- Тип
- Редакція пояснює
- Категорія
- Агро
- Дата публікації
- Змінити мову
- Читать на русском
Агроекспорт під загрозою: чи зможе Росія замінити Україну на ринках Єгипту та Туреччини
Російські атаки на українську портову інфраструктуру створюють ризик не лише скорочення експорту, а й посилення позицій РФ на ключових ринках українського зерна. Єгипет і Туреччина можуть збільшити закупівлі російської продукції, якщо українські поставки стануть дорожчими або менш прогнозованими.
Таку думку в коментарі Delo.ua висловив аналітик "Українського клубу аграрного бізнесу" (УКАБ) Максим Гопка.
Індія шукає альтернативу українській соняшниковій олії
Індія, найбільший у світі імпортер соняшникової олії, почала активно шукати альтернативні джерела постачання через перебої з поставками з Чорноморського регіону. Затримки поставок з Росії та України сягають 60 днів, а зростання цін змушує індійських імпортерів переорієнтовуватися на постачальників із Південної Америки та дешевші альтернативи - пальмову й соєву олії, пише Bloomberg.
Одна з великих індійських компаній уже замінила приблизно половину своїх закупівель соняшникової олії поставками з Аргентини й почала купувати австралійську ріпакову олію, зазначив Гопка.
Індія імпортує близько 60% необхідних їй харчових рослинних олій, а соєву олію їй можуть постачати Аргентина та Бразилія, пальмову — Індонезія та Малайзія.
USDA очікує, що дешевші соєва та пальмова олії забиратимуть частину попиту в соняшникової. Проте попит на українську олію буде залишатися, вважає експерт.
Які Україна ризикує втратити ринки
Одним із найбільш вразливих для України ринків є Єгипет. Україна поставила туди близько 3,86 млн тонн пшениці за сезон, але Єгипет традиційно закуповує зерно через конкурентні тендери, заявив Гопка.
Якщо українська пшениця стає дорожчою або менш прогнозованою за термінами, Росія, Румунія, Болгарія, Франція чи США можуть досить швидко перебрати частину контрактів.
"Туреччина для України ще важливіша через обсяг. Вона може збільшувати закупівлі російського зерна, а кукурудзу обирати на ринках США, Бразилії чи Аргентини. Але географічна близькість України є великою перевагою: коротке плече доставки через Чорне море впливає на вартість", - сказав аналітик.
ЄС навряд чи масово замінюватиме Україну Росією, оскільки Євросоюз запровадив фактично загороджувальні тарифи на російське та білоруське зерно й додаткові агропродукти, зауважив Гопка.
Натомість конкурентами України будуть власні виробники ЄС — Румунія, Болгарія, Франція — а також Бразилія, Аргентина та США, додав він.
Водночас говорити про неминучу втрату Україною ключових ринків наразі передчасно.
"Україна не втратить ринки, проте тимчасово обмежить обсяги відвантажень. Як показав досвід, Україна, коли відновлювала обсяги експорту, поверталась на свої ринки з більшою часткою продукції", - сказав аналітик.
Альтернативна логістика різко підвищує собівартість експорту
Проблема для українських агровиробників полягає не лише в доступності портів, а й у різкому зростанні вартості логістики.
Собівартість виробництва в центральній Україні оцінюється наразі приблизно у $140/т для пшениці, $154/т для ячменю і $151/т для кукурудзи. Доставка до Великої Одеси додає близько $24,7/т, до польських портів Гданськ/Гдиня - близько $75,7/т, а через Констанцу - близько $82,6/т. Тобто відмова від одеського маршруту додає приблизно $51-58 на кожній тонні, розповів Гопка.
У підсумку виробництво плюс логістика для кукурудзи — близько $176/т через Одесу, $227/т через Гданськ і $234/т через Констанцу. Для пшениці - приблизно $165/т, $216/т і $223/т відповідно.
За таких умов пшениця ще може залишатися прибутковою на альтернативних маршрутах, але ячмінь через Гданськ або Констанцу втрачає близько - $24–25/т, а кукурудза через Констанцу — близько -$14/т, підсумував аналітик.
Хто очолює рейтинг імпортерів українських зернових та олійних культур в сезоні 2025/2026
У маркетинговому сезоні 2025/2026, який закінчився 30 червня 2026 року, за оцінкою Української зернової асоціації, Україна експортувала 41,1 млн тонн зернових та олійних, що нижче попереднього сезону (46,7 млн тонн) і значно менше від сезону 2023/2024 (57,5 млн тонн зернових та олійних).
Туреччина стала головним покупцем української сільгосппродукції у 2025/2026 маркетинговому році, закупивши 7,936 млн тонн зернових та олійних культур, за даними Української зернової асоціації.
ТОП-5 країн-імпортерів українських зернових та олійних культур:
⦁ Туреччина - 7,936 млн тонн;
⦁ Єгипет - 4,888 млн тонн;
⦁ Італія - 4,180 млн тонн;
⦁ Алжир - 2,935 млн тонн;
⦁ Іспанія - 2,605 млн тонн.
Нагадаємо, російські атаки на цивільні судна та портову інфраструктуру фактично зупинили рух до портів Великої Одеси. Це створює пряму загрозу для експорту понад 30 млн тонн української агропродукції та стабільності світових продовольчих ринків.
Також обмеження морського експорту через атаки можуть завдати українському агросектору багатомільярдних збитків. Протягом 6-12 місяців виробники ризикують недоотримати $2-4 млрд, а до 60% зернових господарств працювати у збиток.