НБУ курс:

USD

41,29

+0,03

EUR

43,47

--0,10

Наличный курс:

USD

41,60

41,55

EUR

44,05

43,81

"Мери не займаються проблемами людей, натомість пишуть пости": інтерв'ю з головою ДніпрОДА

Голова Дніпропетровської ОДА Олександр Бондаренко. Фото: Delo.ua
Голова Дніпропетровської ОДА Олександр Бондаренко. Фото: Delo.ua
Наймолодший губернатор в Україні, голова Дніпропетровської ОДА Олександр Бондаренко в інтерв'ю Delo.ua розповів про політичні конфлікти з супротивниками Зеленського, боротьбу за інвесторів та плани щодо розвитку регіону
Відкрийте нові горизонти для вашого бізнесу: стратегії зростання від ПриватБанку, Atmosfera, ALVIVA GROUP, Bunny Academy та понад 90 лідерів галузі.
12 грудня на GET Business Festival дізнайтесь, як оптимізувати комунікації, впроваджувати ІТ-рішення та залучати інвестиції для зростання бізнесу.
Забронировать участие

Голова Дніпропетровської обласної державної адміністрації Олександр Бондаренко був призначений на посаду у вересні 2019 року і є наймолодшим чинним губернатором в Україні. Головним досягненням за рік роботи на посаді він називає початок будівництва нового терміналу та злітно-посадкової смуги аеропорту "Дніпро", а найважливішим викликом — створення комфортних умов для інвесторів регіону. 

Про залучення грошей, протидію бюрократії, роботу з екологічними та епідеміологічними викликами, державно-приватне освоєння космосу та політичні конфлікти напередодні місцевих виборів Бондаренко розповів в інтерв'ю Delo.ua.

- Ви очолили Дніпропетровську ОДА рік тому і стали наймолодшим губернатором в Україні. Більше того, до призначення ви не мали жодного стосунку до Дніпропетровської області, як і до державної служби. Як довго ви проходили процес адаптації? Скільки часу знадобилося для того, щоб увійти в курс справ в регіоні?

Варто сказати, що в мене був невеличкий, але досвід державної роботи. Я працював в комітеті Верховної Ради з питань фінансів та банківської діяльності. Також у мене була практика по програмі USAID в Рахунковій палаті України. Я — фінансист, економіст за освітою, тому за профілем я працював рік. Потім пішов у бізнес, міжнародні компанії, професійно зростав, набирався операційного досвіду. Після того з'явилася ця можливість. Дніпропетровська область — найбільша якраз економічна область України, найбільший індустріальний регіон, і очолити її — це професійний крок вперед для будь-якого топ-менеджера чи бізнесмена.

Можу сказати, що приблизно два-три місяці пішло на те, щоб в першу чергу познайомитися з людьми, адже команда дуже велика — в облдержадміністрації працюють близько 900 осіб. Я знайомився з ключовими співробітниками, розбирався в процесах, а далі вже ми будували стратегію на 2020 рік, яку зараз виконуємо. Тобто я прийшов у вересні, більше року тому, а вже на початку грудня ми презентували комплексну стратегію розвитку області на 2020 рік.

— Як вас зустріли місцеві депутати, еліти, громадяни?

Дніпропетровська область для мене не чужа. Впродовж своєї бізнес-кар'єри я постійно їздив у відрядження, і інколи тижнями був у Дніпрі, в різних містах області, тому я знав і людей, і місцевих бізнесменів. З політичними елітами треба було познайомитися: з мерами, з обласною радою, з депутатами міських рад. На це об'єктивно пішло більше часу.

— Як розвивалися ваші стосунки з мером Дніпра Борисом Філатовим? В ваших перших інтерв'ю після вступу на посаду ви заявляли, що все буде "спокійно, нейтрально і професійно" і що ви будете співпрацювати. Пізніше ми бачили, що Філатова не запрошували на зустріч з президентом в Дніпрі, про що він потім писав пости в Facebook. Писав і про те, що президент не вітав Дніпро з днем міста. Зі сторони здається, що у вас з ним дуже напружені стосунки.

