Контроль всіх доходів громадян та покарання ухилістів. Якою може бути податкова реформа в Україні

Голова парламентського Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев попередив, що Україна планомірно рухатиметься до європейської моделі оподаткування.

На даний момент уряд і депутати не мають чіткої концепції податкової реформи. Але головні засади оподаткування у "європейському стилі" представники української влади вже озвучували: декларування всіх доходів, перегляд податкових ставок та запровадження неминучої відповідальності за ухилення від оподаткування. За словами Гетманцева, у Євросоюзі ухилістів дуже не люблять і серйозно карають. А значить, в Україні має бути так само і податки сплачуватимуть усі.

Що являє собою податкова система України

У нашій країні існують дві групи податків – загальнодержавні та місцеві. До першої відносяться податок на доходи фізосіб (ПДФО), податок на прибуток, ПДВ, акцизи, рента, еконалог, земельний податок. До другої групи входить єдиний податок та податок на нерухомість.

Підписуйтесь на Telegram-канал delo.ua

Ставки загальнодержавних податків закріплені на законодавчому рівні та ці податки є обов'язковими до сплати на всій території України. Для ставок місцевих податків встановлені певні рамки (наприклад, не нижче або не вище такого-то рівня). Але остаточний розмір ставок визначає місцева влада. Крім того, міські чи обласні ради мають право на якийсь час звільняти громадян чи бізнес від сплати цих податків.

Крім податків є збори, які також називають квазиналогами. Це єдиний соцвнесок (ЕСВ), військовий збір, туристичний збір, збір за користування радіочастотним ресурсом тощо. Відмінність зборів від податків у тому, що вони призначені для покриття витрат на утримання державних органів, для забезпечення соціальних виплат тощо. Як приклад – ЄСВ, за рахунок якого фактично формується бюджет Пенсійного фонду та здійснюється виплата пенсій.

Щоб зрозуміти, як виглядає українська податкова система на тлі податкових систем в інших країнах Європи, варто звернутись до рейтингу Світового Банку Doing Business.

Згідно з рейтингом Doing Business, середнє податкове навантаження на бізнес в Україні становить близько 45,2%. Саме стільки має заплатити зі свого прибутку українська компанія. Для порівняння, в Данії, яка знаходиться на 4 місці цього рейтингу, середнє податкове навантаження становить 23,8%, у Литві (11 місце в рейтингу) – 42,6%, у Болгарії (61 місце) – 28,3%.

Крім цього, тимчасові витрати на подання звітності та сплату податків в Україні сягає 328 годин на рік. У середньому по Європі та Центральній Азії цей показник дорівнює 213 годинам, а в країнах-лідерах рейтингу (Нова Зеландія, Сінгапур та Гонконг) – 49 годинам.

Індекс процедур після подання звітності та сплати податків (він ґрунтується на тому, скільки часу потрібно витратити на повернення ПДВ та на маніпуляції зі сплатою податку на прибуток) дорівнює 86. У країнах Європи та Центральної Азії цей індекс становить трохи більше 68.

Податки в ЄС: до 45% з доходів фізосіб та 50% з прибутку компаній

Насправді, за окремо взятими податками Україна далеко не лідер з точки зору  рівня податкового навантаження. Але нюанс у тому, що в державах ЄС широка шкала ставок, великий перелік вибіркових пільг та податкових відрахувань (зменшення доходу, що оподатковується). Це дозволяє окремим категоріям платників цілком законно заощаджувати на сплаті податків.

Базові ставки ключових податків та зборів в Україні такі: ПДФО – 18%, податок на прибуток – 18%, ПДВ – 20%, ЄСВ – 22%.

Рівень ПДФО у сусідній Польщі становить від 18 до 32%, у Словаччині – 19-25%, в Італії – 23-43%, у Німеччині – 14-45%, у Франції – від "нуля" до 45%. Причому в деяких державах підхід до оподаткування доходів фізосіб прогресивний. Тобто чим більше заробляє громадянин – тим він більше платить. У Німеччині дохід до суми 9,4 тис. євро податком не оподатковується, для доходу в діапазоні від 9,4 до 14,5 тис. євро застосовується ставка в розмірі 14-24%. Найвищий податок доводиться платити тим, хто заробляє понад 270 тисяч євро на рік – 45%. В Іспанії застосовується аналогічний механізм. І не лише щодо доходів у вигляді зарплати, а й до процентних доходів та дивідендів, – податок на заощадження), – ставка якого коливається від 19 до 23%.

