Газопроводи України хочуть заповнювати біогазом. Потенціал є де брати інвестиції?

Газопровід "Північний потік-2" вже майже готовий і мало хто сумнівається , що його буде запущено. Поки що США ведуть переговори з Німеччиною щодо добудови скандального газопроводу, Україна вже підраховує збитки. Але виправити ситуацію може виробництво власного біогазу — потенціал в Україні є більш ніж достатнім, щоб покрити хоча б внутрішні потреби.

Крім різних політичних ризиків, добудова "Північного потоку-2" означає для України також втрату транзиту. Фактично Росія вже планомірно знижує транзит газу через Україну, і найімовірніше транзитний контракт, підписаний з "Газпромом" наприкінці 2019 року, стане для України останнім.

Україна не лише втратить $3 млрд на рік , а й буде змушена щось робити зі своєю ГТС, яка будувалася ще за часів СРСР і є частиною розподільчої системи газу. Низький тиск газу в трубі робить вміст газотранспортної системи невигідним і її оператору доведеться або її оптимізувати, або шукати їй інше застосування. Швидше за все, частина української ГТС все ж таки буде розібрана, оскільки Україна споживає лише 30 млрд куб. м газу на рік, а ГТС призначено для транспортування 130 млрд куб. м.

На тлі розвитку зелених технологій та переходу Заходу на зелену енергетику з'являються нові ідеї використання української ГТС, наприклад, транспортування водню, який вважають одним із найперспективніших джерел енергії. Оператор ГТС вже навіть уклав з Європейським банком реконструкції та розвитку угоду про співпрацю у просуванні розробки та використання низьковуглецевого водню в Україні.

Найперспективнішим джерелом зеленої енергії в українських реаліях є біогаз. В Україні величезні площі сільськогосподарських земель та розвинений аграрний сектор, навколо якого сформувалася своя екосистема . Тому цілком логічно, що з відходів с/г виробництва, а також іншої аграрної сировини можна було б виробляти 7,8 млрд куб. м біогазу, щоб використовувати його в промисловості та експортувати до країн Європейського Союзу, не сплачуючи вуглецевий податок. Або цей газ можна було б постачати через українську ГТС споживачам до Європи.

Біометан — це той самий природний газ, але дешевший

Генеральний директор Оператора ГТС Сергій Макогон вважає, що Україні варто почати з доступних технологій і не чекати, доки збільшаться обсяги виробництва інших відновлюваних газів, зокрема зеленого водню.

"Біометан - це той же метан, але отриманий не з газових родовищ, а утворений у процесі метанового бродіння біомаси або біовідходів, твердих і рідких органічних відходів. Цей вид палива екологічніший за бензин або дизель і значно доступніший за інші відновлювані джерела енергії. Крім того, використання існуючої газової інфраструктури пропонує економічно ефективне рішення для споживачів", - каже Макогон.

За його словами, Україна може запропонувати найдешевшу сировину для виробництва біометану. Вартість біогазових проектів – приблизно 2,5-3 тис. євро на 1 кВт електричної потужності. Аналогічні інвестиції потрібні й у біометановий завод із системою очищення біогазу від СО2.

На думку Макогона, їх будуватимуть насамперед вітчизняні інвестори, так чи інакше пов'язані із сільським господарством. Також ними можуть зацікавитись енергетичні компанії, які домовляться з власниками сировини.

При цьому в прес-службі оператора ГТС зазначають, що біометан за своїми фізико-технічними характеристиками відповідає нормативно-правовим актам природного газу. Тому існуючі виробники біометану за умови приведення отриманого біогазу у відповідність до вимог стандартів мають право на безперешкодний доступ до ГТС.

Водночас там зазначають, що біометан поки що складно відрізнити юридично від природного газу, тобто він не матиме відповідних гарантій походження, а це перешкоджатиме проведенню торгових операцій. Все має виправити законопроект №5464, який створить необхідні правові умови для виробництва, експорту та торгівлі біометаном (наразі розглядається профільним комітетом. — Delo.ua).

"Потенціал виробництва біометану в Україні становить 7,8 млрд куб. м на рік, що може покрити майже 25% поточних потреб країни в природному газі. Станом на кінець 2020 року в Україні діяло 68 промислових біогазових станцій, які, за даними Біоенергетичної асоціації України, сумарно виробили 230 млн. куб. м. Ці станції не підключені до ГТС або ГРМ", - кажуть у прес-службі Оператора ГТС.

Також там зазначають, що найбільші виробники біогазу готові інвестувати у розвиток виробництва за умови створення відповідних правових та технічних умов. А інтерес великих європейських енергетичних гравців створює необхідні економічні стимули для потенційних вітчизняних виробників, для яких відкривається можливість експорту біометану на ринок ЄС.

Як в Україні вже заміняють природний газ біометаном

Заступник голови правління агрохолдингу МХП Олександр Домбровський, який також є президентом компанії "МХП Еко Енерджі", каже, що компанія експлуатує два біогазові комплекси.

У 2013 році було запущено "Орель-Лідер" потужністю 5,5 мВт, а в грудні 2019-го МХП ввів в експлуатацію біогазовий комплекс "Біогаз Ладижин" потужністю 12 мВт. В даний час МХП виробляє електро- та теплову енергію з відходів птахівництва.

Однак після того, як у компанії навчилися виробляти біогаз, у МХП дійшли розуміння, що можуть робити і біометан, який за своїми характеристиками не поступається природному газу.