Це, мабуть, така сентенція останнього півріччя. Всі мери і місцеве самоврядування готувались активно до місцевих виборів. І, звичайно, ці підготовчі роботи одразу вплинули на стосунки, на емоції, на пости і медіа активність всіх мерів.

У нас 12 міст обласного значення, і ми зі всіма мерами співпрацюємо. Якщо щось потрібно від мера міста Дніпра, я дзвоню і кажу: давайте організуємо цей процес. Тобто щодо професійних завдань мені вистачає і досвіду, і політичного такту комунікувати так, щоб всі робочі завдання були виконані. Мери розуміють, що робота є робота, а політика — є політика.

— Тобто з Філатовим конфлікту у вас немає?

Знаєте, як кажуть в політиці і в бізнесі: nothing personal, just business. Нічого особистого, це тільки робота. Тому я сприймаю ситуацію саме так, і впевнений, що мери, які стоять в демонстративній позі, так само. Це ж не особисте, це просто така манера передвиборчої кампанії. Так, вона не дуже ввічлива, але не будемо моралізувати, я б не хотів в оцінки вдаватися. Подивимось на результат. Є лише загальне побажання до всіх представників місцевих політичних кіл, щоб це було максимально коректно і з повагою до людей.

— Філатов — рейтинговий мер, і зараз його позиції теж високі. Проте на адресу президента він дозволяє собі висловлювання, цитую: "Ты кладешь на лопатки экономику", "Ты грабишь местное самоуправление". Він називає президента "обманщиком" і "человеком, который прикидывается идиотом". На вашу думку, чи не було б краще для регіону, президента і його рейтингу, якби Філатов собі цього не дозволяв?

Питання рейтинговості я б не коментував, тому що ми не знаємо справжні цифри. Ті рейтинги, які публікуються за останні місяці, є не досить коректними. Соціологічні служби також дають абсолютно різні дані. Подивимося після 25-го жовтня, коли буде зрозуміло, хто дійсно є рейтинговим.

Я вважаю подібні конфлікти некоректними. Все рівно місцевому самоврядуванню потрібно знаходити тактовну комунікацію з представниками центральної влади, аби будувати  діалог. В рамках децентралізації, яка зараз йде, дійсно у міст більше повноважень і ресурсу, місцевий бюджет зростає, і це позитивно. Ці повноваження треба грамотно і змістовно виконувати, але не протиставляти себе центральній владі, керівництву. Це не конструктивно і не призведе до довгострокового розвитку міста. Загальна мета кожного мера — розвивати власне місто, а не займатися якимись незначущими баталіями. Навіщо це?

— Такі речі, на вашу думку, б'ють по рейтингу президента і його партії в регіоні?

Не думаю, що це взагалі стосується рейтингу керівництва. Це стосується саме відношення конкретного мера до своїх виборців і до людей, які живуть у місті. Це показує ставлення: місцеве самоврядування, мери не займаються реальними проблемами людей, пошкодженими дорогами чи парками, в яких ніде пройти з дитиною у колясці через ями, натомість пишуть пости. Це не продуктивно. Я, як економіст, не розумію цього ставлення. Це суто політична поза, а не конструктивна робота.

Коли дивишся на різні міста області, таке ставлення видно: у кого є суттєва динаміка за п'ять років, а у кого — так собі. Тому це якраз про ставлення до місцевої громади.

— За часів президентства Петра Порошенка та його попередника Віктора Януковича на місцевих виборах відповідальність за результат партії влади в регіоні лежала на керівнику обласної державної адміністрації. Зараз така ж ситуація? Президент Володимир Зеленський ставив перед вами задачу показати результат партії "Слуга народу"?

Партія "Слуга народу" і центральний штаб призначив політичних керівників по кожній області. Це народні депутати, які відповідають за весь виборчий процес, за результат, за політичні спрямування, організацію процесу. Так цей процес і відбувається.

— Тобто ви ніяк не залучені до нього?

Я, як губернатор, розвиваю економіку і відповідаю за соціальні, економічні програми. За покращення інфраструктури, за те, щоб почав нарешті будуватися міжнародний аеропорт "Дніпро". За це я відповідаю.

