Я хотів би в Україні бачити таку ж економічну політику, яку в США впроваджує Трамп, — Андрій Бродський, "Велта"

Про іноземні інвестиції в українські надра

Один з пунктів "Плану перемоги" президента Володимира Зеленського передбачав інвестиції західних компаній у видобуток корисних копалин в Україні. Раніше ви підтверджували такий інтерес з боку інвесторів. З вами вже хтось обговорював можливість старту спільних проєктів у найближчому майбутньому або ж після закінчення активної фази війни?

— Я кожного дня багато спілкуюся з потенційними інвесторами та партнерами з цього приводу. І можу підтвердити, що такий інтерес є. І він не просто великий, а дуже великий. Дійсно торік була гучна заява з боку президента. Однак закордонні інвестори мали доступ до українських надр і раніше. Проте, наші надра не підготовлені для продажу іноземним гравцям. На практиці це виглядає так: приходьте, купуйте, але що саме ми вам продамо ви подивитесь вже потім.

Ви маєте на увазі невідповідність вітчизняної методики оцінки запасів корисних копалин до міжнародної методики JORC? Про це говорять вже досить давно і Держгеонадра заявляли про наміри розв'язати цю проблему ще у 2021 році. А що їм заважає?

— За моєю оцінкою, щоб перевести запаси, які є на державному балансі у відповідність з кодексом JORC потрібно сотні мільйонів доларів та дуже багато часу. Я, як людина, що понад 20 років працює з вітчизняними органами надрокористування, впевнений що навіть за наявності цих ресурсів державний менеджмент не зможе справитися з цією задачею. Навіть якщо держава виділить мільярд доларів, я не вірю в організаційні можливості наших чиновників.

Вихід лише один —  іноземні партнери будуть змушені покладатися на українських інвесторів, які робитимуть брудну та нудну роботу з підготовки родовищ до розроблення та розвитку.

В нас торік був вдалий кейс з продажу державного підприємства видобувної галузі іноземним інвесторам. Компанію ОГХК купила азербайджанська NEQSOL…

— А хто вам сказав, що це вдалий кейс? Наскільки мені відомо, NEQSOL заплатила за ОГХК $100 млн ще в листопаді, але досі не стала власником активів ОГХК. Вони чекали рішення Антимонопольного комітету ще на початку грудня і чекають його досі. Хоча покупець ще до середини грудня повинен був отримати контроль над компанією та поставити там свій менеджмент. 

Зараз, наскільки мені відомо, в ОГХК одне з підприємств зупинено, а інше працює лише частково. Нічого вдалого, окрім того, що держава отримала купу грошей, я тут не бачу.

Іноземні гравці не зможуть купити окремі ділянки для розробки та видобутку?

— Ділянки зараз купуватимуть лише українські інвестори, які розбираються в українських стандартах ДКЗ та готові ризикувати розраховуючи в майбутньому залучити закордонних інвесторів. Таких гравців на українському ринку, що вірять у критичну сировину, я знаю лише двох. Перший це група Геннадія Буткевича BGV, яка має велику кількість родовищ і фінансову базу, а також "Велта".

Вам вже надходили такі пропозиції про заснування спільного підприємства?

— Так, ми дуже активно ведемо перемовини. Я цим займаюсь щодня. Остання розмова з цього приводу в мене була півтори години до нашої з вами розмови. А після неї в мене також буде відеоконференція з великими гравцями ринку з цього приводу.

Що їх стримує від активних кроків у цьому напрямку?

— Головний фактор — війна та пов'язані з нею ризики. Якщо у вас є гроші, ви ж не купите зараз квартиру в Покровську. Але, коли війна скінчиться і Покровськ залишиться під нашим контролем, може й придбаєте. Це гарне місто, я там бував.

Чому вони тоді цікавляться інвестиціями в Україну?

— В нас ці критичні матеріали є. Не так багато, як розповідають — особисто я не вірю в цифру $12 трлн. Проте ресурс у нас досить непоганий. Ми також маємо досить непогане законодавство з погляду доступу до ресурсів. Я розмовляв з представниками західних компаній, що раніше працювали в Африці. Вони кажуть, що після Африки вже нічого не бояться, тож війна в країні їх не лякає.

