Є-риба та рибальський квиток. Як в Україні впроваджується реформа рибної галузі

Відкрийте нові горизонти для вашого бізнесу: стратегії зростання від ПриватБанку, Atmosfera, ALVIVA GROUP, Bunny Academy та понад 90 лідерів галузі.

12 грудня на GET Business Festival дізнайтесь, як оптимізувати комунікації, впроваджувати ІТ-рішення та залучати інвестиції для зростання бізнесу.

Забронювати участь

Верховна Рада України 21 березня ухвалила в другому читанні законопроект №7616, чим запустила масштабну реформу рибної галузі, що дозволить запровадити повноцінні електронні аукціони на право промислового вилову риби, які до цього проводилися як урядовий експеримент. Мінагрополітики України підкреслює, що прозорий механізм розподілу квот на вилов водних біоресурсів створює рівні умови конкуренції, забезпечує рівний доступ до промислу для нових суб’єктів господарювання, спрощує доступ нових підприємців до ринку та зменшує адміністративне навантаження на галузь.

Також серед нововведень - запровадження електронного документообороту, створення Єдиної державної електронної системи управління рибною галуззю "Є-риба", встановлення санітарних вимог до рибоприймальних пунктів, посилення контролю за виловом риби та спрощення продовження оренди водних об’єктів на час воєнного стану.

Основною частиною реформи став механізм розподілу квот на право вилову риби на аукціонах, котрі в експериментальному режимі запровадив Кабінет міністрів постановою №1479 від 30 грудня 2022 року. Згідно з ним, Держрибагентство 17 лютого провело перші онлайн-аукціони в державній торговій системі "Прозорро.Продажі", якими визначило юросіб, які матимуть до кінця поточного року право на промисловий вилов оговореної кількості риби на конкретних ділянках водних об'єктів. Для участі в онлайн-аукціонах учасники мають обрати акредитований в системі "Прозорро.Продажі" майданчик та подати свою цінову пропозицію. Переможець торгів має протягом 20 робочих днів від дати завершення аукціону та публікації протоколу торгів підписати відповідний договір та оплатити вартість квоти.

Згідно з даними торгової системи, станом на 31 березня в ній зафіксовані дані про 559 аукціонів на право промислового вилову риби, з яких успішно 194 завершені, 311 не відбулись, 16 відмінені, а 30 торгів мають пройти незабаром. Найдорожчими пропозиціями стали два однакові лоти на вилов риби з Кременчуцького водосховища зі стартовою ціною 100,43 тис. грн, котрі 23 лютого виграло ТОВ "Рибопромислова артіль "Андрусівська" з Кіровоградської області із ставкою 5,5 млн грн за кожний лот. Таким чином, компанія за 11 млн грн отримає право виловити 113 тонн ляща, 102 тонни тарані, 44 тонни плоскирки, 20 тонн синця, 18 тонн судака, 12 тонн окуня, 6 тонн чехоні, 5 тонн коропа, 4,2 тонни сома, 3,6 тонн щуки, 2 тонни білизни, 0,9 тонн краснопірки і декілька інших видів риб.       

Що кажуть про реформу? 

Мінагрополітики підкреслює, що нова "рибна" реформа забезпечила прозору конкуренцію на ринку рибного промислу України та зменшила корупційні ризики. Вона створює рівні умови для всіх підприємців, які займаються промисловим виловом риби, забезпечуючи реальну економічну  конкуренцію, тоді як раніше ринок був монополізований, оскільки переважне право мали лише ті бізнесмени, які здійснювали рибний промисел три і більше років. За даними міністерства, розподілення квот через аукціони лише за перші місяці 2023 року дозволило залучити в місцеві бюджети громад 106 млн грн, що вдесятеро більше, ніж за весь 2022 рік.

Крім того, директор Департаменту організації використання водних біоресурсів, аквакультури та наукового забезпечення Держрибагентства Володимир Вовкотруб на онлайн-вебінарі 30 березня зазначив, що перевагами реформи стали збільшення кількості підприємців в галузі, упередження одноосібності в риболовлі та фінансова адаптивність аукціонів.

За його словами, Держрибагентство планує запроваджувати використання онлайн-аукціонів і на інших напрямках рибного господарства. Ними стануть експериментальний проект розподілу на аукціонах прав на оренду частини акваторії моря для ведення морської аквакультури, а також аукціони з продажу права на штучне розведення і вирощування водних біоресурсів у спеціальних товарних рибних господарствах.

