"Держава захищається від шахрайства, тому отримати 15 мільйонів за загиблого непросто", - адвокат Роман Лихачов

Родини українських військових, які загинули під час захисту Батьківщини, можуть отримати 15 мільйонів гривень грошової допомоги від держави. Проте своє право на виплату за загиблого багатьом доводиться відстоювати в суді у той час, коли судова практика війни ще не напрацьована.

Про найбільш поширені проблеми для військовослужбовців та родин Delo.ua розповів юрист Центру надання підтримки ветеранам і їхнім родинам Роман Лихачов.

Коли призначається одноразова виплата за загиблого, а в яких випадках - ні?

- 15 мільйонів гривень одноразово виплачується лише у разі загибелі військовослужбовця під час захисту Батьківщини, проте цей факт ще має бути встановлений військово-лікарською комісією. 

Найочевидніші підстави для отримання висновку про захист Батьківщини - це смерть в результаті обстрілу, штурму ворожих позицій, кульових, осколкових поранень, отриманих безпосередньо в бою.

Також у законі зазначається, що виплати призначають, якщо військовослужбовець помер від захворювання чи каліцтва, отриманого, захищаючи країну. 

Це означає, що усі інші випадки не підпадають під виплати за загиблого. Якщо просто військовий проходить службу - стоїть в наряді, схопило серце і помер, тоді родина не може претендувати на 15 мільйонів гривень. Те саме стосується побутових смертельних випадків у армії, смерті від хронічних хвороб, самострілів, алкогольного отруєння чи самогубства.

Є багато спірних питань, хто має право на одноразову грошову допомогу 15 млн.

- Після повномасштабного вторгнення РФ в Україні постановою Кабінетів міністрів №168 суттєво звузили коло осіб, хто претендує на одноразову виплату.

Сьогодні у першу чергу претендують на виплати: батьки, один з подружжя, якщо він не одружився вдруге, діти, що не досягли повноліття, або продовжують навчання після 18 років та інші особи, що перебувають на утриманні загиблого.

Винятки становлять громадяни Росії та Білорусі, або особи, засуджені за державну зраду, колаборантство. 

Якщо раніше основним визначенням для держави для отримання виплати за загиблого був факт спільного проживання, то згідно зі змінами в законодавство 2022 року основним визначенням є доведення факту утримання. Якщо це доведено судом, тоді особа може претендувати на виплати.

Але факт утримання ще треба довести? Наскільки це важко зробити?

- Для певного кола отримувачів нічого не треба доводити - діти до 18 років, батьки, дружина. Інші особи, наприклад пасинок, падчерка, які не записані як рідні діти, хоча були на утриманні, по них треба буде безпосередньо проводити доведення і встановлювати цей факт у судовому порядку.

З таким запитом до нас, наприклад, звернулась 19-річна дівчина. Батько загинув, матері немає. Але вона не може претендувати на цю допомогу, тому що їй більше 18 років. Формально вона незаміжня, весь час перебувала на утриманні батька, він нею опікувався. Але законодавство каже, що тепер їй треба йти до суду і доводити факт утримання. Судова практика досить різна щодо подібних випадків.

Цивільним дружинам також треба доводити факт утримання у суді. Йдеться і про спільне проживання, шлюбні стосунки, те, що утримання військовослужбовця було для цивільної дружини єдиним способом існування. 

Наприклад, коли звертається цивільна дружина, ми радимо долучати до справи чеки, які що пересилав військовий, докази спільного проживання, довідки, фотографії. Часто як доказ я беру справи військовослужбовців. Навіть неодружені вказують у особовій справі: проживаю в партнерстві з жінкою і її дані. Бо справді важко зібрати докази. Окрім того, сума чимала, тож часто виникають конфлікти між цивільною і колишньою дружинами чи батьками, починаються судові спори на роки. 