Олександр Бондаренко та Володимир Зеленський. Фото: Facebook Олександра Бондаренка

- Володимир Зеленський представив офіційного кандидата в мери Дніпра від партії "Слуга народу" — головного лікаря обласної лікарні імені Мечникова Сергія Риженка. Як ви оцінюєте цю кандидатуру? Чи був хтось інший і чому саме Риженко?

Я вважаю, що Риженко — дуже сильний керівник з великим управлінським досвідом. В обласній лікарні імені Мечникова приблизно 2,5 тисячі співробітників, вона є великим підприємством, таким собі "містом в місті". В ній більше 10 корпусів і велика територія, яка працює як окремий організм і є дуже успішною: більше 3 тисяч вилікуваних військових, середня зарплата по лікарні вища, ніж у профільних закладах. Тому цей досвід, репутація, порядність і, знову ж таки, ставлення до громади, до людей дає надію говорити про те, що це буде дуже професійний, адекватний, якісний керівник міста.

- Чи розглядались інші кандидати від "Слуги народу"?

Це краще спитати у політичного куратора, який відповідає за Дніпропетровську область.

  - До речі, ви знаєте як формувалися партійні списки кандидатів?

Як і скрізь по Україні відбувався цей процес — резюме, селекції, співбесіди, були процеси, які спускав центральний штаб. Знову ж таки, краще це знає політичний куратор.

— Борис Філатов в нещодавньому інтерв'ю заявив, цитую: "Мои оппоненты из партии "Слуга народа" передали партийные списки кандидатов в меры фактически ставленникам этих кланов. Если мы проанализируем список в облсовет, речь идет о двух людях — об Игоре Валерьевиче Коломойском и его миньонах и об Александре Владимировиче Петровском и его миньонах. То есть все эти люди с ними связаны напрямую либо корпоративно, либо путем каких-то личных связей. Они этого не скрывают, они выкладывают совместные фотографии, поздравляют друг друга с днем рождения". Це правда?

Я б не став взагалі коментувати цю людину, тому що ці пости — це знов таки передвиборчий піар. Навіщо мені це коментувати? Я займаюся економікою, ви можете мене спитати про наші проекти і стратегії. Мені дійсно не цікаво коментувати чиїсь там пости в Facebook.

— Ви особисто знайомі з Ігорем Коломойським?

Ні.

— Чесно?

 Кажу як є.

— Дніпропетровська область — це така собі рідна земля Коломойського, у нього там великий інтерес, він теж в регіоні працював. Дуже складно повірити, що ви з ним не знайомі.

Кажу як є. Я з багатьма бізнесменами знайомився і знаю їх ще з попереднього свого життя, тому що я активно працював в секторі бізнесу.

— Все ж таки, Ігор Коломойський проявляє до регіону якусь цікавість, навіть якщо опосередковану?

В Дніпропетровській області є сукупність всіх бізнесів основних гравців і фінансово-промислових груп України. Це і група компаній SCM, група компаній "Метінвест", "Арселор Міттал", це і група компаній "Приват", група компаній DCH. Всі потужні підприємства здебільшого належать до цих фінансово-промислових груп, дуже потужних, з великою історією. Тому очевидно, що у всіх цих бізнесменів є великі інтереси в Дніпропетровській області і, звичайно, вони зацікавлені в розвитку цих підприємств. Наша задача — якраз створювати атмосферу надійності, безпеки і майданчик для розвитку бізнесу. Але хотілося б, щоб не тільки великого чи надвеликого бізнесу, а й маленького і середнього. В цьому році через COVID-19 малий бізнес постраждав по всій Україні, по нашій області також.

— Давайте поговоримо про ваш бізнес. Може коротко розповісти, чим ви займалися? Що було основним?

 Я — фахівець в секторі FMCG. Це виробництво, промисловість і виробництво товарів масового споживання, рітейл, торговельні мережі і легка промисловість. Тобто у мене є досвід в роботи з IT-додатками, пов'язаними з цими секторами економіки.

— Вам належало кілька компаній. "Бі енд Бі Фудз", "Сталі Бізнес Системи", "Філд Маркетинг" і "Лок Сток"?

 В тому числі. Були ще.

— Коли ви були призначені на посаду голови Дніпропетровської ОДА, ЗМІ писали, що компаніям, які я перерахувала, не більше двох років.

