Про це Dilo повідомив аналітик Центру досліджень продовольства та землекористування (KSE Агроцентр) Київської школи економіки Павло Мартишев.

• Литва закликала ЄС заблокувати транзит російського зерна 
• Альтернативні маршрути здорожчують експорт Росії 
• Росія не використовує повністю потенціал чорноморського експорту 
• Заборона транзиту створює ризики і для країн Балтії 
• Як заборона транзиту російського зерна через ЄС вплине на світовий ринок 

 Вплив європейських обмежень залежатиме від того, які саме маршрути будуть заблоковані та наскільки швидко РФ зможе перенаправляти вантажі. Додаткові витрати та транспортування можуть зробити частину експортних операцій економічно невигідними.

Литва закликала ЄС заблокувати транзит російського зерна 

Питання стало особливо актуальним після того, як 9 жовтня Естонія, Латвія та Литва спільно закликали Європейський Союз заборонити транзит російського зерна територією ЄС. Ініціатива з'явилася на тлі перебоїв із російським зерновим експортом через Чорне море та спроб Москви активніше використовувати балтійські порти. 

Прем'єр-міністр Литви Міндаугас Сінкявічюс має намір запропонувати Європейському Союзу закрити європейську інфраструктуру для експорту російського продовольчого зерна, а також розширити персональні санкції проти представників російського агропромислового комплексу.

Країни Балтії вже застосовують різні інструменти обмеження російських аграрних перевезень. Естонія повністю заборонила транзит російського зерна через свою територію. Латвія розглядає підвищення тарифів на залізничну інфраструктуру, щоб зробити такі перевезення економічно невигідними, а Литва посилює митні та фітосанітарні перевірки вантажів.

Проте транзит через ЄС не є основним каналом експорту російського зерна, а потенційні обсяги перевезень через балтійські порти становлять лише кілька мільйонів тонн на рік, зауважив аналітик KSE Агроцентр. 

Керівник російської аналітичної компанії SovEcon Андрій Сізов у коментарі Reuters оцінював потенційні обсяги експорту через порти балтійських країн у 200-400 тис. тон щомісяця.  

 Надалі обсяги можуть дещо зрости, однак балтійський напрямок не здатний повноцінно замінити південні експортні маршрути. Такі обсяги становлять лише близько 5-10% потужностей терміналів Чорного й Азовського морів. 

Для порівняння, у 2025/2026 маркетинговому році Росія експортувала через порти Чорного та Азовського морів 46,3 млн тонн зерна. За даними Reuters, це приблизно 90% усього російського зернового експорту морем. 

Через порти країн Балтії за той самий сезон пройшло приблизно 1 млн тонн російського зерна, тоді як двома роками раніше - 2,5 млн тонн. Отже, балтійський напрямок поки відіграє другорядну роль у загальній структурі російського експорту, але його значення може зрости, якщо перевезення через Чорне море залишатимуться обмеженими. 

Альтернативні маршрути здорожчують експорт Росії 

Росія намагається переорієнтувати частину поставок на Балтійський і Каспійський напрямки, а також використовувати сухопутні шляхи через Грузію до грузинських портів. Однак така логістика потребує додаткових витрат і має власні інфраструктурні обмеження. 

"Вони намагаються сухопутними шляхами через Грузію в грузинські порти везти олію й інші продукти. Але це дуже значні додаткові витрати. Вони підвищать логістику на кілька десятків доларів на тонні, що, в принципі, критично", - сказав Мартишев. 

За оцінкою аналітика, додаткові витрати на перевезення можуть погіршити економіку таких поставок. 

Наприклад, за умовного збільшення витрат на $20-30 за тонну транспортування партії обсягом 1 млн тонн коштуватиме експортерам додаткові $20-30 млн. Якщо подорожчання пошириться на 3 млн тонн вантажів, додаткові витрати становитимуть уже $60-90 млн. Це ілюстративні розрахунки, а не прогноз прямих втрат Росії. 

Фактично масштаби впливу залежатимуть від того, наскільки Росії вдасться забезпечити необхідну пропускну спроможність альтернативних маршрутів.  

Росія не використовує повністю потенціал чорноморського експорту 

Окремою проблемою для російського зернового експорту залишаються обмежені можливості відвантаження через Чорне море. 

За потенційної спроможності близько 6 млн тонн на місяць фактичні обсяги відвантажень становлять приблизно 1,5-2 млн тонн, зазначив Мартишев.

За таких умов переорієнтація поставок на інші напрямки не обов'язково дасть змогу компенсувати всі потенційні втрати. 

Балтійський і Каспійський маршрути також мають логістичні обмеження, а використання сухопутних шляхів збільшує витрати на транспортування. 

На думку аналітика, Росія намагатиметься розширити експорт через Чорне море, а також використовувати Каспійський напрямок для поставок до Ірану й Казахстану. Водночас перспектива значного збільшення перевезень через Балтику залишається сумнівною.

Заборона транзиту створює ризики і для країн Балтії 

Повна заборона транзиту російського зерна може виявитися складнішою, ніж підвищення тарифів або посилення митного контролю. Як повідомляв латвійський суспільний мовник LSM, прем'єр-міністр Латвії Андріс Кулбергс 13 жовтня заявив, що країна наразі не може повністю заборонити транзит російського зерна або самостійно реалізувати заплановане підвищення залізничних тарифів на 300%. За його словами, одностороння заборона може призвести до судових позовів на суму від €200 до €800 млн. Окрім того, власниками окремих партій російського зерна можуть бути міжнародні торговельні компанії, що ускладнює застосування обмежень.

У результаті Латвія змогла підвищити плату за користування залізничною інфраструктурою для відповідних перевезень у середньому лише на 25%. Тим часом обсяги транзиту через Латвію зростають. За даними LSM із посиланням на латвійську митницю, протягом усього 2025 року через країну транзитом перевезли майже 652 тис. тонн російського зерна, тоді як лише до 6 жовтня 2026 року цей показник уже досяг 742 тис. тонн. 

Як заборона транзиту російського зерна через ЄС вплине на світовий ринок 

Попри додаткові логістичні труднощі, заборона транзиту російського зерна через ЄС навряд чи стане вирішальним чинником для світового зернового ринку. Обсяги такого транзиту є незначними порівняно із сукупним російським експортом. 

Таким чином, основний ефект обмежень полягатиме не в блокуванні російських поставок, а в ускладненні логістики та потенційному збільшенні вартості доставки. Для Росії ключовим завданням залишатиметься пошук маршрутів, здатних забезпечити достатні обсяги експорту без критичного зростання витрат.