До того ж в нас в Україні досить хороші кадри: менеджмент, інженери та технологи. Мені є з чим порівнювати. Коли я тільки починав працювати, то залучав фахівців з Австралії, яка є світовим лідером з видобутку корисних копалин. І я можу констатувати, що наші збагачувальники та гірники мають такий самий професійний рівень як і австралійські фахівці, якщо не кращий. Інвестори це також бачать і це викликає в них інтерес.

Про роботу "Велти" в Україні

Які виробничі результати компанії за 2024 рік? 

— 97 000 тонн ільменітового концентрату, порівняно з довоєнними часами ми знизили виробництво вдвічі, а план який був на 2024 рік на жаль виконаний на 60%. Чому так? Головна причина — стан в українській енергетиці. Минулого року ми в середньому отримували лише 50% від необхідного нам обсягу електроенергії. З такими лімітами працювати було неможливо.

Чи є у вас план Б на випадок майбутніх проблем в енергетиці?

— Ми вже розглядаємо певні можливості та працюємо над проєктуванням рішень, які включатимуть власну генерацію та ВДЕ. Але поки я не готовий це озвучувати. Скажу лише, що це дуже не просто. У нас дуже великі витрати для досягнення енергонезалежності, які починаються з $10 млн.

Який у вас зараз рівень завантаженості підприємства?

— Не більш ніж 50-60%. З 2023 і майже до кінця 2024 року в нас були дві основні проблеми — енергетика та логістика. Значні обсяги ми відвантажували через румунський порт Констанци й рік ми працювали над тим, щоб повернутися до українських портів. Працювали не тільки з портами, але й з іноземними партнерами, щоб вони повірили, що можна завантажитися в Українських портах. І від початку повномасштабної війни лише 29 січня в нас вийшло перше судно завантажене українським ільменітом. Ми впорались з логістикою, але не можемо розв'язати проблему з енергетикою. Крім відключень, варто зауважити, що ціна електроенергії за минулий рік для нас в середньому зросла на 35%, але маємо місяці, де зростання складало майже 100%. Тож якщо раніше у нас вартість електроенергії була третім складником у собівартості кінцевої продукції, то зараз вона вийшла на перше місце.

Які у вас плани на 2025?

— Вони звісно є, але я не знаю як буде з енергетикою. Ми маємо контракти та можемо зараз продати майже все що можна виробити за майбутні півтора року. Але я боюся підписувати контракти, щоб потім не довелося просити вибачення у партнерів за те, що я їх не зміг виконати.

Ви раніше контролювали Лікарівським родовищем титанових руд у 2023 році контроль перейшов до компанії "Декарт Мінералс" з Дніпра. В одному з інтерв'ю ви говорили, що продали це родовище, бо вам потрібні були гроші, але на вашому сайті воно досі вказане, як один з ваших активів. Чому так? 

— В мого партнера були вільні кошти, які він вклав в нашу компанію. Ми розуміємо, що розробкою буде займатися саме наша компанія. Ми з власниками "Декарт Мінералс" зараз активно працюємо над робочим проєктом з розроблення цього родовища і трохи згодом зробимо презентацію.

Крім того, ми вже проєктуємо додаткові потужності, які дозволять нам збільшити видобування ільменіту на базі Лікарівського родовища. Також ми працюємо над розширенням лінійки нашої продукції в Україні.

Яка сума інвестицій передбачена для цих проєктів?

— Я поки не готовий її назвати. Ми над цим працюємо з партнерами та кредиторами.

Бізнес зараз скаржиться на те, що через мобілізацію та виїзд за кордон дуже важко знайти фахівців. Яка у вас зараз ситуація з кадрами? Як з бронюванням персоналу?

— У нас так само багато питань щодо кадрів. Зараз у нас заброньовано 50% персоналу і завтра ми подаємо нові документи на розгляд по критичності. Якщо ми це зробимо, то забронюємо наших людей знову.

Вчора я прочитав, що деякі підприємства через дефіцит кадрів починають завозити людей з Бангладешу. На нескладні роботи можна везти іноземців, а місцевих кваліфікованих працівників бронювати. Ми поки ще не розглядали цього, але я б не виключав такого сценарію.