— Це ж не єдині компанії, якими я оперував. Це одні з тих, в яких я був власником. Вони різні: були ті, яким два роки, чотири, п'ять. Це ж бізнес, він постійно змінюється.

— Вступаючи на посаду, ви подали першу декларацію. В ній були певні статки, які зацікавили: квартири, автомобіль, рахунки в трьох банках. Це ці компанії такий дохід дали чи були інші джерела?

 І компанії, і збереження. Я працював у багатьох міжнародних компаніях на посадах директора, генерального директора. Звісно, що це робота, яка високо цінується і оплачується. Тому, в принципі, тут нічого неадекватного немає. Насправді, кожен топ-менеджер, який дійсно має досвід і шлях кар'єрного зростання, вже може претендувати на більш-менш адекватну зарплатню не тільки в Києві, але й у Харкові, Дніпрі, Львові. І це добре для України і її економіки.

Олександр Бондаренко. Фото: Delo.ua

— Що з компаніями, які вам належали, відбувається зараз. Хто ними керує?

 Я свої частки у бізнесі продав. Вони зараз якось працюють, я не маю до них відношення, тому не знаю, що там відбувається. Я, повірте, 24 години на добу займаюся тільки Дніпропетровською областю.

— А кому ви їх продали?

 Фізичним особам.

— Дуже часто компанії продають родичам, друзям…

 А до чого це питання щодо Дніпропетровської області? Свої частки в бізнесах я продав підприємцям, вони не публічні і їх прізвища абсолютно нічого не скажуть. Можна про область? Я думаю, що це вже історія минулих днів, тому вони якось працюють. Я ж працюю на посаді, у мене думки тільки про Дніпропетровську область.

— Давайте тоді поговоримо про карантин. Все більше частин Дніпропетровської області переходять до "жовтої" епідеміологічної зони. Це означає, що ситуація погіршується. Враховуючи динаміку захворюваності, чи доцільним буде повторення жорсткого карантину?

Вже не тільки до "жовтої", але і до "помаранчевої". Міністерство охорони здоров'я визначило місто Дніпро "помаранчевою" зоною, тому що там найгірші показники. Наприклад, динаміка останніх двох тижнів — 200-240-270 випадків на добу. 80% з них — це місто Дніпро, на жаль. По-перше, це найбільше місто, по-друге, люди не дотримуються карантинних заходів, масковий режим не завжди зберігається, в громадському транспорті не всі вдягають маски. І, звичайно, (впливають) всі ці свята і громадські зібрання, які зараз не треба проводити через те, що це загроза для здоров'я людей. Тому ми йдемо, як і вся країна, до того, що, з переходом до "жовтої", "помаранчевої" чи "червоної" зон, вступають в дію додаткові обмеження. Це очевидно, і треба це запроваджувати, щоб зберегти здоров'я дітей, дорослих, людей похилого віку, які в епіцентрі ризику.

— Чи готовий регіон з економічної точки зору до більш жорстких заходів? Ви вже зазначали, що, в першу чергу, від обмежень сильно постраждав малий і середній бізнес. Чи готові будуть вони витримати це ще раз?

—  Так, це складний баланс між здоров'ям людей і економікою, яка буде все рівно впливати на наше з вами життя в наступні рік-два. Це складний вибір. Але треба впроваджувати ці додаткові заходи і обмеження. Так, треба думати яким чином найменше чіпати бізнес. Наприклад, ми б не хотіли зупиняти роботу заводів. Як можна зупинити металургійні заводи, якщо там працює 10-15 тисяч осіб? Але треба запроваджувати додаткові заходи контролю симптоматики COVID-19. Наприклад, на вході у всі підприємства мають вимірювати пирометром температуру, у службових автобусах, які везуть людей на підприємства, всі мають бути в масках, в салоні має бути не більше людей, ніж сидячих місць, антисептики. Такі речі мають працювати і жорстко контролюватися. Тільки тоді ми, з одного боку, не допустимо закриття заводів на ізоляцію, а з іншого — будемо піклуватися про здоров'я людей. Це якраз балансування між інтересами.

— У вас є розуміння того, як забезпечити цей жорсткий контроль, як змусити людей не заходити в транспорт у більшій кількості, ніж є місць для сидіння, вдягати маски, не знімати їх під час поїздки?