Також компанія зацікавлена у розвитку технології біологічної метанізації зеленого водню, що дозволить підвищити ефективність біогазових установок, а також суттєво збільшити обсяги виробництва чистої енергії.

"Загальний потенціал заміщення імпортного природного газу українським біометаном становить близько 8 млрд куб. м на рік. Але якщо говорити про біометани, зелений водень, синтез технологій, то ця цифра збільшиться. У 2019 році ми імпортували енергетичних ресурсів (вугілля, нафта, дизпаливо, бензин, ядерне паливо) на $15 млрд. Ці гроші взяті з української економіки і фактично інвестовані в економіки інших країн Уявіть, що ми стали енергетично незалежними і нам не потрібно платити ці мільярди. високій ціні, щоб скорочувати викиди CO2 та отримувати екологічну вигоду. Це вже стає потужним експортним ресурсом і не впливає на підвищення цін на енергоресурси на внутрішньому ринку України", - каже Домбровський.

Дуже дорого для України

Оптимізм щодо швидкого розвитку цієї галузі в Україні не поділяє фундатор консалтингової компанії EXPRO Consulting Геннадій Кобаль. За його словами, головним стримуючим фактором у цьому питанні буде економіка.

"При виробництві біометану вміст метану в газовій суміші становить 60-70%. Щоб закачати цей газ у ГТС частку метану в ньому потрібно довести до 90%. Очищення і є найдорожчою витратою у структурі виробництва біогазу", - говорить Кобаль.

За його словами, на виході такий газ коштуватиме 600-700 дол. за тис. куб. м. Це дорожче за нинішню рекордно високу ціну на газ, тому мало хто захоче будувати дорогі біогазові установки без гарантії збуту газу за високою ціною.

З Кобалем погоджується і директор спеціальних програм НТЦ "Психея" Геннадій Рябцев. Він вважає, що біогаз через високу вартість найкраще використовувати у безпосередній близькості до його виробництва.

"Вважається, що енергія, отримана з відновлюваних джерел, повинна вводитися в систему. На мій погляд, це помилковий підхід. Таку енергію потрібно використовувати на місці виробництва. Якщо у вас сонячна батарея на даху, то ви маєте забезпечити себе. Якщо у вас сонячна електростанція в районі, то електроенергія повинна прямувати в район, а не відпускатися в систему.Так само і біогаз.Якщо у вас ферма, то біогаз потрібно використовувати, щоб забезпечувати цю ферму тепловою енергією та гарячою водою.Призначення цього біогазу - використання на місці виробництва ", - каже Рябцев.

Скептицизм поділяє і співголова Фонду енергетичних стратегій Дмитро Марунич. На думку експерта, такі амбітні плани з виробництва біогазу не можуть бути реалізовані в Україні найближчим часом.

"Плани - це чудово, але вони можуть бути реалізовані через 10 років, не раніше. У нас поки що немає потужностей з виробництва біогазу, щоб закачати його в ГТС", - говорить Марунич.

За його словами, для виробництва великого обсягу біогазу Україні будуть потрібні величезні інвестиції для будівництва заводів. Одержання цих інвестицій як з-за кордону, і від вітчизняних інвесторів може бути ускладнене існуючими боргами перед зеленою генерацією.

"Українські інвестори вже розпочали ігри з ВДЕ, отримали 20 млрд грн боргу, які ще незрозуміло коли заплатять ВІЕ. Все дуже хитро. Це дуже великі гроші. Це дуже класно працює в багатій Німеччині, але в Україні все не так", - каже Маруніч. .

Однак при цьому він зазначає, що європейський зелений курс вплине на всіх торгових партнерів ЄС. Митна політика Євросоюзу змусить Україну хоча б частково перейти на зелені рейки. У тому числі це стимулюватиме розвиток виробництва біогазу в Україні. Питання лише в тому, хто його купуватиме і за якою ціною.

Біогаз цікавий будівельникам та сталеварам

У свою чергу, аналітик інформаційно-аналітичного ресурсу ГМК-центр Андрій Тарасенко зазначає, що вже зараз деяким українським галузям цікавий біогаз як ресурс, який дозволить стати їм вуглецево нейтральними. Так, металурги освоюють технологію виплавки сталі DRI (виробництво заліза шляхом прямого відновлення з оксидів. — Delo.ua), завдяки якій можна скоротити викиди вуглекислого газу порівняно з традиційнішими методами, такими як виробництво в доменній печі та конвертер. Якщо виробляти сталь за технологією DRI із застосуванням біогазу, можна досягти і нульових викидів. Також біогазом як сировиною для печей цікавляться виробники цементу.

Тарасенко вважає, що найбільшого розвитку ці технології досягнуть у період із 2030 по 2060 рік.

"Національний план України передбачає досягнення країною вуглецевої нейтральності до 2060-го. Тому в перспективі з 2030 по 2060 рік ці технології будуть дуже активно у нас розвиватися. Крім того, ЄС уже запровадив вуглецевий податок, схожі механізми збираються вводити у США. Таким чином поступово весь світ прийде до моделі, за якої торгувати товарами, виробленими не за допомогою чистих технологій, не можна буде», — каже Тарасенко.

Він наголошує, що саме тому біогаз є дуже перспективним. Деяка кількість біогазу може споживатися вже зараз, проте після 2030 мотивація промисловості його застосовувати істотно збільшиться.

Степан Крока, спеціально для Delo.ua