Податок на прибуток у багатьох країнах ЄС також значно вищий, ніж в Україні. У Євросоюзі такий податок зазвичай називають корпоративним. В Іспанії та Португалії його максимальна ставка досягає 35%, у Бельгії – 43%, у Греції – 49%, у Німеччині – 50%. Щоправда, навесні 2022 року Єврокомісія оприлюднила проект директиви, за якою на території ЄС діятиме єдина ставка корпоративного податку на рівні 15%. Але це поки що в планах, на практиці перехід на єдину ставку ще не відбувся.

Щодо ПДВ (він же VAT), то його рівень часто залежить від розміру бізнесу та сфери його діяльності. При цьому згідно з прийнятими в ЄС вимогами базова ставка ПДВ не повинна бути нижчою за 15%. У той же час, часто країни разом зі стандартним VAT застосовують пільгові ставки. У Польщі базова ставка ПДВ складає 23%, пільгові – 5-8%; у Хорватії – 25% та 5-13% відповідно; в Іспанії – 21% та 4-10% відповідно. Пільгові ставки, як правило, поширюються на певні продукти харчування (на дитяче харчування зокрема), на ліки та медичні товари, на книги та соціально значущі послуги.

Є в ЄС і аналог українського ЄСВ, який утримується із зарплати найманих працівників. Залежно від держави, розмір соціального податку може становити від 10% до 30-35%. Нерідко цей податок платять у складчину роботодавець та його співробітники. Наприклад, у Латвії. Іноді соціальний податок складається з кількох платежів. Як в Австрії, де 7,65% зарплати йде на соцстрахування, 22,8% – на пенсійне страхування та 1,53% – на страхування самозайнятості.

Поміняють ставки, посилять відповідальність

Якщо повернутися до слів голови профільного комітету про те, що оподаткування стане "таким самим як у ЄС", то слід орієнтуватися на зобов'язання, які взяла на себе Україна в рамках євроінтеграції. Рамково – це запровадження справедливих умов оподаткування як для фізосіб, так і для юросіб, усунення лазівок для виведення капіталу в офшори, скасування необґрунтованих податкових пільг, посилення протидії податковому шахрайству.

Говорячи більш конкретно, на українських платників податків можуть чекати наступні зміни (у тому чи іншому вигляді):

1. Приведення податкових ставок у відповідність до європейських. І це необов'язково їхнє підвищення. Ще на початку 2022 року у Верховній Раді було зареєстровано законопроект про злиття ПДФО, ЄСВ та військового збору з поетапним зниженням підсумкової ставки до 20% замість нинішніх 41,5%. Але є й альтернативні пропозиції, суть яких – у впровадженні прогресивної шкали оподаткування доходів. За останні кілька років з'явилося кілька законопроектів, у яких ставки ПДФО коливалися від 9% до 27% залежно від рівня доходу платника податків.
2. Перегляд підходів до оподаткування прибутку. Як приклад – податок на виведений капітал (ПнВК), який є предметом дискусії майже 5 років. Він повинен замінити податок на прибуток, який бізнес часто називає корупційним. Головним чином через те, що компанії змушені сплачувати податок на прибуток авансом. Тобто прибутку ще немає, але податок сплатити потрібно. Інакше перевірки, штрафи, судова тяганина із податковою. Зобов'язання з податку виведений капітал виникають лише при умові розподілу прибутку (при виплаті дивідендів, наприклад). Якщо прибуток йде на розвиток бізнесу, податок не сплачується. Таку модель часто називають "естонською", оскільки саме Естонія запровадила ПнВК із 2000 року. З 2018 року на цю систему перейшла Латвія. У Естонії ставка ПнВК становить 20%/25% (залежно від способу розподілу прибутку), у Латвії – 20%.
   
3. Посилення деофшоризації. Українське законодавство рухається у цей бік не перший рік. В Україні діє контроль трансфертних угод, оподаткування прибутку контрольованих іноземних компаній та постійних представництв. Наступним важливим кроком стане приєднання України до автоматичного обміну податковою інформацією. У ЄС такий обмін відбувається за промовчанням і дозволяє податковим органам однієї країни оперативно з'ясовувати, чи в офшорних операціях задіяний конкретний платник податків. Верховна Рада на початку листопада ухвалила у першому читанні законопроект № 8131, який якраз і передбачає впровадження в Україні стандартів автоматичного обміну даних про фінансові рахунки для податкових цілей. Перший обмін такого формату має відбутися 2024 року.
   
