НБУ курс:

USD

41,19

--0,03

EUR

45,43

--0,09

Готівковий курс:

USD

41,49

41,43

EUR

45,80

45,65

Названо головну причину, через яку ніяк не вдається продати Білгород-Дністровський морпорт

Білгород-Дністровський морпорт
Фото: Facebook/bdcseaport

Суттєвими причинами, через які бізнес визначає купівлю Білгород-Дністровського морського торговельного порту ризиковою, є вкрай негативний стан майна і об’єктів, які залишаються на балансі держави, головним чином Адміністрації морпортів України. Про це розповіла на своїй сторінці у Facebook директорка порту Оксана Кіктенко.

Вона наголосила, що в розумінні закону не продається не порт, а лише майно державної стивідорної компанії, можливості роботи якої напряму залежать від доступу та працездатності стратегічно важливих державних об’єктів - підхідних каналів, причалів та мосту, що розташований над каналом.

За словами Кіктенко, на сьогодні підхідний канал має фактичну глибину 1,9 метра (при паспортних 5,5 метра), і вже чотири роки її підприємство веде переговори з АМПУ щодо необхідності відновлення необхідних глибин, що дозволить відновити судозахід.

"Два роки навіть проводились днопоглиблювальні роботи, проте дивним збігом показники глибин стали гіршими, ніж до початку робіт. На всі наші запити АМПУ не дає будь-яких гарантій та термінів відновлення необхідних глибин", - заявляє вона.

Керівниця порту підкреслює, що позиція Адміністрації морпортів протирічить нормам законодавства, оскільки відповідно до Правил технічної експлуатації портових гідротехнічних споруд підхідні канали й портові акваторії повинні підтримуватись у габаритах, встановлених паспортом, за замовчуванням.

"Зазначена проблема з підхідним каналом Білгород-Дністровського порту з’явилась не на тлі воєнних дій, а існує вже 11 років - з моменту передачі каналу в АМПУ. З 2013 року найбільша глибина каналу сягала 3,5 метрів, що говорить про вкрай неефективне управління адміністрацією морських портів саме цим об’єктом", - вказала вона.

Таким чином, наголошує Кіктенко, придбавши цей об’єкт, у бізнесу є великі ризики просто заморозити вкладені кошти на невизначений термін. Варіантом вирішення цієї проблеми вона бачить прийняття закону, який би передбачав можливість отримати в концесію підхідні канали порту з умовами утримання його в належному стані та сплати концесійних платежів державі. Проєкт такого документу, за словами директорки порту, вже розроблено.

В свою чергу, нарікань чи претензій саме до майнового комплексу БДМТП чи об’єктів, які входять до його складу, немає. Як заявляє очільниця підприємства, всі інтересанти, які вивчали його, відзначали задовільний стан, раціональне розміщення виробничих підрозділів, наявність необхідного обладнання для роботи та компетентного персоналу.

Про Білгород-Дністровський морпорт

Нагадаємо, що Білгород-Дністровський морпорт вже 11 разів намагалися продати на аукціоні, однак через відсутність інтересу з боку потенційних покупців це так і не відбулося.

Зазначимо, що єдиний майновий комплекс порту розташовано на території площею 64,4 га. Він складається з 59 га основної виробничої території порту в Білгороді-Дністровському та 5,4 га території портового пункту Бугаз, розташованого в селищі Затока. Загальна площа будівель становить 31,3 тисячі квадратних метрів.

Порт спеціалізується на перевантаженні лісових, сипучих, будівельних та зернових вантажів, а також залізорудних окатків та металопродукції. Перевалка здійснюється як з сухопутних видів транспорту на морські судна, так і у зворотному напрямку.

Підприємство має розвинену інфраструктуру, власні залізничні колії, а також інженерні мережі: водопровід, теплотрасу, кабельні лінії 0,4 кВт та високовольтні лінії потужністю 10 кВт.

Захід суден здійснюється підхідним каналом морської частини Дністровсько-Цареградського гирла довжиною 1,5 км і Дністровсько-Лиманської частини довжиною 14,5 км.

Через Дністровсько-Цареградське гирло перекинуто автомобільно-залізничний міст, який з квітня 2022 року неодноразово пошкоджувався внаслідок атак з боку російської армії і наразі не функціонує. Він був єдиним шляхом, що безпосередньо сполучав південну частину Одеської області з рештою території України.