Європа підготувалася до ембарго на російські нафтопродукти. Однак Кремль може реекспортувати пальне через треті країни

5 лютого набуває чинності ембарго Європейського союзу на російські нафтопродукти. Разом з цим країни Великої сімки узгоджують цінову стелю на російські бензин та дизель. Прайскеп на російське дизельне пальне, котре продаватиметься в треті країни може бути встановлено на рівні 100-110 доларів за барель, а для дешевших продуктів таких як мазут на рівні 45 доларів за барель.

Європа тривалий час була одним з ключових ринків для російської нафтопереробної галузі, тому втрата цього ринку не лише вдарить по нафтогазовим доходам Кремля, але й завдасть удару по нафтопереробній галузі цієї країни. Через ембарго на пальне росіяни зменшуватимуть нафтопереробку та будуть вимушені експортувати більше сирої нафти. Щоб пом’якшити удар від санкцій Росія може спробувати перенаправити експорт нафтопродуктів до таких країн як Туреччина чи Китай, або ж зберегти певну долю поставок до ЄС використовуючи схеми реекспорту. Разом з цим такі країни як Індія, котра має потужну нафтопереробну галузь та купує російську нафту з великими знижками може спробувати зайняти ринкову нішу та запропонувати в ЄС своє пальне по відносно хорошій ціні. 

Очікуючи ембарго європейські та українські трейдери зробили значні запаси пального. Тому заборона імпорту російського дизпалива до ЄС не стане катастрофою для європейського паливного ринку. Однак деякі локальні дефіцити можливі, що призведе до перебудови логістики на європейському паливному ринку.

Україна після початку війни повністю переформатувала свій паливний ринок і зараз майже все пальне імпортує з ЄС. Разом з цим за схемами реекспорту з третіх до нас потрапляє велика кількість російського пального. Закриття європейського ринку для російського дизельного пального та перебудова логістики в лютому може співпасти з закупівлями пального аграріями для посівної. В свою чергу це може призвести до зростання цін на пальне в Україні як в оптовому, так і в роздрібному сегменті.

Передумов до паливної кризи в ЄС та в Україні немає

Експерт “Центру Розумкова” Максим Білявський каже що наразі інвестори в Європейському Союзі не очікують кризи чи погіршень економічних показників в Європі через ембарго на російські нафтопродукти. А настрої великих промислових підприємств інвесторів, банків та фондів свідчать про те, що ЄС виходить з промислової стагнації, котра була викликана енергетичною кризою.

“ Загалом на ринку європейського союзу ресурсу достатньо аби покрити потреби країн ЄС та України. ЄС підготувався, навіть поточне взаємовідношення курсу євро до курсу долара вказує на те, що європейська валюта зміцнюється. Тримачі ф’ючерсних контрактів на ринку європейського союзу не вірять в кризу”,  - говорить експерт.

На його думку, після перші кілька днів після введення ембарго на роздрібному ринку ЄС ціни можуть коливатися через спекуляції гравців ринку. 

“Я не виключаю, що одразу після введення ембарго росіяни можуть вдатися до інформаційно-психологічних спецоперацій для того, щоб спровокувати волатильність цін та дещо дестабілізувати Європу. Ціни на пальне впливають на вартість логістики, в тому числі й в харчових продуктах. Цінового шоку, звісно, не буде. Буде спроба зманіпулювати, буде спроба розхитати ситуацію. Тому головне не піддаватися паніці”, - каже Білявський.

Він зазначає, що бізнес в ЄС підготувався до ембарго, а на ринку європейського союзу ресурсу достатньо аби покрити потреби країн ЄС та України. 

Аналітик профільного видання нафторинок Олександр Сіренко говорить, що в очікуванні на ембарго щодо російських нафтопродуктів європейський бізнес зробив доволі значні запаси.

“Європейські трейдери зробили значні запаси в тому числі й російського дизпалива, і розвезли ресурс по своїм сховищам. Прогнозується, що поки ці запаси не використають ціни на пальне будуть падати. Коли вони закінчаться? Тут думки розходяться: хтось каже, що до початку березня, хтось каже, що ресурсу настільки багато що до кінця березня. Знову ж таки всі доступні сховища в Європі заповнені в тому числі й запасами українських трейдерів”, - говорить Сіренко.

