Зупинка морського експорту: аграрії втратять мільярди, кожне друге зернове господарство ризикує стати збитковим

Такі оцінки для Delo.ua надав генеральний директор Української аграрної конфедерації (УАК) Павло Коваль.  

50-60% зернових господарств ризикують працювати нижче собівартості 

Обмеження експортних можливостей можуть створити для українського агросектору багатомільярдні втрати. 

Під час оцінки наслідків необхідно розрізняти три показники: 

• тимчасово заблоковану виручку;
• зниження ціни виробника;
• остаточні економічні збитки.

"За різними сценаріями, за сезон усередині країни може накопичитися 27-32 млн тонн зернових та олійних понад можливості оперативного експорту", - повідомив Коваль.  

Водночас це не означає, що вся продукція буде втрачена. Проте вона потребуватиме зберігання і фінансування, а її накопичення тиснутиме на внутрішні ціни, пояснив експерт. 

"Якщо через логістичну премію та надлишок пропозиції виробник втратить $50-70 на тонні, лише ціновий ефект на такому обсязі становитиме приблизно $1,4-2,3 млрд. Додаткові витрати альтернативної логістики оцінюються у $40–60 на тонні", - сказав Коваль.  

 Проте механічно складати всю логістичну переплату з ціновими втратами не можна, оскільки дорожча доставка вже частково відображається у нижчій закупівельній ціні.

З урахуванням витрат на зберігання, відсотків за кредитами, втрат якості, простоїв, штрафів за контракти та скорочення виробничих програм реалістичний діапазон прямих і квазіпрямих втрат за 6-12 місяців обмеженого експорту можна оцінити у $2-4 млрд, заявив експерт.

Він підкреслив, що це сценарна оцінка, яка залежатиме від тривалості обмежень, світових цін, пропускної спроможності Дунаю та швидкості відновлення страхування судноплавства.

Сьогодні вже є локальні закупівельні ціни близько 6-7 тис. грн за тонну пшениці, за яких господарства з низькою та середньою врожайністю не покривають повної собівартості, пояснив Коваль.

Ця оцінка стосується насамперед виробництва пшениці, кукурудзи та ячменю. Її не слід автоматично переносити на весь агросектор, оскільки економіка олійних культур, тваринництва та переробки відрізняється, зазначив він. 

Наприклад, для кукурудзи ринок уже допускає додаткове падіння ціни на $50–70 за тонну, якщо морський канал не відновиться до масового надходження нового врожаю.

До 35% зернових підприємств можуть зіткнутися з дефіцитом ліквідності 

Український аграрний сектор не перебуває у стані миттєвої масової неплатоспроможності. Проте запас міцності дуже нерівномірний. 

Найстійкішими є вертикально-інтегровані компанії, які мають власні елеватори, переробку, диверсифікований земельний банк, валютну виручку та доступ до банківського фінансування, пояснив Коваль.

 Найуразливіші - малі й середні господарства, які спеціалізуються на зернових, не мають власних потужностей зберігання і змушені продавати продукцію одразу після збирання.

Останнім часом майже 90% українського аграрного експорту здійснювалося морем. Без глибоководних портів оптимізована пропускна спроможність Дунаю, залізничних переходів та автомобільного транспорту становить приблизно 3-3,5 млн тонн на місяць, заявив гендиректор УАК.

Водночас потреба у пікові періоди сягає 5-6,5 млн тонн. У перші місяці дезорганізації фактичний експорт альтернативними маршрутами може бути ще нижчим - близько 1,7-2 млн тонн. 

"Щомісяця всередині країни може додатково залишатися від 2 до 4 млн тонн продукції. Це означає падіння внутрішніх цін і дефіцит обігових коштів, навіть якщо зерно фізично збережене", - сказав Коваль.  

Якщо обмеження триватимуть один-два місяці, більшість комерційних агропідприємств ситуацію витримає, хоча частина господарств буде змушена відкласти розрахунки та інвестиції. 

"За тривалості три-шість місяців гострий дефіцит ліквідності може виникнути приблизно у 25-35% спеціалізованих зернових підприємств. Серед господарств із низькою врожайністю, без власних елеваторів та у прифронтових областях ризик може охопити 40-50%", - прогнозує експерт.

Повний сезон дорогого й обмеженого експорту без реструктуризації кредитів, пільгового фінансування та державних гарантій автономно здатні пройти орієнтовно 20-30% комерційних зернових компаній, висловив свою думку Коваль.

Ще 35-45%, за його словами,  зможуть продовжувати роботу лише за умови кредитної підтримки або відтермінування зобов’язань. Для решти ризик скорочення посівів, продажу активів, реструктуризації чи виходу з бізнесу буде високим. 

Хто першим ризикує втратити ліквідність 

Попри погіршення логістичної ситуації, український агросектор поки що не демонструє ознак масової втрати ліквідності. Водночас фінансова статистика свідчить, що ризики концентруються у окремих сегментах ринку. 

За даними Нацбанку станом на 1 травня 2026 року, у первинному сільському господарстві частка непрацюючих корпоративних кредитів становила приблизно 1,3%, співвідношення чистого боргу до EBITDA - 1,9, а покриття процентів операційним прибутком - 6,7 раза. 

"Тобто до нинішнього логістичного шоку сектор загалом не виглядав надмірно закредитованим", - зазначив Коваль.  

Значно вразливішою була оптова торгівля зерном: 

• частка проблемних кредитів - близько 8,1%;
• чистий борг/EBITDA - 7,4;
• покриття процентів - лише 2,1 раза.

 "Саме зернотрейдери з тонкою маржею, великими короткостроковими зобов’язаннями та необхідністю фінансувати запаси можуть першими відчути дефіцит ліквідності",- пояснив гендиректор УАК.

Серед виробників першими до критичної межі наближаються:

• господарства без власних елеваторів, які повинні продавати зерно під час жнив;
• підприємства з високою часткою орендованої техніки та коротких кредитів;
• виробники у регіонах із низькою цьогорічною врожайністю;
• господарства, які мають прострочені платежі за насіння, добрива, пальне або оренду землі;
• компанії, що вже використали кредитні ліміти на посівну і розраховували погасити їх коштами від нового врожаю.

Лише чверть зернових компаній мають фінансовий запас на рік роботи без експорту

Точно оцінити кількість агрокомпаній, які зможуть автономно пережити 6-12 місяців обмеженого експорту, неможливо через відсутність відкритих даних про їхню ліквідність. 

Водночас, за оцінкою Коваля, фінансовий запас на цей період має близько чверті комерційних зернових підприємств.  

Ще близько 35-45% компаній залишаються операційно життєздатними, однак зможуть пройти сезон лише за умови кредитної підтримки, пролонгації чинних позик, часткових гарантій або доступу до програм на кшталт "5–7–9%"", пояснив Коваль. 

Близько третини спеціалізованих зернових підприємств не мають запасу на повний сезон обмеженого експорту. Для них питання полягає вже не у прибутковості, а в можливості профінансувати наступний виробничий цикл. 

"Особливо гострим буде дефіцит елеваторних потужностей: за оцінкою уряду, у разі затримки експорту може знадобитися додаткове зберігання для 10-12 млн тонн зерна", - сказав Коваль. 

Тому державна політика має бути спрямована не на компенсацію всіх можливих збитків, що нереалістично, а на збереження ліквідності: 

• гарантії за кредитами; 
• пролонгація позик;
• фінансування складських запасів;
• тимчасове пом’якшення вимог до обслуговування боргу; 
• підтримка страхування морських перевезень.