—  Це велика роз'яснювальна робота і комунікація, яку треба посилювати. Але, якщо ми говоримо про громадський транспорт, я вважаю, що більше треба працювати з перевізниками, адміністрацією, власниками перевізників, адже це ті люди, які можуть організувати процес.

Ми працюємо з патрульною поліцією, яка має перевіряти і контролювати. І додатково ми залучили Держспоживслужбу. У них багато інспекторів — до тисячі осіб. Ми створили спільні бригади Держспоживслужби і патрульної поліції, які, наприклад, на цьому тижні контролюють школи. Ми бачимо, що в школах багато спалахів, вже більше 150 класів пішли на самоізоляцію через те, що одна дитина захворіла.

— Який у області бюджет на протиепідемічні заходи?

—  Є декілька джерел закупівель на маски, антисептики, медичне обладнання. Це бюджети міста, ОТГ, району, області. Всі ці бюджети заклали в цьому році певні витрати на закупівлю. Або це резервний фонд, якщо не було статті витрат у департаменті охорони здоров'я. Другий напрямок фінансування — це централізовані закупівлі Міністерства охорони здоров'я. Третє джерело, звідки можна отримати допомогу, — це гуманітарна допомога бізнесу.

Якщо говорити про обласний бюджет, то за весь рік ми виділили 130 млн гривень на закупівлю обладнання, масок, антисептиків, розхідників, ПЛР-тестів, щоб потім розповсюдити їх по всіх госпітальних базах, які лікують людей від COVID-19.  Дуже багато коштів йде на тести, тому що щодня ми перевіряємо 5-7 тисяч людей.

Звичайно, також централізовано отримували від Міністерства охорони здоров'я маски, бахіли, ПЛР-тести. 210 млн гривень гуманітарної допомоги надав бізнес, і це якраз наші фінансово-промислові групи. Це різні компанії — "Інтерпайп", "Арселор Міттал", СКМ, і всі вони допомагали.

Я сподіваюся, що на цей рік всього переліченого вистачить.

— В лікарнях є місця?

Так, у нас ситуація поки що стабільна. Завантажено на сьогодні десь 50% ліжок з 12 госпітальних баз. Ще у нас є сім додаткових лікарень на випадок, якщо буде збільшуватись кількість пацієнтів з COVID-19. Це друга хвиля госпітальних баз, резерв.

— Нещодавно ви презентували результати своєї роботи за рік. Рік тому була презентована Стратегія розвитку регіону в 2020 році. Що вдалося зробити, а що ні?

—  2020 рік об'єктивно складний через економічну кризу, через COVID-19, тому дійсно було нелегко реалізовувати все те, що запланували у минулому грудні. Але основне, що ми зробили — запустили будівництво аеропорту "Дніпро". Рік тому не було взагалі ні проєктної документації, ні визначеного місця. В результаті визначили, що місцем буде старий аеропорт, визначили проєктанта, розробили проєкт, забезпечили фінансування і почали будувати. До речі, великої черги бажаючих побудувати термінал за $100 млн не було. Насправді, не так легко домовитись, щоб хтось вклав власні кошти у будівництво терміналу. Знову ж таки, через COVID-19 збільшується період окупності таких проєктів. Якщо до пандемії це було 4-5 років, то зараз зменшується пасажиропотік, і період окупності для інвестора цього проєкту буде 6-7 років.

Як кажуть проєктанти, на реалізацію таких великих проєктів йде зазвичай 24-36 місяців. Тобто, це від двох до трьох років. Ми будемо намагатися за 2,5 роки його побудувати.

— Що може цьому завадити?

Треба завжди думати про фінансування. Ми, як держава, будуємо злітно-посадкову смугу, інвестор будує термінал. Інвестор підписав договір з зобов'язаннями по термінах, по кількості робочих місць. До речі, це формат державно-приватного партнерства. Там, я думаю, все буде стабільно. Але насправді інвестор дивиться як виконує свої зобов'язання держава. Тут важливо, щоб держава була стабільним партнером.

