Як Росія 20 років шантажувала енергетикою та програла газову війну проти України

Протягом майже двох десятиліть саме ця тема залишалася одною з центральних для всіх українських медіа. Питання наявності газу та ціна на нього багато хто із політиків подавав як козир під час передвиборчих перегонів. Хоча, як виявилось пізніше, це була маніпуляція.

Колись, в 1960-ті та 1970-ті роки все було навпаки. Газ із родовищ в Україні постачався до РСФСР. Але спочатку ці родовища вичерпались, а потім і в Сибіру газ знайшли на значно менших глибинах і видобувати його виявилося дешевше. Тож із часом, на момент розпаду СРСР, українська промисловість, що споживала багато газу, залежала від Росії. Вже з 1993 року росіяни почали використовувати газове питання, як елемент політичного впливу.

Зокрема "газовий козир" був використаний Кремлем як елемент тиску на українську владу під час розподілу Чорноморського флоту, а також ядерного роззброєння України. Пізніше, у 1999 році президент Леонід Кучма віддав росіянам за газ вісім стратегічних бомбардувальників Ту-160.

Паралельно з цим росіяни активно просували наративи про те, що Україна буцімто краде російський газ, який йде транзитом через її територію до Європи. При цьому ще у 1998 році в україно-російські газові відносини вклинилась дочірня компанія "Роснєфті" "Ітера", яка закуповувала дешевий газ в Туркменістані, транспортувала його до України, а потім продавала промисловості з шаленою націнкою.

Газові війни (2005-2010)

Програш Януковича в 2005-му році путін сприйняв як особисту поразку. Тому знову включив шантаж газом - замість старої ціни $50/тис. куб. м. майже вп’ятеро вища - $230/тис. куб. м. Або дешевше. Якщо Україна передасть компанії частину газотранспортної системи.

1 січня 2006 року "Газпром" припинив постачання газу до України. На наступний день в "Газпромі" звинуватили Україну в несанкціонованому відборі газу. Зі свого боку, українська влада відкинула звинувачення росіян та повідомила, що російський газ йде до ЄС відповідно до укладених контрактів. Вже 4 січня сторонам вдалося досягти згоди: ціна на російський газ для України зросла до $95/тис. куб. м, одночасно з цим зросла й плата за транзит газу з $1,09 до $1,6/тис. куб. м.

В той час Delo.ua опублікувало для своїх читачів детальну хронологію цього конфлікту, а також угоду про врегулювання відносин в газовій сфері.

Другий газовий конфлікт розгорівся вже після світової економічної кризи. Наприкінці 2008 року Україна та Росія не змогли остаточно домовитись щодо постачання газу після тривалих суперечок щодо ціни та боргів. Окрім боргів "Газпрому" у розмірі $2,4 млрд "Нафтогаз" $1,27 млрд також компанії "РосУкрЕнерго". Ця компанія була посередником в постачанні російського газу в Україну та ЄС та заробляла на цьому надприбутки. Власниками "РосУкрЕнерго" в рівній частці були "Газпром" та Дмитро Фірташ.

На кінець року сторони так і не змогли домовитись. 1 січня 2009 року українська влада запевнила європейських партнерів, що виконуватиме свої зобов'язання в повному обсязі. Однак в Кремлі звинуватили Україну в несанкціонованому відборі газу, а вже 5 січня Володимир Путін, який тоді займав пост прем'єр-міністра, заявив, що постачання газу в до Європи через Україну будуть скорочені на обсяг, який Україна нібито вкрала з моменту закінчення постачання 1 січня.

Насправді мова йшла про так званий технічний газ, який необхідний для роботи компресорних станцій. Зазвичай цей газ постачає відправник газу, а його вартість включена в плату за транзит. Росіяни наполягали на тому, що технічний газ має постачати Україна, а українська сторона вказувала на те, що це обов'язок "Газпрому". Внаслідок дій Кремля крім України постраждало 18 країн Європи: Болгарія була змушена зупинити виробництво на важливих промислових підприємствах, а у Словаччині оголосили надзвичайний стан.

Ситуацію вдалося врегулювати лише 18 січня. Путін та прем'єр-міністерка України Юлія Тимошенко домовились про відновлення постачання газу в Європу та Україну. За новим десятирічним контрактом Україна отримала знижку на постачання газу у 20% на 2009 рік, але вже у 2010 ціна на газ мала бути такою ж як для європейських постачальників без усіляких знижок. З іншого боку нові угоди передбачали усунення компаній-прокладок таких як "РосУкрЕнерго".

Газ в обмін на флот (2010-2013)

На початку 2010 року президентом України стає Віктор Янукович, якого в Кремлі вважають своїм. Ціна в $330/тис. куб. м, яку передбачав контракт підписаний Тимошенко, його не влаштовувала. В обмін на меншу ціну Москва запропонувала залишити в Україні своїх військових, які мали у 2017 році залишити Україну. Ніхто тоді не підозрював що саме бази російського флоту в Криму стануть початком війни Росії. Тож у квітні 2010 Янукович та президент РФ Дмитро Мєдвєдєв підписують так звані Харківські угоди за якими Україна отримує знижку на російський газ у $100/тис. куб. м, а російські військові моряки залишаються в Україні до 2042 року.

