"Для кавової індустрії останні 2-3 роки є складними, особливо в Україні", - Антон Мяновський, Gemini Espresso

Відкрийте нові горизонти для вашого бізнесу: стратегії зростання від ПриватБанку, Atmosfera, ALVIVA GROUP, Bunny Academy та понад 90 лідерів галузі.

12 грудня на GET Business Festival дізнайтесь, як оптимізувати комунікації, впроваджувати ІТ-рішення та залучати інвестиції для зростання бізнесу.

Забронювати участь

Антоне, скільки років компанія працює на ринку України та яким займається видом діяльності?

- Компанія Gemini Espresso з'явилася на ринку України 1996 року. Я в компанії працюю близько 16 років, починав із рядової позиції менеджера, зараз обіймаю посаду СЕО компанії.

Ми один із найбільших виробників кави та чаю в Україні. Компанія має кілька торгових марок, основною є ТМ Gemini. Раніше ми працювали із сегментом HoReCa, забезпечуючи громадське харчування кавою та чаєм, а з недавнього часу наша продукція з'явилася на полицях магазинів.

У 2021-2022 роках ми планували вийти на експорт. Український ринок був переповнений, тому вирішили масштабуватись, але повномасштабна війна внесла свої корективи.

Як ви зустріли війну?

- Я відпочивав із сім'єю за кордоном, ми повернулися в Україну в ніч з 23 на 24 лютого за кілька годин до початку повномасштабної війни. Кілька днів ми облаштовувалися з дітьми та родичами у безпечному місці. Потім вирішували, що робити із підприємством. Події розвивалися досить динамічно і не на нашу користь, оскільки підприємство знаходиться у Броварах.

В інтернеті прочитав, що держава запустила програму релокації. Я заповнив анкету, зі мною зв'язалися люди, і ми почали переїзд. Підприємство велике, приблизно, 2,5 тисяч кв. м. До війни в компанії працювало 190 осіб з них на виробництві до 60. Поки ми думали, куди переїжджатимемо, прилеглі до Броварів селища вже окупували. З цієї причини у нас виник дефіцит робочої сили, щоб демонтувати виробництво та завантажити у машини. У результаті на підприємство змогло потрапити п'ять осіб, які цілодобово розбирали завод. Вони завантажили двадцять дві 20-тонні фури, але ми не змогли все забрати, оскільки той же ростер, який нам встановлювали італійські фахівці, вони не змогли демонтувати.

Держава за програмою релокації повністю забезпечила процес евакуації чи ви щось робили самотужки?

– Держава виконала роль комунікатора, але фінансово ніяк не допомогла. Зі мною зв'язувалися з “Укрпошти”, “УЗ”, пропонуючи безкоштовні послуги, але коли вони почули, що машину треба подати до Броварів, то відмовилися – небезпечно. Тому ми шукали людей, які готові під обстрілами завантажувати машини. У мирний час вартість перевезення фурою до Західної України коштувала 10-15 тисяч гривень, а в лютому ми заплатили близько 80 тисяч гривень. У результаті один переїзд нам коштував майже 2 млн гривень. А переїжджали ми двічі — до Чернівців та до Львова.

Наші партнери з !FESTrepublic запропонували відремонтоване приміщення у Львові. Воно було менше, ніж у Київській області, але в будь-якому разі дякую їм, адже ми не платили за оренду, а лише за комунальні послуги. Коли ми шукали приміщення за програмою релокації, то нічого не підходило, а одне взагалі було неліквідним. У Чернівцях нам запропонували помешкання на другому поверсі, але для нашої діяльності воно не підходить. Ми використали його як транзитний склад.

Один ростер залишився на київському підприємстві, тому нам доводилося обсмажувати каву там та везти її на захід України. Коли почалися проблеми з паливом, ми зрозуміли, що треба повертатись — дорога логістика збільшувала собівартість продукту. Всюди було однаково небезпечно, адже ворожі ракети прилітали скрізь. Тож місяць тому ми повернулися на своє виробництво у Київській області.

Мабуть, не весь бізнес може релокуватися на захід України через відсутність належних приміщень та складів...

– На заході країни існує проблема зі складськими приміщеннями. Якщо Центральна та Східна Україна – це індустріальні райони, які мають передбачають будівництво великих приміщень, то на Західній Україні такого немає. Але, незважаючи на це, ми правильно вчинили, коли вирішили переїхати. Так, ми витратили чимало грошей та сил, але наші старання згуртували команду.