Тому зараз у нас головна задача на 2021 рік — зафіксувати фінансування будівництва смуги. Мова йде десь про 2 млрд гривень на 2021 рік. Це ми почнемо спорудження і рульових доріжок, і основної смуги. Вона буде завдовжки 3,2 км, широка, високої якості і категорійності, щоб приймати найбільші у світі літаки.

Тому, треба фінансування і спрощена бюрократія. Мені, як людині з бізнесу, болісно дивитись, як інвестор спотикається через неефективні, задовгі процедури, бюрократію. Тому ми зробили окремий відділ по роботі з інвесторами, щоб їх оберігати від цього. І є керівник проєкту по аеропорту, який ходить з інвестором по всіх органах, експертизах і супроводжує його, щоб, з одного боку, не відлякати, а з іншого — пришвидшити процес.

— Так це ж майже "інвестиційна няня" виходить.

—  Ми відкрили цей відділ ще в минулому листопаді. Це не єдиний приклад, є і інші проєкти державно-приватного партнерства. Аеропорт — найбільший з них, але є ще екопарк. Там також є окремий менеджер, який супроводжує інвестора.

Екопарк буде повністю побудований за його рахунок, тобто держава не вкладає кошти, а надає землю під його будівництво. Інвестор завезе тварин. Планується більше 3 тисяч, перші мають приїхати вже в цьому році. Ми плануємо перше технічне відкриття екопарку вже з тваринами і рослинами, яких має бути більше тисячі.

В цьому році у червні нарешті відкрився перший елеватор "Нібулону". Це найбільший елеватор в Дніпропетровській області і це, до речі, точка зростання нашої економіки — річкові перевезення. Ми говорили з Олексієм Вадатурським (генеральний директор сільгосппідприємства "Нібулон" — Delo.ua), компанія 3,5 роки билася об бюрократію, щоб побудувати і відкрити елеватор на 76 тисяч тон. Як тільки пройшли бюрократію, отримали всі дозволи, правильно оформлену землю, сам елеватор побудували за 100 днів.

І це не єдиний елеватор, це найбільший. Відкрила великий елеватор ще група компаній "Кадор". Після того, як ми показали, що ми можемо не заважати бізнесу, а допомагати, "Нібулон" зараз просить знайти ділянку для другого елеватора. Вони зрозуміли, що можна співпрацювати, нічого страшного немає, навпаки — допомога. Звичайно, ми будемо їм допомагати.

—  Як просуваються справи з Індустріальним парком під Павлоградом?

—  Ми разом з командою дивилися досвід всіх індустріальних парків по Україні. Їх наразі на папері 43, але тих, які працюють, можна перерахувати на пальцях однієї руки. Вони були запущені 5-6 років тому, а працюють, наприклад, у Вінниці, Білій Церкві здебільшого тому, що приватні компанії самі були ініціаторами створення цих парків. Тому наразі я можу сказати, що державні індустріальні парки мають бути удосконалені на законодавчому рівні. Треба зацікавити підприємців і інвесторів. А зараз концепція, закладена в законі про індустріальні парки, є не дуже цікавою і привабливою.

Я це зрозумів на Всесвітньому економічному форумі в Давосі у січні, коли залучав підприємців з Німеччини, з Польщі. Вони питали: які у вас є податкові преференції, пільги щодо ПДВ, щодо мит? У нас зараз ці пільги не прописані, окрім зниженого мита певні види обладнання. Тобто ми не досить конкурентні на рівні країни, і треба це закладати в закон про індустріальні парки. Ми зараз з групою депутатів від нашої області, від комітету з питань економічного розвитку працюємо над удосконаленням цього закону.

— Тобто зараз це проєкт з багатьма змінними, і його реалізація буде залежати від змін у законі?

—  Це питання державної інвестиційної політики. Не можна про це забувати. Єдине, що я планую зробити в Дніпропетровській області, — це за допомогою обласного бюджету створити майданчик з вже підведеними комунікаціями. Це буде інвестицією від держави: ось є готовий майданчик з комунікаціями, приходьте, будуйте заводи, не треба вже займатися бюрократією і підключенням. Ось це ми зробимо.

Але знову ж постає питання щодо того, чому підприємець має вкладати $10 млн сюди, а не в Польщу, де є якісь гранти, субсидії чи інші податкові пільги? Ось цим також треба займатися.