Він зазначає, що після того, як Європа вичерпає запаси російські нафтопродукти будуть заміщені пальним з раніше непопулярних напрямків, наприклад Індії. Саме звідси до ЄС завозили нафтопродукти під час страйків працівників нафтопереробної галузі Франції.

“В Індії є найбільший у світі нафтопереробний завод Jamnagar Refinery, він на рік виробляє близько 20-25 млн тонн дизпалива. Це просто шалена цифра, а в Індії багато НПЗ. Тож цей напрям постачання з весни почне заміщати поставки з Росії”, - говорить Сіренко.

Він зазначає, що в ЄС можуть невдовзі прикрити заробіток росіян і на торгівлі скрапленим газом. В січні дешевий російський автогаз обвалив ринки країн ЄС та України. Хоча проблем з наявністю цього ресурсу поки нема, профіцит виробництва пропан-бутану у світі зберігається на рівні 16 млн тонн на рік, цей вид пального є не таким очевидним для європейських чиновників як бензин та дизель, що дозволяє російським компаніям заробляти на його реалізації в Європі.

Росія продає пальне в ЄС через треті країни й може робити це в майбутньому

Білявський каже, що Росія не захоче втрачати європейський ринок та намагатиметься реалізовувати там своє пальне використовуючи інші країни як хаби.

“Росія зараз веде перемовини з Туреччиною та Китаєм, щоб ці країни виступили своєрідним хабом для її нафтопродуктів. Мова йде про приблизно 600 млн барелів на добу. Цей об’єм росіяни намагатимуться перемаркувати на базі турецької чи китайської інфраструктури, а далі реалізовувати в Європейському союзі. Тому наша задача, максимально звернути увагу на ці ризики уряду України та наших партнерів. Щоб при закупівлі палива все ж таки вимагали паспорт походження нафтопродуктів які будуть постачатися на ринок. Особливо якщо мова йтиме про Туреччину чи Китай”, - каже експерт.

На думку засновника групи “Прайм” Дмитра Льоушкіна поставки пального в ЄС все ж знизяться. 

“Після нафтового ембарго єдиним каналом звідки російське дизпальне потрапляє до Європейського союзу є порти Чорного моря. З портів Новоросійська танкери прямують до Туреччини, Греції, Болгарії чи Італії. Там на партію пального переклеюють етикетку і воно вже стає не російським, а турецьким грецьким чи болгарським. Жоден європейський трейдер зараз не зізнається, що він торгує російським ресурсом, оскільки від нього такий ресурс не захочуть купувати. По-перше, росіяни ненадійний постачальник, а по-друге, є етичні міркування. Тож зараз дуже важко сказати скільки яка частка російського пального є на європейському ринку”, - каже Льоушкін.

“Російського дизпалива в Європі багато. Зараз його взагалі дуже активно запасають, оскільки розуміють, що буде подорожчання. Якщо дивитися скільки Європа споживає пального та скільки виробляє, то зрозуміло, що пального бракуватиме і можливий локальний дефіцит. Може постраждати Італія, куди активно йде російський дизель. Тоді Італія почне перетягувати ковдру і викуповувати надлишки у Румунії”, - говорить Льоушкін.

Він не виключає, що після ембарго на європейський ринок заходитимуть інші гравці, такі як Індія, однак локальний дефіцит все одно може виникнути.

Також Льоушкін каже, що багато російського дизельного пального за схемами реекспорту потрапляє і до України. За його словами до початку повномасштабної війни 40% українського ринку пального займав російський ресурс, 40% білоруський, а ще 20% це були морські поставки та пальне вітчизняного виробництва.

Після того як війна увійшла в затяжну фазу, постачальники білоруського пального не захотіли втрачати свою частку на ринку та почали возити паливо за схемами реекспорту через Польщу. Водночас російське пальне почало надходити до України через Болгарію з заводу Лукойл. Таким чином постачальники російського та білоруського пального не хочуть віддавати свою долю на українському ринку.