Як кредит у $20 тис. перетворити на багатомільйонну IT-імперію: досвід засновника GIGAGROUP Назарія Курочко

Розкажіть, коли ви почали інвестувати і яку пораду дали б собі в той час?

Першу свою компанію я заснував у 2006 році, тож і перші інвестиції були приблизно тоді — майже 20 років тому. Звісно, на початку діяв емоційно — бачив нішу та можливість і відразу заходив у проект, навіть на  позичені гроші та без фінансової "подушки". Але тоді саме ризиковість допомогла. З роками стаєш більш обережним і часом втрачаєш шанси, які міг би використати.

Тобто ви одразу почали з IT-бізнесу?

Так, у мене технічний бекграунд. Перша інвестиція була у створення B2B-оператора зв’язку — це послуги для банківського сектору, мобільних операторів, великих клієнтів. Я помітив, що тоді корпоративним клієнтам надавали ті ж самі канали, що й приватним користувачам. Тому ми запропонували інший підхід — окремі, спеціально захищені мережі, і це стало нашою ключовою перевагою.

Пам’ятаєте суму першої інвестиції?

Це було до 20 тисяч доларів. На той час для мене це були дуже великі гроші, особливо враховуючи, що власних коштів майже не було. Починали навіть без власного вузла обміну трафіку — орендували частину в іншого провайдера. Так почався GigaTrans.

Ви згодом вийшли з цього проекту?

Ні, це перша компанія, яка входить до складу GIGAGROUP, де я 100% власник, вона досі успішно функціонує. За даними Opendatabot, за 2024 рік за обсягами доходів у B2B ми у п’ятірці лідерів в Україні.

Вся екосистема бізнесу розвивалася природно: побачили потребу у датацентрі — побудували; з’явився попит на хмарні сервіси — запустили GigaCloud; нові виклики у сфері безпеки — створили компанію з кіберзахисту.

Скільки коштувало створення датацентру?

Інвестиції починалися від $3 млн — це обладнання, будівля, енергетична інфраструктура. Ми запускали його поетапно. Всі проекти фінансував власним коштом, без фандрейзингу.

І коли він окупився?

Ми розраховували на 6–8 років, але вийшло приблизно 8–10. Датацентр — це база для телекомунікаційного та хмарного бізнесу. Він не такий маржинальний, як IT-продукти, але стратегічно дуже важливий.

Датацентр дає сильну синергію іншим напрямам бізнесу. Наша група компаній працює за принципом one-stop-shop — ми можемо одразу закрити для клієнта 3–4 різних потреби. Тож складно оцінити окупність самого проекту, адже він приносить додатковий прибуток у суміжних напрямках.

Можете навести приклад такої синергії?

Наприклад, до нас приходить представник умовного заводу, який виробляє Tesla, і йому потрібно розмістити обладнання у датацентрі. Ми пропонуємо розміщення, паралельно говоримо про гібридні рішення, продаємо канали зв’язку, забезпечуємо кіберзахист. А якщо з часом його обладнання застаріває, пропонуємо часткову міграцію у нашу "хмару".

Чи були книги з фінансової грамотності, які вплинули на вас?

Читав і слухав багато різної класики з фінансів, наприклад, "Від хорошого до величного". У цих книжках є цікаві ідеї про тайм-менеджмент, диверсифікацію, корпоративну культуру. Але, якщо чесно, головний вчитель — це роки досвіду, успішні та провальні інвестиції.

Ви починали з інвестицій у $20 тисяч. З якої мінімальної суми порадили б почати людям, які хочуть заробити?

Перш за все, не варто вкладати всі гроші в один проект. Треба мати "подушку" на базові потреби, щоб не доводилося продавати активи завчасно. Якщо ви інвестор, який вклав усе, вам може просто не вистачити терпіння дочекатися прибутку. Але якщо ви ще й задіяні в операційній діяльності компанії — це може забрати весь час і енергію.

Мій підхід: порахуйте, скільки вам потрібно на життя на рік, і інвестуйте лише те, що залишається. Обов’язково диверсифікуйте. Ковід показав, що навіть "вічні" бізнеси, як школи чи нерухомість, можуть просісти.

А який відсоток бюджету можна безпечно інвестувати?

Це дуже індивідуально. Якщо ви можете комфортно жити, витрачаючи 20% бюджету, — інвестуйте решту. Але не тримайте все в одній валюті, і, звісно, уникайте сліпого захоплення хайповими проектами. Більшість "мильних бульбашок" закінчуються збитками.

Краще вчасно зафіксувати мінус і перевкласти в інший проєкт, ніж закохатися в ідею чи команду і втратити все. Якщо у вас є, наприклад, $1000, розподіліть цю суму між кількома проектами й дивіться, що вистрілить.