— В вашій стратегії окрема увага приділялась інфраструктурним об'єктам. В лютому 2020 року під час звіту ви говорили про 102 об'єкти, які повинні бути реалізовані. 40 з них — медичні заклади. В вересневому звіті повідомлялося, що закінчено 26. Що з іншими зараз?

—  Вони в процесі будівництва. Ще 13 приймальних відділень ми маємо закінчити до грудня включно. Так, це складніше робити, адже надходжень до бюджету менше, і ми дуже урізалися в бюджетах, економили, щоб вийти на ті ж 102 об'єкти, але за менші гроші. Таким чином, в цьому році ми зекономили 135 млн гривень через тендери ProZorro: оголошували по одній ціні, в рамках торгів, коли проходило багато конкурентів, вона знижувалася, і ми змогли зекономити. За ці гроші можна побудувати десь три середні школи, тобто економія досить суттєва. І за рахунок цього теж ми змогли продовжити будівництво цих об'єктів. Але ще залишається багато недобудов. Рік тому, коли я прийшов на посаду, у нас було на руках 200+ недобудованих об'єктів. І в цьому році, завдяки програмі "Будівництво 100+", з 200 довгобудів приблизно 80 вже закрили і передали в громади. Але ще залишається більше 100. Це великі обсяги, на які потрібно фінансування.

— Тобто ключова проблема — гроші?

—  Це гроші, це терміни будівництва. Гроші і проєктування. Але в цілому головний результат року роботи — це аеропорт, 320 км доріг національного і місцевого значення. Головна з них — Дніпро-Решетилівка в бік Києва. Вже влітку 2021 року маємо їздити через Полтавську область в Київ по абсолютно новій трасі. Також — активний маршрут Дніпро-Кривий Ріг. Вже в цьому році там має бути дороблено нижній шар покриття чотирисмугової дороги.

Будівництво дороги Дніпро-Кривий Ріг. Фото: Facebook Олександра Бондаренка

— В стратегії розвитку області на 2020 рік був ще один аспект — екологія. Що вдалося?

—  По екології ми поставили за мету знизити викиди у повітря на 15% рік до року. До цього такі амбітні цілі ніхто не ставив, було прописане скорочення на 10% за 4 роки.

З ТОП-25 забруднювачами області — це, здебільшого, ГЗК і металургійні комбінати, — комплексно пропрацювали їхні заходи по модернізації виробництва. Адже здебільшого це старі аглофабрики, які чадять, у яких великі викиди в повітря, і за такою технологією вони працюють 30-40 років, не змінюючи нічого. Наш департамент екології проводить перемовини про те, що треба щось змінювати: ставити додаткові фільтри, закривати старі неефективні цехи, відкривати нові аглофабрики. Про необхідність побудувати таку фабрику ми з власником міжнародної металургійної групи Mittal Steel Company Лакшмі Мітталом говорили минулого року у Давосі, коли познайомилися особисто. І ось на початку жовтня цього року ми разом з "Арселор Міттал" заклали перший камінь у нову аглофабрику, на будівництво якої Міттал виділив $250 млн. В цьому році також компанія закрила доменний цех, і це також допомогло знизити викиди у повітря.

Ми побачили, що за перше півріччя знизилися сукупні викиди у повітря на 10%. Це великий показник. Так, невеличка доля в цьому — це зниження обсягів виробництва металургійних комбінатів, але вона несуттєва.

—  Тобто досягти скорочення на 15% до кінця року можливо?

—  Сподіваюся. Але сукупних 10-12% скорочення викидів у повітря — це вже суттєвий результат.

— Як справи з Придніпровським хімічним заводом?

Це радіаційне забруднення. Це великий проєкт по створенню огородження від радіаційних відходів, ініціативу і лідерство в якому на себе взяла Єврокомісія. Мова йде ж про ризики для 200 тисяч людей, які живуть поруч. Вже будується огородження, на трьох найнебезпечніших ділянках вже зробили огородження і заблокували можливість виносити певні металеві вироби, забруднені радіацією. А такі ситуації були. Профінансована охоронна організація, яка контролює в'їзди і виїзди з території підприємства. Тобто за 2020-2021 роки вже буде закінчена перша велика фаза проєкту.