Дещо іншу точку зору озвучує співрозмовник видання Delo.ua Любомир Гайдамака, директор ТОВ "Вісмар Аква", котра реалізує проекти в галузі аквакультури та марикультури. Його компанія займалась будівництвом найбільшої в Європі ферми з вирощування креветок "Акваферма Тилігул" в Миколаївській області, що відкрилась в жовні 2021 року і вимушено припинила роботу через повномасштабне російське вторгнення.    

За словами експерта, риболовецькі компанії це довгостроковий бізнес, котрий зазвичай має на певній водоймі власні човни, рибоприймальний пункт на березі, порт, переробні потужності та інші основні засоби, в які власники протягом певного часу вкладали кошти.

За його словами, "рибна" реформа тим не менш створює ситуацію, коли підприємцям просто пропонують купити на аукціоні квоти на вилов риби на конкретній водоймі. Тобто, якщо хтось захоче, наприклад, ускладнити життя для десятка діючих підприємств на Каховському водосховищі, то він може просто скупити там всі квоти, після чого їх перепродавати в рази дорожче місцевим рибалкам, в яких без права на вилов будуть простоювати робітники, човни, устаткування і засоби переробки. 

За словами Гайдамаки, в нинішньому вигляді реформа несе корупційні ризики. Недобросовісний або  підприємець може придбати мінімально необхідну кількість риболовецького устаткування, виграти на аукціонах право на промисловий вилов, але не скористатись ним, а торгувати квотами, перенаправляючи фінансові потоки через свою компанію. Він підкреслює, що історично в Україні є громади, які традиційно рибалять по декілька поколінь на одних водоймах, але через новий принцип розподілу квот вони не отримали ніяких преференцій перед щойно створеними юрособами. Запобіжником в такій ситуації могло би стати уточнення, що компанії-претенденти на квоти повинні мати не тільки риболовецькі засоби, а і вже існуючі переробні потужності на цій території. Крім того, варто локально надавати преференції тим громадам, які традиційно займаються рибним промислом на конкретних водоймах.

Директор "Вісмар Аква" зазначає, що реформа не вирішує питання днопоглибленні і зариблення водойм, оскільки виручені від продажу квот кошти направляються в бюджети місцевих громад, де не регламентується їхнє використання для відновлення популяції водних біоресурсів.

Як тепер порибалити українцю? 

"Рибна" реформа впроваджує для громадян-любителів рибалки нову ініціативу – рибальський квиток для вилову додаткової кількості водних біоресурсів понад добову безоплатну норму вилову, яка збережена на попередньому рівні - 3 кг водних біоресурсів + ще одна особина. Орієнтовно, придбання квитка дозволить виловити за добу понад безкоштовну добову норму ще одного сома, судака чи щуку, або три білизни, або 5 кг іншої риби.

Рибальський квиток діятиме на водних об'єктах, на яких на підставі науково-біологічних обґрунтувань будуть визначені ліміти допустимого вилову водних біоресурсів для любительського рибальства. Ліміти на рибальські квитки розподілятимуться через Єдину державну електронну систему управління галуззю рибного господарства "Є-риба", яка ще має бути створена, та продаватимуться через неї рибалкам-любителям.

В свою чергу, директор "Вісмар Аква" Гайдамака додає, що наразі головним питанням стосовно вилову риби громадянами є питання відновлення виловлених біоресурсів, і чи можливо проводити повноцінне зариблення водойм за умови, що кожен громадянин може щоденно і безоплатно виловлювати певні об'єми риби.   

Гайдамака вважає, що рибальські квитки повинні бути введені для всіх без виключення категорій громадян, хоч і за мінімальною обґрунтованою ціною. Тим самим з усіх користувачів водойми будуть збиратись кошти для наступного зариблення і покращення умов перебування на водному об'єкті. Однак, наразі така практика неможлива, оскільки право рибалити безкоштовно закріплено в Конституції України. При цьому така можливість використання природніх ресурсів збережена лише для риболовства: фермер, наприклад, може орендувати землю громади і одноосібно сіяти на ній пшеницю, тоді як більше ніхто не має права використовувати ці угіддя. 

За його словами, розширення кількості користувачів біоресурсів водойм необхідне, оскільки з кожним роком в світі зменшується популяція водних біоресурсів, тоді як все більше риби виловлюється в штучних об'єктах аквакультури. Наразі в світі половина рибної продукції штучно вирощується в аквакультурі, а половина припадає на вилов, тоді як через років це співвідношення вже буде 60% до 40% на користь аквакультури. При цьому в Україні все навпаки - на 15 тонн вирощеної в водоймі риби припадає 120 тонн виловленої. 