4. Перегляд чи скасування пільгових режимів оподаткування. Як приклад – ситуація, пов'язана з ліквідацією ПДВ-пільг для аграріїв у 2015-2016 роках. Раніше сільгоспвиробники могли не сплачувати ПДВ до бюджету, а накопичувати ці суми та користуватися ними на свій розсуд. Але депутати у грудні 2015 року перевели фермерів на загальну систему. Тобто аграрії платять ПДВ як усі і потім отримують відшкодування. Також неодноразово і депутати, і уряд прагнули реформувати спрощену систему оподаткування, аж до її демонтажу. Але підприємцям не варто завчасно переживати, оскільки в ЄС аналоги української "спрощенки" для малого бізнесу живуть та непогано себе почувають. Хоча ставки не завжди такі комфортні, як в Україні. У Польщі підприємці сплачують 19% зі свого доходу, в Угорщині – 10% (за умови, що річний дохід не більший за еквівалент 1,2 млн євро), у Чехії приватні підприємці щомісяця платять фіксовану суму єдиного податку, який еквівалентний 246 євро.
   
5. Боротьба з ухилистами – це те, що безпосередньо торкнеться всіх українців. Причому підґрунтя для цього вже готове. Ще з вересня 2021 року в Україні проходить податкова амністія, яка потрібна для того, щоб громадяни добровільно задекларували приховані доходи та активи. Наступним після амністії кроком стане запровадження непрямих методів контролю, завдяки яким податкова зможе визначати доходи платника податків за його видатками. Крім того, правляча партія "Слуга народу" давно виношує ідею щодо запровадження обов'язкового щорічного декларування для населення. По суті це продовження тієї ж амністії, але на постійній основі. Подібні декларації подають щороку міністри, депутати, чиновники та держслужбовці. Все це, до речі, є нормою в ЄС, як і відповідальність за ухилення. У той же час, сумлінні платники податків одержують бонуси у вигляді повернення частини сплачених податків для тих, хто має неповнолітніх дітей, оплачує дороге лікування або гасить іпотеку (ті самі податкові відрахування).
   

Рано чи пізно, але реформа буде

Міжнародні партнери України та експерти по-різному ставляться до ініціатив щодо реформування податкової системи. Глава місії МВФ Гевін Грей порекомендував Україні утримуватися від заходів, що підривають податкові надходження. Тобто головний кредитор нашої країни натякнув на неприпустимість радикального зниження податкових ставок, зробивши відсилку до концепції "10-10-10". Її оприлюднив у вересні заступник глави Офісу президента Ростислав Шурма, він запропонував нову податкову модель, в якій ПДФО, податок на прибуток та ПДВ матимуть однакові ставки, що дорівнюють 10%.

МВФ досить скептично ставиться до будь-яких ідей податкової лібералізації в Україні. Саме Фонд наполіг у 2015 році на скасуванні спецрежиму зі сплати ПДВ аграріями. Крім того, МВФ неодноразово критикував пропозиції щодо заміни податку на прибуток податком на виведений капітал.

Незалежний економічний інститут Centre for Economic Policy Research (Лондон) влітку опублікував велике дослідження ситуації в українській економіці в умовах воєнного часу. Над документом працювало майже десяток економістів, серед яких співробітники Гарвардського університету, Каліфорнійського університету, Стокгольмської школи економіки. У тій частині, яка стосується української системи оподаткування, вчені дійшли висновку, що Україні необхідно посилити процеси детінізації, відмовитися від податкових послаблень у воєнний час та посилити контроль за сплатою податків.

Колишній міністр економіки Словаччини Іван Міклош, який є радником українського прем'єра, неодноразово заявляв про те, що найкращий шлях до ефективної податкової системи – її простота. За його словами, саме завдяки тому, що на рубежі 2000-х опозиція в Словаччині змогла продавити лібералізацію оподаткування (причому, всупереч думці МВФ), вдалося побудувати прозору податкову систему, в якій можливості для ухилення зведені до мінімуму.  

Схожої думки дотримується екс-міністр економіки та засновник Києво-Могилянської бізнес-школи Павло Шеремета. Він вважає, що в умовах війни доцільно не знижувати, а підвищувати податки. Перегляд податкових ставок та пільги доцільні хіба що для бізнесу, що знаходиться у прифронтовій зоні.

Втім, податкова реформа в Україні – лише питання часу. Вона не лише необхідна для виконання "домашнього завдання" в рамках вступу України до ЄС, а й для того, щоб залучити інвестиції у повоєнне відновлення української економіки та стимулювати розвиток бізнесу.