Йдеться про 15 мільйонів - це значні державні кошти. Держава захищається законодавством від неправомірного отримання допомоги, саме тому й змінено ключовий момент - доведення факту утримання.  Для отримання спадщини, наприклад,  визнання лише факту спільного проживання достатньо, а для виплати за загиблого - ні.

Логіка закону така: держава не просто дає кошти всім членам родини, а робить компенсацію за загиблого - за його обов'язки перед родиною, яку він мав утримувати. 

Тому суд намагатиметься перевірити, чи це не спроба шахрайства, адже на початку війни було чимало випадків намагання визнати себе цивільними дружинами, щоб отримати виплати за загиблого, хоча вони в фактичних сімейних відносинах не перебували.

Ще один інструмент захисту держави - долучення до процесу виплат Міноборони. Навіть якщо справа вирішена на рівні райсуду, міністерство пише скаргу, відкриває спір, скасовується рішення першої інстанції і розгляд починається в адміністративному порядку. Далі виникають свої проблеми через відсутність судової практики.   

Такі справи затягуються надовго, адже подібної процедури визнання проживання і утримання за участі держоргану раніше не було. І довести це дуже непросто. 

Тому часто у військових частинах проводять бесіди з військовослужбовцями, щоб вони одружувалися і оформляли відносини, бо далі буде досить важко їхнім цивільним дружинам і дітям щось отримувати.

Які існують складні кейси з виплатою на дітей і як їх вирішувати?

- Найбільше проблем виникає у справах, де фігурують діти з не оформленим батьківством. Часто буває, що цивільна дружина записується як одинока мати, щоб отримувати соціальні пільги від держави. Про батька не заявляють, хоча фактично разом проживали і це його дитина. Тепер доводиться визнавати родинні зв'язки з батьком. Таких судових випадків багато. 

У мене є справа, коли батьки не перебували в шлюбі, тато загинув, а дитина народилась через 5 місяців. Тут довести батьківство складно, бо тіло загиблого перебуває на тимчасово окупованій території, провести експертизу ДНК не можемо. Таких справ також чимало.

Наскільки складна процедура виплати і чому багато справ застрягають у судах?

- Рідні, або особи, які претендують на виплати, звертаються до територіального центру комплектування (ТЦК) з необхідним пакетом документів. Зокрема, надають дані про родинні зв'язки, паспортні дані, ідентифікаційний код. Крім того, ТЦК або родичі самостійно витребовують у військовій частині документи щодо загибелі військовослужбовця. 

Членам родини мають надати також витяг з наказу про виключення загиблого зі списку особового складу частини, витяг з особової справи про склад сім’ї, документ про причини смерті. Далі призначається військово-лікарська комісія, яка також пов'язує загибель з захистом батьківщини і вже проводяться інші дії.

В ідеалі особа, що претендує на допомогу, подає до ТЦК документи, включно з судово-медичною експертизою. Далі надсилаються пакети документів районним центрам комплектування, обласним, які направляють документи в Міноборони, протокольно ухвалюються рішення про виплату цих сум і кошти починають частинами надходити.

Основна частина виплат проводиться без суду - це стосується батьків, дітей і дружин. Усі інші особи по утриманню вирішують питання в судовому порядку. Таких справ у 2022 році було тисячі. Зараз їх менше, бо більшість військових почали узаконювати свої стосунки, тому що розуміють біду з оформленням виплат. Тим більше, що такі справи можуть тривати і рік-півтора. Скористатись правом на виплату після смерті військовослужбовця можна протягом трьох років.

Якщо у військового немає ні батьків, ні дружини, ні дітей - хто отримує виплату?

- Ніхто не отримає ці кошти. Можлива також ситуація, коли військовослужбовець розлучився, діти повнолітні, не навчаються, не є особами з інвалідністю - тоді також за законом на кошти вже ніхто не може претендувати, якщо немає іншого особистого розпорядження. 

У нас була справа з двома хлопцями. У них батьки померли, старший брат воював і загинув, молодший не може отримати компенсацію за нього.