Експерт підкреслив, що через відсутність системного підходу до відновлення водних біоресурсів Україна імпортує 85% споживаної риби, хоча і має найбільший водний ресурс в Європі. При цьому, за даними Гайдамаки, в країні існує декілька водних об'єктів, правильне використання біоресурсів на яких може дозволити "закрити" до половини споживчих потреб населення в рибі. 

Варто зазначити, що в рамках реформи рибної галузі в Україні 9 грудня 2022 року оновлені Правила любительського і спортивного рибальства. Держрибагентство уточнює, що новий документ розроблено для покращення умов любительського, спортивного рибальства і підводного полювання, збільшення ефективності заходів з охорони і збереження біорізноманіття іхтіофауни, а також для уточнення морально застарілих норм, за якими українцям доводилось рибалити протягом останніх 20 років. Нові правила також враховують найкращі напрацювання країн ЄС, рекомендації профільних наукових установ України, пропозиції громадськості та інших стейкхолдерів галузі. 

Які перспективи у галузі? 

Внаслідок впровадження реформи очікується зростання конкуренції, кількості нових користувачів водних біоресурсів, підвищення якості виловленої риби та збільшення надходжень до місцевих бюджетів, вважає голова профільного Комітету Ради з питань аграрної та земельної політики Олександр Гайду. Він зазначає, що рибна галузь давно потребувала змін, адже за 30 років незалежності вилов риби скоротився у шість разів, при цьому зріс рівень незаконного вилову, котрий зараз оцінюється в майже 800 млн грн щорічно.

Відомство також очікує, що в результаті реформи українці отримають перевірену якісну рибу на столах, адже рибоприймальні пункти тепер фіксуватимуть якість та кількість виловленої риби. Крім того, на всі риболовні судна встановлять засоби дистанційного контролю. 

Нажаль, через російську агресію Україна радикально скоротила вилов водних біоресурсів - в 2022 році добуто лише 33,8 тис. тонн, або на 46% менше показників 2021 року. Зокрема, у внутрішніх водоймах було виловлено 9,95 тис. тонн біоресурсів (54% від об'ємів 2021 року), в Чорному морі всього 76 тонн (0,9%), а в Азовському, яке нині повністю контролюється РФ, лише 24 тонни (0,5%). При цьому промисел в Азовському та Чорному морях був фактично заблокований, за виключенням обмежених ділянок в Миколаївській та Херсонській областях. 

В свою чергу, співбесідник видання Любомир Гайдамака підкреслює, що державі варто розвивати виробництво комбікормів для вирощування риби, розвивати інфраструктуру на зданих в оренду водних об'єктах, а також стимулювати розвиток аквакультури та зариблення водойм. 

• Корми для біоресурсів аквакультури в Україні навіть не виробляються, каже експерт. В першу чергу треба створити умови для розвитку аквакультури, оскільки зараз українські підприємці завозять корми з 10%-м митом, тоді як готова продукція аквакультури імпортується з нульовою ставкою. Це один із факторів, що робить вирощену в Україні продукцію не конкурентоздатною.
• Держрибагентство і Мінагрополітики планують надавати підприємцям можливість орендувати на онлайн-аукціонах ділянку морського шельфу чи частину водойм внутрішнього використання для розвитку аквакультури. Але ця схема "нежива" і не працює на місцях, оскільки для нормальної діяльності орендаторів держава повинна підвести туди необхідні комунікації, такі як підключення до електромереж і підведення доріг. Також варто сформувати інвестиційний кадастр, де чітко показано вид ділянки і площі для розміщення інфраструктури і будівель орендатора - інкубаторів, холодильних камер і переробних підприємств. Це необхідно, так як підприємець втрачає на збір необхідних документів і дозволів від держави не менше 18 місяців, тоді як відомства могли б прискорити цей процес, взявши на себе всю "інфраструктурну" частину.
• Дати можливість виловлювати рибу за умови проведення зариблення, коли підприємець, який виростив 300 тонн продукції аквакультури, маж право піти на водойми загального користування і піймати ще 300 кг. Це загальноєвропейський підхід, котрий стимулюватиме аквакультурщиків вирощувати більше посадкового матеріалу. Взагалі, драйвером рибної галузі повинна були штучна аквакультура, а не стихійний вилов риби з водойм, підсумовує Гайдамака.