Який цикл має ваше виробництво?

– В Україні каву не вирощують – клімат не підходить. Ми використовуємо зелене зерно, куплене в інших країнах, і сепаруємо його, щоб отримати найкращу якість. Далі зерно потрапляє у ростер, де воно обсмажується приблизно 15 хвилин. Обсмаження залежить від виду зерна. У нас встановлений один із найбільших в Україні ростерів, де ми можемо одразу обсмажити 260 кг кави. Після обсмажування зернам необхідно дати час для дегазації. Деякі позиції кави ми смажимо в купажі, коли кілька видів зерен змішуються і обсмажуються разом. Але більшість нашої лінійки спочатку обсмажується, а потім змішується. Коли змішуємо зерна, ми отримуємо купаж і відправляємо його на помел чи фасування.

Наскільки скоротився ринок кави в Україні?

- Столиця генерує приблизно 50% продажів, решта – вся Україна. До Києва ще не повернулося (можливо, і не повернеться) понад мільйон людей, які є потенційними споживачами. При цьому відновили роботу близько 40% закладів громадського харчування, а отже, падіння становило 60%. На сході та півдні країни ситуація ще гірша, на заході трохи краща, ніж у столиці. Загалом ринок упав майже на 50%.

Падіння ринку може призвести до збитків компанії. Чи є у вас антикризова стратегія?

– Перші пару місяців були важкими, але ми ніколи не думали про закриття бізнесу. Багато років ми вибудовували всі процеси, які працювали як годинник. Це дозволило нам вижити у важкий період, релоцюватись і за кілька днів відновити роботу потужностей на 70%.

Ми почали глибоко вивчати витратну частину. Якщо у мирний час могли заплющити очі на якісь дрібниці у витратах, то зараз почали ретельно їх контролювати. Також ми вивчили процес виробництва упаковки, щоб оптимізувати витрати на неї. Якщо раніше ми пакували в кілька упаковок, то зараз скоротили їх кількість, але не на шкоду продукту.

Персонал ми не скорочували і постійно виплачували зарплати навіть тим, хто тимчасово не працював. А за рахунок своїх коштів стабілізували курс валют, за яким працювали з партнерами. Через це скорочувалася маржа товару, але з допомогою оборотних коштів компенсувалося.

Чи змінилися смакові уподобання українців після початку повномасштабної війни?

- Коли ми говоримо про смакові уподобання, то вони йдуть разом із купівельною спроможністю. Люди хочуть пити якісну каву, але в деяких це бажання обмежує гаманець з огляду на те, що вартість кави в закупівлі залежить від валюти. Зараз курс виріс майже вдвічі, відповідно собівартість сировини збільшилася вдвічі. Ми всіляко намагаємося утримати ціни, але є фактори, які від нас не залежать, наприклад курсові коливання.

Загалом для кавової індустрії останні 2-3 роки складні, особливо в Україні. За час пандемії коронавірусу ціна на зелене зерно у світі зросла у 2,5 рази. Торік у Бразилії, коли почали формуватись кавові дерева, були заморозки, що призвело до часткової втрати врожаю. А коли в одній країні поганий урожай це впливає на ціни в інших країнах-виробниках. Наприклад, якщо злітає ціна в Бразилії, як у найбільшого виробника, то в інших країнах кава починає дорожчати. Тому зараз на ринку подвійні потрясіння – зростання цін на каву та курс валют в Україні.

Коли кава для споживача дорожчає, вона переходить на дешевші напої. При цьому в Україні кавова культура дуже висока, випереджає багато країн Європи. В останні роки в Україні кава specialty, високогірних сортів та преміум розвивалася великими темпами.

Ви купуєте каву у трейдерів?

- Ми працюємо з кількома трейдерами, при цьому намагаємось самі їздити на ферми та відбирати зерно. Я вже побував у Мексиці, Колумбії, Гондурасі та інших країнах, щоби самостійно вибрати зерно. Цього року я планував подорож до Африки, але її довелося перенести. Поїздки на кавові ферми — це новий вид розвитку кавової індустрії, але він не зможе замінити трейдерів, оскільки з ними зручно працювати, і вони дадуть ідентичну якість, як і раніше.