В ідеалі військовослужбовець мав би написати заповіт. В Україні наприкінці березня почала діяти норма, що надається право військовослужбовцям писати особисте розпорядження щодо виплат. 28 грудня 2023 року президент підписав Закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги”, який визначає, що військовослужбовець чи резервіст, призваний на збори чи для проходження служби у військовому резерві, має право скласти особисте розпорядження на випадок своєї загибелі про виплату одноразової грошової допомоги особам за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках. 

Проте зараз механізм лише починає працювати: закон нещодавно набув чинності. Побачимо, як буде  на практиці.

Таке розпорядження має бути письмовим, у довільній формі. Заповіт засвідчує нотаріус або командир військової частини та в подальшому воно зберігається в ТЦК та СП за місцем реєстрації або призову.

Незалежно від змісту особистого розпорядження право на одноразову грошову допомогу мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова та непрацездатні батьки загиблого в розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них за відсутності особистого розпорядження. 

У випадку розпорядження допомога виплачується вказаним особам у частці, яка у ньому визначена. Проте малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти загиблого, непрацездатна вдова, непрацездатні батьки отримують незалежно від змісту заповіту половину частки, яка належала б кожному з них у разі виплати допомоги без особистого розпорядження.

Не мають права на одноразову грошову допомогу батьки та повнолітні діти (в тому числі усиновлені), які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання загиблого. Однак, така обставина має бути встановлена судом.

Крім цього, не мають права на допомогу особи, які умисно позбавили життя чи вчинили замах на особу, що має право на виплату.

Які, на вашу думку, слабкі місці в системі виплат за загиблого?

- У першу чергу я вважаю, що військовим треба дати самим право розпоряджатися більшістю цих коштів на власний розсуд. Бо досить багато ситуацій, коли наприклад, батько взагалі ніколи не цікавився вихованням дитини, а мати не хотіла позбавляти батьківських прав, а тепер син загинув і він з’являється і хоче отримувати частину виплати - 5 млн. Зараз намагаються це робити через заповіт, але є багато питань. На жаль, усунути певних осіб від частки майже неможливо. 

Наприклад, зависають справи, де претендують на виплати батько та матір, які перебувають на окупованій території і вже отримали російське громадянство. Син воював на українському боці, а на батьків з російськими паспортами зарезервована частка. Дружина, яка теж претендує на виплати, не може довести їхнє громадянство РФ і зарезервовані кошти зависають.

Або навпаки - батьки кудись виїхали, не хочуть отримувати виплат, але й відмову не  пишуть. І ця частка залишається зарезервованою.

Окрім того, минуло лише два роки, наразі ще не напрацьована судова практика війни. Кейси з виплатами важко вирішуються в судах тому що вони, по-перше, стосуються великої грошової суми для держави, по-друге, досі не зрозуміло, до якої юрисдикції їх відносити. Спочатку була позиція Верховного Суду розглядати ці справи в цивільному порядку, потім в адміністративному, далі знов рішення змінилось. 

Заявників фактично водять по колу. Поки що ми бачимо часто протилежні рішення.Трапляється, що суд по зверненню цивільних дружин закриває справу і пише - звертайтесь в адміністративному порядку. Ми починаємо оскаржувати, суд відправляє назад - оскаржуйте в цивільному порядку. Тобто наразі дуже мало часу пройшло, щоб була ухвалена чітка система рішень, від якої можна відштовхуватись.

Що потрібно зробити військовому, щоб запобігти судовим тяганинам у разі смерті?

- Усім військовослужбовцям варто узаконити свої стосунки. Я раджу навести лад у сімейних відносинах, усе оформити - і щодо дітей, і щодо дружини, і щодо батьків.

Іноді буває, що у когось із рідних є банальні орфографічні помилки в документах (у прізвищі чи дні народженні), які з’явились ще в радянські часи. Раніше на це ніхто не звертав увагу або махнули рукою, зараз доведеться судитися за одну букву.