Як три роки великої війни змінили українську енергетику

На ринку пального на початку великої війни розгорілась паливна криза, коли водії стояли в чергах на АЗС. Щоб подолати кризу влада лібералізувала умови роботи та знизила податки на пальне. Разом з цим на ринку суттєво зросла кількість імпортерів палива. Тож протягом кількох місяців ринок вдалося перебудувати, а криза була подолана. Але в наступні роки податкові послаблення скасували, а згодом влада навіть підвищила податки на паливо, що призвело до поступового зростання цін.

Сектору електроенергетики довелося пережити масовані атаки, а країні адаптуватися до життя в умовах графіків відключення світла. Це спричинило бум на ринку енергетичного обладнання: населення та бізнес почали купувати генератори. Крім цього країна зробила ставку на розбудову розподіленої генерації, що є менш вразливою до атак. Загалом за три роки війни українська енергетика перестала бути профіцитною, а країна змушена імпортувати електроенергію з ЄС.

В газовому секторі зміни війна посилила монополізацію ринку, яка розпочалася ще у 2021 році. Зараз "Нафтогаз" став повноцінним міністерством газу: ця компанія домінує на ринку продажу газу населенню та є майже монопольним покупцем газу у приватних газовидобувних компаній.

В рамках спецпроєкту "Три роки великої війни" Delo.ua розповідає як за час війни змінилась українська енергетика.

Ринок пального: переорієнтація на захід

Для українського паливний ринок повномасштабна війна почалася з обстрілів росіянами нафтобаз українських компаній. Гравці ринку пального втрачали мільйони доларів, тоді як водії зіткнулися з дефіцитом пального на заправках. Великі оператори АЗС ввели ліміти на заправку одного авто. Проте це такі заходи не змогли запобігти паливній кризі, що виникла в перші місяці війни. 

Крім обстрілів нафтобаз кризу спричинили кілька факторів. По-перше, до повномасштабної війни Україна була дуже залежна від постачання палива з Росії та Білорусі: за даними Нафтогазової асоціації України, на зазначені напрямки припадало імпорту 60% бензину та 85% дизпалива. Крім того, під обстріли потрапив єдиний в Україні великий нафтопереробний завод Кременчуцький НПЗ, який до початку війни забезпечував ринок дизпальним на 20%, а бензином на 50%. Наприкінці лютого ці напрямки стали недоступні, тож трейдерам довелося на ходу перебудовувати логістику постачання пального через західні кордони. По-друге, за майже рік до початку повномасштабної війни уряд ввів державне регулювання цін на пальне і воно діяло на момент початку війни. Це призвело до того що оператори АЗС не могли оперативно відкоригувати ціни на заправках, хоча в гурті паливо стрімко дорожчало. На додачу до цього на ринку виник ажіотаж, коли водії стояли в чергах та викуповували ті обсяги палива, що потрапляли на АЗС.

Щоб подолати паливну кризу уряд та парламент знизили ПДВ та скасували акциз на пальне. Також було досягнуто певних домовленостей з західними сусідами, щодо спрощення перетину кордонів цих країн бензовозами. Бізнес зі свого боку переорієнтував логістику, налагодивши постачання через західні кордони. Тож ключовий постачальник палива на український ринок з 2022 року — ринок ЄС. Крім цього бізнес виключив з логістичних ланцюжків нафтобази: пальне розвозили бензовозами безпосередньо на АЗС. Все це дозволило збільшити постачання палива в країну і вже влітку 2022 кризу було подолано.

Вже в липні 2023 влада скасувала податкові пільги для пального. Також з вересня 2024 року в країні почав діяти закон, який має поступово гармонізувати українські ставки акцизу на пальне з європейськими, таким чином акцизи ростимуть кожні пів року до 2028 року. Крім цього, щоб запобігти дефіциту пального в країні парламент ще у 2022 році ухвалив закон, що мав зобов'язати імпортерів та виробників створювати значні запаси. Закон повинен був почати діяти вже з 1 січня 2025, проте в грудні 2024 його початок відтермінували головним чином через неготовність ринку повертатися до зберігання великих обсягів палива в Україні в умовах війни.

Енергосистема: обстріли та децентралізація

Український сектор електроенергетики за час повномасштабної війни пройшов найскладніші випробування за всю свою історію. За кілька годин до початку повномасштабного вторгнення Об'єднана енергосистема України від'єдналася від енергосистем Росії та Білорусі, а вже 16 березня українську енергосистему синхронізували з енергосистемою континентальної Європи ENTSO-E. 

В умовах коли велика частина бізнесу зупинилася, а мільйони українців виїхали з країни через війну споживання електроенергії в країні суттєво скоротилося. Тож на початку війни уряд планував нарощувати експорт дешевої атомної електроенергії до ЄС. Експорт розпочався вже влітку 2022 року і за три місяці "Укренерго" вдалося заробити на з продажу доступу до міждержавних електромереж 4,9 млрд гривень. 

Проте масштабні обстріли об'єктів енергетики за кілька років перетворили країну з великого експортера на енергодефіцитну країну. З жовтня 2022 року по вересень 2024 російські військові здійснили сотні атак на підстанції "Укренерго" та об'єкти генерації. Внаслідок цього взимку 2022/2023 та влітку 2024 оператор системи передачі, компанія "Укренерго" була змушена запроваджувати графіки відключень електроенергії, до яких мусила адаптуватися уся країна. 

