Проблеми з імпортом, внутрішнім попитом та декомунізацією. Що відбувається на українському ринку кондитерських виробів

За даними, озвученими на бізнес-зустрічі "Хлібопекарський бізнес-2023" в березні, орієнтовно 20% підприємств кондитерської галузі України постраждали чи були закриті через повномасштабне російське вторгнення. Обсяги виробленої продукції скоротилися на 10-12%, підлаштовуючись під скорочення внутрішнього ринку, виїзд значної частини населення за кордон та зниження купівельної спроможності споживачів.

• Експорт проблемний через блокаду автотранспорту  
• Внутрішній попит стагнує, імпорт сировини простоює
• Залізниця як альтернатива заблокованим вантажівкам
• Смак радянських цукерок: чи є там за чим ностальгувати? 

Наразі ситуація в кондитерській промисловості країні далека від ідеальної, розповідає президент асоціації "Укркондпром" Олександр Балдинюк в коментарі для видання. Причиною тому є складнощі з експортом продукції в умовах блокування товарів на кордонах з країнами Східної Європи. Разом з фактором обмеженого попиту в Україні, виробники солодощів не отримають в кінці 2023 року запланованої виручки.  

Фактор проблем на кордоні вже відображається на експорті продукції трьох головних груп кондитерських виробів: шоколадної, хлібобулочної і карамельної. Наприклад, виручка від закордонних поставок кондитерських виробів в 2023 році, найімовірніше, перевищить показники 2020 і 2022 років, але не дотягує до обсягів 2021 року. 

Підписуйтеся на YouTube-канал delo.ua

Експорт проблемний через блокаду автотранспорту  

Оскільки галузь не може замістити втрату споживачів всередині країни, єдиним додатковим джерелом прибутку є експорт. Продажі солодощів за кордон є основним способом завантажити робочі потужності підприємств і зберегти достатню їхню рентабельність та планові економічні показники. Блокада автомобільної торгівлі з боку Польщі стала серйозним "ножем в спину" для кондитерів, забравши у них експортну "рятівну паличку" і залишивши їх в Україні з запасами виробленої продукції, зазначає Олександр Балдинюк. 

За два місяці протестів в Польщі експорт і транзит товарів через цю країну  фактично блокований, тобто протестувальники виступають в ролі неформального тарифного бар'єру для української продукції. Крім того, сусідня країна вирішує свої проблеми, відсікаючи ввіз українських кондитерських виробів, що здатні на рівних конкурувати з польськими солодощами.

Фактично, поляки нам зірвали сезон новорічних і різдвяних свят. Ми бачимо графік продажів і експорту кондитерських виробів, і якраз в листопаді він мав "злетіти". Але цього не сталось, тому що ми не змогли нормально перетинати кордон".

З іншого боку, українська продукція "проривається" в ЄС через Молдову або Румунію, але і за цими напрямками треба чекати в черзі по 15 діб, що значно скорочує прибутки виробників.

За словами співрозмовника видання, головна проблема експортерів - репутаційні втрати через несвоєчасну доставку товарів на полиці магазинів. Найчастіше імпортерів повністю влаштовує якість української кондитерки, але через логістичні проблеми європейські торгівельні мережі віддають перевагу продукції її прямих конкурентів  - Туреччини чи Польщі. 

Внутрішній попит стагнує, імпорт сировини простоює

Попит в 2023 році зберігається приблизно на минулорічному рівні, десь перевищуючи його, а десь поступаючись показникам 2022 року. Ні кількість, ні структуру споживання в Україні неможливо замістити через від'їзд близько 5 млн її жителів. Більше того, частина території України залишається тимчасово окупованою, і будь-які поставки для цих споживачів поки що неможливі, додає експерт.

Крім того, фінансовий стан домогосподарств поступово погіршується: якщо в перший рік повномасштабної війни з РФ попит на солодощі ще зберігався, то в 2023 році ситуація складніша.

Втім, споживання кондитерських виробів в Збройний Силах України зростає, але там мова йде про визначені Міністерством оборони галетні і не преміальні групи печива. Через це виробники солодощів боряться більше за середню і преміальну групу ринку, одночасно намагаючись зробити такі продукти максимально доступними.

Блокування вантажівок з імпортом на українському кордоні також б'є по вітчизняному виробнику. Дійсно, в Україну в'їжджає менше іноземних солодощів, але протести польських автоперевізників блокують і постачання сировини для українських виробників. Найбільше це стосується виробництва шоколаду, оскільки Україна не виробляє какао і какао-масло. Це болюче відображається навіть на продуктах з 5%-м вмістом шоколаду чи какао-масла - поки вантажівка стоїть на кордоні, простоює лінія з виробництва всієї групи кондитерських виробів, підкреслює Олександр Балдинюк.

Через це розумним рішенням влади стало обмеження імпорту деяких видів товарів в перші місяці повномасштабної війни. Інакше б український ринок "завалили" імпортним шоколадом, тим самим поставивши національних виробників на межу закриття.

