Зброя як венчур: як український defence tech за кілька років дійшов до мільйонних раундів і біржі Nasdaq

Через чотири роки українські та засновані українцями оборонні компанії залучають багатомільйонні міжнародні раунди, а одна з них уже вийшла на Nasdaq. Водночас порахувати цей ринок одним показником неможливо: гранти, інвестиції у капітал, кошти самих фондів та біржові розміщення є різними видами фінансування.

Delo.ua простежило, як сформувався ринок приватного капіталу для українського defence tech, хто ризикнув інвестувати першим і які технології отримують найбільші чеки.

• Від власних коштів до перших спеціалізованих фондів
• Держава й акселератори підготували компанії до інвестицій
• Від $200 тис. до понад $57 млн за два роки
• Іноземні структури ускладнили підрахунок 2026 року
• У які технології йдуть найбільші кошти
• Потужності на $50–55 млрд: хто забезпечить замовлення

Від власних коштів до перших спеціалізованих фондів

На початку вторгнення венчурного ринку defence tech майже не існувало. Нові виробники оплачували перші партії власними коштами, передоплатами за контрактами та волонтерською допомогою. Цього вистачало, щоб закрити конкретну потребу підрозділу, але не для довгострокового планування, найму команди чи запуску виробничої лінії.

Інвестор мав прийняти одразу кілька ризиків: обстріли, перебої з компонентами й логістикою, залежність компанії від державних замовлень та незрозумілий механізм виходу з інвестиції.

Одним із перших системних приватних інвесторів став колишній банкір JPMorgan і Deutsche Bank Роман Сульжик. Наприкінці 2022 року він разом з Олексієм Комліченком і Тарасом Жаруном створив Resist.UA. 

Комліченко зосередився на пошуку угод, залученні капіталу й оцінюванні команд, а Сульжик приніс досвід міжнародних фінансів. Він пояснював свою мотивацію бажанням перетворити волонтерські розробки на компанії, які зможуть експортувати продукцію, наймати ветеранів і стати основою нового промислового сектору.

Держава й акселератори підготували компанії до інвестицій

У квітні 2023 року Мінцифри, Міноборони, Генштаб ЗСУ, РНБО, Мінекономіки та Мінстратегпром спільно запустили кластер Brave1. Він поєднав експертне оцінювання розробок, гранти, випробування та контакт із потенційним замовником.

Brave1 не є класичним венчурним фондом: кластер надає безповоротні гранти й не отримує часток у компаніях. Для приватного інвестора його робота зменшила частину ризиків, оскільки команда могла спочатку створити прототип, перевірити його й отримати відгуки військових.

Одним із перших великих іноземних інвесторів став колишній генеральний директор Google Ерік Шмідт. Він та інші партнери вклали понад $10 млн у D3 — Dare to Defend Democracy, запущений улітку 2023 року. Інвестиційну роботу фонду очолили керівна партнерка Евелін Бучацький та партнер Антон Верховодов. Шмідта зацікавили масштаб застосування дронів і штучного інтелекту, постійний зворотний зв'язок із фронту та короткі цикли вдосконалення продуктів.

Паралельно виникли акселератори. Створений Sigma Software Labs, Київською школою економіки та Buntar Aerospace Defence Builder почав готувати команди до випробувань, масштабування та переговорів із фондами. 

Його запускали співзасновники Buntar Aerospace Іван Каунов і Катерина Безсудна. Каунов поєднав досвід технологічного підприємництва зі службою у ЗСУ та роботою з розвідувальними дронами, а Безсудна — досвід Brave1, операційного управління і взаємодії з інвесторами.

У 2024 році до галузі почав заходити капітал українських технологічних підприємців. Співзасновники Uklon Дмитро Дубровський, Сергій Смусь, Вікторія Дубровська та Віталій Дятленко створили фонд Nezlamni обсягом $2 млн, який фінансували власними коштами. Їхньою першою публічною інвестицією в оборонні технології стали $200 тис. у Buntar Aerospace.

Назвати одну людину беззаперечно першим інвестором галузі неможливо: значна частина ранніх вкладень залишалася непублічною. Проте саме банкіри, IT-підприємці та іноземні технологічні інвестори створили перший професійний капітал для команд, які раніше залежали від власних коштів і волонтерів.

Від $200 тис. до понад $57 млн за два роки

За вибіркою PitchBook, яка охоплює публічно розкриті інвестиції в капітал компаній, у 2023 році український defence tech залучив $0,2 млн у шести раундах. У 2024-му показник зріс майже у 190 разів — до $37,9 млн у 20 угодах.

Ця статистика не суперечить сумі понад $10 млн, вкладеній у D3: у першому випадку йдеться про угоди безпосередньо з компаніями, у другому — про капітал самого фонду, який інвестується поступово.

У 2025 році обсяг розкритого венчурного фінансування збільшився ще на 51% — до $57,2 млн у 28 угодах. За ширшою оцінкою KSE Institute, разом із грантами компанії та стартапи отримали близько $129 млн. Різниця пояснюється методологією: PitchBook враховує розкриті інвестиції у капітал, тоді як KSE додає грантове фінансування.

Найбільшим публічним раундом 2025 року став раунд на $15 млн для Swarmer. Заснована Сергієм Купрієнком та Алексом Фінком компанія створює програмне забезпечення для автономної координації груп безпілотників.

Виробник наземних роботизованих систем Tencore, співзасновником і директором якого є Максим Васильченко, залучив $3,74 млн від MITS Capital. Васильченко наголошував, що шукав не лише гроші, а й партнера, готового зберегти продукт та інтелектуальну власність в Україні. Заснована Євгеном Жебком та Антоном Гетманом українсько-естонська Teletactica отримала $1,5 млн на масштабування захищених систем зв'язку.