Влітку 2024 року внаслідок російських обстрілів українська енергетика втратила 9 ГВт генеруючих потужностей (головним чином теплових та гідроелектростанцій). Частково ці обсяги вдалося замістити потужностями ВДЕ, які у 2020 році припинили будувати через те, що влада стала неспроможною розрахуватися за "зеленим" тарифом і на цьому ринку сформувалась багатомільярдна заборгованість.

Енергетикам вдалося відновити значну частину пошкоджених об'єктів, що дозволило значній частині країни пройти зиму 2024/2025 майже без відключень. Стійкості системі взимку додало збільшення пропускних спроможностей міждержавних перетинів з 1,2 ГВт до 1,7 ГВт. Загалом у 2024 порівняно з 2023 імпорт електроенергії з ЄС зріс в 5,5 раза до 4,4 млн МВт⋅год.

Дві хвилі масованих атак також створили в країні шалений попит на рішення, які забезпечували б енергетичну автономність. Восени та взимку 2022-2023 значно зріс попит на генератори та портативні зарадні станції, а влітку 2024 бізнес та громади почали активно розбудовувати власну газопоршневу та сонячну генерацію. Це також дало новий поштовх розбудові в Україні промислових вітрових електростанцій, та появи багатьох нових гравців на ринку електроенергії.

На початку червня 2022 росіяни підірвали Каховську гідроелектростанцію, що стало найбільшою техногенною катастрофою в Україні з часів аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок цього тисячі жителів Миколаївської та Херсонської областей були вимушені евакуюватися з підтоплених районів, а екології басейну річки Дніпро було завдано суттєвої шкоди.

Також значною втратою для енергетики та ризиком для екології стала окупація Запорізької АЕС в березні 2022 року. Потужність цієї станції складала 6 ГВт, а у 2021 році вона виробила 35,5 млрд кВт·год. тобто 22,7% від усього обсягу генерації в країні (156,6 млрд кВт·год). У вересні 2022 ЗАЕС було зупинено, проте навіть в режимі консервації ця станція потребує електроенергії для функціонування.  Внаслідок обстрілів Запорізька АЕС неодноразово знаходилася на межі блекауту, що за оцінкою експертів могло призвести до аварії. 

Щоб частково компенсувати втрачену генерацію уряд вирішив добудувати два блоки на Хмельницькій АЕС, проте це рішення викликало досить неоднозначну реакцію в експертної спільноти. Загальні збитки галузі внаслідок війни оцінюються в понад $56 млн. Зміну обсягів споживання та генерації наразі неможливо оцінити оскільки уряд засекретив ці дані ще на початку війни.

Газ: шлях до державної монополії

В повномасштабну війну український газовий сектор увійшов в умовах аномальних цін на газ. Ще влітку 2021 року ціни на природний газ в Європі почали стрімко рости, а у вересні вони перетнули психологічну позначку в $1 тис. за тисячу кубометрів. Надалі ціни продовжували стрімко зростати та на максимумі становили понад $4 тис. за тисячу кубометрів. Єврокомісія та уряди європейських країн запровадили план антикризових заходів REPowerEU, які дозволили стабілізувати ціни вже на початку 2023 року. Україна не імпортувала російський газ напряму ще з 2014 і тому внутрішні ціни на газ залежали від європейських.

В Україні газова криза призвела до консолідації газового ринку та встановлення фактичної монополії на продаж газу населенню групою "Нафтогаз". Крім того, на початку повномасштабної війни уряд ввів мораторій на експорт газу, яка продовжує діяти й у лютому 2025. Крім того, влітку 2022 року парламент ухвалив законопроєкт, що встановлював мораторій на підвищення тарифів на газ, опалення та гарячу воду на час воєнного стану та шість місяців після його завершення.

Разом з тим стагнація промисловості та відтік населення призвели до суттєвого скорочення споживання газу промисловим сектором. Водночас попри втрату частини територій та потужностей видобуток газу в Україні за три роки війни майже не змінився: у 2021 році загальний обсяг видобутого товарного газу склав 19,8 млрд куб. м, а за результатами 2024 року — 19,12 млрд куб. м. За даними ExPro Consulting фактичне споживання газу (без врахування виробничо-технологічних втрат) у 2021 році склало 26,8 млрд куб. м, у 2022 воно скоротилось до 19,5 млрд куб. м, у 2023 склало 19,8 млрд кубометрів, а у 2024 - близько 20 млрд.

В умовах скорочення попиту на газ Україна змогла вперше в історії пройти опалювальний сезон без імпорту газу. Проте вже у 2024, коли промислове споживання дещо зросло країна "Нафтогаз" був змушений розпочати імпорт певних обсягів газу.

За оцінкою експертів та учасників ринку заборона на експорт газу в умовах скорочення промислового споживання призвела до посилення монополії "Нафтогазу". Приватні компанії змушені продавати видобуті обсяги державному монополісту за встановленими ним цінами. В перспективі це може призвести до стагнації приватного видобутку в Україні.

З січня 2025 Україна припинила транзит російського газу до ЄС, після цього російські військові посилили атаки на об'єкти газовидобутку та газорозподільчі станції. Внаслідок цих атак, видобування газу в країні скоротилося на 40%. Наразі "Нафтогаз" змушений збільшити імпорт газу. Проте експерти переконані що до кінця опалювального сезону 2024/2025 газу країні вистачить.