Які інвестиційні рішення принесли вам найбільший прибуток? І який досвід ви з них винесли?

Я інвестор 15-20 років тому і зараз — це зовсім різні люди. Тоді було багато рішень, у які я заходив без жодної експертизи — просто довіряв інтуїції та оцінював рівень довіри до команди. 

А яка інвестиція виявилася для вас найбільш збитковою?

Не люблю згадувати невдачі, але вони, звісно, були. Наприклад, у сфері HoReCa: інвестиція у мережу ресторанів "Чорноморка" виявилася надзвичайно вдалою, а от вкладення у мережу фастфуду, пов’язану з бургерами, виявилося провальним. Здавалося б, і там, і там ресторани, зрозуміла бізнес-модель, але результат вийшов зовсім різний.

Головний урок — вчасно зупинитися, не намагатися "дотягнути" збитковий проект і не вважати себе ресторатором, здатним підняти будь-який бізнес.

Це десятки чи сотні тисяч доларів збитків?

Найбільш невдала інвестиція коштувала мені близько $300–400 тисяч.

Часто підприємці зараз пояснюють невдачі війною. Ви згодні з таким підходом?

Багато бізнесів, особливо недобросовісних, постійно повторюють: "От закінчиться війна — тоді щось зробимо". Усе звалюють на війну, хоча насправді часто проблема в неправильних управлінських рішеннях. Можливо, треба було вчасно змінити формат, провести кілька стратегічних сесій, згенерувати нові ідеї.

Я ніколи не планував особисто лізти в операційне управління у сферах, де не маю експертизи, наприклад, у ресторанний бізнес. Тому, коли інвестував у HoReCa, я одразу розумів, що віддаю операційку партнерам і готовий до ризиків.

Чи були у вас інвестиції, де успіх визначало чисте везіння?

Ні, у стилі "поставив у казино" такого не було. Зараз я підходжу набагато прискіпливіше: аналізую команду, її досвід, позицію на ринку, фінансову модель, юніт-економіку. Також оцінюю, на якій стадії заходжу: рання стадія чи вже зрілий бізнес. Для українських проектів важливо перевіряти наявність кризового плану на випадок непередбачуваних ситуацій.

А чи є зараз в Україні активи, куди можна відносно безпечно інвестувати навіть під час війни?

Якщо говорити про найменш ризикові варіанти, то це ОВДП. Але загалом підприємництво в Україні — це завжди ризик. Успішний підприємець — це той, хто ризикує більше та раніше за інших. І про нього згадують саме тоді, коли він вгадав, а не тоді, коли прогорів сотню разів.

Ще є можливість диверсифікувати через невеликі портфелі інвестицій, зокрема в акції іноземних компаній, але потрібно уважно обирати партнерів.

Інвестувати найкраще в те, у чому сам добре розбираєшся?

Абсолютно. Якщо ти експерт у медицині і бачиш перспективний стартап на якомусь етапі залучення інвестицій, варто вкладати саме туди. Мати базу знань у своєму сегменті — це ключ.

Золоте правило — не інвестувати в ті компанії, які самі до тебе прийшли й просять гроші, інвестувати треба в тих, до кого ти сам достукатись не можеш.

А куди, навпаки, не варто вкладати гроші?

Я б остерігався хайпових тем. Був етап крипти, блокчейну та ICO, де багато хто "обпікся". Зараз схожа ситуація зі штучним інтелектом. Якщо в проекті ШІ згадується лише для моди — це тривожний сигнал.

Не варто інвестувати туди, де ти не маєш можливості перевірити бізнес або вплинути на нього. Важливо ще на старті домовитися, як будете виходити з проекту, якщо щось піде не так.

Особисто я майже не інвестую в нерухомість взагалі — вважаю, що це радше "пенсійний" актив, а не підприємництво. Хіба що ти займаєшся девелопментом і активно додаєш вартість — тоді це інша історія.

Чи є у вас власна формула успіху? З яких компонентів вона складається?

Я б сказав так: слухати, розвивати інтуїцію, довіряти їй і постійно вчитися. Якщо ти обрав для себе певну сферу, потрібно глибоко занурюватися в неї, а не інвестувати лише тому, що хтось порадив. Коли проект подобається, але бракує експертизи, варто її напрацьовувати та тримати руку на пульсі.

Яку роль у вашому успіху відіграє везіння?

Думаю, близько 30%. Везіння часто приходить завдяки розвиненому нетворку, постійній комунікації та активній участі в бізнес-житті. 

