Мінкульт визнав обряд засівання з конем на Тернопільщині елементом культурної спадщини України

Мінкульт визнав обряд засівання з конем на Тернопільщині елементом культурної спадщини України
Фото: сайт Мінкульту

Міністерство культури та інформаційної політики розширило Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України, додавши до нього один новий елемент. Як повідомляє відомство, відповідний наказ міністр Олександр Ткаченко підписав ще 24 жовтня.

Ми продовжуємо воювати з окупантом на інформаційному фронті, надаючи виключно перевірену інформацію та аналітику.
Війна позбавила нас можливості заробляти, просимо Вашої підтримки.
Підтримати delo.ua

Мова йде про давній обряд засівання з конем, який практикується у ніч з 13 на 14 січня у селі Вістря Коропецької громади Чортківського району Тернопільської області.

"Новорічне дійство провадить молодь. У ньому беруть участь колядники, засівальники, поводир коня, музики, усіх понад 20 осіб. Для здійснення обряду вибирають об’їждженого і красивого коня. За день до свята його привчають ходити по сходах, аби вміло заходив у домівки. Призвичаюють і до музики – спершу тихої, а потім гучної. Щоб кінь був смирнішим, підгодовують зерном та цукром", - описують в Мінкульті.

Учасники розподіляють між собою ролі посівальників, віншувальників і поводиря коня. Для коня парубки плетуть вінок, переважно з гілок туї, кетягів калини чи горобини, і прикрашають паперовими квітами, колоссям пшениці.

Зрання 13 січня парубки чистять, миють коня, прикрашають квітами, накидають на нього покривало, на шию чіпають хомут із дзвіночками, на голову – обрукєнку (уздечку), а також зав’язують хустку та одягають вінок із новорічними гірляндами. Водночас грають музики, колядують.

Фото: сайт Мінкульту

"Опівночі парубки вирушають по селу. Ходять по тих оселях, де є незаміжні дівчата на виданні. У ватазі завжди є парубки, яким подобаються дівчата з тих осель, до яких вони ходять засівати. Під вікном музики грають марш. Дівчина запрошує колядників до хати. Першим заходить посівальник з торбиною через плече, у якій зерно, цукерки, горіхи, гроші й засіває. За ним – колядники, а поводир заводить коня", - вказується в описі.

Під час колядування та віншування дівчина, поводир та господар оселі годують коня заздалегідь приготованим сіном, зерном та калачем. Опісля, коли коня виводять із світлиці, музиканти грають два танці ‒ вальс і польку (або фокстрот).

Хлопець із ватаги, якому до вподоби незаміжня дівчина, запрошує її до танцю. Потім парубок веде дівчину на подвір’я, садить на коня і разом вони виїжджають за ворота. Це символізує, що невдовзі дівчина вийде заміж і покине батьківську домівку.

Обряд засівання з конем у селі Вістря триває аж до ранку, допоки його учасники не обійдуть оселі всіх дівчат-виданиць. Також вони вступають до сільської ради та крамниць, але коня не заводять.

"Наостанок йдуть до церкви. Святкові богослужіння на Василя у Вістрі розпочинаються тільки після того, як парубки засіють і заколядують в обох храмах. А ввечері молодь забавляється у сільському клубі. Існує повір’я: якщо кінь у хаті наслідить, то дівчина того ж таки року неодмінно вийде заміж", - зазначають у Мінкульті.

У відомстві додають, що частину "засіяних" коштів передають на потреби церкви. При цьому там підкреслюють, що обряд засівання з конем продовжували відтворювати навіть за радянської влади, під час заборони.