"Металургійний коридор" може приносити Україні 1 млрд доларів щомісяця. Але досягти цього лише дипломатією буде важко

Гірничо-металургійна галузь багато років була одним з головних драйверів української економіки. В ситому 2021 році гірничо-металургійний комплекс приніс Україні 22 млрд доларів експортної виручки. В загальній структурі експорту експорт чорних металів склав 20,46% тоді як експорт аграрної продукції склав 18,6%. В основному це було зумовлено високими котируваннями на усіх ресурсних ринках, оскільки світова економіка оживала після ковідних локдаунів.

Після 24 лютого галузь зазнала потужного удару. Через російську агресію металургія втратила два великі металургійні заводи ММК ім. Ілліча та "Азовсталь", котрі знаходилися у Маріуполі та були майже повністю знищені в ході боїв за місто. 

Гірничі підприємства, котрі видобувають залізну руду та знаходяться головним чином в центральній частині України також вимушені працювати зі зниженими потужностями через те, що не можуть вивозити продукцію морем. Блокада українських портів російським флотом, що почалася одразу після вторгнення змусила гірників переорієнтуватися на залізницю, котра в воєнний час перетворилася на головний канал українського експорту. 

З іншого боку попит на українську руду та метал є на ринку Європейського союзу. Ба, більше — цей попит значно зріс після того, як Єврокомісія ввела санкції щодо частини російських металургів, з котрими українські метзаводи довгі роки конкурували на ринку ЄС. Однак морська блокада та ускладнена логістика нівелює цю перевагу та не дає українським металургам закріпитися на цьому ринку.

Становище металургії можна було б полегшити, якби дати їм можливість відвантажувати свою продукцію морем. Наразі металургійне лоббі активно просуває тезу, щодо розширення "зернового коридору" на залізну руду та металопродукцію, небезпідставно аргументуючи це тим, що полегшення стану справ у металургів та гірників приведе до покращення стану економіки воюючої України та полегшать становище десятків тисяч українців, котрі працюють в галузі. 

"Зернова угода", котра дозволила безпечно вивозити українську агропродукцію була реалізована за ініціативи ООН та активної участі Туреччини. Головним аргументом, котрий дозволив схилити агресора в особі Кремля до безперешкодного пропуску суден з українською агропродукцією стало  стрімке зростання цін на продовольство, що могло стати причиною голоду в найбідніших країнах насамперед Африки. Тож питання експорту зерна з України було проблемою глобальної продовольчої безпеки, а Кремль пішов на цю угоду насамперед щоб зберегти залишки своєї репутації, котру він втратив головним чином через військову агресію проти України.

Експорт в умовах війни

Президент об’єднання підприємств "Укрметалургпром" Олександр Калєнков каже, що металургійні підприємства зараз завантажені на 15%-20%. Головним чином це зумовлено тим, що виробничі потужності знаходяться недалеко від зони бойових дій, тому складно забезпечити безперебійну та безпечну роботу. При цьому металургійна галузь дуже залежить від експорту та логістики, котра була порушена через бойові дії в Україні та заблоковані морські порти. 

Підприємства вимушені зменшувати обсяги виробництва оскільки альтернативні шляхи для експорту такі як залізниця та автотранспорт не є достатньо ефективним, якщо порівнювати їх з морською логістикою. До того ж альтернативна логістика є доволі дорогою для бізнесу.

Калєнков зазначає, що бізнес зіткнувся з необхідністю перебудови логістичних маршрутів ще до повномасштабної війни. Однак через сухопутні прикордонні переходи  відправлялась лише невелика частина продукції, а 70% металу та руди експортувалося морем. 

У 2021 році гірничо-металургійний комплекс експортував продукції на суму $22 млрд. Зараз, в умовах війни, галузь може експортувати морем продукції на 1 млрд доларів щомісяця, що хоча й менше ніж минулорічні показники, але теж може полегшити становище воюючої України. Для цього треба розблокувати порти, або поширити дію "зернового коридору" на металургію. На думку голови “Укрметалугпрому”, цього можна досягти шляхом переговорів з партнерами України.

"Якщо буде відкритий цей шлях для нашої продукції ми зможемо відновити наш експорт на суму до $1 млрд. Тому в переговорах з західними партнерами це треба підкреслювати. Наші партнери кожного місяця надають Україні гроші, щоб стабілізувати курс валюти, але набагато буде продуктивнішим якраз ці логістичні можливості. І тоді ми зможемо завантажити металургійні виробництва", - говорить Калєнков. 