Коли ти підприємець, це не робота з 9 до 18 — це стиль життя. Ти 24/7 думаєш про нові ідеї, синергії, можливості. Коли спілкуєшся з людьми, береш участь у спільнотах і готовий ділитися експертизою, тоді "випадкові" можливості трапляються частіше. Зі сторони це виглядає як удача, але насправді це наслідок постійної присутності в потрібному середовищі. 

Чи є інвестори, які вас надихають?

Коли падали банки, а Воррен Баффет знаходив у цьому можливості, це вражало. Я завжди намагаюся вивчати кейси успішних бізнесменів, не лише в IT. Але загалом я працюю так, щоб мотивуватися власними результатами.

Мене дуже надихав Білл Гейтс. Це навіть спонукало мене пройти кілька курсів Microsoft ще в 90-х. Тоді я мріяв створити власну софтверну компанію. Проте зараз його бізнес вже досяг якогось космічного рівня.

А чи є якісь компанії, чий шлях ви вважаєте дуже успішним?

Є така компанія — Insurtech bolttech, вона активно купує менші компанії, заходить на нові континенти, і за рік оцінка Bolttech виросла з 1,8 до 2,5 млрд доларів. Це не хайповий бренд на кшталт Tesla, але приклад системного росту.

Особисто для вас важливіше бути багатим чи впливовим?

Коли ти розвиваєшся, важливо насамперед стати впливовим, а вже потім — багатим. Вплив зростає разом із твоїм розвитком. Ти консолідуєшся з іншими, вступаєш до галузевих об’єднань і спілок. Це допомагає збільшувати власну вагу, щоб тебе чули не лише в бізнес-середовищі, а й на рівні держави.

Чи інвестували ви у щось сумнівне?

Так. Наприклад, я інвестував у криптопроект — він не був сумнівним на старті, але згодом ситуація змінилася. Буквально за кілька тижнів до планового старту втрутився регулятор США і почалися розслідування. Лише великі інвестори змогли повернути частину коштів. Це навчило мене завжди перевіряти чистоту і прозорість.

Були й інші історії — наприклад, хвиля ICO та блокчейн-проектів. Здавалося, що світ ось-ось перебудується на новій технології, але багато з них виявилися лише шумом. Добре, що на момент буму NFT я вже мав досвід і не повторив помилку.

Чи були випадки, коли після інвестиції вважали, що "спустили гроші на вітер"?

Звісно. Коли працюєш із багатьма проектами, не всі "вистрілюють". Я навчився відпускати такі втрати, бо зациклення на них лише забирає енергію. Це, як кажуть, "неоцінений досвід".

Таке трапляється, особливо коли інвестуєш у сферу, де не залучений до операційної діяльності. У такому випадку  легко втратити фокус і вчасно не зафіксувати прибуток чи збиток. Тому важливо або мати власну участь.

Які для вас були найдорожчі уроки?

Це урок довіри до банків. У 2014 році почався "банкопад", який зачепив багато наших клієнтів, адже ми працювали й з фінансовими установами та зберігали в них депозити.   

Мова йде про втрачені мільйони чи десятки тисяч доларі?

Ближче до мільйонів доларів.

А з позитивного боку — які моменти стали найціннішими?

Це ті випадки, коли хтось ділиться досвідом у моїй сфері, і я розумію, що рухаюся не туди. Тоді швидко змінюю напрямок.

Чи є в інвесторів такі риси, які вас дратують?

Мене дратує, коли інвестор затягує процес і не зрозуміло, чи він заходить у проект, чи ні. Ще гірше, коли він представляється як приватна особа, а насправді діє від імені іншої компанії, і гроші належать не йому.

Іноді заходиш у проект, думаючи, що його підтримує конкретна людина, а потім виявляється — зовсім інші гравці. У стартап-середовищі таке трапляється часто, тож важливо вміти вчасно це виявити.

Чи тримаєте ви якісь кошти "під подушкою", не інвестуючи їх?

Я намагаюся диверсифікувати активи. Звісно, маю певний резерв на "чорний день", особливо зважаючи на реалії нашого часу. Але загалом я активно інвестую.

Яка з останніх ваших інвестицій в Україні вам особливо близька?

Це партнерство у сфері медичного страхування — Lilo. Моя інтуїція підказує, що ми рухаємося в правильному напрямку.

Найкраще, що ви купили "за копійки"?

У наш час важко щось купити за копійки й одразу розбагатіти. Але іноді вдається придбати обладнання чи активи значно дешевше за ринкову ціну — наприклад, кондиціонери для дата-центрів.

Але це ж не зовсім "за копійки"?

Звісно. Це вимагає і часу, і грошей. Постійно доводиться переглядати сотні варіантів, відсіювати більшість і лише в кілька обраних інвестувати.