Як аграрії готуються до перебоїв з електроенергією: що заважає побудувати власну генерацію

Відкрийте нові горизонти для вашого бізнесу: стратегії зростання від ПриватБанку, Atmosfera, ALVIVA GROUP, Bunny Academy та понад 90 лідерів галузі.

12 грудня на GET Business Festival дізнайтесь, як оптимізувати комунікації, впроваджувати ІТ-рішення та залучати інвестиції для зростання бізнесу.

Забронювати участь

• Великі агрокомпанії вже забезпечені базовою генерацією
• Як агросектор модернізує енергооб’єкти у 2024 році

Серія масштабних російських атак на енергосистему знищила 8 ГВт української генерації, це створило дисбаланс і повернуло країну до умов осені 2022 — зими 2023 років. Незворотна руйнація ТЕС та ГЕС поставила питання доцільності відновлення подібної централізованої генерації енергії, та можливості побудувати замість них розподілену енергосистему. Мова йде про велику кількість відносно дешевих станцій різних типів з потужністю 15-100 МВт. Такі об’єкти під силу будувати бізнесу, як для власних потреб, так і для заживлення інших промислових споживачів, мешканців найближчих громад, критичної та соціальної інфраструктури.

Розподілена генерація має ряд переваг і недоліків, але в умовах війни будь-який енергооб’єкт повинен відповідати головному правилу — бути дешевшим за російські ракети, котрі здатні його знищити, зазначає голова правління громадської спілки Global 100 RE Ukraine Олександр Домбровський. Враховуючи їхню вартість і відсоток збиття засобами ППО і ПРО, економічно недоцільно атакувати енергостанції, дешевші за $16 млн. За ці гроші можна побудувати, наприклад: 

• Газопоршневі електростанції з КГУ потужністю до 15 МВт; 
• Газотурбінні електростанції з КГУ (до 15 МВт);
• Електростанції і ТЕЦ на пелетах з біомаси (до 6 МВт електрики + 15 МВт тепла);
• Біогазові електростанції і ТЕЦ (5 МВт + 5 МВт);
• Сонячні і вітрові електростанції. Їхня питома вартість на одиницю площі відносно невелика, що робить їх економічно нецікавими для ракетних атак.

Деякі з цих електростанцій вже використовуються в українському агросекторі, хоча класичні дизель-генератори все ще займають відчутну долю серед автономних енергосистем.

                                                      Економічні параметри об'єктів розподіленої генерації

^{Дані: Олександр Домбровський, книги “Виробництво енергії з біомаси в Україні: технології, розвиток, перспективи”,  “Сучасні біогазові технології“, стаття “Оцінка окупності сонячної електростанції“}

Великі агрокомпанії вже забезпечені базовою генерацією

Відомі українські аграрні й харчові компанії вже мають потужності для власної генерації, які дозволяють певний час забезпечувати повноцінну роботу під час відключеннь. Її строки залежать від роду діяльності підприємства. Аграрний холдинг може автономно працювати місяць на запасах дизпалива, тоді як завод продуктів харчування — близько доби.

До можливих відключень електрики непогано підготувались підприємства харчової промисловості. Найчастіше вони встановлюють дизель-генератори. Наприклад, компанія “Молочний альянс” минулої зими придбала на кожен свій завод по два генератори. На Яготинському заводі власна генерація становить 1,6 МВт, перекриваючи потребу підприємства в 1,2 МВт.

Інший приклад — “Київхліб”. У 2022 році підприємство придбало дизель-генератори сумарною потужністю 650 кВт, що частково компенсує споживання від мережі. Власної електрики вистачає для підстраховки протягом 12-24 годин, поки не увімкнеться живлення в основній мережі.

Тваринництво теж намагається забезпечити свої ферми власною генерацією. Наприклад, скотарський сегмент агрохолдингу “Астарта” у 2023 році використав 34,7 МВт-год, причому 62% енергоресурсу виробили її власні дизельні генератори, тоді як інші 29% склала покупна електроенергія.

“Наша бізнес-модель працює таким чином, що ми не дуже залежні від національної електромережі. Цукрові заводи в сезон виробляють власну електроенергію, переробний завод працює на біогазі власного виробництва, елеватори забезпечені резервними дизель–генераторами, сільгосптехніка працює на дизелі”, — пояснюють в “Астарті”.

Холдинг є одним з лідерів в Україні з диверсифікації енергетичних ресурсів. Крім покупної електроенергії та газу він використовує вугілля, біогаз, дизель, біомасу.

Повністю забезпечив енергетичну автономність і великий виробник свинини KSG Agro, розповідає співвласник агрохолдингу Сергій Касьянов. Компанія встановила у своїх господарствах в Дніпропетровській області більше десяти дизель-генераторів загальною потужністю 2,2 МВт. Обладнання працює для забезпечення роботи свинокомплексу, холодильного обладнання, станції водопостачання та олійниці. Також від них заживлений головний офіс та критична інфраструктура села, в якому розташовані ферми.