Інша проблема, на яку звертає увагу співрозмовник видання - контрабанда, що продається на розкладках з вивісками "товари із Польщі/ЄС". Порахувати обсяги цієї контрабанди складно, але наразі не видно тенденції до зменшення обсягів нелегального ринку. 

Залізниця як альтернатива заблокованим вантажівкам

Перевезення харчових продуктів залізницею в контейнерах могло б вирішити проблему експорту, уточнює експерт. Однак, цей спосіб майже не використовується, а залізницею на 95-98% транспортується сировина і напівфабрикати: зернові, металопрокат і шроти олійних культур. За даними експерта, причини цього наступні: 

• Складність формування потягів з швидкопсувними харчовими продуктами. Залізничникам невигідно формувати умовний потяг на сотню вагонів із зерном і п'ятьма вагонами з шоколадом, тобто товарів з різними строками і умовами перевезення. Якщо металопрокат витримує декілька тижнів шляху в напіввагоні або критому вагоні, то харчова продукція - ні;
• Різноманіття маршрутів для невеликих партій товару. Декілька десятків кондитерських підприємств з усіх куточків України мають відправляти на експорт залізницею по декілька контейнерів на тиждень, як поїдуть в різні країни ЄС. Жодна залізнична компанія не зможе виконати перевозку одним складним маршрутом через десяток європейських країн; 
• Відсутність уніфікованих підходів до логістики і баз для інтермодальних перевезень, коли залізниця доставляє продукти на прикордонну з ЄС логістичну базу, а далі вони роз'їжджаються автотранспортом до пункту призначення. Кондитерку неможливо розвозити до покупців лише поїздами, оскільки приймаюча торгова мережа зазвичай не має під'їзної з/д колії для своїх складів. Через це потрібно організувати на території ЄС хаби, де контейнери з солодощами будуть перевантажуватися на автомобільні траки і далі розвозитись по всій Європі;
• Відсутність державної політики переміщення вантажів  в ЄС залізницею. Влада України мала б вирішити вищеназвані питання шляхом переводу автомобільної логістики на з/д, яка поки не заблокована протестувальниками. Втім, і на з/д є свої черги і завантаженість, яка займає від 3-4 днів і більше. Крім того, залізниця не дає гарантій проходження кордону в певні визначені строки.

Експерт зазначає, що з України курсують контейнерні потяги, котрі вантажать продукцію по Україні і формують єдиний потяг до польського Гданська, де вантажі переставляються на вантажівки-контейнерововози. Більш вигідним та актуальним були б перевозки контейнерів морем з портів Великої Одеси, запустити які пропонують галузеві асоціації. Через це уряд України має організувати контейнерні перевезення по маршруту "зернового коридору" для усього продовольчого сектору і харчопрому. Навіть одне судно-контейнеровоз з чорноморської Одеси могло б розвантажити черги з "кондитеркою" на кордоні з Польщею більше ніж наполовину.

Нажаль, всі заяви нашої держави про розвиток переробної промисловості і продукції з доданою вартістю не працюють на прикладі роботи "Укрзалізниці". Там зовсім інший концептуальний підхід, вони не думають про логістику готової продукції, їх влаштовує перевозка лише сировини". 

Смак радянських цукерок: чи є там за чим ностальгувати? 

З початку російської агресії проти України в 2014 році в нас не залишилось кондитерських виробів, прямо пов'язаних з радянським минулим і країною-агресором РФ. Дійсно, частина асортименту продовжує випускатися з радянськими назвами, але їх споживач навряд чи готовий до осучаснення назви продукту.      

Він уточнює, що кондитерські вироби радянських торгівельних марок споживають як правило люди старшого віку, які не усвідомлюють що насправді СРСР виробляв продукцію невисокої якості.

Кажуть: "какой же был вкус у советского пломбира". Я от пам'ятаю, і це, вибачте, чепуха, яка значно програє в якості сучасному українському морозиву. Те ж саме і шоколад. В СРСР популярний шоколад "Альонка" і "Чайка" це два абсолютно ординарних шоколади з мінімальним вмістом какао, тобто найпростіші і найдешевші рецептури, якими треба було дешево нагодувати мільйони радянських людей і зекономити кошти на виробництво танків і БМП, які тепер воюють проти нас".

Він нагадує, що реально якісного шоколаду в СРСР не було. Наприклад, "гвардійський" шоколад з підвищеним вмістом какаопродуктів відповідає сучасному звичайному шоколаду, який зараз можна вільно і без черг придбати в будь-якому магазині. Тому популярність "Альонки" не має раціональних причин і пояснюється лише ностальгією і спогадами людей про молодість. 

Тому процес осучаснення кондитерських виробів і підвищення їхньої якості йде шляхом нормальної еволюції і створення нових оригінальних і якісних продуктів. Однак, поки в країні залишатиметься попит на такі радянські торгові марки з традиційною рецептурою - ринок буде його задовольняти, констатує експерт.