Про завод в США

Наприкінці серпня ви говорили, що канадська компанія Hatch розпочала проєктування вашого заводу в США. Коли ви плануєте розпочати його будівництво? 

— Ми розраховували, що інвестуємо в підготовку та проєктування цього заводу гроші, які заробимо в Україні. Але через зниження виробництва ми перенесли активне інвестування на незначний проміжок часу.

Крім того, ми вирішили переформатувати цей проєкт. Раніше наш завод в США повинен був виробляти лише порошок для 3D принтингу за нашою технологією. А тепер ми плануємо піти далі та вироблятимемо там кінцеві вироби. Рік тому ми заснували компанію "Велта Медікал", яка виробляє в Україні титанові імпланти. І ми хочемо реалізувати подібний підхід у США. Тож зараз ми міняємо концепцію американського проєкту. Я думаю, що за декілька місяців ми проінвестуємо всю суму, яка необхідна для проєктування та підготовчих робіт. Після цього вже розпочнемо будівництво. Обсяг інвестицій не змінився — $100 млн, а дохідність буде значно більшою, ніж ми планували раніше.

Ви вже визначились з майданчиком для будівництва?

— Так, ми його вибрали. Вже затвердили це з проєктувальником та місцевою владою та отримали пропозиції щодо пільг. Де саме буде завод я не скажу.

В грудні ви отримали лист від Експортно-імпортного банку США щодо намірів прокредитувати вашу компанію на $60 млн для будівництва титанового заводу в США. Як це вам вдалося? Їх не злякало що ви українська компанія?

— Цей проєкт повністю незалежний від нашого українського бізнесу. Завод використовуватиме американську сировину, там будуть працювати громадяни США і підприємство очолить американець. Українськими будуть лише інвестиції, технології та акціонери.

Ми отримали попередню згоду від Ексім-банку США на фінансування цього проєкту в рамках державної програми США, яка спрямована на заміщення імпорту з Китаю. Це зараз державна політика США. Президент Трамп нещодавно написав в соцмережі Х та у промові під час Давоського економічного форуму зазначив, що сприятиме іноземним інвесторам, які будуть виходити на американський ринок та будувати там підприємства шляхом зниження податку. Але тих, хто буде завозити в США продукцію, що вироблена в інших країнах обкладатимуть високими митами. Це політика протекціонізму. Вона дуже жорстка та прагматична. І, як я вважаю, дуже правильна. Мені хотілося б щоб в Україні було так само.

Де ви плануєте знайти ще $40 млн?

— Я впевнений що за декілька місяців ми частину інвестуємо самі, а щодо іншої частини ми зараз ведемо перемовини з американськими компаніями. Це як фінансові компанії, так і гравці на цьому ринку. 

Скільки ви плануєте інвестуєте власних коштів?

— Поки не готовий сказати, бо не до кінця розумію про який обсяг інвестицій вдасться домовитись з американськими інвесторами. Крім того, мені важко прогнозувати виробничі показники наших активів в Україні.

Про позиції росіян на глобальному титановому ринку

Як змінилися позиції росіян на глобальному титановому ринку за три роки повномасштабної війни? Наміри щодо заміщення російського титану були задекларовані ще у 2022 році. Чи вдалося це зробити? 

— Якщо говорити про компанію "ВСМПО-Авісма", то у них все чудово. Вони постачають металевий титан авіагігантам Airbus, Embraer та Bombardier. Для мене було дуже дико, коли я читав, що інтереси російської титанової галузі лобіював особисто президент Франції Емануель Макрон, який дзвонив прем'єр-міністру Канади Джастіну Трюдо, щоб канадська Bombardier купувала саме російський титан. Крім того, у РФ збільшилося виробництво зброї яка також потребує титану. А надлишки вони успішно експортують, бо санкцій щодо російської титанової галузі немає.

В них майже не було власної сировинної бази, через це вони були змушені купувати українську сировину. Як у них зараз з сировинною базою? 

— За моїми даними вони майже розв'язали свої проблеми з сировиною. Вони імпортують її з В'єтнаму, Китаю та Казахстану. Також розробляють два гірничо-збагачувальні комбінати на своїй території. Росіяни поступово нарощують виробництво, прогнозовано, десь у 2027-2028 роках вони будуть незалежні в питанні сировини.