Примусове повернення з-за кордону. У чому суть одіозного законопроєкту і яка вірогідність його прийняття

Більш конкретно: проєкт закону передбачає, що особам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, або іншим особам, які відповідно до закону зобов’язані повернутись, але не повернуться в Україну, буде загрожувати позбавлення волі строком від 5 до 10 років.

Під тими самими "іншими особами" автори мають на увазі чиновників, депутатів та суддів, яких так само бажають повернути з-за кордону. Поважними причинами для неповернення нардепи пропонують вважати наступні:

• заборона на виїзд з країни перебування;
• стихійні лиха, катастрофи, аварії, відрядження;
• перебування на стаціонарному лікуванні чи інші обставини, які перешкоджають виїзду з країни перебування.

Головним ініціатором документу виступив представник "Слуги народу" Федір Веніславський. Як в інтерв’ю, так і в самій пояснювальній записці до документу він посилається на 65 статтю Конституції, де йдеться про захист України, її незалежності та територіальної цілісності як обов’язок громадян.

Строк повернення згаданих вище осіб у випадку ухвалення парламентом закону становитиме 15 днів з дня введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, якщо в указі президента про введення воєнного стану в державі або в окремих її місцевостях не визначено інший строк.

Щодо громадян, які не повернуться до України, спочатку пропонується реєструвати кримінальні провадження, а потім застосовувати механізми, передбачені Кримінально-процесуальним кодексом. У тому числі – заочне засудження та розшук, заявляв Веніславський.

Юридично недолугий

Головний недолік законопроєкту має строго юридичний характер – той самий строк повернення протягом 15 днів. З моменту введення воєнного стану, який розпочався відразу після вторгнення РФ, минуло більш ніж півтора місяця, а закон не може мати зворотної сили.

Тому єдине, на що гіпотетично здатні автори документу, так це передбачити кримінальну відповідальність для "неповерненців" у майбутньому. Інакше кажучи, це норма для наступних оголошень воєнного стану, якщо вони будуть застосовані після завершення поточного. Тому цієї війни законопроєкт не торкнеться.

Як стверджує у коментарі Delo.ua адвокат, старший партнер АО "Кравець і партнери" Ростислав Кравець, цей документ усього лише демонструє "професіоналізм" Федора Веніславського як законотворця і науковця в юридичній сфері.

"Це все "фаховість" Веніславського, Безуглої, Кравченко (співавтори документу – Delo.ua). А Веніславський ще й є представником президента у Конституційному суді, а не будь-де. Цей проєкт – істерична ініціатива Веніславського. Там нема чого читати", – вважає Кравець.

На думку адвоката, народний обранець просто долучив у автори побільше колег, щоб продемонструвати якусь підтримку документу серед депутатів. Втім, Ростислав Кравець висловив щире переконання, що Верховна Рада законопроєкт не ухвалить.

Паралельно експерт "Центру політико-правових реформ" Олександр Марусяк у коментарі нам звертає увагу, що аби документ дійсно працював, треба було б принаймні вказати дату набрання чинності закону з прив’язкою до дати опублікування або встановити термін довший, ніж діє воєнний стан.

"Вони навіть порахувати наперед не змогли. Втім, автори хоча б могли прописати, що той відрізок у 15 днів буде дійсний вже при наступному оголошенні воєнного стану. Можна було б навіть прописати чітку дату. Приміром, дію з 1 липня. Але явно не так, як вони зробили", – каже Марусяк.

Єкономічно необґрунтований 

Окрім того, що цей документ є недосконалим юридично, його ухвалення може призвести до відчутних економічних збитків Україні. Йдеться про примусове повернення додому наших заробітчан, що підлягають призову. А відтак – і про скорочення їхніх валютних грошових переказів в Україну.

"Веніславський просто хоче вбити надходження в Україну валютної виручки від наших заробітчан, примушуючи їх повернутися. Його заяви – просто ганьба. Зараз на війну відправляють винятково спеціалістів. Який сенс "стягувати" з усього світу українців?" – запитує Кравець.

І справді, за даними Нацбанку, обсяг приватних грошових переказів в Україну за 2021 рік склав $15,03 млрд, що на 25% більше, ніж за 2020 рік ($11,98 млрд). З цієї суми по офіційних каналах за минулий рік надійшло $8,13 млрд, а по неофіційних – $6,89 млрд.

Ці перекази у випадку прийняття закону відчутно "схуднуть", хоча і неможливо бодай приблизно визначити, наскільки. За даними уряду, за кордоном лише на постійній основі працює понад 3 млн українців. Їхня точна кількість невідома, адже ніхто не знає, скільки з них працює нелегально.

Показово, що саме на аргумент стосовно стрімкого скорочення надходжень в Україну коштів у майбутньому від наших мігрантів посилався то й же представник "Слуги народу", колега Веніславського Давид Арахамія, запевняючи, що політсила за документ не голосуватиме.

"Фракція політичної партії "Слуга народу" не буде підтримувати ухвалення цієї законодавчої норми… Багато з тих, хто залишився, працює за кордоном і пересилає в Україну гроші в якості допомоги сім’ям чи як пожертвування до фондів оборони країни", – зазначив Арахамія.

З огляду на вкрай неоднозначне ставлення до цього законопроєкту навіть в самій "Слузі народу", можна припустити, що вірогідність ухвалення документу парламентом вкрай низька.