Разом з цим він вважає перспективним проектом побудову євроколії на частині українських залізничних шляхів. Це дозволить хоча б частково прибрати проблему перевантажень українських вантажів з колії на колію та розширить пропускну спроможність залізниці. 

"Ми розуміємо, що наші європейські партнери зацікавлені в тому, щоб прикордонні переходи були завантажені не тільки на воєнний час, але й після нашої перемоги. І в мене є розуміння, що так може бути. Наприклад, десь третина нашої продукції відправлялось в країни ЄС в довоєнні часи, а зараз це понад 50%. Цей відсоток може зберегтись і після нашої перемоги. Тільки Словаччина, Польща та Чехія споживає більш ніж половина нашої залізорудної сировини. Такі обсяги можуть зберегтись і надалі", - говорить Калєнков. 

Він зазначає, що зараз Росія, попри санкції, продовжує поставляти в Європу залізорудну сировину і чавун. Зараз йдуть активні переговори з ЄС, стосовно того, щоб замістити російську сировину на українську. Але прогресу в данному питанні заважає саме логістика.

"Якщо ми зможемо більше поставляти в ЄС нашої продукції, то це дозволить замінити російську. У нас є всі можливості, щоб поставляти цю продукцію до ЄС. Але вони зараз змушені продовжувати купувати її у РФ тому, що Україна не може задовольнити цей попит", - зауважив Каленков.

Політичний фактор

Керівник проектів в Інституті Чорноморських досліджень Андрій Клименко скептично ставиться до можливості розширення зернової угоди на метал та залізну руду. 

"Я впевнений, що в цій темі бажане видається за здійсненне бажане. Зернова угода здійснилася за єдиної причини - позиції Туреччини та перш за все особистої позиції Ердогана. Ніяка ООН без нього нічого б не зробила. У Ердогана є цілком зрозумілий інтерес - зробити Туреччину лідером ісламського світу. А в Африці є дуже багато мусульман та великі проблеми з продовольством", - розповідає Клименко.

Експерт зазначає, що коли росіяни влаштували триденний демарш щодо зернового коридору, турецька сторона в особі міністра оборони заявила, що незалежно від продовження "зернової угоди" турецькі балкери й надалі будуть ходити за зерном до одеських портів.

"В Росії вміють читати заяви політиків між рядками. Справжнім меседжем тут було нагадування росіянам про 2015 рік, коли турки не вагаючись збили російський військовий літак, що залетів в їх повітряний простір. Я переконаний, що просто розширити “зернову угоду" на метал не вийде. Нам потрібно буде щось пропонувати на торгах, а що? Росіян цікавить перемир'я, але Україна на це не піде. Турки це теж не підтримають, оскільки хліб - це світова гуманітарна політика, а метал - просто бізнес”, -  говорить Клименко.

Він зазначає, що єдиним доступним інструментом для відновлення українського експорту металопродукції морем є військовий шлях. Експерт вважає, що жодного "зернового коридору" не було б якби росіян не вибили з острова Зміїний. Тож металургійний коридор, на думку Клименка, можливий лише в разі звільнення Херсонської області, а саме лівого берега Дніпра, а також та всього узбережжя Дніпровського та Дніпро-Бузького лиманів, перш за все звільнення Кінбургської коси. Окрім цього Україна має мати потужну протиракетну оборону та забезпечити повноцінне прикриття з повітря Миколаєва та Херсону. Однак в такому випадку мова вже йтиме не лише про “металургійний коридор”, а про повноцінне відновлення морської логістики з Одеських портів.

Голова правління центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко вважає, що домовитись про розширення “зернового коридору” на метал та руду є теоретично можливим, але в умовах війни це малоймовірно.

"Теоретично я цього не виключаю, але домовитися про руду та метал буде складніше ніж домовитися про руду. У випадку з “зерновою угодою" Росія отримала можливість експортувати і свою продукцію таку як зерно та добрива. Саме тому вони погодилися на те, щоб Україна експортувала своє зерно з портів. Окрім того, в цьому питанні був і соціально-політичний підтекст - йшлося про зниження ризиків виникнення продовольчих проблем, голоду в країнах котрі розвиваються. Тому в цьому брала участь ООН. А от у ситуації з металом мова йде суто про економіку”, - говорить Фесенко.

Він зазначає, що розширення зернової угоди на метал є можливим при умові, що теперішня війна перейде в більш позиційний формат, до прикладу того, який мала війна на Донбасі до 24 лютого. Однак розширити "зернову угоду" в умовах гострої фази війни яку ми маємо зараз є малоймовірним.