Міжнародний капітал надходив і опосередковано. Данський експортно-інвестиційний фонд EIFO вклав $5 млн у D3, збільшивши ресурс фонду для майбутніх угод. Ця сума не надійшла українським виробникам одномоментно.

Іноземні структури ускладнили підрахунок 2026 року

За перше півріччя 2026 року PitchBook нарахував $18 млн розкритих інвестицій у капітал безпосередньо українських defence tech-компаній. Це 31,5% показника за весь 2025 рік, тому твердження, що зіставні інвестиції вже перевищили торішні, не підтверджується.

Однак дедалі більше команд залучають гроші через іноземні юридичні особи. За підрахунком Delo.ua, публічно розкриті від початку року до середини липня угоди українських та заснованих українцями компаній сягнули щонайменше $64,6 млн і €9,2 млн. До підсумку не входять гранти, IPO, нерозкриті угоди й капітал, залучений самими фондами.

Найбільшим став раунд UFORCE на $50 млн. Компанію заснували українсько-американський IT-підприємець Олег Рогинський, засновник People.ai та Freedom Fund, і колишній прем'єр-міністр України Олексій Гончарук, який нині очолює раду директорів UFORCE. Водночас британський реєстр фіксує двох українських осіб із істотною часткою — від 25% до 50% кожна, але не розкриває їхніх імен. Тому стверджувати, як саме між засновниками та інвесторами розподілено капітал, некоректно. Раунд очолили Lakestar і Shield Capital; також серед інвесторів згадувалася Ballistic Ventures.

Французьку Alta Ares у 2024 році заснував Адрієн Кантер — нинішній президент і CEO компанії. Його офіційно називають співзасновником, а в юридичній інформації Alta Ares він вказаний як президент компанії. Повна структура акціонерів також не публічна. У раунді на €50 млн лід-інвестором стала Air Street Capital, до якої долучилися Cherry Ventures, OTB Ventures і Harpoon Ventures; розміри їхніх часток не розкривали.

Alta Ares має виробництво у Франції та Україні, але зараховувати весь її раунд до українського ринку некоректно, тому він не потрапив до підсумку Delo.ua.

Ще один окремий випадок — Swarmer. Після венчурного раунду 2025 року компанія у березні 2026-го першою з української екосистеми defence tech провела IPO на Nasdaq. Після реалізації опціону андеррайтера її валові надходження становили $17,25 млн. IPO не є венчурним раундом, тому ця сума також не входить до наведеного підрахунку. Swarmer Inc. зареєстрована у штаті Делавер.

У які технології йдуть найбільші кошти

Найбільше приватного капіталу отримують рішення, які можна швидко вдосконалювати, перевіряти на фронті й масштабувати на різних платформах.

• Штучний інтелект, машинний зір і автономність. Swarmer, Farsight Vision і NORDA Dynamics створюють рішення для координації безпілотників, аналізу даних та навігації без GPS.
• Захищений зв'язок. Модеми, антени й системи передавання даних Teletactica можуть працювати у повітряних, наземних і морських роботизованих комплексах.
• Дрони та наземна робототехніка. Раунди Buntar Aerospace і Tencore показують, що капітал заходить і в апаратне виробництво, хоча воно потребує більших запасів компонентів, виробничих ліній та обігових коштів.
• ППО і перехоплювачі. Інвестиція в Alta Ares відображає попит на дешевші засоби протидії дронам, сенсори й edge AI — алгоритми, які працюють безпосередньо на пристрої.

Програмне забезпечення приваблює фонди коротшим циклом розробки та можливістю продавати продукт різним виробникам. Апаратні компанії потребують більше капіталу до появи стабільної виручки, але саме вони визначатимуть, чи зможе український defence tech перетворитися з екосистеми розробників на промислову галузь.

Потужності на $50–55 млрд: хто забезпечить замовлення

У лютому 2026 року Міноборони оцінило виробничі спроможності українського ОПК у $50 млрд на рік, а РНБО наводила орієнтир у $55 млрд. Це не фактичний виторг, а потенційна вартість продукції, яку підприємства здатні виготовити за наявності замовлень, компонентів та обігового капіталу.

KSE Institute оцінює обсяг ринку оборонних технологій у 2025 році у $6,8 млрд. Із них $6,3 млрд припадало на БпЛА, $252 млн — на наземні роботизовані комплекси, $220 млн — на системи РЕБ. Порівнювати цей показник із потужностями всього ОПК напряму не можна: вони мають різне охоплення.

Основним джерелом виручки для виробників залишаються державні та міжнародні закупівлі. Через Ukraine Support Loan ЄС може надати до €28,3 млрд у 2026 році на підтримку оборонно-промислових спроможностей України. Не всі ці кошти отримають українські підприємства, але навіть частина програми може створити замовлення, незрівнянні з обсягом приватних раундів.

Контракт оплачує продукцію і формує виручку, грант фінансує розробку без передачі частки, кредит потрібно повернути, а венчурний інвестор зазвичай отримує частку або право на неї в майбутньому. Тому приватний капітал не замінить державного замовника і не забезпечить завантаження потужностей у десятки мільярдів доларів.

Його роль інша: профінансувати ризик до великого контракту, допомогти команді налагодити управління, захистити технологію та вийти на зовнішні ринки. Наступне випробування для галузі — не лише залучити більше грошей, а й залишити в Україні інженерні команди, виробництво, податки та інтелектуальну власність.