крім того, Омельченко сумнівається, що росіяни зможуть продавати свою нафту через треті країни, як свого часу їм продавали санкційні товари через Білорусь.

"На Близькому Сході є своя нафта, навіщо їм російська? Крім того, близькосхідні держави зацікавлені в усуненні такого конкурента, як Росія: це збільшить ціни і підвищить їм доходи. Щодо Китаю, то треба розуміти, що там також потрібно буде вирішувати: якщо це буде юань, то Росії доведеться входити в систему юаня, що також буде непросто".

До того ж варто розуміти, що золотовалютні резерви Росії заморожені, тому російські нафтогазові гіганти не зможуть кредитуватись, і їхня капіталізація йтиме до нуля.

У свою чергу засновник компанії EXPRO Consulting Геннадій Кобаль зазначає, що найдовшим і найболючішим проєктом США та Європи в економічній війні з Росією стане блокування закупівлі російських енергоносіїв. Швидко це зробити не вдасться, оскільки доведеться шукати альтернативу постачанням із Росії. Загалом така диверсифікація, на думку експерта, займе рік чи два.

Однак згодом Росія перестане існувати на міжнародному рівні як енергетична держава. Російські нафтовики працюватимуть виключно на внутрішній ринок, який становить 20-30% від довоєнних обсягів. До того ж Кобаль сумнівається, що росіяни зможуть повноцінно продавати свої вуглеводні через треті країни.

“Є приклад Ірану та Венесуели, які переорієнтувалися на Китай. Вони чогось досягли? Звідки вони братимуть технології? Та й Китаю не потрібно стільки нафти. Китай рухається у бік зеленої енергетики і розвиває електротранспорт навіть швидше за Європу і США. Тому якщо вони намагаються переорієнтуватися на Китай, то це не вирішить їхні проблеми взагалі”, — каже експерт.

Він також вважає, що частку Росії на світовому нафтовому ринку розділять країни ОПЕК, кожна з яких збільшить квоту. І вони просто замінять російську нафту, спочатку на американському та європейському ринку, а потім у всьому світі. До речі, збільшити видобуток, щоб замістити російську нафту, займає кілька тижнів. Така технічна можливість є.

Тим часом на найбільшому російському нафтопереробному підприємстві – Рязанському НПЗ – раптово сталася пожежа. Це дає можливість розраховувати на те, що "Роснефть", якою керує Ігор Сечин, що потрапив під санкції і якому належить НПЗ, не хоче миритися зі втратою прибутків і почала внутрішній саботаж планів Путіна.