— Всі питання, які ми щойно обговорили — це аспекти вашої стратегії-2020. В наступному році на чому буде фокус?

—  Зараз ми якраз готуємо стратегію на 2021 рік. Будемо продовжувати будівництво доріг. У нас 6 тисяч км доріг місцевого значення. 320 км — це добре, але хоча б ще 2 тисячі км треба відремонтувати. Це програма на наступні 3-3,5 роки.

Друге — добудувати екопарк. Третє — визначити ключові економічні і соціальні магніти, які ми хочемо зробити. В Кривому Розі це стадіон "Металург", це буде найбільша спортивна арена в місті. Також серед них буде пам'ятка національного значення — обласна філармонія. Ми хочемо її зробити національною філармонією. По друге, це дуже красива будівля, якій скоро буде 110 років. Треба з неї зробити європейський культурний хаб.

Реконструкція стадіону "Металург" в Кривому Розі. Фото: Facebook Олександра Бондаренка

Ще в планах — індустріальний майданчик для заводів, про який я вже зазначав. Це можливість для залучення нових підприємств. Ми маємо створити умови. Зараз обираємо майданчик, де є поблизу комунікації і дорога, щоб це все дооснастити і пропонувати як готовий майданчик для підприємств. Це теж буде наша інвестиція в розвиток економіки регіону.

І, звичайно, будемо продовжувати інші проєкти. У нас є проект "Територія комфорту", який передбачає створення в цьому році 12 парків і скверів. Чи достатньо цього на всю область? Ні. Я хочу, щоб хоча б за два роки ми зробили ще 40. Можна по 20 в рік робити, але все залежить від економіки.

Також є програма "Родинний затишок" — малогабаритні будівлі для дітей без батьків, які чекають опікунства. Це сучасні будівлі, в яких житимуть 10-12 дітей з педагогом. Чи достатньо 5 на область? Ні, треба ще 10-15 побудувати. Тобто мова йде про системні проєкти, які ми продовжуватимемо обов'язково. Але будемо привносити і інновації.

— На вашій сторінці в Facebook ви анонсували створення космічного кластеру. Розкажіть про деталі, інвесторів. Як з цим справи?

—  Космос в Україні вже не лише державний, а й поступово стає приватним. Якраз в Дніпропетровській області вже є приклади державно-приватного партнерства. Є компанія "Firefly Aerospace", яка створила власний завод по виробництву двигунів в Дніпрі. По-друге, вони створили спільний проєкт з "Південмашем" по виробництву частин двигунів на заводі. До речі, перша українсько-американська ракета "Firefly" має злетіти впродовж наступних трьох-чотирьох місяців. Цей проєкт є якраз успішним прикладом державно-приватного партнерства.

Також поступово створюються маленькі компанії як сателіти до великих заводів. Вони створюють чи то маленькі деталі, чи сервіси, чи software для інтелектуальних систем запуску ракет. У нас якраз сильний IT-сектор, який підтримує космічну галузь.

Я вважаю, що перспектива є в спільних проєктах на прикладі "Хартрон" в Харкові. Підприємство державне, але у них є ще 15-20 спільних з канадійцями, американцями, які працюють як окремі підприємства. Створюється спільне підприємство, в якому з боку держави засновником є, наприклад, "Хартрон", від іншої країни — приватна компанія. І це підприємство виробляє якусь нову продукцію. Ось так це має працювати.

— Як має виглядати цей кластер? Має бути якась структура цих компаній?

—  По суті, кластер вже є. 80% космічної галузі якраз знаходиться в Дніпропетровській області. Це "Південмаш", КБ "Південне", Павлоградський хімічний завод і ще декілька підприємств. Кластер — коли підприємства знаходяться поруч, логістика зручна, є розуміння ринку збуту і виробляється спільний продукт, свою частинку якого робить кожен. І спільне підприємство з представником іншої країни теж є частиною кластеру. Нехай воно створюється не безпосередньо на "Південмаші", а десь поруч — це все одно буде кластер, тому що вони між собою співпрацюють, замовляють, платять гроші. Це є якраз економічна активність.

Дар'я Нинько, спеціально для Delo.ua