Паливо з відходів агровиробництва може стати гарним способом позбутися залежності від природного газу, додає він. Тому KSG Agro ще у 2012-2013 роках почав займатися виробництвом палива на біомасі. Зараз компанія має пелетний цех потужністю до 10 тис. тонн продукції на рік, котра виготовляється з соломи та післяжнивних решток зернових та олійних культур.

Перехід на альтернативну систему дозволив KSG Agro забезпечити теплом не лише свій свинокомплекс, а й котельні у сільських школах сусідніх територіальних громад. Станом на 2024 рік холдинг взагалі не використовує природний газ.

Сумарний енергетичний потенціал пелетного заводу складає близько 254,5 тис. МВт/год, що рівнозначно використанню 28,7 млн кубометрів природного газу. Економія при використанні такого типу палива у порівнянні з газом серйозно знижує собівартість продукції, зазначає Сергій Касьянов.

Зернотрейдер “Нібулон” повністю забезпечений власними генераторами на випадок можливих блекаутів, підкреслює директор технічного департаменту холдингу Юрій Хорунжій. Більшість обладнання придбали, а три генератори AKSA потужністю по 420 кВт нещодавно надійшли від проєкту USAID "Економічна підтримка України". За відсутності електрики вони використовуються для сушіння, зберігання та відвантаження зерна.

В кількох філіях холдинг реалізує проєкти із сонячними станціями, в першу чергу, для підтримки наявних потужностей генерації. Автотранспортне підприємство компанії та філія в Одеській області використовують спеціальні котли на відпрацьованому мастилі та побутових відходах. Ця генерація необхідна для побутових цілей співробітників компанії. 

Як агросектор модернізує енергооб’єкти у 2024 році

Не всі агрокомпанії мають можливість вкладатися в генерацію енергії в умовах війни та низьких цін на сільгосппродукцію. Наприклад, власник холдингу з земельним банком 15 тис. га повідомив виданню на умовах анонімності, що у 2024 році на це просто немає вільних коштів.  

“Зараз ми ніяк не готуємося до можливих відключень електрики. Мені просто нема що відповісти. У 2022 році придбали дизель-генератор, і на тому поки все. Не бачу сенсу фантазувати, яке обладнання ми ще бажали б встановити, на це просто немає грошей”, — констатував він.   

Декілька інших невеликих фермерів повідомили, що не планують в 2024 році встановлювати додаткове обладнання для генерації. В 2022 році вони придбали невеликі бензинові або дизельні генератори для найбільш критичних напрямів виробництва. Повністю забезпечити себе власною генерацією коштуватиме значно дорожче, тому в цьому році вони не розширятимуть енергетичні потужності.

Критичні потреби з енергозабезпеченням більша частина агросектору вирішила в перший рік повномасштабної війни, розповів експерт аналітично-комунікаційної агенції "Маркет.Інфо" Олександр Голіздра. В 2024 році мова йде скоріше про забезпечення власною енергією допоміжних напрямків діяльності.

Крім того, більшість сільгоспвиробників вже обладнала додаткові місткості для зберігання дизпалива, щоб якомога довше забезпечувати роботу сільгосптехніки та критично важливих виробничих потужностей.

За словами експерта, в 2024 році аграрії переважно купують обладнання для власної генерації, щоб відійти від природного газу для сушіння зерна на елеваторах. Альтернатива у вигляді пелет має попит вже не перший рік, і перехід фермерів на це паливо є частиною довгострокового тренду. Крім цього, аграрії, котрі вже забезпечили автономність виробничого процесу, зараз створюють комфортні робочі умови для своїх працівників або селян, котрі працюють у холдингу.

Навряд чи війна з РФ закінчиться через рік або два, вважає співрозмовник видання. Тож, за його думкою, в України немає альтернативи розподіленій генерації. По всій країні потрібно будувати невеликі газотурбінні та газопоршневі ТЕС, сонячні станції тощо. Одним з центрів такої енергетики можуть виступати сільгосппідприємства, котрі зможуть заробляти не лише на продовольчих товарах, а і на наданні енергоресурсів споживачам з сусідніх громад.

Він підкреслює, що для розбудови розподіленої генерації в Україні потрібно вирішити декілька питань:

• Собівартість малої розподіленої генерації завжди буде вища за централізовану, тому необхідно встановлювати економічно обґрунтовані тарифи для мереж, побудованих приватним бізнесом за власні кошти;
• Приєднання до мережі маленьких енергоустановок повинно стати максимально швидким та дешевим;
• Необхідно посилити державний контроль в енергетиці. Для об’єктів ОСР держава повинна розробити так звані майстер-плани. В них повинні бути прописані конкретні задачі для кожної громади разом з KPI та відповідальністю для виконавців.
• Ухвалення рішень повинен бути максимально прозорим та публічним, прийматися за участі стейкхолдерів і представників громад.