Чи варто очікувати найближчими місяцями зростання цін на каву для споживачів?

– Так, за рахунок курсу валют. Це прогнозована історія, але для України вона була несподіваною, бо Нацбанк змінив фіксований курс гривні. Великі кавові компанії не орієнтуються на комерційний курс, тому ціна була більш-менш стабільною. Ми купували валюту за курсом міжбанку, а зараз ціна у валюті зросла на 25%, тож ми переглянули ціни на свою лінійку на 20%. Але ми не можемо перекладати таке подорожчання на клієнта та частково стримуємо зростання. Інакше споживачі можуть просто піти у дешевий сегмент.

Щоб споживач міг собі дозволити купити якісну каву, не переплачуючи, ми закупили обладнання для виробництва кави в дріпах. Це досить новий для України продукт. По суті, українці отримали можливість пити якісну порційну каву за невеликі гроші.

Наскільки легко зараз вийти на ринок експорту з огляду на те, що багато країн відчинили свої двері для торгівлі українськими товарами?

– Ми активно розглядаємо експорт. У нас були підписані контракти з ОАЕ та Оманом на постачання кави, але партнери побоялися платити на українські рахунки. Для деяких країн надсилати платежі до України взагалі під забороною — країна вважається ризиковою зоною. Тому ми вирішили запустити бізнес у Польщі. Адже ще одна філія у Польщі може генерувати гроші та бути платформою для реалізації продукції.

Зацікавленість в українському продукті та товарах за кордоном є, але, як буде насправді, треба перевірити. Наша країна зараз у всіх на слуху, і багато хто готовий допомагати, навіть просто купуючи українську продукцію. У тій же Польщі зараз значно більше за українські товари. При цьому важливо, щоб бізнес не використав можливості потрапити на інший ринок, продаючи неякісну продукцію. Необхідно виправдати очікування іноземних споживачів і тоді наші товари злетять. Ми привезли до Польщі преміальний продукт, щоб ніхто не мав сумнівів щодо якості.

Додам із мого особистого спостереження, що потрібно ще грамотно підходити до упаковки. Можна написати переклад українською мовою, але багато людей за кордоном не розрізняють українську та російську. Коли споживач бачить на упаковці кирилицю, починає ідентифікувати, чий цей товар. Тому краще використати латинь чи малювати на упаковці український прапор.

Чи займаєтесь ви волонтерською діяльністю, як допомагаєте Україні?

- Коли почалася повномасштабна війна, деякі наші співробітники, які раніше воювали на Донбасі, пішли на фронт. Ми їх підтримуємо та забезпечуємо всім необхідним.

Коли ми завезли обладнання на Західну Україну, наші машини їхали порожніми. Ми завантажували їх гуманітарними вантажами та везли до центральної частини країни, звідки вона розподілялася у регіони. У результаті сотні тонн гуманітарки ми возили за власні кошти.

Ми постійно відправляємо каву на фронт. До всіх підрозділів, які надсилають нам запити, відвантажуємо продукцію.

Ми мали лінійку з патріотичною упаковкою, щоб підтримати моральний дух людей. Але я не прихильник того, щоб війну перетворювати на рекламу. Це доречно робити, можливо навіть з гумором, наприклад, писати на упаковці “Чай заспокійливий, як Арестович”. Але з цим переборщувати не можна, тому через пару місяців ми повернули всі стандартні лінійки.

Як ви вважаєте, чи буде Україна привабливою для зовнішніх інвестицій після закінчення війни?

– Зараз отримати інвестиції практично нереально. Але треба думати наперед і розуміти, що, крім самих себе, нам ніхто не допоможе. Я з великим побоюванням дивлюся на ситуацію, переживаю, що керівництво країни не підсіло на масове надходження грошей. Усі повинні розуміти, що ці грошові потоки рано чи пізно закінчаться. Це може статися з різних причин, наприклад, якщо Європа втомиться від війни. Вони вже трохи втомлюються. Три місяці тому Україна не пропадала з повістки новин, а зараз і новинний фон трохи інший.

Усі малюють райдужні перспективи щодо інвестицій, я теж хочу в це вірити. Однак не так усе райдужно, оскільки до війни основним стопором інвестицій у країну була корупція. Якщо держава не вирішить цієї проблеми, нічого не буде.