Втім "Харківські угоди" не замінили домовленостей 2009 року між Путіним та Тимошенко, а лише доповнили їх. Тому Янукович та Уряд Азарова шукали способи переглянути старий контракт. Одним з таких способів став арешт Юлії Тимошенко 13 квітня 2011 року. Колишню прем'єрку звинувачували в тому, що вона завдала "Нафтогазу" 1,5 млрд грн збитків, підписавши газову угоду з Путіним. Третьою стороною у справі виступав сам "Нафтогаз".

Втім в російському МЗС заявили, що попередні угоди залишаються чинними, тож Януковичу так і не вдалося тоді переглянути ціну чи отримати додаткову знижку.

Кінець газової залежності (2014-2020)

Ситуація кардинально змінилася після Революції гідності. В лютому 2014 Янукович втік до Ростова-на-Дону, а у березні того ж року росіяни анексували Крим. Крім агресії військової додала агресію економічну. З 1 квітня 2014 року "Газпром" підняв ціну на газ для України з $268,5/тис. куб. м до $485/тис. куб. м. При цьому Україна наполягала на збереженні старої ціни, але погасила усі старі борги перед Газпромом та була готова піти на компроміс щодо ціни збільшивши її до $385/тис. куб. м в зимовий період. У червні третьою стороною в перемовинах стали представники ЄС.

Газові перемовини тривали до осені 2014 року, Росія продовжувала шантаж. Тож український уряд просто припинив купувати російський газ. І як виявилось, без нього можна вижити. Всупереч тому, що говорили російські політики та їх українські друзі в Києві. 

Але з припиненням закупівлі російського газу протистояння не закінчилося. У 2016 році "Нафтогаз" подав позови на "Газпром" до міжнародного арбітражного суду в Стокгольмі щодо контракту на закупівлю газу, що був підписаний у 2009, а також щодо транзитного контракту. Газпром подав зустрічний позов, в якому вимагав від "Нафтогаза" $50 млрд.

Розгляд справи тривав кілька років. В результаті у квітні 2018 арбітражний трибунал ухвалив рішення, що "Газпром" порушив контракт на постачання газу, зобов'язавши його поставити додаткові обсяги газу та компенсувати "Нафтогазу" $4,63 млрд за недопоставлені обсяги. У рішенні щодо транзитного контракту "Газпром" був зобов'язаний сплатити "Нафтогазу" $2,9 млрд за недопоставлені обсяги газу. Одночасно з цим арбітраж відхилив більшу частину вимог "Газпрому", змусивши українську компанію заплатити лише за відібраний газ.

Наприкінці 2019 року десятирічний транзитний контракт щодо транзиту газу через Україну до ЄС, тож на початку року сторони розпочали перемовини щодо нової угоди. У грудні 2019 цю угоду було підписано керівництвом "Нафтогазу" та "Газпрому", а її термін склав 5 років. Згідно з угодою, обсяг транзиту становив 65 мільярдів кубометрів газу в перший рік і 40 мільярдів кубометрів у наступні роки. Контракт передбачав умови "транспортуй або плати", що гарантувало Україні стабільні доходи від транзиту. 

Велика війна та кінець російської газової гегемонії (2021-2024)

У 2021 році після пандемії COVID-19 в Європі спалахнула енергетична криза під час якої ціна на газ почала стрімко зростати та восени 2021 перевищила $1000/тис. куб. м. З одного боку причиною цього стали відновлення світової економіки після пандемії, а також European Green Deal (в рамках цієї ініціативи ЄС вирішив відмовитися від вугілля та збільшив споживання газу, як перехідного палива). З іншого — "Газпром" послідовно спустошував власні газосховища на території ЄС, скорочував транзит через Україну виплачуючи штрафи, а також спекулював ф'ючерсами через дочірні компанії, надуваючи біржову бульбашку на газовому ринку. Крім цього Кремль лобіював запуск газогону "Північний потік-2", який міг дати йому змогу відмовитися від транзиту через Україну.

Агресія Кремля на європейському газовому ринку стала одним з ключових елементів підготовки до повномасштабного вторгнення в Україну. Росіяни розраховували, що аномальні ціни на газ втримають ЄС від втручання в "українську кризу". Однак реакція Європи була протилежною: у травні 2022 Європейська комісія розробила стратегічну ініціативу REPowerEU, яка мала на меті спершу суттєво скоротити, а потім взагалі відмовитись від російського газу.

Наприкінці 2024 року закінчився останній транзитний контракт між "Нафтогазом" та "Газпромом". Попри плани Єврокомісії щодо повної відмови від російського газу такі країни як Угорщина та Словаччина продовжили купувати блакитне паливо з РФ, а лідерів цих країн звинувачували в підтримці Кремля на дипломатичному полі. Втім протягом 2024 року новий транзитний контракт підписати не вдалося і з 1 січня 2025 Україна припинила транзит російського газу. Влітку 2025 ЄС почав готувати готує 18-й пакет санкцій що передбачає повну заборону на російські енергоносії. Тим часом "Газпром", який колись був інструментом політичного тиску Кремля занепадає через втрату ринку.